| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6. Істотні умови договору енергопостачання |
||
|
Предмет договору Як зазначалося, предмет договору енергопостачання включає в себе два роду об'єктів: дії сторін по подачі енергії через приєднану мережу на енергоприймаючу пристрій абонента, прийняттю енергії та її оплаті, а також власне енергію як специфічний товар, суть якого становить властивість енергії виробляти певну роботу. Специфіка предмета договору енергопостачання, його відмінність від предмета зобов'язань, що випливають з інших видів договору купівлі - продажу, полягає в наступному. По-перше, передача товару споживачеві здійснюється шляхом подачі енергії через приєднану мережу на енергоустановку цього споживача (абонента). По-друге, на абонента покладаються додаткові обов'язки у зв'язку з використанням такого товару, як енергія: забезпечити дотримання режиму її споживання, безпеку експлуатації перебувають у його веденні енергетичних мереж і справність використовуваних їм відповідних приладів і обладнання . По-третє, енергопостачальна організація наділяється додатковими правами в галузі контролю за технічним станом енергоустановки абонента, його приладів і обладнання. По-четверте, правове регулювання договору енергопостачання не вичерпується нормами, що містяться у ЦК. Навпаки, детальне регулювання зазначених правовідносин має забезпечуватися законами та іншими правовими актами про енергопостачання, а також прийнятими відповідно до них обов'язковими правилами. Раніше в юридичній літературі предметом договору енергопостачання, як правило, визнавалася власне енергія як цінність, самостійне економічне благо. Приміром, на думку Б.М. Сейнароева, "предметом договору на постачання електроенергією є електрична енергія, а дії по її виробленні та відпуску служать необхідним засобом для виконання енергопостачальною організацією своїх договірних зобов'язань" "*". --- "*" Сейнароев Б.М. Указ. соч. С. 53. Правда, окремі автори під предметом договору енергопостачання розуміли дії з передачі енергії (див., напр.: Шешенин О.Д. До питання про поняття господарського договору та його співвідношенні з договором господарських послуг / / Збірник наукових праць Свердловського юридичного інституту. Вип. 4 . Свердловськ, 1964. С. 244). Представляється, однак, що, аналізуючи предмет всякого цивільно - правового договору, ми маємо на увазі договір як правовідносини, причому правовідношення зобов'язальне. У цьому розумінні поняття "предмет договору" тотожне поняттю "предмет зобов'язання". Як відомо, зобов'язання являє собою таке правовідношення, в силу якого одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (у чинному ГК - ст . 307). Тому предметом зобов'язань, що випливають з договору енергопостачання (а отже, і предметом даного договору), в першу чергу є дії енергопостачальної організації по подачі енергії через приєднану мережу на енергоустановку абонента, а також дії абонента з прийняття та оплати енергії. Що стосується енергії як самостійного економічного блага, то це об'єкт другого роду, який також є складовою частиною предмета договору енергопостачання. Дії енергопостачальної організації з передачі споживачеві енергії для споживання також відрізняються значною своєрідністю, яке зумовлене особливими властивостями енергії. За договором енергопостачання така організація зобов'язана надати споживачеві можливість використовувати енергію з її мережі в обумовлених договором межах. Саме в цьому полягає суть зобов'язання на стороні енергопостачальної організації "*". --- "*" Див: Корнєєв С.М. Указ. соч. С. 99. Кількість енергії У ГК (ст. 541) умова договору енергопостачання про кількість поданого абоненту енергії визначається по-різному залежно від того, хто виступає в якості останнього: фізична особа або організація. У разі, коли абонентом за договором енергопостачання виступає громадянин, що використовує енергію для побутового споживання, він має право використовувати енергію в необхідній йому кількості (п. 3 ст. 541 ЦК). Що стосується договорів енергопостачання, що укладаються з абонентами - організаціями, то енергопостачальна організація зобов'язана подавати абоненту енергію через приєднану мережу у кількості, передбаченій договором, і з дотриманням режиму подачі, погодженого сторонами. Кількість поданої енергопостачальною організацією і використаної абонентом енергії визначається відповідно до даних обліку про її фактичне споживання (п. 1 ст. 541 ЦК). Таким чином, кількість подається абоненту енергії є істотною умовою договору енергопостачання, що укладається з абонентом - організацією. Договір енергопостачання, в якому відсутня дана умова, визнається неукладеним. Наприклад, до арбітражного суду звернулося акціонерне товариство з позовом до муніципальному підприємству житлово - комунального господарства про стягнення передбаченого сторонами в договорі штрафу за неподання теплової енергії. Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що причиною неподання теплової енергії стало ухилення акціонерного товариства при укладенні договору від узгодження кількості щомісячної та щоквартальної постачання енергії. Арбітражний суд позовні вимоги задовольнив. Касаційна інстанція рішення суду першої інстанції скасувала, у позові акціонерному товариству відмовила з таких підстав. Відповідно до п. 1 ст. 432 ЦК договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних його умов. За договором купівлі - продажу, окремим видом якого в силу п. 5 ст. 454 ЦК є договір енергопостачання, умова про товар вважається узгодженим, якщо договір дозволяє визначити найменування і кількість товару (п. 3 ст. 455 ЦК). Згідно ст. 541 ГК енергопостачальна організація зобов'язана подавати абоненту енергію через приєднану мережу у кількості, передбаченій договором енергопостачання. Якщо договір не дозволяє визначити кількість підлягає передачі товару, договір не вважається укладеним (п. 2 ст. 465 ЦК). Оскільки договір, на підставі якого проводився відпуск теплової енергії, відомостей про кількість щомісяця і щокварталу поставляється енергії не містить, він визнається неукладеним. Отже, у суду не було підстав для задоволення позову про стягнення штрафу "*". --- "*" Див: Вісник ВАС РФ. 1998. N 4. С. 56 - 57. Зазначений приклад з арбітражно - судової практики свідчить також про те, що для визнання умови про кількість поданого енергії узгодженим сторонам недостатньо визначити лише річний обсяг енергії, що відпускається. На цю обставину стосовно до раніше діючим законодавством вже звертав увагу Б.М. Сейнароев. Полемізуючи з висловленою в юридичній літературі точкою зору, згідно з якою "договором на енергопостачання визначається лише Загальнорічне кількість енергії, що відпускається" і "встановлювати додатково приватні терміни виконання немає необхідності", Сейнароев підкреслив, що "кількість електроенергії в ліміті визначалося і визначається не тільки на квартали і місяці, а й по добі. Тому в договорі, що укладається на підставі ліміту, кількість підлягає відпуску електроенергії визначається і по приватних термінах, яким є добу "" * ". --- "*" Сейнароев Б.М. Указ. соч. С. 56. Умова договору електропостачання про кількість поданого енергії вважається узгодженим при дотриманні двох обов'язкових умов: в договорі повинні бути передбачені, по-перше, кількість кіловат - годин електроенергії, що підлягає відпуску абонентові, і, по-друге, величина приєднаної або заявленої потужності енергоустановки абонента. Справа в тому, що сумарні договірні величини споживання електричної енергії та потужності не повинні перевищувати виробничих можливостей енергопостачальних організацій з відпуску електроенергії всім споживачам енергосистеми "*". --- "*" Див: Шафір А.М. Указ. соч. С. 54. Крім того, необхідно враховувати, що енергопостачальні організації, як правило, є суб'єктами природних монополій, щодо яких може застосовуватися метод регулювання їх діяльності. Суть цього регулювання полягає у визначенні категорій споживачів, або підлягають обов'язковому обслуговуванню, або для яких встановлюється мінімальний рівень їх забезпечення (ст. 6 Федерального закону "Про природні монополії") "*". Таке регулювання, на думку Н.І. Клейн, може застосовуватися при неможливості задовольнити потреби відповідного споживача в енергії в повному обсязі. У цьому випадку кількість поданого енергії встановлюється відповідно до замовлення споживача, але не менш того рівня, який визначений органом регулювання природних монополій . --- "*" СЗ РФ. 1995. N 34. Ст. 3426. Див: Цивільне право Росії. Частина друга: Зобов'язальне право: Курс лекцій. С. 134. Виконання умови договору енергопостачання про кількість поданого енергії на стороні енергопостачальної організації полягає в тому, що вона зобов'язана забезпечити отримання абонентом відповідної кількості енергії на його енергоустановку шляхом його підключення (доступу) через приєднану мережу до потужностей енергосистеми. Належне виконання зобов'язання енергопостачальною організацією передбачає також надання абоненту можливості отримувати енергію безперервно, шляхом підтримання напруги і струму в мережі, незалежно від кількості фактично отриманої абонентом енергії. Особливості енергії як об'єкта договору енергопостачання зумовлюють своєрідність її приймання абонентом за кількістю. Природно, в даному випадку виключається можливість приймання енергії як звичайного товару, тобто шляхом візуального огляду, підрахунку одиниць товару і т.