| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 252. Розгляд заяв про оскарження нормативних правових актів |
||
|
Суд повинен сповістити заявників, орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи посадова особа, які прийняли оспорюваний нормативний правовий акт, про місце і час судового засідання. При розгляді та вирішенні справ про оскарження нормативних правових актів суд може визнати обов'язковою явку в судове засідання представника органу державної влади, органу місцевого самоврядування або посадової особи, що прийняли оспорюваний нормативний правовий акт. У цьому виявляється одна з процесуальних особливостей розгляду справ про оскарження нормативних правових актів, оскільки при розгляді справ позовного провадження суд не вправі визнати обов'язковою явку сторін у судове засідання (ст. 167 ЦПК). 2. Місячний термін, встановлений для розгляду заяви, повинен обчислюватися з дня надходження заяви про оскарження нормативного правового акта безпосередньо до суду, оскільки у разі подання заяви поштовим зв'язком час його доставки до суду не входить в строк розгляду цивільної справи. Справи про оскарження нормативних правових актів розглядаються за участю осіб, які звернулися до суду з заявою (заявників), представників органу державної влади, органу місцевого самоврядування або посадової особи, що прийняли оспорюваний нормативний правовий акт (зацікавлених особи) , і прокурора. Разом з тим в залежності від обставин справи суд може розглянути заяву про оскарження нормативного правового акта в відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, якщо вони повідомлені про час і місце судового розгляду (див. також п. 3 ст. 45 ЦПК) . 3. Розгляд справ про оскарження нормативних правових актів має ряд процесуальних особливостей, відмінних від позовного провадження. Так, при розгляді та вирішенні зазначених справ не застосовуються правила заочного виробництва, встановлені гл. 22 Кодексу (ч. 2 ст. 246). У відступ від сформульованого у ст. 56 Кодексу загального правила про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у справах про оскарження нормативних правових актів обов'язок щодо доказування обставин, що стали підставою для прийняття нормативного правового акта і його законності, покладається на орган, посадова особа, які прийняли оспорюваний нормативний правовий акт (ч. 1 ст. 249). Інша процесуальна особливість розгляду справ про оскарження нормативних правових актів полягає в тому, що по цих справах, як правило, не потрібно встановлення конкретних обставин справи, подання та дослідження в цих цілях доказів. Завдання суду зводиться лише до перевірки відповідності оспорюваного нормативного акта іншому нормативному правовому акту, що має юридичну силу. Однак у тих випадках, коли оцінка законності оспорюваного нормативного правового акта не може бути проведена судом без встановлення конкретних юридично значимих обставин, з метою правильного вирішення справи суд може витребувати необхідні докази за своєю ініціативою (ч. 2 ст. 249 ЦПК). ЦПК не містить норми, яка забороняє особі, яка звернулася до суду з заявою про оскарження нормативного правового акта, відмовитися від своєї вимоги, однак ця відмова не тягне за собою безумовного припинення провадження у справі. Це пояснюється тим, що набрало законної сили рішення суду у справі про оскарження нормативного правового акта носить публічний характер і є обов'язковим для всіх осіб, як беруть участь, так і не беруть участь у розгляді даної справи. З цих же причин визнання вимоги заявника органом державної влади, органом місцевого самоврядування або посадовою особою, що прийняли оспорюваний нормативний правовий акт, для суду необов'язково. Отже, по цих справах не може бути винесено рішення суду про визнання нормативного правового акта нечинним тільки з вказівкою на те обставина, що зацікавлена особа визнала вимоги заявника (ч. 4 ст. 198 ЦПК), а також не може бути затверджено мирову угоду. При розгляді справи про оскарження нормативного правового акта суд повинен перевірити його законність в повному обсязі незалежно від підстав і доводів заявлених вимог. Заява про оскарження нормативного правового акта може бути подано до суду зацікавленим особою протягом усього терміну дії даного акту, оскільки відносини, що виникають у зв'язку з прийняттям нормативного правового акта, є триваючими (нормативні акти адресовані невизначеному колу осіб та встановлюють правила поведінки, розраховані на неодноразове застосування). За сформованою в судах загальної юрисдикції практиці в порядку гл. 24 ЦПК не можуть бути оскаржені нормативні правові акти, які втратили чинність. Така практика представляється правильною, оскільки метою заявників є позбавлення оспорюваних нормативних актів юридичної сили. З визнанням нормативного правового акта таким, що втратив силу зазначена мета може вважатися досягнутою. У тому випадку, якщо заявник вважає, що в результаті застосування нормативного правового акту, що втратив силу, були порушені його права, він має право вимагати їх судового захисту іншими способами, зазначеними в ст. 12 ГК. Наприклад, поставити питання про незастосування судом нормативного правового акта, що суперечить закону, при розгляді справи про захист суб'єктивного права заявника. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 252. Розгляд заяв про оскарження нормативних правових актів " |
||
|
||