| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Зміст договорів на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт |
||
|
Більшість правил, що містяться в зазначеній главі ЦК, є диспозитивними і тому можуть бути змінені угодою сторін. Проте у ряді випадків свобода сторін у визначенні умов розглянутих договорів обмежена законом, а деякі правила носять імперативний характер. Так, наприклад, хоча п. 3 ст. 769 ГК і допускає можливість перекладання на виконавця ризику випадкової неможливості виконання договору, ця можливість суттєво обмежена правилами, що регламентують наслідки недосягнення очікуваного результату (ст. 775-776 ЦК). Імперативним чином сформульовані в законі правила, що стосуються відповідальності виконавця за порушення договору (ст. 777 ЦК). Права та обов'язки виконавця. Основним обов'язком виконавця у договорах на виконання НДР і ДКР є проведення робіт відповідно до погодженого із замовником технічним завданням і передача замовнику їх результатів у передбачений договорами термін. Враховуючи творчий характер виконуваної роботи і значимість для замовника наукового потенціалу виконавця, закон акцентує особливу увагу на питанні про можливість залучення до виконання договорів третіх осіб (ст. 770 ЦК). В принципі дане питання може бути вирішене сторонами будь-яким чином. Якщо, проте, конкретним договором він спеціально не обговорений, діє наступне правило: у договорі на виконання НДР виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, навпаки, в договорі на виконання ДКР виконавець має право залучати до його виконання третіх осіб, до відносин з якими застосовуються правила про генеральному підряднику і субпідрядників (ст. 706 ЦК). Такий різний підхід пояснюється, по-перше, неоднаковою ступенем творчості, властивої робіт, виконуваних в рамках розглянутих договорів, і, по-друге, більшою практичною потребою передоручення окремих видів (етапів) ОКР соисполнителям. Вирішуючи поставлене перед ним науково-технічну задачу, виконавець повинен проявити творчий потенціал, наукову кваліфікацію та інші якості, необхідні для успішного виконання договору. Іншими словами, обов'язком виконавця є забезпечення доброякісності прийнятих ним до виконання робіт. При цьому, однак, виконавець не гарантує обов'язкове досягнення очікуваного результату. Договір буде вважатися виконаним і тоді, коли теоретично чи експериментально доведена неможливість вирішення поставленого завдання, тобто отримано негативний результат. У цьому випадку виконавець зобов'язаний негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або про недоцільність продовження роботи. За змістом закону виконавець повинен призупинити роботи до отримання від замовника необхідних вказівок. У цьому зв'язку в договорі доцільно визначати конкретний термін, протягом якого сторони повинні вирішити питання про свої подальші дії. Якщо результат робіт в цілому досягнутий, але має недоліки, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних параметрів, передбачених у технічному завданні або в договорі, виконавець зобов'язаний своїми силами і за свій рахунок їх усунути. Однак дана обов'язок покладається на виконавця тільки тоді, коли недоліки в роботі допущені з його вини, яка відповідно до ст. 401 ГК презюміруется. Тому якщо він доведе, що недоліки в роботі зумовлені діями замовника, зокрема складанням неякісного технічного завдання або передачею неповної інформації, необхідної для виконання роботи, питання про їх усунення вирішується на інших засадах, які повинні бути узгоджені сторонами. З урахуванням того, що передані замовнику результати робіт нерідко є об'єктами інтелектуальної власності, виконавець зобов'язаний забезпечити, щоб при цьому не порушувалися виняткові права інших осіб. Під іншими особами в даному випадку розуміються як безпосередні розробники наукових і технічних нововведень, відносини з якими мають бути врегульовані самим виконавцем шляхом укладення відповідних контрактів про наймання, так і треті особи, які можуть володіти винятковими правами на ті об'єкти інтелектуальної власності, які в тій чи іншій формі включені в результати робіт виконавця. Іншими словами, замовнику повинна бути гарантована патентна чистота переданих йому результатів робіт. У цьому зв'язку виконавець зобов'язаний не тільки утримуватися від включення до складу переданих результатів об'єктів інтелектуальної власності, що належать іншим особам, але і прийняти спеціальні заходи до того, щоб виключити подібну ситуацію. До числа таких заходів відноситься, зокрема, проведення експертизи на патентну чистоту створеної науково-технічної продукції. У тих випадках, коли, на думку виконавця, в ході виконання НДР і ДКР необхідно (наприклад, для забезпечення патентної чистоти об'єкта техніки) або доцільно (наприклад, для прискорення робіт) використовувати охоронювані результати інтелектуальної діяльності , що належать третім особам, виконавець повинен погодити це питання з замовником. Це пов'язано з тим, що використання чужих об'єктів інтелектуальної власності допускається лише за умови придбання прав на їх використання, а значить, як правило, веде до подорожчання договірної ціни