| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 261. Гарантії вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей, та особам, які виховують дітей без матері, при розірванні трудового договору |
||
|
- на вагітних жінок; - жінок, які мають дітей віком до трьох років, та одиноких матерів, які виховують дитину віком до 14 років (дитини-інваліда до 18 років); - інших осіб, які виховують зазначених дітей без матері. 2. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з вагітними жінками не допускається, за винятком випадків ліквідації організації, а також, відповідно з корективами, внесеними в ч. 1 коментованої статті, - випадків припинення діяльності індивідуальним підприємцем - роботодавцем вагітної жінки. Слід мати на увазі, що розірвання трудового договору з вагітними жінками з інших підстав (не з ініціативи роботодавця) правомірно (наприклад, за обставинами, не залежних від волі сторін, передбаченим ст. 83 ТК, або у зв'язку з порушенням встановлених ТК або іншими федеральними законами правил укладення трудового договору, якщо це виключає можливість продовження роботи (ст. 84 ТК). У коментованій статті розкривається ще один випадок, коли можливе розірвання трудового договору з вагітною жінкою. Йдеться про закінчення терміну дії трудового договору, укладеного з вагітною жінкою на час виконання обов'язків відсутнього працівника. Розірвання трудового договору у даному випадку відбувається не з ініціативи роботодавця, а у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Необхідно відзначити, що внесені істотні зміни в правове регулювання питання про продовження строкових трудових договорів, укладених з вагітними жінками. У початковій редакції ч. 2 коментованої статті ТК в разі закінчення строкового трудового договору в період вагітності жінки роботодавець був зобов'язаний за її заявою продовжити строк трудового договору до настання в неї права на відпустку по вагітності та пологах. Відповідно ж із змінами, внесеними Федеральним законом від 30.06.2006 N 90-ФЗ, при закінченні строкового трудового договору в період вагітності жінки роботодавець повинен продовжити термін дії трудового договору не до настання у жінки права на відпустку по вагітності та пологах, а до закінчення вагітності. Причому вказане продовження трудового договору здійснюється на підставі як письмової заяви жінки, так і медичної довідки, що підтверджує стан вагітності. При цьому роботодавець наділений правом запитувати у вагітної жінки медичну довідку, що підтверджує стан вагітності, але не частіше одного разу на 3 місяці. У свою чергу жінка зобов'язана надавати роботодавцю таку довідку на його вимогу. Також передбачено, що якщо жінка фактично продовжує працювати після закінчення вагітності, то роботодавець має право розірвати з нею трудовий договір у зв'язку із закінченням терміну його дії протягом тижня з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про закінчення вагітності жінки. Якщо протягом вищевказаного терміну трудовий договір не був розірваний, то він з термінового трансформується в договір на невизначений термін. Відповідно, в подальшому припинення такого договору допускається лише на підставах та в порядку, передбачених для трудових договорів, укладених на невизначений термін. Роботодавець не несе відповідальності за затримку видачі трудової книжки при звільненні жінки, термін дії трудового договору з якої був продовжений до закінчення вагітності (ст. 84.1 ТК). Згідно ч. 3 коментованої статті допускається звільнення жінки у зв'язку із закінченням строку трудового договору в період її вагітності, якщо трудовий договір був укладений на час виконання обов'язків відсутнього працівника і неможливо з письмової згоди жінки перевести її до закінчення вагітності на іншу наявну в роботодавця роботу (як вакантну посаду або роботу, відповідну кваліфікації жінки, так і вакантну нижчу посаду або нижчеоплачувану роботу), яку жінка може виконувати з урахуванням її стану здоров'я. При цьому роботодавець зобов'язаний пропонувати їй всі відповідають зазначеним вимогам вакансії, наявні у нього в даній місцевості. Пропонувати вакансії в інших місцевостях працедавець зобов'язаний, якщо це передбачено колективним договором, угодами, трудовим договором. Дане підставу звільнення не пов'язане з ініціативою роботодавця на звільнення вагітної жінки і регулюється ст. 79 ТК, згідно з якою трудовий договір, укладений на час виконання обов'язків відсутнього