Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 14. Смертна кара


Смертна кара є по російському карному закону винятковою мірою покарання, яка може бути установ-лена тільки за особливо тяжкі злочини, що посягають на життя (ч. 1 ст. 59 КК).
За своїм змістом смертна кара полягає в правомірність-ном заподіянні смерті особі в якості покарання за скоєння особливо тяжкого злочину, який зазіхав на життя іншої людини. Це найсуворіше з системи покарань носить виключи-вальний характер, оскільки на відміну від інших видів покарань, по-перше, не переслідує мети виправлення засудженого, у-других, реалізація принципу соціальної справедливості тут істотно відтісняє на другий план принцип гуманізму.
У Конституції РФ (ч. 2 ст. 20) міститься важливе з політи-чеський і юридичної точок зору положення про те, що смерт-ная кара аж до її скасування може встановлюватися федераль-ним законом в як виняткової міри покарання за осо-бо тяжкі злочини проти життя при наданні обвинуваченому права на розгляд його справи судом за участю

присяжних засідателів. З цього положення можна зробити, як мінімум, чотири висновки: 1) смертна кара розглядається в Росії як тимчасовий захід, що підлягає скасуванню за наявності відповідних соціально-політичних і соціально-психо-логічних умов; 2) смертна кара є винятковою мірою покарання і застосовується в цьому зв'язку тільки за вузьке коло особливо небезпечних діянь, що посягають на життя іншої людини:
3) обвинуваченому в злочині, за вчинення якого перед-бачено смертна кара, надаються максимальні гаран-тії від можливого судового свавілля - йому дано право на розгляд справи судом за участю присяжних засідателів;
4) застосування смертної кари обмежено по колу осіб.
Протягом ХХ в. в Росії смертна кара кілька разів зазна-рівнялася, а потім в силу різних причин відновлювалася. Так, скасовано смертну кару було декретом II з'їзду Рад від
26 жовтня 1917 р.1, а після її відновлення в період Громадян-
ської війни знову скасована декретом ВЦВК і РНК РРФСР від
17 січня 1920 р.2
У КК РРФСР 1960 р. смертна кара передбачалася в ос-новних за особливо небезпечні державні злочини, различ-ні види вбивств, економічні злочини, які заподіяли шкоду в особливо великих розмірах. Вона передбачалася за
17 злочинів у мирний і 16 - у воєнний час і в бойовій обстановці. Однак застосовувалася смертна кара, як правило, за вбивства при обтяжуючих обставинах. За даними за 1987
96% вироків до страти було винесено саме за ці діяння. У загальній структурі покарань, призначених протягом
1985-1989 рр.., Смертна кара склала менше 0,05% 3.
Позиція Росії щодо смертної кари відповідає міжнародно-правовим стандартам. Так відповідно до приня-тим ООН 15 грудня 1989 Другим Факультативним протоколом до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, спрямованого на скасування смертної кари, кожна держава
1 СУ РРФСР. 1917. № 1. Ст. 10.
2 Див там же. 1920. № 4-5.
3 Див: Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. М., 1999.
С. 363, 364.