п. Мається жорстка залежність між виробництвом енергії та її споживанням в кожен даний момент часу, що дозволяє говорити про нерозривність технологічного процесу виробництва і споживання енергії. Тому кількість фактично прийнятої енергії може визначатися виключно за показниками приладів обліку. Дана обставина особливо відзначає А.М. Шафір, який підкреслює, що суперечки між енергопостачальною організацією та абонентом за кількістю відпущеної енергії виникають зазвичай у вигляді заперечування правильності показань приладів обліку. На його думку, процедура визначення кількості поданої енергії й оспорювання правильності показань приладів обліку є, по суті, особливою формою прийняття енергії за кількістю "*". --- "*" Див: Шафір А.М. Указ. соч. С. 59 - 60. Договором енергопостачання може бути передбачено право абонента змінювати кількість прийнятої ним енергії, визначене договором, за умови відшкодування ним витрат, понесених енергопостачальною організацією у зв'язку із забезпеченням подачі енергії не в обумовленому договором кількості (п. 2 ст . 541 ЦК). Якість енергії відпускається енергопостачальною організацією абоненту енергія по своїй якості повинна відповідати вимогам, встановленим державними стандартами та іншими обов'язковими правилами або передбаченим договором енергопостачання (п. 1 ст. 542 ЦК). Коли мова йде про якість електричної енергії, маються на увазі такі її параметри, як напруга і частота струму. Якість теплової енергії характеризується температурою і тиском пари, температурою гарячої води. Величина напруги струму визначається сторонами при укладенні договору енергопостачання. "Надання самим сторонам права встановлювати в договорі необхідну напругу струму обумовлене тим, що електрообладнання у різних споживачів розраховане на роботу при певній напрузі. Тому при виборі величини напруги сторони повинні виходити з технічної характеристики енергогосподарства споживача і режиму його роботи" "*". --- "*" Сейнароев Б.М. Указ. соч. С. 60. Інший параметр якості електроенергії - частота струму - визначається державними стандартами та іншими обов'язковими правилами і не відноситься до умов договору, вироблюваним за згодою сторін. Суттєвою особливістю відносин, пов'язаних з постачанням електричної енергією, є те, що дотримання вимог, що пред'являються до якості електроенергії, безпосередньо залежить від дій не тільки енергопостачальної організації, а й самих споживачів. Порушення споживачами правил експлуатації своїх електроприймачів і режиму споживання електроенергії може призвести до зниження якісних показників електроенергії, у тому числі поданого з енергосистеми іншим споживачам. Причому енергопостачальні організації часто не мають у своєму розпорядженні технічними можливостями для усунення подібних порушень "*". --- "*" Див: Либкинд М.С. Про якість електричної енергії / / Стандарти і якість. 1979. N 10. С. 32. Сторона, дії якої призвели до зниження показників якості електроенергії (крім частоти струму), визначається за реєструючим приладам споживача, а за їх відсутності - за актами, складеними представниками енергопостачальної організації, споживача і органу Держенергонагляду "*". --- "*" Див: Шафір А.М. Указ. соч. С. 64. При відпустці теплової енергії енергопостачальна організація повинна забезпечити відповідність температури і тиску пари або температури гарячої води (теплоносія) умовам укладеного договору енергопостачання. У разі порушення енергопостачальною організацією вимог, що пред'являються до якості енергії, абонент має право застосувати до неї відповідальність у порядку та розмірі, передбачених ст. 547 ГК. Що стосується інших (крім відповідальності) наслідків невиконання або неналежного виконання зобов'язань, то абонент має право реалізувати надане йому право на відмову від оплати такої енергії. При цьому, зважаючи на фактичне використання абонентом зазначеної енергії (хоч і не відповідає вимогам до якості), щоб уникнути безпідставного збагачення абонента ГК (п. 2 ст. 542) наділив енергопостачальну організацію, яка подала неякісну енергію, правом вимагати від абонента вартість того, що абонент безпідставно зберіг внаслідок використання цієї енергії. На думку Н.