Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
А.В. Вячеславов, А.В. Константініді. Питання чинного законодавства в галузі договірного права: Навчальний посібник, 2002 - перейти до змісту підручника

2.6. Содержан ие договору


Під змістом договору розуміють і сукупність його умов та права і обов'язки сторін залежно, від того, в якому значенні ми застосовуємо термін договір - як угоду, або як зобов'язання.
В силу ст.432 ЦК для укладення договору необхідно, щоб сторони досягли згоди з усіх його істотних умов (у необхідній формі). Таким чином, умови договору є необхідним елементом договору, як угоди. При цьому зобов'язання залишається самостійним інститутом цивільного права. З цих причин в російському праві визначилося ставлення до змісту договору як до його умов, на яких сторони досягли угоди 8, а не як до прав і
8 см., напр. Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право: Загальні положення. - М.: Видавництво "Статут", 1997. - С.14

обов'язків сторін, що виникли в зобов'язанні.
Зміст договору, як угоди осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки сторін, складає сукупність умов, які визначають зміст дій контрагентів, а також вимоги до порядку і термінів їх здійснення. Умови можуть визначати і обов'язок не вчиняти дій в інтересах контрагентів та / або третім особам, які не є учасниками договору. Відмінність такого договору, який містить умову про те, що особа утримується від певних дій, від угоди про обмеження право-і дієздатності полягає саме в тому, що така відмова від дій не повинен бути протиправним (інакше угода незначна) і відбувається на користь конкретних осіб . Прикладом може бути угода про невідчуження певної речі протягом якогось часу, за який потенційний покупець повинен вирішити питання про її придбання, наприклад залежно від того, чи зуміє він або зібрати необхідні кошти.
За характером впливу законодавства на визначення змісту договору виділяються:
1) юридико-фактичні умови, тобто ті, які воспрінімаютсяіз законодавства (умови про форми розрахунків (ст.861 ЦК), різні, передбачені транспортними статутами та кодексами вимоги до перевезення вантажів, пасажирів і багажу, умови про гарантії або придатності товарів (ст.477 ЦК) і т.п.). До юридико-фактичними відносяться і диспозитив-ні норми закону, що відносяться до певних договірним видами (прикладом може служити умова договору позики про відсотки (ст.809 ЦК)), які включаються до договору доти, поки сторони не оберуть іноговаріанта поведінки, ніж передбачено диспозитивної нормою;
2) правило-утворюють умови, тобто ті, які вырабатываютсяконтрагентами самостійно.
За впливом умов на виникнення договірного зобов'язання, їх прийнято ділити на істотні, звичайні і випадкові:
1) істотні - це такі умови, які сторони зобов'язані визначити і без яких договір не вважається укладеним (п.1 ст.432 ЦК). Істотні умови діляться на три групи: по-перше, це умова про предмет договору, по-друге, умови, які названі в законі або інших правових актах як істотні або необхідні для договорів даного виду, і, по-третє, до них відносяться всі ті умови, щодо яких за заявою будь-якої із сторін повинна бути досягнута угода (з істотними умовами третьої групи тісно перетинається форма договору - якщо закон не встановлює спеціальної форми, але сторони домовилися, що він повинен бути укладений у певній формі, то договір вважається укладеним після надання йому цієї форми, але вимога про державного-
кої реєстрації, вже не пов'язане з істотними умовами, оскільки не може досягатися угоду, що суперечить закону);
2) звичайні - ті умови, які сторони, як правило, включають у договір, але відсутність яких, не означає, що договір не укладено, тому що обичнооні восполняются диспозитивними нормами або звичаями ділового обороту;
3) випадкові - такі умови, які взагалі не характерні для договорів даного виду, але за бажанням сторони з'явилися в договорі.
Важко буває провести розмежування суттєвих і випадковими умовами, оскільки раз їх зажадала хоч одна зі сторін, то вони переходять в розряд істотних. Так, якщо пропозиція укласти договір (оферта) містить певні умови, то договір буде укладений тільки, якщо особа, якій вона спрямована, прийме їх в цілому (п.1 ст.438 ЦК). Відносно звичайних умов така проблема не стоїть, оскільки навіть якщо сторона і зажадала досягти угоди по такій умові, то відсутність його в договорі не означатиме, що сторони не досягли по ньому угоди, оскільки ця умова буде визначатися диспозитивноюнормою або звичаєм ділового обороту (п.4 ст.421 ЦК).
Договір може в якості умов містити відсилання до нормативних актів (відсильні умови). Коли мова йде про такі умови, то важливо, щоб відсилання була до діючого (на момент укладення договору в повній відповідності зі ст.422 ЦК) нормативному акту з певного питання. Якщо сторони хочуть встановити правило, яке на момент укладення договору не визначено в нормативному акті або такий нормативний акт скасований, то умова має бути явно сформульовано в договорі.
Відсильні умови також можуть існувати у вигляді орієнтовних умов договору (ст.427 ЦК). Зразкові - не означає, що умови можуть бути сформульовані неявно, нечітко, мова йде скоріше про якихось спільних типових правилах, які можуть ставати конкретними умовами договору, якщо на них є посилання в договорі. Зразкові умови можуть існувати у вигляді розроблених для договорів певного виду примірного договору, примірних правил чи іншого документа, що містить окремі умови такого договору, головним при цьому є те, що цей документ повинен бути опубліковані у пресі, тобто умови загальновідомі.
