Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 1: Загальна частина, 2008 - перейти до змісту підручника

2. Створення і управління установою

Установа створюється за рішенням власника або уповноваженого ним органу, а також кількох власників. Як правило, його установчим документом є статут або положення, яке затверджується засновниками. Установа може діяти на підставі загального (типового або зразкового) положення про установи даного виду, наприклад типового положення про ВНЗ, примірного положення про заснування юстиції з реєстрації прав на нерухомість. В установчих документах власник повинен визначити завдання і цілі діяльності установи, оскільки воно має обмежену, цільову правоздатність.
Рішення власника про створення установи не є його установчим документом, як помилково зазначено в п. 1 ст. 14 Закону про некомерційні організації, ототожнити установчі документи з документами, що подається для реєстрації некомерційної організації. Не потрібно також укладення жодних договорів засновника із створеним ним установою, про що через непорозуміння йдеться в п. п. 6 і 12 ст. 39, п. 1 ст. 41 та п. 5 ст. 43 Закону про освіту, бо власник самостійно визначає умови використання свого майна. Разом з тим при створенні установи кількома власниками вони можуть укласти між собою договір про спільну діяльність (простого товариства), що визначає взаємини засновників у процесі створення та діяльності установи, в тому числі з приводу його фінансування (ст. 1041 ЦК). Даний договір також не належить до установчих документів.
Зазвичай установа фінансується власником за кошторисом, в якій строго фіксуються напрями витрачання і розмір сум, що виділяються йому власником. Тому права установи на закріплене за ним майно власника носять обмежений характер і визначаються безпосередньо законом (ст. 296 ЦК), а відчуження або інше розпорядження даним майном без згоди власника неможливо (п. 1 ст. 298 ЦК). Будь-які доходи установи, а також придбане за їх рахунок майно залишаються власністю засновника і надходять лише у самостійне розпорядження, а не у власність установи (п. 2 ст. 298 ЦК).
На відміну від інших видів юридичних осіб установи відповідають перед своїми кредиторами не всім своїм майном, а тільки наявними у них грошовими коштами, за відсутності яких настає необмежена субсидіарнавідповідальність їх засновників-власників (п. 2 ст . 120 ЦК; п. 2 ст. 9 Закону про некомерційні організації). Тому установи не можуть бути оголошені банкрутами.
Установа в принципі не може стати власником свого майна, оскільки це суперечило б суті даної юридичної конструкції. Інший підхід, закріплений нормами п. 7 ст. 39 Закону про освіту, п. 2 ст. 27 Закону про вищу і післявузівську професійну освіту, необгрунтовано розширює рамки участі установ в обороті (СР п. 2 ст. 47 Закону про освіту) і одночасно звужує умови відповідальності їх засновників (п. 9 ст. 39 названого Закону), прямо перетворюючи установи на подобу підприємств (СР п. 4 ст. 47 названого Закону).
Власник-засновник призначає керівника установи як його одноосібного виконавчого органу. У деяких видах установ можуть створюватися колегіальні виконавчі органи (вчені та аналогічні їм поради). Так, відповідно до установчих документів у громадському закладі може створюватися колегіальний орган, який обирається учасниками, які не є засновниками даної установи та споживачами його послуг. Зазначений орган може визначати зміст діяльності громадської установи, мати право дорадчого голосу при засновниках, але не має права розпоряджатися майном громадської установи, якщо інше не встановлено засновниками (ст. 11 Закону про громадські об'єднання).
Установа може бути реорганізовано, в тому числі перетворено в автономну некомерційну організацію чи до фонду, а також у господарське товариство. Для державних і муніципальних установ перетворення в господарське товариство допускається лише в порядку, передбаченому законодавством про приватизацію (п. 2 ст. 17 Закону про некомерційні організації). Ліквідація установи здійснюється за загальними правилами цивільного законодавства, причому залишок майна завжди надходить у власність засновника.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Створення і управління установою "
  1. § 3. Джерела муніципального права.