І. Клейн, у разі порушення енергопостачальною організацією вимог, що пред'являються до якості, абонент згідно п. 2 ст. 542 ГК має право відмовитися від оплати такої енергії або застосувати наслідки, передбачені ст. 475 ГК "*". Твердження про те, що абонент має усіма правомочностями покупця, наданими останньому на випадок передачі продавцем товару з недоліками (ст. 475 ЦК), викликає серйозні сумніви. Нагадаємо, що мова йде про такі правомочиях, як вимоги: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків товару; заміни товару неналежної якості товаром, відповідним договором (при істотних недоліках). --- "*" Див: Цивільне право Росії. Частина друга: Зобов'язальне право: Курс лекцій. С. 139. Стосовно до договору енергопостачання, враховуючи особливі властивості електричної та теплової енергії (нерозривність процесу виробництва і споживання, неможливість накопичення і т.п.), неможливо уявити ні усунення недоліків неякісної енергії, ні її заміну енергією, відповідає договору. Крім того, на наш погляд, можливість застосування до відносин, пов'язаних з енергопостачанням, норм до законодавства тих покупця, якому продавцем переданий товар з недоліками, виключається правилом про те, що до окремих видів договору купівлі - продажу (в тому числі і енергопостачання) загальні положення про купівлю - продажу, передбачені § 1 гл. 30 ГК, застосовуються тільки в тому випадку, якщо інше не передбачено правилами ЦК про ці види договору (п. 5 ст. 454 ЦК). Норма, що міститься в п. 2 ст. 542 ЦК та наділяє абонента правом відмовитися від оплати неякісної енергії, являє собою спеціальне правило, що відноситься до договору енергопостачання, яким встановлено інше правомочність абонента в порівнянні з тими правомочностями, якими володіє покупець за договором купівлі - продажу, що отримав від продавця товари з недоліками. Отже, положення, що містяться в ст. 475 ГК, не підлягають застосуванню до відносин, що випливають з договору енергопостачання. Ціна і порядок розрахунків Одна з основних обов'язків абонента (споживача) за договором енергопостачання - здійснювати оплату прийнятої ним енергії. За загальним правилом оплата енергії виробляється за фактично прийняте абонентом кількість енергії відповідно до даних обліку енергії. Інше може бути передбачено законом, іншими правовими актами або угодою сторін (п. 1 ст. 544 ЦК). Оплата отриманої абонентом енергії повинна проводитися за цінами, регульованими державою. ГК (п. 1 ст. 424) встановлено, що у передбачених законом випадках підлягають застосуванню ціни (тарифи, розцінки, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими на те державними органами. Як зазначалося, договір енергопостачання є публічним договором, що передбачає встановлення однакових цін для всіх споживачів. Виняток можуть становити лише випадки, коли законом або іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів. Крім того, як ми вже говорили, енергопостачальні організації є суб'єктами природних монополій і підпадають під дію Федерального закону "Про природні монополії", що передбачає застосування спеціальних методів регулювання їх діяльності, що забезпечують захист споживачів. Дані обставини роблять необхідним державне регулювання цін на електричну та теплову енергію. В даний час рішення цього завдання забезпечується Федеральним законом "Про державне регулювання тарифів на електричну та теплову енергію в Російській Федерації" "*". Згідно з цим Законом (ст. 2) тарифи на електричну та теплову енергію підлягають державному регулюванню, яке здійснюється за допомогою встановлення економічно обгрунтованих тарифів на електричну та теплову енергію або граничного рівня зазначених тарифів. --- "*" СЗ РФ. 1995. N 16. Ст. 1316. Велика роль у справі державного регулювання тарифів відводиться Уряду РФ, яке: встановлює основи ціноутворення на електричну та теплову енергію на території Росії; формує зведений баланс виробництва і поставок електричної енергії (потужності) в рамках Єдиної енергетичної системи Росії по суб'єктах Російської Федерації; визначає питання державного регулювання тарифів на електричну та теплову енергію, що поставляється комерційними організаціями за межі територій суб'єктів Російської Федерації, електричну енергію (потужність), що поставляється комерційними організаціями на федеральний (загальноросійський) оптовий ринок електричної енергії (потужності), електричну енергію (потужність), що поставляється з федерального (загальноросійського) оптового ринку електричної енергії (потужності) його суб'єктам, в тому числі що поставляється на експорт; затверджує нормативно - методичну основу діяльності органів державного регулювання тарифів; забезпечує організацію фінансування діяльності та розвитку Єдиної енергетичної системи Росії. Органи виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації відповідно до принципів, викладених у зазначеному Федеральному законі, виходячи з основ ціноутворення