робіт. Але навіть якщо цього і не відбувається, наприклад в силу того, що відпадає потреба в окремих етапах (видах) робіт, замовник має право знати про те, які творчі результати досягнуті самим виконавцем, а які придбані у третіх осіб. Права та обов'язки замовника. Насамперед замовник зобов'язаний надати виконавцю необхідну для виконання роботи інформацію. Мова в даному випадку йде в першу чергу про тієї вихідної інформації, якою замовник повинен забезпечити виконавця перед початком робіт. Але й тоді, коли роботи вже почалися, за змістом закону замовник повинен повідомляти виконавцю будь-яку інформацію, яка стала йому відомою і яка може вплинути на результат робіт. Обсяг, характер, термін і форма надання інформації залежать від безлічі факторів і можуть бути конкретизовані в договорі, але загальна вимога закону зводиться до того, що ця інформація повинна бути достатньою для виконання роботи. З розглянутої обов'язком замовника тісно пов'язана його обов'язок видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні параметри) або тематику робіт. У технічному завданні, яке складається замовником зазвичай ще до підписання договору, уточнюється в процесі переговорів з виконавцем і після узгодження сторонами стає невід'ємною частиною договору, визначаються техніко-економічні та інші вимоги, яким повинні відповідати результати робіт. Підготовка технічного завдання може бути покладена і на виконавця. У цьому випадку обов'язком замовника є розгляд цього документа і його узгодження. По завершенні робіт замовник повинен прийняти їх результати. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за погодженою у договорі процедурою. Виконавець повідомляє замовника про закінчення окремих етапів (видів) робіт або роботи в цілому і являє замовнику акт здачі-приймання з додатком до нього передбачених договором документів, наприклад наукового звіту, комплекту наукової, технічної та іншої документації, протоколу комісії з приймання дослідних зразків нової техніки і т.п. Для участі у прийманні результатів робіт замовник повинен виділити уповноваженого представника або сформувати відповідну комісію та приступити до прийманню не пізніше обумовленого сторонами терміну. Він зобов'язаний розглянути подані йому звітні документи і за результатами цієї роботи підписати акт здачі-приймання або мотивовано заявити про свою відмову від приймання результатів робіт. У разі мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і зазначенням терміну їх виконання. Здача-приймання робіт за договорами, виконання яких передбачає приймальні випробування дослідних зразків нових виробів, технологій та інших виробничих нововведень, здійснюється на основі висновків спеціальних комісій, сформованих сторонами. У разі ухилення замовника від приймання результатів робіт за відсутності належних для цього підстав настають наслідки, передбачені ст. 738 ГК. Обов'язком замовника є оплата результатів робіт виконавця. Оплата робіт здійснюється відповідно до договірної ціни з урахуванням встановлених сторонами надбавок (знижок) за скорочення термінів виконання робіт, поліпшення техніко-економічних параметрів розробок, проведення виконавцем варіантних досліджень та інших обумовлених умов. Важливою особливістю розглянутих договорів є те, що за загальним правилом ризик випадкової неможливості виконання несе замовник. Це означає, що обов'язок по оплаті робіт покладається на замовника і в тому випадку, коли виконавцем з не залежних від нього обставин не досягнуть очікуваний сторонами результат. У договорі на виконання НДР замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт, проведених виконавцем до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не понад відповідної частини ціни робіт, зазначеної в договорі (ст. 775 ЦК). При виявленні виникла не з вини виконавця неможливість або недоцільність продовження ОКР замовник зобов'язаний оплатити понесені виконавцем витрати в повному обсязі (ст. 776 ЦК). В обох випадках тягар доказування об'єктивності отримання негативного результату покладається на виконавця. Крім названих вище обов'язків і замовник, і виконавець можуть брати на себе будь-які інші не суперечать чинному законодавству обов'язки. Зокрема, на замовника можуть покладатися обов'язки щодо забезпечення виконавця матеріалами, обладнанням, зразками тощо, з надання виконавцю необхідного сприяння у виконанні роботи і т.д. У свою чергу виконавець може приймати на себе обов'язки по поточному інформуванню замовника про хід виконання робіт, з надання допомоги у впровадженні зразків нових виробів та розроблених ним технологій у виробництво і т.