Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 3: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

8. Зміст заставного правовідносини

З певними обмеженнями заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном. Згідно п. 2 ст. 346 ГК він має право відчужувати предмет застави, передавати його в оренду або в безоплатне користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним, але тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не передбачено законом або договором і не випливає із суті застави. Угода, що обмежує право заставодавця-громадянина заповідати заставлене майно, мізерно. У разі розпорядження заставодавцем предметом застави з порушенням зазначених правил заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання, а якщо ця вимога не буде задоволена, то може звернути стягнення на предмет застави (пп. 3 п. 2 ст. 351 ЦК).
Дещо інші наслідки передбачені ст. 39 Закону про іпотеку. При відчуженні нерухомого майна, закладеного за договором про іпотеку без згоди заставодержателя або з іншим порушенням вимог закону або умов договору про іпотеку, заставодержатель має право за своїм вибором вимагати або визнання недійсною угоди з відчуження заставленого майна та застосування наслідків, передбачених ст. 167 ГК, або дострокового виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання та звернення стягнення на заставлене майно незалежно від того, кому воно належить. Набувач майна, закладеного за договором про іпотеку, несе солідарно з боржником відповідальність за невиконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, у межах вартості зазначеного майна, якщо буде доведено, що в момент придбання майна він знав або повинен був знати про те, що майно відчужується без згоди заставодержателя або з іншим порушенням вимог закону або умов договору про іпотеку. Якщо заставлене майно відчужене з порушенням вимог закону або умов договору про іпотеку заставодавцем, не є боржником за зобов'язанням, забезпеченим іпотекою, то в цьому випадку поряд з боржником за забезпеченим іпотекою зобов'язанням солідарну відповідальність несуть як набувач майна, так і колишній заставодавець.
Коли предмет застави залишається у заставодавця, останній має право, якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті застави, користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі отримувати з нього плоди та доходи (п. 1 ст. 346 ЦК). При заставі з передачею предмета застави заставодержателю останній має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, передбачених договором, регулярно представляючи заставодавцю звіт про користування. Згідно з угодою на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи з метою погашення основного зобов'язання або в інтересах заставодавця (1).
---
КонсультантПлюс: примітка.
Підручник "Римське приватне право" (під ред. І.Б. Новицького, І.С. Перетерского) включений до інформаційного банку відповідно до публікації - МАУП, 2004.
(1) Зазначена обов'язок нагадує антіхрезу (antichresis) римського права - особливе повноваження, яке надавалося кредитору в договорі застави нерухомого майна. Воно полягало в можливості використання заставодержателем переданої йому в заставу речі у власних інтересах: проживати в закладеному будинку, присвоювати в рахунок сплати відсотків плоди та доходи, які могли бути отримані від використання цієї речі, наприклад, від здачі в оренду закладеного будинку, зняття врожаю із земельної ділянки та ін (див.: Римське приватне право / Под ред. І.Б. Новицького і І.С. Перетерского. С. 344). На жаль, чинний російський Закон про іпотеку не тільки не передбачив, а й прямо виключив можливість застосування конструкції, подібної антіхрезе.
У зміст заставного відносини входять права та обов'язки сторін зі страхування предмета застави та забезпечення його збереження. Якщо інше не передбачено законом або договором, то залежно від того, у кого знаходиться заставлене майно, заставодавець або заставодержатель зобов'язані, по-перше, за рахунок заставодавця страхувати від ризиків втрати і пошкодження заставлене майно на повну вартість (а якщо повна вартість майна перевищує розмір забезпеченого заставою вимоги, то на суму не нижче розміру вимоги); по-друге, вживати заходів, необхідних для забезпечення схоронності закладеного майна, у тому числі для захисту його від посягань і вимог з боку третіх осіб.
Якщо зазначені обов'язки будуть порушені заставодавцем, то заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет застави (пп. 2 п. 2 ст. 351 ГК). Аналогічні наслідки настають у разі, коли заставодавець перешкоджає заставодержателю в реалізації його права перевіряти за документами і фактично наявність, кількість, стан і умови зберігання заставленого майна, що перебуває у заставодавця. При порушенні заставодержателем своїх обов'язків зі страхування предмета застави, забезпечення його збереження, негайного повідомлення заставодавця про виникнення загрози втрати або пошкодження предмета застави, інших порушеннях, що створюють загрозу втрати або пошкодження заставленого майна, заставодавець має право вимагати дострокового припинення застави.
