|
Ненормативний акт державного органу або органу місцевого самоврядування, а у випадках, передбачених законом, також нормативний акт, що не відповідають закону або іншим правовим актам і порушують цивільні права і охоронювані законом інтереси громадянина чи юридичної особи, можуть бути визнані судом недійсними.
У разі визнання судом акту недійсним порушене право підлягає відновленню або захисту іншими способами, передбаченими статтею 12 цього Кодексу.
|
- § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
стаття / / Збірник постанов Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації. Вип. 1. Питання підвідомчості і підсудності. М., 1996. С. 2. [10] Постанови Президії Вищого Арбітражного Суду РФ по конкретних справах публікуються в щомісячному журналі «Вісник Вищого Арбітражного Суду РФ» під рубриками, відбивають певні категорії економічних суперечок.
- § 5. Форми державного контролю за місцевим самоврядуванням
визнання незаконним правового акта місцевого самоврядування. Закон надає можливість прокурору на свій розсуд обирати процедуру, в рамках якої повинна бути відновлена законність: опротестування в порядку нагляду або звернення до суду. Прокурор також звертається до суду, якщо принесений ним протест був необгрунтовано відхилений чи не був розглянутий у встановлені законом терміни.
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
стаття на відміну від ст. 171 ЦК не містить спеціального застереження щодо цього. Однак якщо неповнолітній у встановленому законом порядку був обмежений чи позбавлений права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (п. 4 ст. 26 ЦК), відповідні угоди неповнолітнього можуть бути оскаржені його батьками, усиновителями і піклувальниками. Аналогічні правила
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
стаття трактує про передачу проданої речі із застереженням про збереження права власності за продавцем до оплати речі покупцем або настання іншої обставини, тобто про невідкладно обумовленому договорі про передачу. Абзац 1 ст. 491 ГК відокремлює умовну традицію (речову угоду) від лежить в її основі не умовна купівлі-продажу (обязательственной угоди), а також показує, що угода
- § 4. Відповідальність за шкоду, заподіяну актами влади
статтях, прийнято називати правилами про спеціальний делікт - шкоду, заподіяну актом влади. Підставами для виділення даного випадку заподіяння шкоди в особливий делікт служать як особливості застосування до нього загальних умов деліктної відповідальності, так і наявність ряду спеціальних умов, додатково встановлених законом. Серед загальних умов деліктної відповідальності за шкоду, заподіяну
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
статтями відповідної глави. * (137) Дане питання врегульовано тільки стосовно до права на використання авторських творів, та й то лише у випадку їх входження до складу виморочність майна (п. 2 ст. 1283 ЦК). В інших випадках доля прав, що переходять до держави, залишається неясною. * (138) В принципі, вона мала бути реалізована ще до 1 січня 2008 р., так як часу для
- 2. Вертикальна ієрархія норм про договори
визнання договору недійсним виникає питання про те, підлягала чи відповідна діяльність ліцензуванню або ні, слід брати до уваги ст. 4 введеного закону, за якою видані до введення в дію частини першої Кодексу нормативні акти Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації і застосовувані на території Російської Федерації постанови
- 4. Горизонтальна ієрархія правових норм
статтях про договори ренти та довічного змісту з утриманням такої вказівки немає. Немає його і в розділі про розрахунках. Однак не повинно викликати сумнівів, що норми, включені в "Загальні положення про ренту і довічне утримання з утриманням" і в "Загальні положення про розрахунки", точно так само є запасними на випадок відсутності іншого в спеціальних параграфах відповідної глави. На практиці
- 2. Свобода договорів
статтях ЦК. З певною часткою умовності можна стверджувати, що будь-яка з імперативних норм ГК, що відносяться до договорів, являє собою спосіб обмеження свободи договорів. Насамперед такі винятки відносяться вже до основного питання - про свободу укладання договору. У суворо визначених випадках допускається примушування до укладення договору. При цьому в силу п. 1 ст. 421 ГК сюди включаються
- 3. Воля і волевиявлення в договорі
визнання угод (договорів) недійсними, а рівно з широко використовуваної практикою укладання договорів через представників. Відносна значущість волі і волевиявлення для угод взагалі і договорів зокрема давно і широко обговорюється в літературі. Зазвичай її рішення пов'язують з тим, як і чому в законі з'явилися відображають ту чи іншу позицію норми і в чому полягає їх зміст. Якщо
|