| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 263. Порядок розгляду та вирішення справ, розглянутих судом в порядку окремого провадження |
||
|
Разом з тим у зв'язку з безперечним характером справ, що розглядаються в порядку окремого провадження, є певні процесуальні особливості їх розгляду. 2. Для справ особливого виробництва характерний специфічний суб'єктний склад. У цьому виробництві немає сторін (позивача і відповідача), відсутні треті особи. Суд розглядає їх за участю заявників та інших зацікавлених осіб. Залучення в процес учасників у справах окремого провадження відбувається на прохання заявника, з ініціативи суду або зацікавленої особи. Особа, в інтересах якої порушується справа окремого провадження, називається заявником. В якості заявників можуть виступати як громадяни, так і юридичні особи або їх представники. Наприклад, це може бути громадянин, для якого встановлюється факт породжує певні права; члени сім'ї громадянина, визнаного обмежено дієздатним; громадяни або організації з числа осіб, що у справі, матеріали судового провадження за яким втрачені, і т.д. Коментований ЦПК ввів нові види справ окремого провадження, і відповідно з'явилися нові особи, які мають право звернутися до суду як заявників. Так, відповідно до ст. 306 ЦПК лікар-психіатр може звернутися до суду із заявою про примусовий психіатричний огляд громадянина. Заявники є особами, які беруть участь у справі (ст. 34). Тому вони наділені правами та обов'язками осіб, що у справі (ст. 35). У зв'язку з відсутністю спору про право неможливе застосування типово позовних інститутів - визнання позову і відмова від позову, мирова угода, зустрічний позов і т.д. 3. До участі в справах окремого провадження залучаються зацікавлені особи. К "іншим зацікавленим особам" відносяться всі особи, чиї права і законні інтереси будуть порушені відбувся у справі рішенням. Частина 2 коментованої статті дала окремим авторам підставу для широкого розуміння поняття "зацікавлені особи" - це особи, які мають пряму матеріально-правову зацікавленість у справі; особи, на яких покладається обов'язок реалізувати право, підтверджене встановленим фактом; прокурор; органи опіки та піклування в тих випадках, коли закон зобов'язує їх брати участь у розгляді окремих категорій справ * (240). Представляється, що даний підхід спірне, оскільки до однієї категорії суб'єктів віднесені учасники судочинства, що виконують різні процесуальні функції. Крім того, ст. 34 ЦПК у переліку осіб, що у справі, вказує зацікавлених осіб поряд з іншими суб'єктами процесу. Частина 2 ст. 263 регламентує, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявників та зацікавлених осіб. Редакція ч. 2 коментованої статті дає підставу для висновку, що заявники та зацікавлені особи є учасниками особливого виробництва поряд з іншими суб'єктами процесу. Тому видається доцільним розуміти під зацікавленими особами тільки тих осіб, чиї матеріально-правові інтереси може торкнутися рішення. В якості зацікавлених осіб залучаються органи реєстрації актів громадянського стану, що відмовили внести виправлення в вироблену запис (ст. 307), державний нотаріус або нотаріус, що займається приватною практикою, що зробив нотаріальну дію або відмовив у його скоєнні (ст. 310), тримач документа на пред'явника у справах викличного виробництва (ст. 279), громадянин, щодо якого вирішується питання про обмеження дієздатності або визнання його недієздатним (гл. 31); батьки (батько) у справах про встановлення усиновлення (удочеріння) (гл. 29) і ін Відповідно до ст. 34 зацікавлені особи віднесені до осіб, які беруть участь у справі, вони користуються всім об'ємом процесуальних прав, передбачених ст. 35. 4. У справах окремого провадження може брати участь прокурор. Участь прокурора обов'язково по всіх категоріях справ окремого провадження, в яких вирішуються питання, пов'язані з визначенням правового статусу громадянина, - при розгляді справ про усиновлення (удочеріння) дитини (ст. 273 ЦПК); по справах про визнання громадянина безвісно відсутніми або про оголошення громадянина померлим (ч. 3 ст. 278 ЦПК); про обмеження дієздатності громадянина, про визнання громадянина недієздатним, про обмеження або позбавлення неповнолітнього віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років права самостійно розпоряджатися своїми доходами (ч. 1 ст. 284 ЦПК); про оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (ст. 288 ЦПК); по справах про примусову госпіталізацію громадянина в психіатричний стаціонар або про продовження терміну цієї госпіталізації (ч. 2 ст. 304 ЦПК). 