д. Права сторін на результати робіт. Одним з найбільш важливих і складних питань, що вирішуються в договорах на виконання НДР і ДКР, є питання про права сторін щодо використання та розпорядження науково-технічною продукцією, створеної в рамках розглянутих договорів. Будучи результатом творчої праці, така продукція являє собою об'єкт інтелектуальної власності. Претендувати на володіння їм можуть і виконавець, і замовник: перший тому, що саме він є творцем науково-технічної продукції, другий тому, що робота виконана за його завданням і сповна їм оплачена. Стаття 772 ЦК, присвячена даному питанню, не містить на цей рахунок будь-яких обов'язкових приписів і передає його на розсуд самих сторін. Тому в принципі права з використання та розпорядження результатами робіт можуть бути цілком збережені за виконавцем або повністю передані замовнику. Однак подібні вирішення питання зустрічаються порівняно рідко. Набагато частіше в угоді сторін відбивається зважений баланс їхніх інтересів. При цьому використання і розпорядження результатами робіт зазвичай розглядається сторонами як тісно взаємопов'язані, але відносно самостійні аспекти даної проблеми. Так, замовник практично завжди отримує право використовувати передану йому розробку, наприклад зразок нового виробу, технологію чи інше технічне нововведення, в своєму виробництві чи іншій власній сфері, тому що в противному випадку договір багато в чому втрачав би для нього сенс. Виконавець у свою чергу зазвичай зберігає за собою право використовувати досягнуті ним результати НДР і ДКР при виконанні інших досліджень і розробок, так як сама популярність виконавцю цих результатів передбачає прийняття їх в розрахунок при проведенні подальших досліджень. Окремі види використання створеної науково-технічної продукції, наприклад її рекламування, можуть здійснюватися сторонами за їх взаємною згодою. Особливо чітко має вирішуватися питання про використання результатів НДР і ДКР в тих випадках, коли вони втілюються у винаходах, корисних моделей, промислових зразків інших об'єктах, здатних до правової охорони. Сторонами повинен бути обговорений конкретний порядок використання подібних об'єктів, що визначає, зокрема, фігуру патентовласника, умови видачі їм ліцензії на право використання технічного нововведення, виплату винагороди авторам розробки і т.д. Якщо в договорі питання про використання результатів робіт не узгоджений, то діятиме правило, встановлене п. 2 ст. 772 ГК: замовник має право використовувати передані йому виконавцем результати робіт, а виконавець має право використовувати отримані ним результати робіт для власних потреб. Право розпорядження результатами НДР і ДКР включає можливість тиражування науково-технічної продукції, укладення ліцензійних угод з третіми особами, внесення їх як внесок до статутного капіталу утвореного підприємства і т.п. Ці та інші форми можливої реалізації результатів робіт повинні враховуватися сторонами при укладанні договорів і знаходити відповідне відображення в їхніх умовах. Зокрема, у ціні договору може бути заздалегідь враховано, що замовник (виконавець) витягне додатковий прибуток від передачі прав на розробку третім особам, якщо саме за ним закріплюється така можливість. Оскільки, однак, врахувати з достатньою точністю додаткові доходи не завжди можливо, сторони можуть домовитися про те, що право подальшої реалізації розробки належить їм обом і реалізується ними спільно або самостійно, але з обов'язковим пайовою участю обох сторін в отриманні прибутку. З питанням про право на використання результатів НДР і ДКР тісно пов'язана проблема конфіденційності відомостей, що становлять предмет договору. Якщо інше не передбачено договорами на виконання НДР і ДКР, сторони зобов'язані забезпечити конфіденційність відомостей, що стосуються предмета договору, ходу його виконання та отриманих результатів. Обсяг відомостей, що визнаються конфіденційними, визначається в договорі (п. 1 ст. 771 ЦК). Більш строго вирішується питання про можливість публікації одержаних при виконанні робіт відомостей, визнаних конфіденційними. Згідно п. 2 ст. 771 ГК кожна із сторін може робити це тільки за згодою іншої сторони. Відповідальність сторін за порушення договорів на виконання НДР та ДКР. У разі порушення договірних зобов'язань виконавець і замовник несуть відповідальність за свої дії, яка володіє в даній сфері певними особливостями. Однак ці особливості стосуються лише відповідальності виконавця і зводяться до наступного. По-перше, виконавець відповідає за порушення договорів на виконання НДР і ДКР тільки при наявності своєї провини. Це означає виключення із загального правила про те, що особа, яка не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання при здійсненні підприємницької діяльності, несе відповідальність і за відсутності своєї провини (п. 3 ст. 401 ЦК). По-друге, відповідальність виконавця обмежена за обсягом, так як, якщо інше прямо не передбачено договором, він повинен відшкодувати замовникові лише реальний збиток у майні, але не упущену останнім вигоду. Більш того, договором може бути передбачено, що реальний збиток підлягає відшкодуванню лише в межах загальної вартості робіт за договором. Що ж до відповідальності замовника, то вона настає на основі загальних правил. За змістом закону загальні положення про відповідальність повинні застосовуватися і до виконавця в тих випадках, коли їм порушено зобов'язання, прямо незв'язані з виконанням НДР і ДКР, наприклад при розголошенні відомостей, визнаних конфіденційними, коли чужа розробка видана за свою, і т.п. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 2. Зміст договорів на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт " |
||
|
||