| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Залучення неповнолітнього у вчинення переступив-лення (ст. 150 КК). |
||
|
Безпосереднім об'єктом даного злочину є суспільні відносини, пов'язані із забезпеченням нормального фізичного розвитку, морального виховання недосконало-річного. Об'єктивна сторона складу злочину характеризується діями, збудливими у неповнолітнього бажання брати участь у вчиненні одного або кількох злочинів. Ці дії винного можуть бути вчинені шляхом обіцянок, обману, шляхом психічного впливу - погроз або іншим спо-собом, під яким слід розуміти умовляння, запевнення в без-наказанности, підкуп, збудження почуття помсти, заздрості та ін Характер злочину, у вчинення якого залучається не-повнолітній, а також роль, на яку він готується дорослими-лим (виконавець, пособник і т.д.), для кваліфікації дій винного за ст. 150 КК значення не мають. Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 14 лютого 2000 № 7 «Про судову практику у справах про Престо-полон неповнолітніх» злочин, передбачений ст. 150 КК, слід вважати закінченим з моменту залучення особи, яка не досягла 18 років, у вчинення злочину або антигромадських дій незалежно від того, чи вчинив він яке-небудь із зазначених протиправних дій. Інакше гово-ря, цей злочин має формальний склад, коли об'єктив-ная сторона являє собою, по суті справи, успішне, резуль-татівное підбурювання до злочину. У тих випадках, коли незважаючи на надання впливу у не-повнолітнього не виникло бажання вчинити зло-ня, тобто дорослому не вдалося залучити його у вчинення переступив-лення, дії винного повинні бути визнані замахом на вчинення даного злочину. Питання про момент закінчення розглянутого злочину є спірним, оскільки «схилений» не вчинив ника-ких дій, що свідчать про те, що винний досяг реального результату, тому в науці кримінального права отримай - ла поширення і таке трактування, відповідно до якої злочин, передбачений ст. 150 КК, визнається закінчено-ним з моменту, коли неповнолітній вчинив злочини ня, хоча б на стадії приготування. Якщо неповнолітній вчинив злочин, в яке виявився залучений, винний повинен нести відповідальність за сукупністю ст. 150 КК і за підбурювання до відповідаю-щему злочину, а якщо він при цьому і сам брав участь у вдосконалення-шении цього злочину - як співвиконавець. За сукупністю двох злочинів дорослий відповідає і тоді, коли під його віз-дією злочин скоїв підліток, який не досяг віз-раста кримінальної відповідальності (дорослий відповідає за злочини ня як виконавець і за втягнення неповнолітнього). З суб'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 150 КК, характеризується умислом: винний усвідомлює, що втягує неповнолітнього шляхом обіцянок, обману, погроз або іншим способом у вчинення кримінально караного діяння, і бажає цього. Не може бути притягнуто до кримінальної відпові - венности дорослий, якщо він не усвідомлював, що своїми діями втягує неповнолітнього у вчинення злочину, або ж не знав про неповноліття утягненого в злочин особи (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 14 лю-того 2000 р. № 7). Суб'єкт злочину, як про це прямо говориться в ст. 150 КК, може бути осудна особа, яка досягла віку 18 років. Частина 2 ст. 150 КК передбачає те саме діяння, здійснений-ве батьком, педагогом або іншою особою, зобов'язаним воспи-вувати неповнолітнього, що робить злочин більш небезпечним. Кваліфікуючий ознака в даному випадку відноситься до суб'єкта злочину (він спеціальний): винний по відно - шенням до втягується є не сторонньою особою, а чоло-століттям, на якому лежить юридичний обов'язок по вихованню підлітка (батько, педагог, усиновитель, опікун, вихователь і т.д.). Іншим кваліфікуючою ознакою закон (ч. 3 ст. 150 КК) вважає діяння, передбачені ч. 1 і 2 статті, вчинені із застосуванням насильства чи загрози його застосування (фізич-ське вплив). З цього формулювання випливає, що суб'єктом даного виду злочину може бути як особа, стороннє стосовно втягується в злочин підлітку, так і його батьки чи інші вихователі. Кваліфікуючий ж ознака відноситься до об'єктивної сторони і наявності тоді, коли залучені-ня неповнолітнього пов'язане з реальним насильством чи погрозою його застосування (побої, заподіяння тілесних поврежде - ний і т.д.). При цьому заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ч. 3 ст. 150 КК і ч. 1 ст. 111 КК. Особливо кваліфікований склад аналізованого переступив-лення передбачений ч. 4 ст. 150 КК, якою встановлена відпові-дальність за втягнення неповнолітнього у злочинну групу або у вчинення тяжкого або особливо тяжкого переступив-лення. В даному випадку підліток втягується в групу осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 35 КК), організовану групу (ч. 3 ст. 35 КК) або злочинне співтовариство (ч. 4 ст. 35 КК) або ж у вчинення злочину, який відноситься до розряду тяжких або особливо тяжких (ч. 4 і 5 ст. 15 КК). Таким чином, в ст. 150 КК об'єднані норми про кримінальну відповідальність: а) за злочини проти особи неповнолітні, які вчиняються батьком, і б) за переступив-лення проти особистості неповнолітнього, які скоїли-ються особою, що не перебувають у родинних стосунках з потерпілим. Ці під-групи норм істотно розрізняються за своїм моральним і юридичним змістом, що дозволяє говорити про наявність недоліків у структурі розд. VII Особливої частини КК «переступив-лення проти особи». У порядку оптимізації цієї структури злочини проти особистості, що здійснюються у сфері сімейно-пра-вових відносин, могли б бути виділені в одну главу Особен-ної частини КК, а злочини проти особи несовершеннолет-нього, чинені поза відносин споріднення, - в іншу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Залучення неповнолітнього у вчинення переступив-лення (ст. 150 КК)." |
||
|
||