Заставодавець несе ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження заставленого майна, якщо інше не передбачено договором про заставу. Заставодержатель, якому передано заставлене майно, відповідає за повну чи часткову втрату або пошкодження переданого йому предмета застави, якщо не доведе, що може бути звільнений від відповідальності у відповідності зі ст. 401 ГК.
Заставодержатель, якому переданий предмет застави, відповідає за втрату заставленого майна в розмірі його дійсної вартості, а за його пошкодження - у розмірі суми, на яку ця вартість знизилася, незалежно від суми, в яку був оцінений предмет застави при передачі його заставодержателю. Якщо внаслідок пошкодження предмет застави змінився настільки, що його не можна використовувати за прямим призначенням, заставодавець має право відмовитися від нього і зажадати відшкодування за втрату заставленого майна. Договором може бути передбачений обов'язок заставодержателя, у якого перебуває закладене майно, відшкодувати заставодавцю інші збитки, завдані втратою чи пошкодженням предмета застави. Заставодавець, який є боржником за забезпеченим заставою зобов'язанням, має право зарахувати вимога до заставодержателя, якому переданий предмет застави, про відшкодування збитків, заподіяних втратою або пошкодженням предмета застави, в погашення зобов'язання, забезпеченого заставою (п. 2 ст. 344 ЦК).
У процесі реалізації заставного правовідносини предмет застави може бути замінений за згодою заставодержателя, якщо законом або договором не передбачено інше. Коли предмет застави гине або пошкоджується або коли право власності (господарського відання) на нього припиняється з підстав, встановлених законом, заставодавець має право в розумний термін відновити предмет застави або замінити його іншим рівноцінним майном, якщо інше не передбачено договором (ст. 345 ЦК). У разі, коли предмет застави вибуває з володіння заставодавця, у якого він був залишений, не відповідно до умов договору про заставу, а заставодавець порушить правила заміни предмета застави, не відновить його або не замінить іншим рівноцінним майном, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання (п. 1 ст. 351 ЦК).
При іпотеці право заставодавця на відновлення предмета застави або його заміну може мати місце тільки за наявності письмової угоди про це (п. 3 ст. 36 Закону про іпотеку). Заміна нерухомого майна як предмета застави, по суті справи, означає укладення нового договору про іпотеку з приводу іншого нерухомого майна. Справа в тому, що право застави на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Тому запис про реєстрацію іпотеки в силу принципу спеціальності може ставитися тільки до конкретного нерухомого майна, що є предметом застави.
У період існування заставного правовідносини предмет застави може бути примусово вилучена з припиненням права власності заставодавця на нього. Тут можуть мати місце дві ситуації. У першому випадку право власності заставодавця на майно, що є предметом застави, припиняється на підставах та в порядку, що встановлені законом, внаслідок вилучення (викупу) для державних або муніципальних потреб, реквізиції або націоналізації заставодавцю надається інше майно або відповідне відшкодування. У даному випадку право застави поширюється на надане замість майно або, відповідно, заставодержатель набуває право переважного задоволення своєї вимоги з суми належного заставодавцю відшкодування. Заставодержатель також може вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання (п. 1 ст. 354 ЦК). У другому випадку, коли майно, що є предметом застави, вилучається у заставника у встановленому законом порядку на тій підставі, що насправді власником цього майна є інша особа, або у вигляді санкції за вчинення злочину або іншого правопорушення (конфіскація), застава щодо цього майна припиняється. Крім цього заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання.