    Створенню умов для здійснення права на житло, а також за безкоштовним або за доступну плату надання житла з муніципальних житлових фондів малозабезпеченим, іншим зазначеним у законі громадянам, які потребують житло; в ст. 41 йдеться про безкоштовне надання медичної допомоги громадянам в муніципальних установах охорони здоров'я, а також про вжиття заходів з розвитку муніципальної системи
  2. Глава 5. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
    створенні господарських товариств, у тому числі міжмуніципальний, необхідних для здійснення повноважень щодо вирішення питань місцевого значення. Органи місцевого самоврядування визначають цілі, умови і порядок діяльності муніципальних підприємств і установ, затверджують їх статути, призначають на посаду і звільняють з посади керівників даних підприємств та установ, заслуховують
  3. § 2. Система муніципальних правових актів
    створення, реорганізації та ліквідації муніципальних підприємств і установ, а також про встановлення тарифів на послуги муніципальних підприємств та установ; положення про порядок призначення на посаду та укладання трудового договору з керівниками муніципальних підприємств і установ; положення про порядок надання муніципальними підприємствами і установами звітів про використання
  4. § 4. Компетенція представницького органу.
    Створення, реорганізації та ліквідації муніципальних підприємств і установ, а також про встановлення тарифів на послуги муніципальних підприємств та установ; визначення порядку участі муніципального освіти в організаціях міжмуніципальної співпраці; визначення порядку матеріально-технічного та організаційного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; контроль
  5. § 3. Повноваження органів місцевого самоврядування в соціально-культурній сфері
    створення умов для розвитку приватної системи охорони здоров'я; організація первинної медико-санітарної допомоги в амбулаторно-поліклінічних, стаціонарно-поліклінічних і лікарняних установах, включаючи забезпечення зазначених медичних організацій лікарськими та іншими засобами, виробами медичного призначення, імунобіологічними препаратами і дезінфекційними засобами, а також
  6. Глава 24. НАДАННЯ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ПРИЛЮДНИХ ПОСЛУГ
    створені для надання публічних послуг. Слід розрізняти, в яких випадках органи місцевого самоврядування, на які покладається обов'язок надавати публічні послуги, здійснюють дії в суспільних інтересах, а в яких - надають або надають публічні послуги, оскільки звернення громадянина може розглядатися і як звернення за отриманням належних їй пільг чи преференцій, а
  7. § 1. Правотворчі повноваження в сфері місцевого самоврядування
    створення та правовий статус муніципальних унітарних підприємств і муніципальних установ (гл. гл. 4, 5, 19, ст. Ст. 212, 215 ЦК РФ). У винятковому віданні Російської Федерації також знаходяться: визначення порядку розміщення муніципальних замовлень, укладення муніципальних контрактів (ст. 72 БК РФ); визначення порядку проведення муніципальних лотерей, випуск муніципальних позик, статус
  8. § 4. Реформи місцевої влади кінця ХХ - початку XXI ст.
    Створення так званих малих Рад. Малі Поради замислювалися як складаються з депутатів "великих Рад" їх постійно діючі органи, що здійснюють між сесіями "великих Рад" їх функції в чітко окреслених межах. --- Відомості РРФСР. 1991. N 29. Ст. ст. 1010, 1011. Одночасно компетенція представницьких і виконавчих органів все більш
  9. § 3. Децентралізація та місцеве самоврядування
    створення власних органів на місцях, що діють поряд з муніципальними органами; покладання на муніципальні органи завдання виконання окремих державних повноважень; розробка і прийняття фінансово-економічних та інших федеральних і регіональних програм з муніципальною
  10. § 2. Територіальна організація місцевого самоврядування та адміністративно-територіальний поділ суб'єктів Федерації.
    Створення єдиного муніципального утворення на базі двох сільрад не сполучена з обов'язковою ліквідацією останніх. За названих змінах мінятися будуть кордони муніципальних утворень, система органів самоврядування, але не адміністративно-територіальний поділ і не система діючих на місцях державних органів. Закон від 6 жовтня 2003 р. не ототожнює територіальну