| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 257. Розгляд заяви про оскарження рішення, дії (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової особи, державного і муніципального службовця |
||
|
На відміну від позовного провадження, де повною мірою діють принципи диспозитивності та змагальності, пасивна поведінка однієї зі сторін конфлікту, що виникає з публічних правовідносин (наприклад, неявка в судове засідання представників владного органу або посадової особи, дії якого оскаржуються), не повинно обумовлювати, як це відбувається при розгляді цивільно-правових спорів, винесення рішення на користь протилежної сторони. Покладання на суд контрольних повноважень стосовно здійснюваної в публічно-правовій сфері діяльності владних органів зобов'язує суд активно використовувати передбачені цивільно-процесуальним законодавством юридичні можливості для встановлення істини у справі. Наприклад, якщо суд дійде висновку, що перевірка оскарженого акта або дії не може бути здійснена на основі наявних у справі матеріалів у відсутність посадових осіб та представників органів, чиї акти і дії оскаржені заявником, він має право і зобов'язаний не тільки витребувати за своєю ініціативою додаткові докази (ч. 2 ст. 249 ЦПК), а й використовувати кошти процесуального впливу, передбачені ст. 246 (ч. 4) ЦПК. Цими особливостями судочинства по справах, що виникають з публічних правовідносин, а також необхідністю забезпечити реальне відновлення порушених прав заявника обумовлена існуюча практика залучення судами до участі у справі правонаступників ліквідованих або реорганізованих державних органів, органів місцевого самоврядування, дії та рішення яких були оскаржені заявником, і покладання на них обов'язків щодо відновлення порушених прав і свобод заявника з урахуванням компетенції цих органів. У тих випадках, коли до моменту розгляду справи посадова особа, дії якого оскаржуються, не працює на попередній посаді, також можливе залучення до участі у справі відповідного органу (організації), до компетенції якого належить відновлення порушених прав і свобод заявника. 2. Згідно ч. 3 ст. 246 ЦПК при розгляді заяв про оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, державних і муніципальних службовців суд не зв'язаний підставами і доводами заявлених вимог. Тому судова перевірка законності оспорюваних рішень і дій не зводиться до їх оцінки з точки зору відповідності тим нормам законодавства, на які посилається заявник. Поряд з перевіркою змісту оспорюваного рішення чи дії суд з'ясовує також обставини прийняття даного рішення або вчинення дії, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд, зокрема, зобов'язаний перевірити наявність у посадової особи, органу, чиї дії або рішення оскаржені, повноважень на здійснення відповідних дій або прийняття рішень. Про це побічно згадується у ч. 4 ст. 258 ЦПК у зв'язку з характеристикою підстав для відмови у задоволенні вимог заявника. 3. Здійснюючи перевірку оскаржених дій і рішень, вчинення або прийняття яких було засновано на підзаконному акті, суд з'ясовує питання про те, чи відповідає він федеральним законам, законам суб'єкта Федерації і т.п. У разі невідповідності підзаконного акта нормативним актам, що має більшу юридичну силу, суд приймає рішення на підставі цих актів. У ситуації, коли оспорювані рішення або дії відповідають закону, але останній, на думку суду, суперечить Конституції РФ, суд може зупинити провадження у справі на підставі ст. 215 Кодексу та звернутися до Конституційного Суду РФ із запитом про відповідність закону, що підлягає застосуванню, Конституції РФ. За змістом ст. 36 Федерального конституційного закону від 21 липня 1994 р. (з наступними змінами та доповненнями) "Про Конституційний Суд Російської Федерації" підставою для розгляду справи в Конституційному Суді РФ є що невизначеність у питанні про відповідність закону Конституції РФ * (231). За відсутності такого роду невизначеності, тобто у випадках явного порушення оспорюваним актом або дією конституційних прав заявника, суд може безпосередньо застосувати норми Конституції РФ, оскільки вона є актом прямої дії згідно з положенням, закріпленого в її ст. 15 (ч. 1). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 257. Розгляд заяви про оскарження рішення, дії (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової особи, державного і муніципального службовця " |
||
|
||