Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 1, 2002 - перейти к содержанию учебника

§ 2. Умови чинності угод (правочинів)


Щоб правочин мав належну юридичну силу, він повинен задовольняти ряд умов. Останніх називають умовами чинності правочинів. До них належать умови: а) про форму; б) про сторони; в) про зміст правочину; г) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; д) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; е) правочини, що вчиняються батьками (усиновителями), не можуть суперечити інтересам їхніх неповнолітніх дітей (ст. 204 нового ЦК України).
Недодержання стороною (сторонами) вимог чинності правочину в момент його вчинення є підставою недійсності правочину. В новому ЦК (ст. 204) підкреслюється, що правочин не може суперечити закону, іншим правовим актам. Всі недійсні правочини, незалежно від особливостей їхнього конкретного виду, об'єднує одна спільна риса - вони суперечать правовим нормам.
Якщо такий правочин укладено, але не виконано, то суд або господарський суд визнає його недійсним без застосування будь-яких санкцій до сторін, оскільки вони ще не порушили закон. Проте частіше суди і господарські суди визнають недійсними правочини, які вже повністю або частково виконано. У таких випадках визнання правочину недійсним означає, що він не породжує юридичних наслідків, заради досягнення яких його укладено. Тому кожна зі сторін зобов'язується повернути другій стороні все одержане за угодою (а за неможливості повернути все одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах), тобто сторони поновлюються у стані, в якому перебували до укладення угоди. Такі наслідки недійсності угоди у науці називаються двосторонньою реституцією (ст. 217 нового ЦК України, ст. 48 ЦК УРСР).
Це загальне правило. Воно застосовується в усіх випадках, коли немає спеціального закону про юридичні наслідки конкретного виду недійсності угоди.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 2. Умови чинності угод (правочинів)"
  1. § 6. Недійсність правочинів
    умови. Момент набрання чинності правочином може бути зазначений у самому правочині шляхом вказівки на певну дату або на певну подію чи шляхом вказівки на закінчення перебігу певного проміжку часу. Якщо момент набрання чинності правочином не вказаний у самому правочині чи законі, а також не випливає з ііого змісту та суті, припускається, шо права і обов'язки у сторін виникають відразу після
  2. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    умови дотримання вимог статті 4 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». Формуючи положення, зазначене у пп. 153.1.6 п. 153.1 ст. 153 ПКУ, законодавець мав на увазі, що іноземна валюта, отримана платником податку на окремий спеціальний рахунок у банку у вигляді гуманітарної або міжнародної технічної допомоги, не враховується під час проведення перерахунків у національну
  3. § 2. Свобода договору в цивільному праві
    умови, коли основна маса товаровиробни-ків-підприємств, господарських товариств, кооперативів, громадян має свободу господарської діяльності та підприємництва. Результати ж цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг здебільшого на договірних засадах. Шлях до ринку супроводжується звуженням адміністративно-планового впливу держави на діяльність господарюючих суб'єктів і, отже,
  4. § 2. Види правочинів
    умови тягне виникнення, зміну або інші видозміни цивільних прав і обов'язків, це - відкла- дальна умова. Наприклад, якщо здача квартири в оренду пов'язана з вступом до вищого навчального закладу, то має місце відкладальна умова. Якщо настання умови тягне припинення цивільних прав і обов'язків, то це умова скасувальна. Наприклад, якщо квартири здана в оренду до вступу до вищого навчального
  5. § 2. Підстави виникнення та види представництва
    умови, що укладення правочину не суперечить інтересам дітей. Що стосується неповнолітніх дітей, то за загальним правилом вони вчиняють більшість правочинів самі, але за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (частини 2, 3 ст. 32 ЦК). Отже, законне представництво стосовно цих осіб можливе лише у випадках, передбачених законом (наприклад, ч. 5 ст. 32 ЦК). Виникнення повноважень у
  6. 3.1. Поняття і види права спільної власності
    умови, що успадковане майно не розподілене між спадкоємцями. Цей перелік не є вичерпним. Тому можливі й інші підстави виникнення права спільної часткової власності, наприклад, у випадку приватизації квартири (будинку), коли члени сім'ї домовляються, що приватизована квартира (будинок) буде належати їм на праві спільної часткової власності (ст. 8 Закону "Про приватизацію державного житлового
  7. § 4. Зміст (умови) договору
    умови договорів, мають диспозитивний характер, тобто сторони в договорі можуть відступити від положень закону і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Наприклад, ст. 668 ЦК встановлює, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Це положення закону є диспозитивним,
  8. § 1. Поняття та елементи заповіту
    умови, що особи, визначені як спадкоємці, також виявлять свою волю на прийняття спадщини. Виявлення згоди після смерті заповідача є самостійним, незалежним від заповіту волевиявленням, що відрізняє ці відносини від договірних. При складанні заповіту немає двостороннього одночасного волевиявлення, яке вимагається гіри укладенні договорів, оскільки заповідача вже немає в живих. Тому заповіт не
  9. § 3. Нагляд та контроль у сфері ліцензування
    умови для проведення перевірки. За результатами перевірки спеціально уповноважений орган з питань ліцензування складає акт у двох примірниках: один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий - зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють також органи
  10. § 4. Судові процедури, які застосовуються до боржника
    умови прийняття на себе грошових зобов'язань боржника і згоди кредиторів (п.14 ст. 17 Закону). Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією до якого (з дня винесення ухвали) переходить