Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

Залучення неповнолітнього у вчинення переступив-лення (ст. 150 КК).

Згідно ч. 1 ст. 150 КК злочином при - знається втягнення неповнолітнього у вчинення переступив-лення шляхом обіцянок, обману, погроз або іншим способом, з-вершенно особою, яка досягла 18-річного віку.
Безпосереднім об'єктом даного злочину є суспільні відносини, пов'язані із забезпеченням нормального фізичного розвитку, морального виховання недосконало-річного.

Об'єктивна сторона складу злочину характеризується діями, збудливими у неповнолітнього бажання брати участь у вчиненні одного або кількох злочинів. Ці дії винного можуть бути вчинені шляхом обіцянок, обману, шляхом психічного впливу - погроз або іншим спо-собом, під яким слід розуміти умовляння, запевнення в без-наказанности, підкуп, збудження почуття помсти, заздрості та ін Характер злочину, у вчинення якого залучається не-повнолітній, а також роль, на яку він готується дорослими-лим (виконавець, пособник і т.д.), для кваліфікації дій винного за ст. 150 КК значення не мають.
Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від
14 лютого 2000 № 7 «Про судову практику у справах про Престо-полон неповнолітніх» злочин, передбачений ст. 150 КК, слід вважати закінченим з моменту залучення особи, яка не досягла 18 років, у вчинення злочину або антигромадських дій незалежно від того, чи вчинив він яке-небудь із зазначених протиправних дій. Інакше гово-ря, цей злочин має формальний склад, коли об'єктив-ная сторона являє собою, по суті справи, успішне, резуль-татівное підбурювання до злочину.
У тих випадках, коли незважаючи на надання впливу у не-повнолітнього не виникло бажання вчинити зло-ня, тобто дорослому не вдалося залучити його у вчинення переступив-лення, дії винного повинні бути визнані замахом на вчинення даного злочину.
Питання про момент закінчення розглянутого злочину є спірним, оскільки «схилений» не вчинив ника-ких дій, що свідчать про те, що винний досяг реального результату, тому в науці кримінального права отримай - ла поширення і таке трактування, відповідно до якої злочин, передбачений ст. 150 КК, визнається закінчено-ним з моменту, коли неповнолітній вчинив злочини ня, хоча б на стадії приготування.
Якщо неповнолітній вчинив злочин, в яке виявився залучений, винний повинен нести відповідальність за сукупністю ст. 150 КК і за підбурювання до відповідаю-щему злочину, а якщо він при цьому і сам брав участь у вдосконалення-шении цього злочину - як співвиконавець. За сукупністю

двох злочинів дорослий відповідає і тоді, коли під його віз-дією злочин скоїв підліток, який не досяг віз-раста кримінальної відповідальності (дорослий відповідає за злочини ня як виконавець і за втягнення неповнолітнього).
З суб'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 150 КК, характеризується умислом: винний усвідомлює, що втягує неповнолітнього шляхом обіцянок, обману, погроз або іншим способом у вчинення кримінально караного діяння, і бажає цього. Не може бути притягнуто до кримінальної відпові - венности дорослий, якщо він не усвідомлював, що своїми діями втягує неповнолітнього у вчинення злочину, або ж не знав про неповноліття утягненого в злочин особи (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 14 лю-того 2000 р. № 7).
Суб'єкт злочину, як про це прямо говориться в ст. 150
КК, може бути осудна особа, яка досягла віку 18 років.
Частина 2 ст. 150 КК передбачає те саме діяння, здійснений-ве батьком, педагогом або іншою особою, зобов'язаним воспи-вувати неповнолітнього, що робить злочин більш небезпечним. Кваліфікуючий ознака в даному випадку відноситься до суб'єкта злочину (він спеціальний): винний по відно - шенням до втягується є не сторонньою особою, а чоло-століттям, на якому лежить юридичний обов'язок по вихованню підлітка (батько, педагог, усиновитель, опікун, вихователь і т.д.).
Іншим кваліфікуючою ознакою закон (ч. 3 ст. 150 КК) вважає діяння, передбачені ч. 1 і 2 статті, вчинені із застосуванням насильства чи загрози його застосування (фізич-ське вплив). З цього формулювання випливає, що суб'єктом даного виду злочину може бути як особа, стороннє стосовно втягується в злочин підлітку, так і його батьки чи інші вихователі. Кваліфікуючий ж ознака відноситься до об'єктивної сторони і наявності тоді, коли залучені-ня неповнолітнього пов'язане з реальним насильством чи погрозою його застосування (побої, заподіяння тілесних поврежде - ний і т.д.). При цьому заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ч. 3 ст. 150
КК і ч. 1 ст. 111 КК.

