| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 11. Нормативні правові акти, що застосовуються судом при вирішенні цивільних справ |
||
|
§ 1. Закріплене в Конституції Російської Федерації положення про найвищу юридичну силу і прямому дії Конституції означає, що всі конституційні норми мають верховенство над законами і підзаконними актами, в силу чого суди при розгляді конкретних судових справ повинні керуватися Конституцією Російської Федерації (преамбула Постанови Пленуму ЗС РФ від 31 жовтня 1995 р. N 8 "Про деякі питання застосування судами Конституції Російської Федерації при здійсненні правосуддя"). § 2. Згідно ч. 1 ст. 15 Конституції Російської Федерації Конституція має вищу юридичну силу, пряму дію і застосовується на всій території Російської Федерації. Відповідно до цим конституційним положенням судам при розгляді справ слід оцінювати зміст закону чи іншого нормативного правового акту, що регулює розглядаються судом правовідносини, і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію Російської Федерації як акту прямої дії. Суд, вирішуючи справу, застосовує безпосередньо Конституцію, зокрема: а) коли закріплені нормою Конституції положення виходячи з її змісту не вимагають додаткової регламентації і не містять вказівки на можливість її застосування за умови прийняття федерального закону, що регулює права, свободи, обов'язки людини і громадянина та інші положення; б) коли суд прийде до висновку, що федеральний закон, що діяв на території Російської Федерації до набуття в силу Конституції Російської Федерації, суперечить їй; в) коли суд прийде до переконання, що федеральний закон, прийнятий після набуття чинності Конституції Російської Федерації, знаходиться в протиріччі з відповідними положеннями Конституції; г) коли закон або інший нормативний правовий акт, прийнятий суб'єктом Російської Федерації з предметів спільного ведення Російської Федерації і суб'єктів Російської Федерації, суперечить Конституції Російської Федерації, а федеральний закон, який повинен регулювати розглядаються судом правовідносини, відсутня. У випадках, коли стаття Конституції Російської Федерації є відсильний, суди при розгляді справ повинні застосовувати закон, що регулює виниклі правовідносини. Наявність рішення Конституційного Суду Російської Федерації про визнання неконституційною тієї чи іншої норми закону не перешкоджає застосуванню закону в іншої його частини. Нормативні укази Президента Російської Федерації як глави держави підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, якщо вони не суперечать Конституції Російської Федерації і федеральним законам (ч. 3 ст. 90 Конституції Російської Федерації). 1. У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції Російської Федерації застосований або підлягає застосуванню в конкретній справі закон, суд, виходячи з положень ч. 4 ст. 125 Конституції Російської Федерації, звертається до Конституційного Суду Російської Федерації із запитом про конституційність цього закону. Такий запит відповідно до ст. 101 Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації" може бути зроблений судом першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи. Про необхідність звернення із запитом до Конституційного Суду Російської Федерації суд виносить мотивовану ухвалу (постанову). Сам запит оформляється у письмовій формі у вигляді окремого документа. У запиті про перевірку конституційності застосованого чи підлягає застосуванню при розгляді конкретної справи закону суд відповідно до вимог ст. 37 Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації" повинен зазначити точну назву, номер, дату прийняття, джерело опублікування і інші дані про підметі перевірці законодавчому акті, а також мотиви, з яких він дійшов висновку про направлення зазначеного запиту. В силу ст. 38 названого Федерального конституційного закону до запиту необхідно докласти текст закону, що підлягає перевірці, та переклад на російську мову всіх документів та інших матеріалів, викладених на іншій мові. У зв'язку із зверненням до Конституційного Суду Російської Федерації із запитом про перевірку конституційності застосованого чи підлягає застосуванню закону провадження у справі або виконання прийнятого рішення виходячи з вимог ст. 103 Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації" зупиняється до вирішення запиту Конституційним Судом Російської Федерації, про що повинно бути зазначено в названому вище визначенні (постанові) суду. Якщо підсудний перебуває під вартою, суду рекомендується в кожному такому випадку обговорювати питання про зміну йому запобіжного заходу. 2. При розгляді справ судам належить враховувати, що якщо підлягає застосуванню закон або інший нормативний правовий акт суб'єкта Російської Федерації суперечить федеральному закону, прийнятому з питань, які у віданні Російської Федерації або в спільному веденні Російської Федерації та суб'єкта Російської Федерації, то, виходячи з положень ч . 5 ст. 76 Конституції Російської Федерації, суд повинен прийняти рішення у відповідності з федеральним законом. Якщо є суперечності між нормативним правовим актом суб'єкта Російської Федерації, прийнятим з питань, що належать до відання суб'єкта Російської Федерації, і федеральним законом, то в силу ч. 6 ст. 76 Конституції Російської Федерації підлягає застосуванню нормативний правовий акт суб'єкта Російської Федерації. 