| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Види авторських договорів |
||
|
Насамперед, як уже зазначалося, виділяються авторські договори про відчуження майнових прав та авторські ліцензійні договори. За договором про відчуження виключного права на твір автор або інший правовласник передає або зобов'язується передати належне йому виключне право на твір у повному обсязі набувачеві такого права (ст. 1285 ЦК). Як випливає з наведеного легального визначення даного договору, автор або інший правовласник відступає або зобов'язується відступити набувачеві всі належні йому майнові права щодо твору, об'єднані в частини четвертої Цивільного кодексу в поняття "виключне право". При цьому дана поступка прав носить за загальним правилом повний, остаточний і безповоротний характер. У главі 55 підручника вже зазначалося, що таке рішення є помилковим, оскільки, всупереч запевненням розробників проекту частини четвертої Цивільного кодексу, буде стримувати оборот майнових прав. Авторський договір про відчуження майнових прав повинен прямо вказувати на те, що по ньому правовласник передає або зобов'язується передати покупцеві всі майнові права на твір. Договір, в якому на цей прямо не вказано, вважається ліцензійним договором, за винятком договору, що укладається відносно права використання твору, спеціально створеного або створюваного для включення в складний об'єкт (абз. 2 п. 1 ст. 1240 ЦК). Відповідно до п. 4 ст. 1234 ЦК всі майнові права на твір переходять від правовласника до набувача в момент укладення договору про відчуження виключного права, якщо угодою сторін не передбачено інше. Даний договір передбачається оплатним, причому в цьому випадку ціна поступки виступає як істотної умови договору. У законі немає вказівок з приводу того, чи повинно винагороду за поступку майнових прав носити характер разової виплати або може виплачуватися іншим способом. Виходячи з принципу свободи договору сторони можуть домовитися про будь-яких способах оплати поступки прав. Якщо відступлення майнових авторських прав проводиться на безоплатних засадах, на це має бути прямо вказано в договорі. На жаль, авторський договір про відчуження майнових прав на твір врегульовано законом вкрай скупо. По суті, укладачі частини четвертої Цивільного кодексу обмежилися констатацією того, що за таким договором до набувача переходять всі авторські майнові права (за термінологією Кодексу - виключне право), і фіксацією декількох другорядних положень, що стосуються, зокрема, моменту укладення договору та його форми. Однак жодних авторсько-правових гарантій, крім можливості автора в односторонньому порядку відмовитися у разі порушення його права на винагороду (п. 5 ст. 1236 ЦК), закон не містить. Всі інші гарантії передбачені Цивільним кодексом лише для авторських ліцензійних договорів. За ліцензійним договором одна сторона - автор або інший правовласник (ліцензіар) надає або зобов'язується надати іншій стороні (ліцензіату) право використання цього твору у встановлених договором межах (п. 1 ст. 1286 ЦК). Ліцензіат може використовувати твір тільки в межах тих прав і тими способами, які передбачені ліцензійним договором. Відповідно, в будь-якому авторське ліцензійному договорі мають бути передбачені: а) твір, права на використання якого надається за договором; б) дозволені способи використання твору. Якщо договір носить БЕЗОПЛАТНО характер (що передбачається), істотним його умовою стає також розмір винагороди або порядок його визначення. У такому договорі може бути передбачено виплату ліцензіару винагороди у формі фіксованих разових або періодичних платежів, процентних відрахувань від доходу (виручки) або в іншій формі. Уряд РФ має право встановлювати мінімальні ставки авторської винагороди за окремі види використання творів. Крім названих умов у ліцензійному договорі мають бути зазначені: а) територія, на якій допускається використання твору; б) термін, на який укладено договір. Однак обидва ці умови не відносяться до числа істотних, оскільки якщо вони договором не визначені, то презюміруется, що ліцензіат має право здійснювати використання твору на всій території Російської Федерації протягом п'яти років. Відповідно до ст. 1237 ЦК ліцензіат зобов'язаний представляти ліцензіару звіти про використання твору, якщо ліцензійним договором не передбачено інше. Якщо в ліцензійному договорі, що передбачає подання таких звітів, відсутні умови про термін і порядок їх подання, ліцензіат зобов'язаний представляти такі звіти ліцензіару за його вимогою. Протягом усього терміну дії авторського ліцензійного договору ліцензіар зобов'язаний утримуватися від будь-яких дій, здатних ускладнити здійснення ліцензіатом наданого йому права використання твору у встановлених договором межах. Авторський ліцензійний договір може передбачати право ліцензіата надавати на підставі субліцензійних договорів права на використання твору іншим особам у межах тих прав і тих способів використання, які передбачені ліцензійним договором для ліцензіата. При цьому відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіатів несе ліцензіат, якщо ліцензійним договором не передбачено інше. Ліцензійний договір укладається виключно в добровільному порядку, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості видачі примусових ліцензій щодо використання авторських творів. Перехід виключного права на твір до нового правовласнику не є підставою для зміни або розірвання ліцензійного договору, укладеного попереднім правовласником. Ліцензійні договори можуть передбачати надання ліцензіату права використання твору: а) із збереженням за ліцензіаром права видачі ліцензій іншим особам; б) без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій іншим особам (ст. 1236 ЦК). Відповідно виділяються два види ліцензій - проста (невиключна) і виключна. Якщо ліцензійним договором не передбачено інше, ліцензія передбачається простий (невиключної). Зазначені види ліцензій кореспондують раніше діленню авторських договорів на договори про передачу виключних прав і договори про передачу невиключних прав (п. 1 ст. 30 Закону РФ "Про авторське право і суміжні права"). В одному ліцензійному договорі відносно різних способів використання твору можуть міститися умови, передбачені для ліцензійних договорів різних видів. Крім розглянутих видів авторських договорів, не тільки теоретичний, а й практичний інтерес має їх підрозділ з інших підстав. Так, авторські договори поділяються на групи залежно від виду творів, з приводу яких вони полягають. Навіть якщо зазначені договори передбачають один і той же спосіб використання творів, вид останніх (літературні, музичні, аудіовізуальні та інші твори) надає певний вплив на зміст самого договору. Залежно від того, чи є предметом авторського договору вже готовий твір чи твір, яке ще тільки необхідно створити, розрізняють авторські договори замовлення і авторські договори на готовий твір. За договором авторського замовлення одна сторона (автор) зобов'язується на замовлення іншої сторони (замовника) створити обумовлену договором твір науки, літератури чи мистецтва на матеріальному носії або в іншій формі. Матеріальний носій твору передається замовнику у власність, якщо угодою сторін не передбачена його передача замовнику у тимчасове користування. Договором авторського замовлення може бути передбачено відчуження замовнику виключного права на твір, який має бути створено автором, або надання замовнику права використання цього твору у встановлених договором межах. У першому випадку до такого договору відповідно застосовуються правила про договір про відчуження виключного права, якщо із суті договору не випливає інше, у другому випадку - правила про ліцензійному договорі. Авторський договір замовлення та авторський договір на готовий твір мають різний зміст. Авторський договір замовлення докладно регламентує вимоги, пропоновані до майбутнього твору, зокрема встановлює його жанр, призначення, обсяг та інші параметри, визначає терміни і форму представлення роботи замовнику, порядок усунення зауважень, передбачає право автора на отримання авансу і т.п. У тих випадках, коли договір укладається у відношенні готового твори, воно зазвичай вже відомо майбутньому правовласнику або користувачеві і їх влаштовує. Тому всі зазначені вище питання для даного договору не актуальні, в силу чого основна увага в договорі приділяється умовам передачі (надання) прав на твір. Авторські договори можуть бути пов'язані з поступкою прав (наданням прав на використання) стосовно ще не оприлюднені твори або твори, яке вже доведено до загального відома. Як правило, це робить істотний вплив на такі умови договору, як розмір авторського гонорару і форма його виплати. Автори оприлюднений твір зазвичай отримують особливу винагороду за надання користувачеві права на перше ознайомлення публіки з твором. Специфічною рисою договору, пов'язаного з повторним використанням твору, є право автора на внесення виправлень і змін до створене ним твір. Певною специфікою володіють авторські договори, по яких передаються права (надається право на використання) щодо творів, що використовуються в складі складних об'єктів, наприклад у складі аудіовізуальних творів. По-перше, авторський договір щодо твору, спеціально створеного або створюваного для включення в такий складний об'єкт, передбачається договором про відчуження виключного права, якщо інше не передбачено угодою сторін. По-друге, якщо сторонами укладено ліцензійний договір, що передбачає використання твору в складі складного об'єкта, то він полягає на весь термін і щодо всієї території дії відповідного виключного права, якщо договором не передбачено інше. При цьому умови ліцензійного договору, що обмежують використання твору в складі складного об'єкта, недійсні. По-третє, договір, по якому передаються права (надається право на використання) щодо творів, що використовуються в складі складних об'єктів, може передбачати незастосування до нього правила п. 2 ст. 1289 ЦК про пільговий терміні, що надається автору для завершення роботи над твором. Нарешті, велике практичне значення має підрозділ авторських ліцензійних договорів залежно від способу використання твору. Найбільш поширеним видом авторського договору є видавничий договір. В рамках даного договору здійснюється видання і перевидання будь-яких творів, які можуть бути зафіксовані на папері, тобто творів літератури (наукових, художніх, навчальних тощо), драматичних, сценарних, музичних творів, творів образотворчого мистецтва і т.