5. Важливою гарантією правильного розгляду справ окремого провадження є участь у них органів державного управління. У законі є вказівка на обов'язковість участі органів опіки та піклування у справах про усиновлення (ст. 273 ЦПК), про визнання громадянина недієздатним (п. 2 ст. 281 ЦПК), про емансипацію (гл. 32), про оголошення громадянина повністю дієздатним, про визнання недієздатним (п. 2 ст. 281 ЦПК), обмеження або позбавлення неповнолітнього віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років права самостійно розпоряджатися своїми доходами (ч. 1 ст. 284 ЦПК). Відповідно до п. 1 ст. 290 ЦПК заяву про визнання рухомої речі безхазяйне, вилученої федеральними органами виконавчої влади, подається до суду фінансовим органам. 6. Підсудність справ окремого провадження визначається залежно від їх виду (ст. 266, 269, 276, 290, 302, 310, 314 ЦПК). Особливу виробництво не знає альтернативної та договірної підсудності, підсудності по зв'язку справ. 7. Порушення справ особливого виробництва відбувається шляхом подачі заяви. Заява про порушення справи окремого провадження має відповідати вимогам, зазначеним у законі. До змісту заяви по конкретних категоріях справ окремого провадження пред'являються свої вимоги, обумовлені специфікою розглянутої справи. Окремі категорії справ можуть порушуватися лише за заявами спеціально зазначених у законі осіб (ч. 1 ст. 281, ч. 1 ст. 290, ст. 302 ЦПК). Деякі - тільки у випадку, якщо заявник вкаже ціль порушення справи (ст. 267, 277 ЦПК). За іншим категоріям справ окремого провадження закон передбачає спеціальний порядок підготовки справи (ст. 272, 278, 292 ЦПК). 8. Особливості судового розгляду справ окремого провадження визначаються юридичною природою справ, віднесених до розглянутого виду судочинства. Відсутність спору про право в справах окремого провадження відображається в правилах доказування у цих справах. Так, тягар доведення в усіх випадках лежить тільки на заявника. Предмет доказування визначається законом по кожній категорії справ окремого провадження. У справах про встановлення юридичних фактів в предмет доказування входять не тільки самі юридичні факти, а й обставини, пов'язані з неможливістю встановити факт в несудовому порядку. У деяких випадках закон вказує на необхідність застосування окремих засобів доказування. Наприклад, при розгляді справи про визнання громадянина недієздатним суддя в порядку підготовки справи до судового розгляду може за наявності достатніх даних вирішити питання про призначення експертизи для визначення його психічного стану (ст. 262). Окремі норми ЦПК визначають особливості судового розгляду окремих категорій справ окремого провадження (ст. 273, 284, 304, 311). 9. Винесення рішення в справах окремого провадження здійснюється за загальними правилами ГПК. По окремих категоріях справ ЦПК передбачає особливості змісту рішення (ст. 274, 279, 285, 286, 289, 293, 305, 309, 312, 317). Певна специфіка судового рішення передбачена у справах про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим. У разі явки або виявлення місця перебування громадянина, визнаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим, суд новим рішенням скасовує своє старе рішення. Нове рішення суду є підставою для скасування управління майном громадянина та анулювання запису про смерть у книзі державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 280 ЦПК). 10. Відсутність спору про право є обов'язковою умовою для застосування процесуальних правил окремого провадження. Воно є тим критерієм, який дозволяє відмежувати особливе виробництво від позовного та провадження у справах з публічних правовідносин. В якості другого критерію, що відрізняє особливе виробництво від інших видів виробництв, що існують у рамках цивільного судочинства, можна назвати його односторонній характер, відсутність матеріально-правової вимоги до іншої особи. Відсутність спору про право не виключає існування спору про факт. На підтвердження фактів мають бути представлені в суд відповідні докази. Не виключено, що вони можуть виявитися суперечливими. Отже, питання про існування юридичного факту або стану може виявитися спірним незалежно від того, чи будуть заперечувати існування факту зацікавлені особи, що у справі. Виникнення спору про факт не тягне автоматичне виникнення спору про право. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 263. Порядок розгляду та вирішення справ, розглянутих судом в порядку окремого провадження " |
||
|
||