3. Судам при здійсненні правосуддя слід виходити з того, що загальновизнані принципи і норми міжнародного права, закріплені в міжнародних пактах, конвенціях та інших документах (зокрема, у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права), і міжнародні договори Російської Федерації є відповідно до ч. 4 ст. 15 Конституції Російської Федерації складовою частиною її правової системи. Цією ж конституційною нормою визначено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. З огляду на це, суд при розгляді справи не має права застосовувати норми закону, що регулює виниклі правовідносини, якщо набрав чинності для Російської Федерації міжнародним договором, рішення про згоду на обов'язковість якого для Російської Федерації було прийнято у формі федерального закону, встановлено інші правила, ніж передбачені законом. У цих випадках застосовуються правила міжнародного договору Російської Федерації. При цьому судам необхідно мати на увазі, що в силу п. 3 ст. 5 Федерального закону "Про міжнародні договори Російської Федерації" положення офіційно опублікованих міжнародних договорів Російської Федерації, не потребують видання внутрішньодержавних актів для застосування, діють в Російській Федерації безпосередньо. В інших випадках поряд з міжнародним договором Російської Федерації слід застосовувати і відповідний внутрішньодержавний правовий акт, прийнятий для здійснення положень зазначеного міжнародного договору. 4. Звернути увагу судів на те, що в силу ч. 3 ст. 15 Конституції Російської Федерації не можуть застосовуватися закони, а також будь-які інші нормативні правові акти, що зачіпають права, свободи, обов'язки людини і громадянина, якщо вони не опубліковані офіційно для загального відома. Відповідно до зазначеного конституційним положенням суд не вправі засновувати своє рішення на неопублікованих нормативних актах, які зачіпають права, свободи, обов'язки людини і громадянина. Порядок офіційного опублікування федеральних нормативних правових актів визначено Федеральним законом "Про порядок опублікування і набрання чинності федеральних конституційних законів, федеральних законів, актів палат Федеральних Зборів" та Указом Президента Російської Федерації від 21 січня 1993 р. "Про нормативні акти центральних органів державного управління Російської Федерації "(1). --- (1) Указ Президента РФ від 21 січня 1993 р. N 104 скасовано у зв'язку з виданням Указу Президента РФ від 23 травня 1996 р. N 763 "Про порядок опублікування і набрання чинності актами Президента РФ, Уряду РФ і нормативних правових актів федеральних органів виконавчої влади ". 5. Якщо при розгляді конкретної справи суд встановить, що підлягає застосуванню акт державного чи іншого органу не відповідає закону, він в силу ч. 2 ст. 120 Конституції Російської Федерації зобов'язаний прийняти рішення відповідно до закону, що регулює дані правовідносини. Оцінці з точки зору відповідності закону підлягають нормативні акти будь-якого державного чи іншого органу (нормативні укази Президента Російської Федерації, постанови палат Федеральних Зборів Російської Федерації, постанови і розпорядження Уряду Російської Федерації, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, керівників установ, підприємств, організацій і т.д.). При застосуванні закону замість не відповідає йому акта державного чи іншого органу суд вправі винести окрему ухвалу (постанову) і звернути увагу органу або посадової особи, який видав такий акт, на необхідність привести його у відповідність з законом або скасувати (Постанова Пленуму ВС РФ від 31 жовтня 1995 р. N 8 "Про деякі питання застосування судами Конституції РФ при здійсненні правосуддя"). § 3. Міжнародні договори, які мають пряме і безпосереднє дію у правовій системі Російської Федерації, застосовні судами, в тому числі військовими, при вирішенні цивільних, кримінальних та адміністративних справ, зокрема: - при розгляді цивільних справ, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж законом Російської Федерації, який регулює відносини, що стали предметом судового розгляду; - при розгляді цивільних і кримінальних справ, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж цивільним процесуальним або кримінально-процесуальним законом Російської Федерації; - при розгляді цивільних або кримінальних справ, якщо міжнародним договором Російської Федерації регулюються відносини, в тому числі відносини з іноземними особами, що стали предметом судового розгляду (наприклад , при розгляді справ, перелічених у ст. 402 ЦПК РФ, клопотань про виконання рішень іноземних судів, скарг на рішення про видачу осіб, обвинувачених у скоєнні злочину або засуджених судом іноземної держави); - при розгляді справ про адміністративні правопорушення, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством про адміністративні правопорушення (абз. 1 п. 5 Постанови Пленуму ВС РФ від 10 жовтня 2003 р. N 5 "Про застосування судами загальної юрисдикції загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів Російської Федерації "). Коментар до частини 3. § 4. Рішення є законним в тому випадку, коли воно прийняте при точному дотриманні норм процесуального права і в повній відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, або дане рішення засноване на застосуванні в необхідних випадках аналогії закону чи аналогії права (п. 2 Постанови Пленуму ВС РФ від 19 грудня 2003 р. N 23 "Про судове рішення"). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 11. Нормативні правові акти, що застосовуються судом при вирішенні цивільних справ " |
||
|
||