Особливо кваліфікований склад аналізованого переступив-лення передбачений ч. 4 ст. 150 КК, якою встановлена відпові-дальність за втягнення неповнолітнього у злочинну групу або у вчинення тяжкого або особливо тяжкого переступив-лення. В даному випадку підліток втягується в групу осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 35 КК), організовану групу (ч. 3 ст. 35 КК) або злочинне співтовариство (ч. 4 ст. 35 КК) або ж у вчинення злочину, який відноситься до розряду тяжких або особливо тяжких (ч. 4 і 5 ст. 15 КК).
Таким чином, в ст. 150 КК об'єднані норми про кримінальну відповідальність: а) за злочини проти особи неповнолітні, які вчиняються батьком, і б) за переступив-лення проти особистості неповнолітнього, які скоїли-ються особою, що не перебувають у родинних стосунках з потерпілим. Ці під-групи норм істотно розрізняються за своїм моральним і юридичним змістом, що дозволяє говорити про наявність недоліків у структурі розд. VII Особливої частини КК «переступив-лення проти особи». У порядку оптимізації цієї структури злочини проти особистості, що здійснюються у сфері сімейно-пра-вових відносин, могли б бути виділені в одну главу Особен-ної частини КК, а злочини проти особи несовершеннолет-нього, чинені поза відносин споріднення, - в іншу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Залучення неповнолітнього у вчинення переступив-лення (ст. 150 КК)."
  1. 5. Зброя як елемент кримінально-правової характеристики злочину
    залучення його в кримінальний оборот істотно змінило якісні характеристики злочинності, велике значення набула сукупність насильницьких злочинів, скоєних із застосуванням зброї - збройна злочинність. Зброя є і найважливішим елементом кримінологічної ситуації, під якою розуміється «загальний стан злочинності в сукупності з факторами певної
  2. § 1. Поняття та ознаки злочину
    втягнення неповнолітнього у вчинення пре-ступления батьком, педагогом або іншою особою, на яку законом покладено обов'язки з виховання недосконало-річного (ч. 2 ст. 150 КК). Разом з тим слід зазначити, що соціальна характеристи-ка особистості злочинця впливає не на ступінь загально-жавної небезпеки злочину, а лише на індивідуалізацію наказания1.
  3. § 3. Категорії злочинів
    втягнення неповнолітнього у вчинення антигромадських дій (ч. 1, 2 ст. 151 КК), що не-законне заняття приватною медичною практикою або приватної фармацевтичною діяльністю (ст. 235 КК). Тяжкі злочини - це масові заворушення (ч. 1, 2 ст. 212 КК), умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю (ст. 111 КК), захоплення заручника (ч. 1 ст. 206 КК), винесення заве-домо
  4. § 8. Мотив і мета злочину
    залучення неповнолітнього у вчинення злочину або інших анти-суспільних дій (п. «д» ч. 1 ст. 63 КК); мета припинення державної чи політичної діяльності потерпілого (ст. 277 КК); мета повалення або насильницької зміни кон-ституционного ладу РФ (ст. 279 КК); мета підриву економічної безпеки та обороноздатності РФ (ст. 281 КК). Поняття
  5. § 2. Види співучасників злочину
    залученні в злочин несо-вершеннолетніе підбурювач використовує захоплюючі розповів-зи про романтику життя в злочинному світі, вихваляє силу і спритність його авторитетів. При цьому розповіді повинні носити не про - щий характер, а мати метою порушити у неповнолітнього бажання випробувати свої сили («взяти на слабо», «чим ти гірший за інших», «у тебе вийде» і т.д.). В
  6. § 1. Загальна характеристика злочинів проти сім'ї та неповнолітніх
    втягнення неповнолітнього у вчинення злочину (ст. 150); втягнення неповнолітнього у вчинення анти-суспільних дій (ст. 151); підміну дитини (ст. 153), не-законне усиновлення (удочеріння) (ст. 154); розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 155); невиконання обов'язків 1 При аналізі складів злочинів даної групи викладена автор-ська концепція
  7. § 2. Принципи кримінального права
    неповнолітніх та ін.) також вимагають нормативного закріплення в Кримінальному кодек-се. Заборона аналогії кримінального закону випливає з положень, 1 Багато хто з цих уявлень сформульовані у згадуваному працю Чезаре Беккаріа. закріплених у ч. 1 ст. 3 КК, однак законодавець визнав необхід-мим акцентувати увагу на цьому питанні і прямо закріпив дана заборона в ч. 2 статті.
  8. § 2. Суспільно небезпечне діяння
    неповнолітнього (ст. 156 КК), злісне ухилення від погашення кредиторської заборгованості (ст. 177 КК) припускають систему злочинної поведінки, ви-ражаем в бездіяльності. Бездіяльність - це утримання від обов'язкової дії, приписаного нормативними вимогами. Отже, відповідальність за бездіяльність може наступати тільки в тому випадку, якщо на обличчі лежала юридична
  9. § 5. Необережність та її види
    неповнолітній О. був убитий електрострумом. 1 БВС РФ. 1997. № 3. С. 8, 9. У постанові по цій справі Пленум Верховного Суду СРСР з повною підставою вказав, що «в даному випадку Ш. виявив злочинну самовпевненість, оскільки він знав про небезпеку, яку становить для людини електрострум на-пряжением в 220 В, але легковажно сподівався на запобігання ня тяжких
  10. § 2. Цілі покарання
    неповнолітніх - і до навчання »2. Мета виправлення полягає в тому, щоб засуджений став законослухняним, добропорядним громадянином, поважає працю і правила співжиття. Сформульована в законі мета виправлення засудженого, мабуть, досягається внаслідок виконання, наприклад, штрафу, позбавлення права займати певні посади або права займатися певною
© 2014-2022  yport.inf.ua