Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І. Брагінський, В.В. ВІТРЯНСЬКИЙ. ДОГОВОРНОЕ ПРАВО. ДОГОВОРИ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА. Книга друга, 2006 - перейти до змісту підручника

4. Сторони у договорі ренти

У визначенні аналізованого договору, так само як і в інших статтях § 1 гл. 33 ГК ("Загальні положення про ренту і довічне утримання з утриманням"), відсутні будь-які вказівки, що обмежують участь у даному договорі окремих суб'єктів цивільного права. Такі обмеження встановлені стосовно окремих видів (підвидів) договору ренти. При цьому всі подібні обмеження відносяться тільки до однієї сторони - одержувачу ренти. Що ж до платників ренти, то в цьому випадку, як зазначав С.А. Хохлов, "такими можуть ФАКТИЧНО (виділено нами. - М.Б.) стати будь-які громадяни, комерційні або некомерційні організації, зацікавлені у придбанні майна, пропонованого одержувачем ренти, і здатні виконати імперативні вимоги, пропоновані законом до змісту договору ренти та забезпечення її виплати "" * ".
---
"*" Хохлов С.А. Указ. соч. С. 320.
Правда, в літературі іноді висловлюється й інша точка зору, в силу якої можливості виступу певного суб'єкта на стороні платника ренти можуть перешкоджати і обставини фактичного характеру. Так, на думку З.І. Цибуленко, "платником ренти мають право виступати громадяни, комерційні та некомерційні організації - юридичні особи, у яких є зацікавленість в необхідності придбання майна в одержувача ренти та наявні економічні можливості зобов'язуватися за такого роду договорами" "*".
---
"*" Цибуленко З.І. Рента і довічне утримання з утриманням / / Відомості Верховної Ради. 1997. N 6. С. 12.
Тим часом, якщо врахувати, що в укладанні будь-якого договору реалізується правоздатність особи, на обсяг якої не можуть вплинути ні наявність інтересу до придбання певного майна, ні обставини, іменовані "економічними можливостями", то такого роду обмеження не мають, очевидно, правової сили. А це означає, що оспорити договір ренти за вказаними обставинами (відсутність певного інтересу або економічних можливостей виконання договору) як відповідна сторона, так і її контрагент не має права. Зокрема, економічні можливості можуть мати значення лише для іншої стадії - припинення договору.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4. Сторони у договорі ренти "
  1. § 1. Загальні положення про договори ренти та довічного змісту з утриманням
    сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в обмін на отримане майно періодично виплачувати одержувачу ренту у вигляді певної грошової суми або надання коштів на його утримання в іншій формі (ст. 583 ЦК). З визначення договору випливає, що він носить реальний характер, так як крім додання
  2. 2. Поняття, сторони і предмет договору ренти
    сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в обмін на отримане майно періодично виплачувати одержувачу ренту у вигляді певної грошової суми або надання коштів на його утримання в іншій формі (п. 1 ст. 583 ЦК). Згідно п. 2 ст. 583 ЦК за договором ренти допускається встановлення обов'язку
  3. § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
    сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). Сторонами договору купівлі-продажу можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи. Разом з тим ЦК передбачає такі види договору купівлі-продажу, в яких або двома сторонами, або однієї зі сторін
  4. § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
    сторонніми * (42). В силу абз. 1 п. 2 ст. 7 ГК що формулюються міжнародними договорами норми мають подвійне застосування до цивільних відносин: а) безпосереднє або б) опосередковане, тобто через видання внутрішньодержавного нормативно-правового акту. Можливість безпосереднього впливу міжнародно-правової норми на громадянське ставлення є загальним правилом, в той час як її
  5. § 2. Поняття і основні види угод
    сторін про те, що це надання має вважатися виконанням обов'язку * (511). Далі, при вчиненні деяких угод (наприклад, поступки вимоги, заснованого на операції, укладеної в нотаріальній формі, - п. 1 ст. 389 ЦК) необхідно сприяння нотаріуса, яке виступає складовою частиною цих угод * (512). Від випадків, де угода крім волевиявлень сторін має й інші складові частини,
  6. § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
    боку, з моменту визнання громадянина недієздатним всі укладені ним угоди, включаючи дрібні побутові, визнаються нікчемними, навіть якщо при здійсненні конкретної угоди громадянин цілком віддавав звіт у своїх діях і міг ними керувати. З іншого боку, якщо громадянин у момент здійснення операції вже страждав психічним захворюванням, тобто фактично не віддавав звіт у своїх діях і не
  7. § 2. Способи захисту цивільних прав
    боку третіх осіб дій, що перешкоджають його нормальному здійсненню. Визнання права як засобу його захисту * (620) за самою своєю природою може бути реалізовано лише в юрисдикційному (судовому) порядку, але не шляхом вчинення позивачем будь-яких самостійних односторонніх дій. Вимога позивача про визнання права звернена не до відповідача, а до суду, який повинен офіційно
  8. § 2. Право спільної часткової власності
    сторін не встановлено інше. Угодою всіх учасників часткової власності може бути встановлено порядок визначення та зміни їх часток в залежності від вкладу кожного з них в освіту і приріст загального майна. Частка у праві спільної власності являє собою певну майнову цінність, тому кожен учасник часткової власності може самостійно розпоряджатися
  9. § 2. Сервітути
    стороннього угоди в літературі робиться висновок, що зміст сервітуту встановлюється довільно. Однак це не зовсім так. Закон суттєво обмежує свободу розсуду при визначенні обсягу права сервітуарія. Припустимо, сторони не вправі своєю угодою розширити обсяг правомочностей сервітуарія і, наприклад, наділити його правом розпорядження майном. Автономність волі сторін при
  10. § 4. Суб'єкти зобов'язання
    сторін можуть брати участь одна або одночасно кілька осіб (п. 1 ст. 308 ЦК) * (1118). Як і всяке відносне правовідношення, зобов'язання встановлюється між строго певними особами. Зобов'язання не створює обов'язків для осіб, що не беруть участь в ньому в якості сторін (для третіх осіб) (п. 3 ст. 308 ЦК). Учасники цивільного обороту не можуть своєю угодою покласти обов'язок