д. Видавничий договір завжди був найбільш повно врегульоване законодавством і досліджений юридичної наукою. Нерідко висновки, які спочатку робилися на базі застосування норм про видавничу договорі, а також сформованої практики вирішення спорів, згодом поширювалися і на інші авторські договори. В даний час видавничий договір є єдиним спеціальним договором, яким у частині четвертій Цивільного кодексу присвячена окрема стаття (ст. 1287 ЦК). Постановочний договір укладається тоді, коли основним способом використання твору є його публічне виконання. Він полягає у відношенні драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних та інших творів, які використовуються театрально-видовищними організаціями (театрами, філармоніями, цирками, концертними організаціями і т.д.) шляхом постановки на сцені. Даний договір специфічний деякими своїми умовами, пов'язаними, зокрема, з виплатою авторської винагороди та залученням автора до підготовки твори до використання. Сценарний договір - це договір, який регламентує відносини, пов'язані з використанням тексту, за яким знімається кінофільм, телефільм, робиться радіо-чи телепередача, проводиться масово-видовищний захід і т.д. Сценарний договір близький до постановочному договором, з рамок якого він поступово виділився в самостійний вид. Їх основна відмінність полягає в тому, що літературний сценарій, на відміну, наприклад, від драматичного твору, використовується не в своєму незмінному вигляді, а служить основою для створення більш наближеного до потреб кінематографу, телебачення чи радіо режисерського сценарію, за яким, власне, і ставиться фільм чи робиться передача. У цьому сенсі сценарний договір передбачає, що твір (сценарій) може бути використано в зміненому вигляді. Договір про депонування рукопису регулює умови та порядок оприлюднення та подальшого використання твору, який поміщається на зберігання в спеціальний інформаційний орган. Зазвичай шляхом депонування використовуються наукові твори, що представляють інтерес лише для обмеженого кола фахівців, за запитами яких їм надаються копії депонованих творів або їх окремих частин. Договір художнього замовлення опосередковує відносини, пов'язані із створенням творів образотворчого мистецтва в цілях їх публічної демонстрації. Його предметом є різноманітні твори образотворчого мистецтва, які авторами на замовлення організацій та приватних осіб і переходить у власність останніх. При відчуженні автором оригіналу твору, у тому числі при відчуженні оригіналу твору за договором авторського замовлення, виключне право на твір, зберігається за автором, якщо договором не передбачено інше. У разі коли виключне право на твір не перейшло до набувача його оригіналу, набувач має право без згоди автора і без виплати йому винагороди демонструвати набуту у власність оригінал твору і відтворювати його в каталогах виставок і у виданнях, присвячених його колекції, а також передавати оригінал цього твору для демонстрації на виставках, організованих іншими особами. Власники оригіналів творів вправі розпоряджатися ними на свій розсуд, але за умови поваги авторських прав творців творів. Договір про використання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва має своїм завданням врегулювання питань, що виникають у зв'язку з тиражуванням у промисловості оригінальних творів декоративно-прикладного мистецтва. Він полягає лише з позаштатними художниками підприємств, твори яких приймаються до використання. Автори отримують винагороду як за сам факт створення твору, прийнятого до використання, так і за наступне тиражування залежно від обсягу використання. Договір про публічне виконання (публічному показі, повідомленні для загального відома шляхом передачі в ефір або по кабелю) дозволяє використання літературних, музичних, драматичних та інших творів шляхом їх виконання, показу чи передачі для загального відома в ефір або по кабелю як безпосередньо, так і за допомогою різних технічних засобів. Подібні договори у формі видаються користувачам ліцензій полягають найчастіше організаціями, які управляють майновими правами авторів на колективній основі. Закон вимагає, щоб умови таких ліцензій були однаковими для всіх користувачів однієї категорії. Крім того, зазначені організації не вправі відмовити у видачі ліцензії користувачеві без достатніх на те підстав. Названими видами авторських договорів не вичерпується все їх різноманіття, яке визначається способами використання творів. Кожен вид авторського договору має свої особливості, зумовлені як специфікою твори, так і способами його використання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Види авторських договорів" |
||
|
||