на електричну та теплову енергію, встановлених Урядом РФ, визначають питання державного регулювання тарифів на електричну та теплову енергію, що відпускається усіма енергопостачальними організаціями (крім організацій, знаходяться в муніципальній власності, для яких тарифи встановлюються органами місцевого самоврядування) споживачам, розташованим на територіях відповідних суб'єктів Російської Федерації, за винятком споживачів, енергопостачання яких за згодою регіональних енергетичних комісій здійснюється з федерального (загальноросійського) оптового ринку електричної енергії (потужності). Безпосередньо державним регулюванням тарифів на електричну та теплову енергію займаються Федеральна енергетична комісія "*" і регіональні енергетичні комісії, які в рамках своєї компетенції встановлюють відповідні тарифи. Формування тарифів здійснюється Федеральної та регіональними енергетичними комісіями відповідно до Основних положень ціноутворення на електричну та теплову енергію на території Російської Федерації, затвердженими Постановою Уряду РФ від 4 лютого 1997 --- "*" Положення про Федеральної енергетичної комісії Російської Федерації затверджено Постановою Уряду РФ від 13 серпня 1996 р. N 960 (СЗ РФ. 1996. N 35. Ст. 4182). СЗ РФ. 1997. N 7. Ст. 855. Відповідно до Федерального закону "Про державне регулювання тарифів на електричну та теплову енергію в Російській Федерації" (ст. 13) у разі виникнення розбіжностей, пов'язаних з державним регулюванням тарифів на електричну та теплову енергію, споживачі та постачальники електричної енергії (потужності) і теплової енергії (потужності), регіональні енергетичні комісії можуть звернутися у Федеральну енергетичну комісію для вирішення розбіжностей. При зверненні в Федеральну енергетичну комісію боку сплачують збір, розмір і порядок справляння якого визначаються Урядом РФ. Спори, пов'язані з державним регулюванням тарифів на електричну та теплову енергію, у тому числі розбіжності, не дозволені Федеральної енергетичної комісією, підлягають розгляду в арбітражному суді. Відпуск електричної та теплової енергії енергопостачальною організацією, що знаходиться в муніципальній власності, здійснюється за тарифами, що затверджується органами місцевого самоврядування. Ілюстрацією до цього може служити наступний приклад з арбітражно - судової практики. Муніципальне підприємство звернулося до арбітражного суду з позовом до споживача про стягнення вартості відпущеної згідно з договором теплової енергії. Факт споживання теплової енергії був підтверджений актом звірки розрахунків, підписаним представниками позивача і відповідача. Арбітражний суд задовольнив позовні вимоги повністю. Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що суд необгрунтовано застосував тарифи на теплову енергію, встановлені органами місцевого самоврядування. На його думку, слід було застосувати тариф, встановлений регіональної енергетичної комісією. Апеляційна інстанція залишила рішення суду першої інстанції без зміни, а скаргу - без задоволення з наступних підстав. Федеральним законом "Про державне регулювання тарифів на електричну та теплову енергію в Російській Федерації" до органів державного регулювання тарифів віднесено органи виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації - регіональні енергетичні комісії. Згідно ст. 5 зазначеного Закону органи виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації визначають питання державного регулювання тарифів на електричну та теплову енергію, що відпускається усіма енергопостачальними організаціями споживачам, розташованим на територіях відповідних суб'єктів Російської Федерації, крім організацій, що знаходяться в муніципальній власності, для яких тарифи встановлюються органами місцевого самоврядування. Оскільки енергопостачальна організація знаходиться в муніципальній власності, арбітражний суд правомірно задовольнив позовні вимоги за тарифами, затвердженими органом місцевого самоврядування "*". --- "*" Див: Вісник ВАС РФ. 1998. N 4. С. 56. Порядок розрахунків за енергію, що подається за договором енергопостачання, визначається законом, іншими правовими актами або договором (п. 2 ст. 544 ЦК). Указом Президента Російської Федерації від 18 вересня 1992 р. N 1091 "Про заходи щодо поліпшення розрахунків за продукцію паливно - енергетичного комплексу" "*" встановлено, що енергопостачальні організації проводять розрахунки із споживачами, крім населення та бюджетних організацій, в безакцептному порядку. Такий порядок розрахунків підлягає застосуванню і після введення в дію частини другої ЦК (1 березня 1996), оскільки з формально - юридичної точки зору він кореспондує правилом, що міститься у згаданому п. 2 ст. 544 ЦК, згідно з яким порядок розрахунків за енергію визначається законом, іншими правовими актами або угодою сторін. --- "*" Відомості Верховної Ради та Уряду Російської Федерації. 