Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Сімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 88. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід

1. Якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
2. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.
1. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, закріплено в сімейному законодавстві вперше. В КпШС України 1969 р. подібної норми не містилося. Втім, Пленум Верховного Суду України роз'ясняв, що при вирішенні спорів про обов'язки подружжя по взаємному утриманню необхідно виходити з того, що за змістом ст. 32 КпШС України правом на стягнення аліментів користується будь-хто з батьків, який у зв'язку з доглядом за спільною дитиною-інвалідом віком до вісімнадцяти років чи спільною дитиною-інвалідом першої групи з дитинства був вимушений залишити роботу або не працює і потребує матеріальної допомоги (абз. 1 п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 р.). В СК України дане положення перероблено і вдосконалено.
2. В коментованій статті міститься норма, яка регулює відносини, що виникають за досить складних життєвих обставин. Той з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, вимушений самостійно вирішувати багато проблем майнового та особистого характеру. У зв'язку з опікуванням дитиною його можливості для самореалізації у будь-якій сфері, включаючи професійну, зазвичай є значно обмеженими, що відбивається на рівні його доходів. Однак в даному випадку матеріальний стан не є визначальним фактором, оскільки згідно зі статтею виникнення права на утримання не залежить від потреби у матеріальній допомозі. Другий з подружжя зобов'язаний брати участь у забезпеченні матеріального благополуччя того з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, тому що останній внаслідок об'єктивних обставин значно більшою мірою виконує обов'язки по догляду і розвитку дитини, зазнає більших фізичних та психологічних навантажень і у зв'язку з цим потребує додаткової підтримки.
3. Коментована стаття не передбачає яких-небудь особливостей для дружини або чоловіка, правило є однаковим для обох з подружжя. Право на утримання від іншого має той з них, з ким проживає дитина-інвалід і який опікується нею. В разі зміни місця проживання дитини і визначення його з іншим з подружжя, відбувається, так би мовить, зміна ролей подружжя у зобов'язанні по утриманню.
4. Дитиною-інвалідом є дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 p. № 2402-І11). Важливою є потреба дитини-інваліда в постійному сторонньому догляді. Тому в разі спору дана обставина має бути підтверджена відповідними доказами.
5. Відповідно до коментованої статті право на утримання виникає на підставі складу юридичних фактів:
1) проживання одного з подружжя з дитиною-інвалідом та опікування нею;
2) нездатність дитини обходитися без постійного стороннього догляду;
3) походження дитини від другого з подружжя (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення, факт біологічного походження);
4) спроможність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.
6. Відповідно до коментованої статті неодмінною умовою виникнення права на утримання одного з подружжя є опікування ним дитиною-інвалідом. В разі спору факт опікування дитиною має бути доведений свідченням свідків та іншими доказами. Опікування дитиною не виключається в разі залучення до догляду за дитиною сторонніх осіб, професійних вихователів, медичних працівників тощо. Сам по собі факт проживання з дитиною-інвалідом не є достатнім доказом опікування нею. Право на утримання не виникає, якщо один з подружжя проживає спільно з дитиною-інвалідом, однак дитиною опікується інша особа, яка також проживає разом з ними.
7. Роздільне проживання подружжя не є необхідною умовою виникнення права на утримання. Тому обидва батьки дитини можуть проживати з нею в одному будинку (квартирі). Проте навіть у випадку спільного проживання подружжя для виникнення у одного з них права на утримання на підставі коментованої статті потрібно, щоб опікувався дитиною-інвалідом лише один з них. За таких обставин суд при вирішенні спору має виходити з того, хто з подружжя безпосередньо опікується дитиною-інвалідом, зокрема здійснює за нею постійний догляд.
8. В абз. 2 ч. 1 коментованої статті сказано, що право на утримання не залежить від матеріального становища батьків. Лише з цього законодавчого вислову можна дійти висновку, що кровне споріднення (походження дитини) є підставою для надання утримання тому з подружжя, який опікується дитиною від другого з подружжя.
9. Працездатність і потреба в матеріальній допомозі того з подружжя, який опікується дитиною, не обумовлюють, як раніше, його право на утримання.
10. В коментованій статті передбачено певні особливості визначення розміру аліментів судом. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому суд не враховує можливості одержання подружжям, з яким проживає дитина, аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина. Дане правило обумовлене тим, що догляд за дитиною-інвалідом пов'язаний з особливо значним навантаженням на того з подружжя, який опікується дитиною. Якщо другий з подружжя здатний надавати утримання, то він зобов'язаний це робити, незважаючи на можливість одержання допомоги другим з подружжя від його батьків, повнолітніх дітей або інших осіб.
11. Особливістю права на утримання є те, що воно не обмежене строком. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею. Підстави припинення права на утримання в коментованій статті не визначені, також відсутня спеціальна стаття, яка б їх визначала. З аналізу норм СК України можна дійти висновку, що право того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, на утримання від другого з подружжя припиняється, якщо перестає існувати хоча б одна з обставин, які зумовлюють його виникнення. Це можливо зокрема в разі: 1) реєстрації цим з подружжя повторного шлюбу; 2) припинення можливості другого з подружжя надавати матеріальну допомогу; 3) смерті одного з подружжя; 4) передачі дитини на виховання іншій особі; 5) припинення опікування дитиною; 6) припинення потреби дитини-інваліда в постійному сторонньому догляді; 7) припинення інвалідності дитини (видужання); 8) досягнення дитиною повноліття; 9) виключення відомостей про другого з подружжя як батька (матір) з актового запису про народження дитини; 10) смерті дитини.
12. В коментованій статі не зазначено, що право на утримання той з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, має і після розірвання шлюбу. Однак, виходячи із системного тлумачення норм сімейного законодавства (ч. 6 ст. 84, ч. 4 ст. 86 СК), можна припустити, що право на утримання того з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід: а) не припиняється у разі розірвання шлюбу; б) може виникати після розірвання шлюбу.
Зобов'язання по утриманню між колишнім подружжям припиняється, якщо припиняє існувати хоча б одна з обставин, яка зумовила його виникнення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 88. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід"
  1. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    При вступі до шлюбу закон (ст.19 КпШС України) надає подружжю право залишати кожному з них дошлюбне прізвище. За їх взаємною згодою, вони мають право вибирати спільне прізвище, яке повинно бути прізвищем одного з них. Вибір іншого прізвища законодавцем не допускається. Кожний з подружжя не має будь-яких переваг у виборі спільного прізвища, питання про вибір прізвища вирішується ними спільно. В
  2. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. 2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. 3. Сімейні відносини регулюються лите у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. 4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права
  3. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України. Час має важливе значення в процесі виникнення, розвитку та припинення сімейних правовідносин. У зв'язку з цим в СК України містяться посилання на строки як на обставини, з якими закон пов'язує певні юридичні наслідки. Поняття строків та порядок їх обчислення визначаються не сімейним, а цивільним
  4. Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканість
    1. Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання. 2. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. 3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. 4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі
  5. Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
    1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. 2. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. 3. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. 4. Один із
  6. Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини
    1. Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. 2. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. 3. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. 4. Право на утримання вагітна дружина, а
  7. Стаття 90. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування
    1. Дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя. 1. В ч. 1 ст. 75 СК України встановлено загальне правило: дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. СК України містить три групи норм, які визначають умови та порядок реалізації права на утримання: 1) норми, які визначають загальні умови надання
  8. Стаття 99. Визначення у шлюбному договорі права на утримання
    1. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором. 2. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
  9. Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
    165.1. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: 165.1.1 сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів
  10. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
© 2014-2022  yport.inf.ua