| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 167. Обмеження застосування норм іноземного сімейного права |
||
|
В силу застереження про публічний порядок (ordre public) іноземне право, до якого відсилає колізійна норма, не застосовується, якщо таке застосування суперечило б публічному порядку даної країни. Як видно, норма коментованої статті може обмежувати дію колізійних норм розд. VII СК. Хоча КпШС теж включав статтю аналогічного змісту (ст. 169), до останнього часу вона практично не діяла через застосування в російському коллизионном сімейному праві, як правило, відсилань до російським законодавством. З розширенням застосування іноземного сімейного права, збільшенням числа відсилань до нього в колізійних нормах розд. VII СК значення норми про публічний порядок зростає. Застереження про публічний порядок міститься в праві всіх без винятку держав, у багатьох з них (Австрія, Болгарія, Бразилія, Угорщина, Німеччина, Греція, Італія, МНР, Польща, Португалія, Сирія, Таїланд, Швейцарія і т.д.) вона виражена в законодавстві, зокрема, в законах про міжнародне приватне право, в ГК або СК. Відсутність спеціальної норми в законодавстві не заважає державам (США, Франції та ін.) широко застосовувати таку обмовку на практиці. Вона включається і в міжнародні договори. Доктрина повсюдно визнає необхідність застереження про публічний порядок як певного захисного механізму, маючи на увазі, що відсилання колізійної норми формулюється широко і може призвести до застосування законодавства будь-якої іноземної держави. У законодавстві різних країн і навіть у самому російському законодавстві, як і в міжнародних договорах, застосовуються різні формулювання застереження про публічний порядок. Але у всіх випадках мова йде про основи, тобто основоположних принципах правопорядку. Зберігають своє значення вказівки Верховного Суду РФ про те, що "під публічним порядком Російської Федерації розуміються основи суспільного ладу російської держави. Застереження про публічний порядок можлива лише в тих окремих випадках, коли застосування іноземного закону могло б породити результат, неприпустимий з точки зору російського правосвідомості "(визначення Судової колегії в цивільних справах від 25 вересня 1998 р.). У Постанові Президії Верховного Суду РФ від 2 червня 1999 р. (по іншій справі) було зазначено, що під публічним порядком слід розуміти "основні принципи, закріплені в Конституції Російської Федерації і законах Російської Федерації" * (173). Наприклад, основоположним принципом можна вважати закріплене в ст. 19 Конституції рівноправність чоловіка і жінки. Основні початку сімейного законодавства відображені і в ст. 1 СК (див. коментар до неї). Однак необхідно враховувати, що в коментованій статті йдеться не про загальну оцінку чинного в іноземній державі законодавства в галузі шлюбу і сім'ї, а про можливість застосування конкретних норм цього законодавства до конкретних ситуацій. У цій статті, як і в раніше діяла ст. 168 КпШС, йдеться про суперечність основам правопорядку не самих іноземних законів, а їх застосування в Росії. Так, норми іноземного права, що допускають полігамію, суперечать основним принципам російського сімейного права, але це не означає, що полігамні шлюби, укладені в країні, де вони зізнаються, не можуть породжувати юридичних наслідків, визнаних в нашій країні; не можна, зокрема, заперечувати проти визнання аліментних зобов'язань членів полігамною сім'ї. Можливо, подібне питання може виникнути і у зв'язку з визнанням юридичних наслідків укладення союзу одностатевих осіб, узаконеного в деяких країнах, зокрема в Данії, Іспанії, Нідерландах, Норвегії, Швеції. Що стосується самих одностатевих союзів, то відповідно до російського законодавства вони в Росії не допускаються і не розглядаються як шлюби. Згідно п. 3 ст. 1 СК один з основних принципів сімейного права - добровільність "шлюбного союзу чоловіка і жінки", а відповідно до п. 1 ст. 12 СК для укладення шлюбу необхідно "взаємне добровільне згоду чоловіки і жінки, що вступають у шлюб". Визнання ув'язнених за кордоном одностатевих союзів в якості шлюбів на підставі ст. 158 СК тому, на наш погляд, не може мати місця. Не випливає обов'язок визнання таких союзів і з Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод. Враховуючи отмечаемую у світі тенденцію до звуження застосування застереження про публічний порядок, ГК спеціально підкреслив надзвичайність звернення до неї: відповідно до ст. 1193 ЦК норма іноземного права, що підлягає застосуванню відповідно до правил ЦК, не застосовується лише у виняткових випадках. Хоча в тексті ст. 167 СК виділені слова відсутні, сенс статті не залишає сумнівів. Не випадково і практика, і доктрина сприймають норму ст. 167 СК як застосовувану лише у виняткових випадках. Стаття 1193 ЦК у порівнянні з колишнім законом містить ще одне уточнення, теж спрямоване на певне звуження сфери застосування застереження: у цій статті йдеться про явне протиріччя прилюдному порядку. Треба звернути увагу й на інше право, яке міститься в ст. 1193 ЦК, згідно з яким відмова у застосуванні норми іноземного права не може бути заснований тільки на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи Російської Федерації. Незважаючи на відсутність у ст. 167 СК подібного правила, воно, очевидно, діє і в сфері сімейного права (як діяло і до прийняття частини третьої ГК), оскільки, по суті, лише уточнює межі дії застереження про публічний порядок в тому напрямку, який позначено в основних положеннях цієї статті . Крім того, треба, на наш погляд, мати на увазі, що норми частини третьої ГК, прийнятої через шість років після СК, в даному випадку, як і щодо інших наведених відмінностей, повинні враховуватися при застосуванні ст. 167 СК тому, що в області міжнародного приватного права, куди відносяться і колізійні норми СК, положення ЦК, що відображають сучасні тенденції в науці і практиці, являють собою більш повну кодифікацію відносяться до цієї сфери "загальних" норм і заповнюють, як уже зазначалося, прогалини у регулюванні колізійного сімейного права (див. коментар до розд. VII СК). Відмова в застосуванні норми іноземного сімейного права на підставі протиріччя основам правопорядку Росії тягне за собою згідно коментованої статті застосування відповідного російського законодавства. Застереження про публічний порядок включена і в міжнародні договори РФ, що містять колізійні норми сімейного права, - до Мінської конвенцію країн 1993 р. (як і до Кишинівської конвенцію 2002 р.), у двосторонні договори про правову допомоги. Треба, правда, сказати, що сформульовано це правило не як обмеження застосування іноземного матеріального права, а стосовно до надання правової допомоги, тобто в процесуальному аспекті. Так, згідно зі ст. 19 Мінської конвенції 1993 прохання про надання правової допомоги може бути відхилено, якщо надання такої допомоги може завдати шкоди суверенітету або безпеці, або суперечить законодавству запитуваної договірної сторони. Можна говорити тут в цілому про "звуженому" варіанті застереження про публічний порядок, призначеної для регулювання процесуальних відносин. У більшості двосторонніх договорів про правову допомогу йдеться про протиріччі "основним принципам" законодавства (ст. 17 Договору з Польщею від 16 вересня 1996 р., ст. 11 Договору з Іспанією від 26 жовтня 1990 * (174), ст. 12 Договору з Грецією від 21 травня 1981 * (175), ст. 17 Договору з Єгиптом від 23 вересня 1997 * (176) та ін.) або "основ" законодавства (ст. 8 Договору з Аргентиною від 20 листопада 2000 м. * (177)). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 167. Обмеження застосування норм іноземного сімейного права " |
||
|
||