працівника, припиняється з виходом цього працівника на роботу. При звільнення вагітних жінок у разі ліквідації організації або припинення діяльності роботодавця - індивідуального підприємця надання їм допомоги у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні здійснюється органами державної служби зайнятості населення відповідно до чинного законодавства. При звільненні вагітної жінки за даними підставах закон не вимагає від роботодавця її обов'язкового працевлаштування, як це перш передбачалося в КЗпП. Вагітна жінка може самостійно звернутися до органу державної служби зайнятості з метою пошуку підходящої роботи. Слід зазначити, що звернення у вказаний орган гарантує вагітній жінці, як і іншим працівникам, які вивільняються по розглянутій підставі, збереження середнього заробітку за третій місяць працевлаштування (якщо вагітна жінка не буде працевлаштована), передбачене ст. 178 ТК, і отримання статусу безробітної, який дає жінці право на отримання допомоги по безробіттю. На практиці виникає питання про те, чи припустимо звільнення вагітної жінки за вчинення дисциплінарного проступку, і насамперед за прогул. При відповіді на це питання слід поряд з ТК враховувати правову позицію Конституційного Суду РФ, висловлену ним в Визначенні від 04.11.2004 N 343-О * (403), де зазначено, що ч. 1 ст. 261 ТК, забороняє звільнення вагітних жінок (крім вищевказаних випадків), відноситься до числа спеціальних норм, що надають вагітним жінкам підвищені гарантії в порівнянні з іншими нормами ТК, що регламентують питання розірвання трудового договору, як загальними, так і передбачають особливості регулювання праці жінок і осіб з сімейними обов'язками. За своєю суттю ця норма є пільгою, спрямованої на забезпечення підтримки материнства і дитинства відповідно до ч. 2 ст. 7 та ч. 1 ст. 38 Конституції. Такого роду підвищена захист надається законодавцем вагітним жінкам як потребують особливої соціальної захищеності у сфері праці. З одного боку, для того щоб запобігти можливим дискримінаційні дії недобросовісних роботодавців, які прагнуть уникнути надалі необхідності надання жінкам відпусток по вагітності та пологах, а також по догляду за дитиною, інших передбачених законом гарантій і пільг у зв'язку з материнством, а з іншого - тому що навіть за наявності заборони відмовляти в укладенні трудового договору з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей (ч. 4 ст. 64 ТК), пошук роботи для вагітної жінки вкрай скрутний. Разом з тим на відміну від дії пільг, що надаються при розірванні трудового договору з ініціативи роботодавця іншим категоріям працівників із сімейними обов'язками (ч. 3 ст. 261 ТК), дію заборони на звільнення вагітної жінки за ініціативою роботодавця суттєво обмежено за часом. Крім того, ст. 192 ТК передбачені інші (крім звільнення) дисциплінарні стягнення, які роботодавець має право застосувати до вагітної жінки у разі вчинення нею дисциплінарного проступку. Таким чином, норма, яка міститься в ч . 1 коментованої статті, не може розглядатися як встановлює невідповідне обмеження прав роботодавців, гарантованих ч. 1 ст. 34 та ч. 1, 2 ст. 35 Конституції. 3. Розірвання трудового договору з жінками, мають дітей віком до трьох років, з самотніми матерями, які виховують дитину віком до 14 років (дитини-інваліда до 18 років), а також з іншими особами, які виховують дітей без матері, з ініціативи роботодавця, як і з вагітними жінками, які не допускається. Виняток становлять випадки звільнення з підстав, передбачених п. 1, 5-8, 10, 11 ч. 1 ст. 81 або п. 2 ст. 336 ТК. 4. Кримінальним законодавством передбачена кримінальна відповідальність за необгрунтоване звільнення жінки за мотивами її вагітності, а одно необгрунтоване звільнення з роботи жінки, яка має дітей віком до 3 років, з мотивів наявності дітей. Згідно ст. 145 КК за вчинення вказаного злочину передбачено наступне покарання: штраф у розмірі до 200 тис. руб. або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до 18 місяців або обов'язкові роботи на строк від 120 до 180 годин. 5. Гарантії для жінок, які мають дітей, передбачені в коментованій статті, поширюються також на батьків, які виховують зазначених дітей без матері, і на опікунів (піклувальників) неповнолітніх (ст. 264 ТК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Стаття 261. Гарантії вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей, та особам, які виховують дітей без матері, при розірванні трудового договору " |
||
|
||