1992. N 13. Ст. 1006. Надання енергопостачальним організаціям права безакцептного списання коштів з рахунку абонентів в оплату відпущеної енергії пояснюється в названому Указі особливостями процесу енергопостачання, що представляє собою "безперервний цикл виробництва, транспортування і реалізацій", як зазначено в мотивувальній частині даного правового акта, хоча, думається, ця обставина ніяк не може служити підставою для встановлення безакцептного порядку списання грошових коштів. До слова сказати, в умовах, коли учасники майнового обороту позбавлені достатньої кількості обігових коштів, що, в свою чергу, викликало кризу неплатежів, Указ Президента РФ від 18 вересня 1992 р. N 1091 співслужив погану службу для самих енергопостачальних організацій і породив серйозні проблеми в практиці арбітражних судів з вирішення спорів, пов'язаних з розрахунками за договором енергопостачання. Багато арбітражні суди при розгляді позовів енергопостачальних організацій до абонентів про стягнення заборгованості з оплати відпущеної енергії виходили з того, що встановлений законодавством порядок безакцептного списання позбавляє енергопостачальні організації права звертатися з відповідними позовами до абонентів. З даного питання спеціально вироблялася позиція Вищого Арбітражного Суду РФ, яка була доведена до всіх арбітражних судів в Огляді практики вирішення спорів, пов'язаних з договором енергопостачання (інформаційний лист від 17 лютого 1998 р. N 30) "*". Суть цієї позиції полягає в тому, що наявність у енергопостачальної організації права на безакцептне списання з споживачів заборгованості за відпущену їм енергію не позбавляє її можливості захищати свої права в судовому порядку. --- "*" Див: Вісник ВАС РФ. 1998. N 4. С. 56 - 59. Так, енергопостачальна організація звернулася до арбітражного суду з позовом до споживача про стягнення з нього у відповідності зі ст. 395 ГК заборгованості за відпущену теплоенергію та відсотків за користування чужими грошовими коштами. Своє звернення до арбітражного суду позивач мотивував тим, що банк, якому було направлено платіжну вимогу про списання в безакцептному порядку з споживача заборгованості за відпущену енергію, повернув його без виконання з посиланням на ст. 854 ГК (відсутність розпорядження клієнта на списання грошових коштів). Арбітражний суд у задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись на те, що позивач відповідно до Указу Президента РФ "Про заходи щодо поліпшення розрахунків за продукцію паливно - енергетичного комплексу" має право провести стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в безакцептному порядку. Відмова банку від виконання платіжної вимоги енергопостачальної організації, виставленого згідно з названим Указом, є підставою для звернення до арбітражного суду з позовом про зобов'язання банку провести списання з споживача відповідної суми і про стягнення з банку збитків, викликаних зазначеними діями. Касаційна інстанція скасувала рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задовольнила, вказавши в постанові на те, що при неможливості списання з споживача вартості відпущеної йому енергії з вини третьої особи енергопостачальна організація має право стягнути її в судовому порядку. До сказаного додамо, що встановлений Указом Президента РФ безакцептному порядок розрахунків не може служити перешкодою для узгодження сторонами умов про інший порядок розрахунків при укладенні договору енергопостачання. При цьому сторона вправі використовувати будь-яку форму розрахунків, передбачену законами, встановленими згідно з ними банківськими правилами або вживаними в банківській практиці звичаями ділового обороту (ст. 862 ЦК). Утримання та експлуатація мереж, приладів і обладнання Абонент за договором енергопостачання зобов'язаний дотримуватися передбаченого договором режиму споживання електричної і теплової енергії, а також забезпечувати безпеку експлуатації перебувають у його веденні енергетичних мереж і справність використовуваних їм приладів і обладнання, пов'язаних зі споживанням енергії (п. 1 ст. 539 ЦК). Відповідні умови договору енергопостачання відносяться до категорії істотних і повинні бути в обов'язковому порядку включені до договору, інакше він буде визнаний неукладеним. Реалізація зазначених умов договору енергопостачання, укладеного з абонентом - організацією, передбачає виконання абонентом наступних основних обов'язків: забезпечувати належний технічний стан і безпеку експлуатованих енергетичних мереж, приладів і обладнання; дотримувати встановлений режим споживання енергії; негайно повідомляти енергопостачальної організації про аварії, пожежі, несправності приладів обліку енергії та про інші порушення, що виникають при користуванні енергією (п. 1 ст. 543 ЦК). Відповідно енергопостачальна організація має кореспондуючі названим обов'язків абонента право вимагати від останнього неухильного виконання умов договору енергопостачання, визначають обов'язки абонента з експлуатації енергомереж, приладів та обладнання. У цих цілях енергопостачальні організації, а також органи Держенергонагляду має право здійснювати контроль за забезпеченням належного технічного стану мереж, енергоустановок, приладів і обладнання та їх безпечної експлуатації. Такий контроль повинен здійснюватися в порядку, визначеному законом та іншими правовими актами "*". Вимоги до технічного стану та безпеки енергетичних мереж, приладів і обладнання визначаються Правилами експлуатації електроустановок споживачів. --- "*" Див, напр.: Постанова Уряду Російської Федерації від 12 травня 1993 р. N 447 "Про державний енергетичний нагляд в Російській Федерації" (Відомості Верховної Ради та Уряду Російської Федерації. 1993. N 20. Ст. 1764). Відповідно до Правил користування електричною і тепловою енергією споживач несе відповідальність за технічний стан, техніку безпеки та експлуатацію знаходяться в його веденні електроустановок, систем теплоспоживання та газового господарства. Охоплення договірними відносинами сторін сфери використання енергії споживачем на належних йому технічних установках в юридичній літературі пояснюється тим, що від їх належної експлуатації безпосередньо залежить можливість і якість виконання постачальної організацією своїх зобов'язань "*". --- "*" Див, напр.: Шафір А.М. Указ. соч. С. 75. КонсультантПлюс: примітка. Правила користування електричною і тепловою енергією, затверджені Наказом Міненерго СРСР від 06.12.1981 N 310 "Про затвердження Правил користування електричною і тепловою енергією" визнані не чинними з 1 січня 2000 р. на території Російської Федерації Наказом Мінпаливенерго від 10.01.2000 N 2 "Про визнання нечинними Правил користування електричною і тепловою енергією ". Виконання споживачами електричної та теплової енергії своїх зобов'язань, що випливають з договору енергопостачання, щодо належного утримання та експлуатації технічних пристроїв на практиці означає, що споживачі повинні підтримувати в справному технічному стані електро-і теплоспоживаючого обладнання, електромережі і теплопроводи, контрольно - вимірювальні прилади, ізоляцію трубопроводів , а також електро-і тепловикористовуючими обладнання; своєчасно проводити планово - попереджувальний ремонт і випробування належних їм електро-і теплоустановок в обсягах і строки, передбачені діючими нормами і правилами та погоджені з енергопостачальною організацією; виконувати у встановлені терміни приписи енергопостачальної організації та інспекторів Держенергонагляду про усунення недоліків в пристрої, експлуатації та обслуговуванні електроустановок, систем теплоспоживання, і т.п. Названі обов'язки споживачів у значній мірі носять технічний характер і визначаються нормативними актами та іншими обов'язковими правилами. Тому в юридичній літературі зазначені правила нерідко іменуються технічними нормами, яким надано загальнообов'язковий характер "*". --- "*" Див, напр.: Корнєєв С.М. Указ. соч. С. 51. Дотримання споживачами електричної та теплової енергії зобов'язань щодо належного утримання та експлуатації технічних пристроїв і забезпечення їх безпеки являє собою не тільки обов'язок за договором енергопостачання перед енергопостачальною організацією, а й публічно - правовий обов'язок. На дану обставину раніше зверталася увага в юридичній літературі. Наприклад, Б.М. Сейнароев підкреслює, що дотримання технічних норм, за порушення яких споживач несе відповідальність за договором перед енергопостачальною організацією, в той же час "є обов'язком всіх споживачів електроенергії, незалежно від їх відомчої приналежності, перед державою" "*". --- "*" Див: Сейнароев Б.М. Указ. соч. С. 80. У разі, коли абонентом за договором енергопостачання виступає громадянин, що використовує енергію для побутового споживання, обов'язок забезпечувати належний технічний стан і безпеку енергетичних мереж, а також приладів обліку споживання енергії за загальним правилом покладається на енергопостачальну організацію (п. 2 ст. 543 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "6. Істотні умови договору енергопостачання" |
||
|
||