Законом про іпотеку (п. 2 ст. 41) передбачені інші наслідки. У випадках, коли майно, що є предметом іпотеки, вилучається у заставодавця державою у вигляді санкції за вчинення злочину або іншого правопорушення (конфіскація), іпотека зберігає силу, а заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання та звернення стягнення на конфісковане майно. Даний підхід більш відповідає принципу рівності всіх суб'єктів цивільного права, яке виключає привілейоване становище держави у цивільних правовідносинах. Тому, якщо предмет застави - нерухоме майно - переходить в результаті застосування конфіскації до держави, залишається в силі принцип слідування права застави за предметом застави.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 8. Зміст заставного правовідносини "
  1. ПРОГРАМА КУРСУ" ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО "
    зміст і види цивільних правовідносин Поняття цивільних правовідносин. Елементи й структурні особливості цивільних правовідносин. Зміст цивільних правовідносин. Поняття, зміст і види суб'єктивних цивільних прав. Поняття, зміст і види суб'єктивних цивільних обов'язків. Структура цивільних правовідносин. Поняття і зміст цивільної
  2. 3. Суб'єкти заставного правовідносини
    зміст заставного правовідносини. Між боржником за основним зобов'язанням і третьою особою, що заклав своє майно в забезпечення цього зобов'язання, може бути укладений договір, що визначає права третьої особи на отримання відшкодування у разі звернення стягнення на заставлене майно. Разом з тим третя особа - заставодавець щоб уникнути звернення стягнення на заставлене майно
  3. § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
    змістом і юридичною природою є економічними спорами, але в тих випадках, коли позивачами або заявниками є громадяни, що не мають статусу індивідуального підприємця, вони розглядаються в даний час судами загальної юрисдикції, а повинні розглядатися арбітражними судами. [8] До підвідомчості арбітражних судів належать і економічні суперечки за участю іноземних
  4. § 3. Правове становище селянського (фермерського) господарства
    утримання об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що залишилися у веденні сільськогосподарських організацій, відшкодовуються за рахунок відповідних бюджетів. Для вирішення соціальних проблем на селі 21 грудня 1990 був прийнятий Закон РФ «Про соціальний розвиток села», який передбачав заходи, спрямовані на скорочення розривів у доходах працівників сільського господарства порівняно з
  5. § 2. Ознаки речового права
    змісту з утриманням. Слід виходити з пріоритету явно вираженої нормативної волі і говорити про ознаки речових прав за чинним законодавством, de lege lata. Тому всі права, прямо названі в законі речовими, повинні відповідати висунутому ознакою. Однак це не означає, що якщо висунутий ознака підтверджується у всіх зазначених у законі речових правах, то він задовільний:
  6. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    зміст багатьох статей Цивільного кодексу, а іноді й найменування більших його рубрик (див., напр., ст. 357, 454-491, 492-504, 506, 508-524) містять згадка саме про товар, а в числі врегульованих правовідносин переважають обмінні відносини. * (11) Регулятивна функція закону вартості полягає в його об'єктивному впливі на коливання ринкових цін навколо громадської
  7. § 4. Договір складського зберігання
    змісту та оформлення, які, в свою чергу, обумовлені потребами індустріалізації зберігання товарної маси, а також прискорення і спрощення товарного обороту. Учасниками договору складського зберігання можуть бути тільки підприємці. У ролі хранителя тут виступає товарний склад, яким визнається організація, що здійснює в якості підприємницької діяльності зберігання
  8. 2. Поняття та ознаки речових прав
      змісті і видах таких прав, випливає необхідність вичерпного визначення в законі як видів (переліку) речових прав, так і їх змісту. У зв'язку з цим перелік (види) і зміст речових прав імперативно, вичерпно (numerus clausus) визначаються законом, що виключає будь-які можливості появи нових, невідомих йому видів речових прав або якого б то не було зміни
  9. 4. Види речових прав
      змістом права власності) речові права (за традицією нерідко звані також jure in re aliena - "права на чужі речі"). Переважна більшість обмежених речових прав пов'язані з використанням земельних ділянок та інших об'єктів нерухомості і в силу цього підлягають державній реєстрації. Їх прикладом є сервітути, відомі багатьом правопорядкам з часів римського приватного
  10. 4. Забезпечувальні речові права
      зміст входить можливість примусової реалізації відповідних речей крім волі їхніх власника, тобто припинення самого основного речового права - права власності. Обидві ці обставини не мають місця відносно інших видів обмежених речових прав. Названі особливості застави (і вельми близького до нього інституту утримання) зумовили давні, але не припиняються до цих пір
© 2014-2020  yport.inf.ua