Має вжити всіх заходів для скасування смертної кари в рамках своєї юрісдікціі1.
Смертна кара не призначається жінкам, а також особам вчинили злочини у віці до 18 років, і чоловікам, які досягли до моменту винесення судом вироку 65 років (ч. 2 ст. 59 КК).
У зв'язку з входженням України до Ради Європи вона прийняла на себе зобов'язання про поетапне скасування смертної кари. В Указі Президента РФ від 16 травня 1996 р. № 724 «Про поетапне-ном скорочення застосування смертної кари у зв'язку з входженням Росії до Ради Європи» 2 детально викладені основні заходи, що вживаються в цьому напрямку.
Кримінальним законом передбачено, що смертна кара в по-рядку помилування може бути замінена довічним позбавленням волі або позбавленням волі на строк 25 років (ч. 3 ст. 59 КК).
У постанові Пленуму Верховного Суду РФ від 27 січня
1999 р. № 1 «Про судову практику у справах про вбивство (ст. 105
КК РФ) »зазначається, що смертна кара як виняткова міра покарання може застосовуватися за вчинення особливо тяжкого пре-ступления, який зазіхав на життя, лише тоді, коли необхід-ність її призначення викликається особливими обставинами, свідчать про високий ступінь суспільної небезпеки скоєного, і поряд з цим, вкрай негативними даними, що характеризують винного як особа, що представляє винятково небезпеку для общества3.
Підставою для виконання покарання у вигляді смертної кари є що вступив у законну силу вирок суду, а також рі-шення Президента РФ про відхилення клопотання засудженого про помилування або рішення Президента РФ про незастосування помі-лованія до засудженого, який відмовився від звернення з ходатайст-вом про помилування (ст. 59 КК).
1 Див: Міжнародні акти про права людини. СБ документів. М.
1999. С. 74-76.
2 СЗ РФ. 1996. № 21. Ст. 2468.
3 Див: Судова практика у кримінальних справах / сост. Г.А. Есаков. М.,
2005. С. 139.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 14. Смертна кара "
  1. 16. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ РИМСЬКИХ ГРОМАДЯН
    смертну кару, засуджений його до тілесних покарань за будь-які злочини, причому згодом не могло слідувати відновлення прав громадянства; - вигнання на термін з меж
  2. § 3. Способи вирішення юридичних колізій
    смертних вироків надалі до повсюдного введення суду присяжних та ін Слід підкреслити, що в кожному разі шлях усунення юридичних колізій, навіть самих гострих, повинен бути правовим, а не силовим. Суперечності мають вирішуватися законним, цивілізованим методом, бо сила, як відомо, народжує силу - проблема зберігається або заганяється вглиб. Приклад - чеченська "колізія". Якби в
  3. § 2. Поняття і основні принципи законності
    смертну кару або довічне ув'язнення за вбивства та інші тяжкі злочини. Однак злочинність не скорочується, а зростає, в тому числі збільшується кількість вбивств. Розкриваність правопорушень низька. Було б набагато ефективніше для затвердження в країні законності та порядку, якби кожен потенційний зловмисник ясно усвідомлював, що його діяння в будь-якому випадку не залишиться
  4. § 2. Правопорушення: поняття, ознаки, види
    смертна кара, довічне ув'язнення). Саме із злочинністю як явищем держава веде розгорнуту і послідовну боротьбу, намагаючись скоротити її, звести до мінімуму, бо позбавитися від неї зовсім практично неможливо. Злочинність завжди існувала і існує в усіх країнах світу з незапам'ятних часів. Треба сказати, що кордони, що розділяють кримінально карані діяння і провини,
  5. § 2. Юридична відповідальність: особливості та види
    смертна кара). З цього не випливає, що відповідальність і покарання - одне і те ж; ці поняття тісно взаємопов'язані, але не тотожні. Від покарання суд може і звільнити, а відповідальність як правовий стан залишається. Крім того, покарання може бути умовним, коли винний, тобто відповідальний перед законом, суспільством, державою, суб'єкт залишається на волі. Існує також
  6. § 3. Правові засоби: поняття, ознаки, види
    смертна кара); за часом дії - на постійні (громадянство) і тимчасові (премія); по виду правового регулювання - на нормативні (встановлені в нормах права заборони) та індивідуальні (акт застосування права, акт реалізації прав і обов'язків); по інформаційно-психологічної спрямованості - на стимулюючі (пільги) і обмежують (призупинення) і т.д. Правові засоби мають
  7. Глава 6 Руська Правда як пам'ятка права
    смертну кару, як продовження кревної помсти, що він прагнути усунути. Іншою обставиною є вплив християнської церкви, виступала проти страти в принципі. Вищою мірою покарання по Руській Правді залишається "потік і розграбування", яка призначається тільки у трьох випадках: за вбивство в розбої (ст.7 ПП), підпал (ст.83 ПП) і конокрадство (ст.35 ПП). Покарання включало
  8. Глава 10 Золота Орда як військово-феодальна держава
    кара призначалася за різні види злочинів: непокору ханові, брехня в суді, подружню невірність, чари, сечовипускання в вогнище і т.д. У судовому процесі, крім показань свідків і клятви, застосовувалася катування: використовувався принцип кривавої поруки, груповий відповідальності. Судова влада не була відокремлена від адміністративної. З посиленням ісламізації Орди виникали суди кадіїв і
  9. Глава 18 Судебник XV? XVI ст. як пам'ятки права
    смертна кара, яка могла бути скасована помилуванням з боку государя. Тілесні покарання застосовувалися як основний або додатковий вид. Найбільш поширеним видом була торгова страту, тобто биття батогом на торговій площі. Членовредітельние показання (урізання вух, мови, таврування) лише починали вводитися в період судебников. Крім завдань залякування, ці види покарань виконували
  10. Глава 20 Укладення 1649 як звід феодального права
    страта. Невизначеність у встановленні покарання створювала додаткове психологічне вплив на злочинця. Цілям залякування служила особлива символіка покарань: злочинцеві заливали горло розплавленим металом, до нього застосовували покарання, яке він бажав був для обмовленогоним чоловік ("ябедничество"), тобто застосовували архаїчний принцип таліона, "еквівалентного
© 2014-2022  yport.inf.ua