Відсильні умови можуть відповідно до закону міститися в інших документах, наприклад банківських правилах (ст.836, 846 ЦК), правилах страхування (ст.943 ЦК). Поширеним прикладом такого роду договорів, що укладаються на підставі розроблених правил, яким сторони підпорядковують свою поведінку, є угоди, що здійснюються на біржах. Умови таких угод зазвичай не виробляються сторонами спеціально, а визначаються біржовими правилами, при цьому не варто забувати, що ці правила необхідно публікувати, що тим більш природно,
оскільки біржові торги є публічними.
Не завжди такі умови застосовуються тільки лише на підставі відсилання. Загальна вимога до таких документів, що містить відсильні умови, є їх популярність контрагенту, так ст. ст.846 ГК зобов'язує банк укласти договір банківського вкладу на оголошених ним умовах, передбачених законом і відповідними йому банківськими правилами. Правила страхування можуть застосовуватися, якщо дотриманий порядок їх передачі страхувальнику, в іншому випадку вони будуть обов'язкові лише для страховика в частині його обов'язків. Загальнодоступність біржових правил встановлена ??ст.2, 18 Закону "Про товарні біржі і біржової торгівлі", ст.9 Закону "Про ринок цінних паперів".
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2.6. містити ие договору "
  1. § 1. Підряд
    Договори підряду представлені в загальногромадянський законодавстві такими різновидами, як будівельний і побутової поспіль, підряд на виконання проектних та вишукувальних робіт та підрядні роботи для державних потреб. До всіх цих видів договорів підряду застосовуються норми ст. 702-729 ГК, утворюють як би спільну частину законодавства, що регулює відносини у сфері виробництва робіт і
  2. § 3. Правове становище селянського (фермерського) господарства
    Правове становище селянського (фермерського) господарства визначається нормами Цивільного кодексу РФ і спеціальним законодавчим актом - Законом РФ «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 листопада 1990 р. (в ред. від 1993 р.). В економічній структурі аграрного сектора селянські (фермерські) господарства займають скромне місце: на їхню частку припадає не більше 1% виробництва товарної
  3. § 3. Договір будівельного підряду
    Загальні положення. Договори будівельного підряду укладаються на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд чи інших об'єктів, а також на виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших нерозривно пов'язаних зі споруджуваним об'єктом робіт. Згідно з раніше діючим законодавством виникають при цьому цивільно-правові відносини в
  4. § 7. Розрахункові зобов'язання
    Поняття розрахунків і розрахункових зобов'язань. У господарському обороті часто виникає необхідність передачі грошових коштів. Вона може викликатися виконанням публічно-правового обов'язку або грошового зобов'язання, пов'язаного з відшкодуванням шкоди, оплатою наданого товару, виконаних робіт або наданих послуг і т.п. Дії, що здійснюються господарюючими суб'єктами з приводу здійснення
  5. 10. Реалізація заставленого майна
    Реалізація (продаж) закладеного майна, на яке звернено стягнення, провадиться шляхом продажу з публічних торгів у порядку, встановленому процесуальним законодавством, якщо законом не встановлено інший порядок (п. 1 ст. 350 ЦК). Публічні торги - це не єдина форма реалізації заставленого майна, на яке звернено стягнення. Згідно п. п. 2 і 3 ст. 54 Закону про
  6. 4. Правова природа розрахункових операцій
    У цивілістичній літературі форми безготівкових розрахунків нерідко розглядаються як угод. Більше того, іноді вони трактуються не лише як двосторонні угоди за участю банків та їх клієнтів, а й як цілі сукупності таких угод, супроводжувані до того ж угодами про новації, договорами комісії та доручення, а також низкою односторонніх угод. Договір же банківського рахунку
  7. 12. Тлумачення договорів
    Потреба в тлумаченні договору виникає у зв'язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов, оскарженням його наявності, а також сенсу використовуваних в ньому понять або його правової природи. Суд вдається до такого тлумачення тоді, коли між сторонами виникає спір щодо сутності договору та окремих його елементів. Більш того, керуючись закріпленим діючими
  8. 3. Застава
    Поняття та правова природа Зовсім особливе місце серед усіх способів забезпечення виконання зобов'язань займає заставу майна. Це один з класичних цивільно - правових інститутів, що мають багатовікову історію, які беруть свій початок в римському праві. У перший період розвитку застави в римському праві переважали інтереси кредитора. Майно боржника (наприклад, закладається
  9. 5. Порука
    Порука - традиційний, що веде свій початок з римського права спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Суть цього способу забезпечення виконання зобов'язання залишається незмінною : третя особа (поручитель) бере на себе зобов'язання перед кредитором нести відповідальність за боржника у разі невиконання останнім його зобов'язання перед кредитором. На всіх етапах розвитку громадянського
  10. 1. Значення і сфера застосування
    Одним з окремих видів договору купівлі - продажу є договір енергопостачання. У чинному ЦК норми, що регулюють договір енергопостачання, поміщені в § 6 ("Енергопостачання") гл. 30 ("Купівля - продаж"). Вперше правила енергопостачання були встановлені на рівні закону в Основах цивільного законодавства 1991 р.; тоді відповідний договір мав назву "Договір про постачання
© 2014-2020  yport.inf.ua