| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 377. Порядок подання наглядової скарги або подання прокурора |
||
|
1. Верховний Суд Російської Федерації з посиланням на п. 1 ч. 2 ст. 377 ЦПК Російської Федерації повернув наглядову скаргу А.Т. Крохоткіна про перегляд прийнятого у його справі рішення мирового судді та апеляційного рішення районного суду на тій підставі, що скарги на перераховані судові постанови Верховному Суду Російської Федерації непідсудні. У своїй скарзі до Конституційного Суду Російської Федерації громадянин А.Т. Крохоткін стверджує, що п. 1 ч. 2 ст. 377 ЦПК Російської Федерації про порядок подання наглядової скарги або подання прокурора, який встановлює, зокрема, що на що вступили в законну силу рішення і ухвали районних судів і світових суддів наглядова скарга або подання прокурора подається до президій верховних судів республік, крайових, обласних судів, судів міст федерального значення, автономної області і автономних округів, порушує його права, гарантовані ст. ст. 18, 45 (ч. ч. 1 і 2), 46 (ч. 1), 55 (ч. ч. 2 і 3) і 126 Конституції Російської Федерації. Секретаріат Конституційного Суду Російської Федерації в порядку ч. 2 ст. 40 Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації" раніше повідомляв заявника про те, що його скарга не відповідає вимогам названого Закону. 2. Конституційний Суд Російської Федерації, вивчивши подані громадянином А.Т. Крохоткіним матеріали, не знаходить підстав для прийняття його скарги до розгляду. Стаття 46 (ч. 1) Конституції Російської Федерації гарантує кожному судовий захист його прав і свобод. Згідно ст. 47 Конституції Російської Федерації підсудність справ судам визначається законом. Конкретизуючи дані конституційні положення, законодавець встановлює певний порядок порушення і розгляду цивільних справ, у тому числі розмежовує їх предметну, територіальну та інстанційності підсудність. Відповідно до загального принципу правосуддя належним судом для розгляду справи визнається суд, який створений та діє на підставі закону (ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод), що передбачає закріплення в законі, прийнятому відповідно до Конституції Російської Федерації і міжнародними договорами Російської Федерації, такого порядку перевірки законності та обгрунтованості судових рішень, який найбільше відповідав би особливостям того чи іншого виду судочинства, а також місця відповідного суду в судовій системі. Наведені положення застосовні і до цивільного судочинства. Відповідно до гл. 39 ЦПК Російської Федерації перегляд не вступили в законну силу рішень мирового судді здійснюється районними судами в апеляційному порядку, причому районні суди розглядаються законодавцем як другої судової інстанції (як і суди, що здійснюють перегляд у касаційному порядку рішень інших судів першої інстанції). Їх постанови, в тому числі визначення, набирають законної сили після винесення, що не виключає можливості подальшого виправлення судової помилки в наглядовому порядку відповідно до положень гл. 41 ЦПК Російської Федерації. Встановлюючи порядок перегляду вступили в законну силу судових постанов, у тому числі інстанційність підсудність для даної категорії справ, законодавець має право враховувати їх специфіку, зокрема те, що до підсудності мирових суддів відносяться цивільні справи, які за характером вимог і ціною позову є менш значними, ніж підсудні іншим судам, що розглядає цивільні справи по першій інстанції (ст. 23 ЦПК Російської Федерації та ст. 3 Федерального закону "Про мирових суддів у Російській Федерації"). Отже, не можна стверджувати, що застосуванням закріплених у п. 1 ч. 2 ст. 377 ЦПК Російської Федерації положень про інстанційність підсудності, які у системному зв'язку з іншими положеннями гл. 41 ЦПК Російської Федерації спрямовані на виправлення в наглядовому порядку можливої судової помилки в постановах світових суддів, були порушені конституційні права заявника, перераховані у скарзі (Визначення КС РФ від 21 грудня 2004 р. N 469-О). § 2. Президія обласного суду не вправі відмовити у розгляді переданого йому ухвалою судді Верховного Суду Російської Федерації справи за наглядової скарзі. Ухвалою президії обласного суду від 17 червня 2004 р. у розгляді справи, направленого для розгляду по суті ухвалою судді Верховного Суду Російської Федерації, відмовлено з посиланням на непідсудність даної справи президії обласного суду. Президія обласного суду відмовив у розгляді даної справи, пославшись на те, що воно направлено для розгляду до президії в порушення підсудності, встановленої ст. 377 ЦПК РФ. Даний висновок суду наглядової інстанції грунтується на неправильному тлумаченні ст. 377 ЦПК РФ. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 377 ЦПК РФ президії обласного суду підсудні справи по наглядовим скаргами на які вступили в законну силу рішення і визначення обласного суду, прийняті ним по першій інстанції, якщо зазначені рішення і визначення були предметом касаційного чи наглядового розгляду у Верховному Суді Російської Федерації; на касаційні ухвали обласного суду; на апеляційні рішення і ухвали районних судів області; на які вступили в законну силу судові накази, рішення і ухвали районних судів і світових суддів. По даній справі в наглядовому порядку оскаржуються рішення районного суду і касаційну ухвалу судової колегії в цивільних справах обласного суду, тобто ті судові постанови, наглядові скарги на які повинні розглядатися президією обласного суду, на що і було зазначено у визначенні судді Верховного Суду Російської Федерації, яким справу за наглядової скарзі державної установи - Управління Пенсійного фонду Російської Федерації області було направлено для розгляду по суті до президії обласного суду. При винесенні Визначення вiд 17 червня 2004 р. президія обласного суду не врахував того, що відповідно до ч. 3 ст. 377 наглядова скарга державної установи - Управління Пенсійного фонду Російської Федерації області не може бути розглянута по суті Верховним Судом Російської Федерації до того, як по ній не буде винесено постанову президії обласного суду. При винесенні ухвали про відмову у розгляді підсудного йому справи президія обласного суду порушив ст. 390 ЦПК РФ, визначальну повноваження суду наглядової інстанції. Відповідно до цієї норми процесуального права суд, розглянувши справу в порядку нагляду, має право: 1) залишити судове постанову суду першої, другої чи наглядової інстанції без зміни, наглядову скаргу або подання прокурора про перегляд справи в порядку нагляду - без задоволення; 2) скасувати судове постанову суду першої, другої чи наглядової інстанції повністю або частково і направити справу на новий розгляд; 3) скасувати судове постанову суду першої, другої чи наглядової інстанції повністю або частково і залишити заяву без розгляду або припинити провадження у справі; 4) залишити в силі одне з прийнятих у справі судових постанов; 5) скасувати або змінити судове постанову суду першої, другої чи наглядової інстанції та ухвалити нове судове постанову, не передаючи справу для нового розгляду, якщо допущена помилка в застосуванні і тлумаченні норм матеріального права; 6) залишити наглядову скаргу або подання прокурора без розгляду по суті при наявності підстав, передбачених ст. 380 зазначеного Кодексу. Повноваженнями щодо відмови у розгляді переданого йому ухвалою судді Верховного Суду Російської Федерації справи за наглядової скарзі президія обласного суду не наділений. Таким чином, Визначення президії обласного суду вiд 17 червня 2004 р. підлягає скасуванню як незаконна і що порушує встановлену ч. 4 ст. 33 ЦПК РФ норму про неприпустимість спорів про підсудність між судами Російської Федерації (Постанова Президії ЗС РФ від 1 серпня 2005 р. "Огляд законодавства та судової практики ЗС РФ за другий квартал 2005 р.". Визначення N 13-В05-7). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 377. Порядок подання наглядової скарги або подання прокурора " |
||
|
||