| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 35. Володіння, користування і розпорядження спільним майном подружжя |
||
|
1. Характер володіння, користування і розпорядження спільним майном подружжя зумовлений тим, що воно належить їм на рівних підставах. Подружжя в рівній мірі є власниками всього нажитого в шлюбі майна, а отже, наділені і однаковими правами на нього. 2. Здійснюючи правомочності власників, подружжя здійснюють різні угоди як між собою, так і з третіми особами. Сам по собі цей момент, безсумнівно, цілком позитивний, оскільки саме таким шляхом в чому примножується матеріальна база сім'ї. Разом з тим тут таїться і відома небезпека, бо один з подружжя, безконтрольно розпоряджаючись спільною власністю, цілком може нанести майну членів сім'ї значної шкоди. СК для забезпечення нормального цивільного обороту встановлює презумпцію взаємної згоди подружжя при здійсненні розпорядчих угод з приводу речей, що входять до складу їх спільної сумісної власності. Однак ця презумпція, як і будь-яке припущення, може бути спростована чоловіком, не бере участі в угоді. Іншими словами, така угода за правовою природою є оспорімой. Суд, у свою чергу, може визнати її недійсною лише в тому випадку, якщо буде доведено, що контрагент дружина, бере участь в операції, знав або свідомо повинен був знати про незгоду подружжя-позивача на її вчинення. У літературі справедливо зазначається, що легке спростування презумпції згоди подружжя на вчинення правочину не сприяє стійкості цивільного обороту. У цьому зв'язку робляться цілком розумні пропозиції про необхідність збереження сфери використання такої презумпції. Зокрема, пропонується залишити її тільки в тих випадках, коли відповідні розпорядчі угоди відбуваються в рамках звичайного ведення домашнього господарства * (42). СК не встановлює строку позовної давності для оскарження чоловіком угоди, досконалої без його участі. Однак угода - категорія цивільного права. А воно дозволяє оспорювання угод у межах річного строку позовної давності, надаючи тим самим необхідну стійкість цивільного обороту. Стаття ж 4 СК допускає можливість застосування цивільного законодавства до сімейних відносин, не врегульованих нормами сімейного права (див. коментар до ст. 4 СК). Виходячи з правила п. 2 ст. 181 ГК чоловік, що не бере участь в угоді, може оскаржити її з мотивів відсутності своєї згоди протягом одного року з того дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про здійснення такої угоди іншим чоловіком. 3. Прагнучи з найбільшою повнотою захистити майнові інтереси подружжя, СК встановлює дві ситуації, в яких презумпція згоди чоловіка, не бере участь в операції, не діє. В силу п. 3 коментованої статті необхідно отримати нотаріально засвідчена згода другого з подружжя для здійснення одним з подружжя: а) угоди з розпорядження спільною нерухомістю; б) угоди, вимагає нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації. Нерухомістю у відповідності зі ст. 130 ЦК, у тому числі є земельні ділянки, ділянки надр, а також все те, що міцно пов'язане із землею (зокрема, будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва та ін.) Відповідно до Методичних рекомендацій щодо вчинення окремих видів нотаріальних дій нотаріусами Російської Федерації * (43) нотаріус при посвідченні угод, зазначених у коментованій статті, перевіряє наявність нотаріально засвідченої згоди другого з подружжя на здійснення угоди. Причому, якщо в нотаріально засвідчена згода другого з подружжя вказані будь-які умови угоди, нотаріус, засвідчуючи угоду, перевіряє, чи дотримані ці умови (п. 17). За правовою природою угода, укладена без нотаріально посвідченої згоди чоловіка, не бере участь в операції, є оспорімой. Чоловік, чиє нотаріально засвідчена згода на здійснення такої угоди не було отримано, може звернутися до суду з вимогою визнати її недійсною протягом одного року з того дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про її скоєнні. Поряд з подружжям власниками конкретного майна можуть бути й інші особи. У подібних випадках розпорядитися річчю можна, тільки дотримуючись переважне право купівлі частки учасниками спільної власності (ст. 250 ЦК). Захищаючи майнові права неповнолітніх дітей, ЦК містить правило, згідно з яким відчуження належних подружжю житлових приміщень, в яких проживають неповнолітні діти, може бути проведено подружжям лише за згодою органів опіки та піклування, якщо при цьому зачіпаються права та охоронювані законом інтереси дитини * (44). Природно, при розпорядженні житловими приміщеннями подружжя повинні дотримуватися і права інших членів сім'ї (п. 1 і 2 ст. 292 ЦК). У зарубіжних країнах континентальної Європи, що встановлюють режим спільності подружнього майна, до цих пір відсутня істинне рівноправність чоловіка і дружини в управлінні та розпорядженні спільним майном. Зокрема, у Франції навіть після реформи сімейного законодавства, значно вирівняти становище жінки в сім'ї, по суті, чоловік один управляє подружньої спільністю * (45). Аналогічне правило закріплене в законодавстві Іспанії, цілого ряду держав Латинської Америки і в інших регіонах. Правда, у Франції в рамках подружньої спільності була відособлена частка, що отримала назву "резервна частина дружини", якою вона має право вільно розпоряджатися. У цю частину входить майно, набуте дружиною на свою заробітну плату, а також на інші надходження від своєї професійної діяльності * (46). В інших же країнах реформа виробила більше значних змін. Так, сім штатів США з восьми, де закріплено режим спільності, позбавили чоловіка права керувати подружньої спільністю одноосібно. Тепер кожен з подружжя може самостійно управляти спільним майном. Згода ж іншого чоловіка необхідно в основному для здійснення деяких найбільш важливих угод, наприклад для відчуження нерухомості. У Німеччині, де загальним є тільки приріст майна подружжя, існує ряд законодавчих обмежень навіть при розпорядженні кожним з них своїм особистим майном. Так, наприклад, чоловік належать особисто йому предметами домашнього побуту самостійно ними розпоряджається, лише отримавши згоду другого з подружжя. Причому угода, укладена без необхідної згоди другого з подружжя, є нікчемним, тоді як СК встановлює, що в подібних ситуаціях угода оспоріма. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 35. Володіння, користування і розпорядження спільним майном подружжя " |
||
|
||