Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

Залучення неповнолітнього у вчинення антіоб-суспільних дій (ст. 151 КК).

Згідно ч. 1 ст. 151 КК злочином визнається залучення дорослою людиною несо-вершеннолетніе в:
а) систематичне вживання спиртних напоїв;
б) систематичне вживання одурманюючих речовин; в) заняття бродяжництвом або жебрацтвом . Суспільна небезпека даного злочину полягає в тому,
що в результаті прилучення до алкоголю, організм неповнолітні піддається реальної небезпеки алкогольної дегра-дації; вживання одурманюючих речовин створює реальну загрозу фізичному і психічному здоров'ю підлітка; заня- нення бродяжництвом та жебрацтвом, яке представ-ляє найбільш гостру форму експлуатації, завдає шкоди мо-ральному, фізичному розвитку неповнолітнього.

Об'єктом даного злочину також є гро-ні відносини, пов'язані із забезпеченням необхідних умов нормального фізичного і правильного морального форми-вання особистості дитини, підлітка.
Об'єктивна сторона розглядуваного злочину харак-
теризуется вчиненням наступних дій.
1. Залучення неповнолітнього в систематичне упот-ребленіе спиртних напоїв. Воно являє собою дії дорослого, спрямовані на таке залучення, незалежно від того, чи вчинив підліток під впливом алкоголю преступле-ня або інші антигромадські дії, настали для нього якісь наслідки чи ні. Злочин слід вважати закінченим з моменту, коли підліток піддався залучають діям, тобто пристрастився до спиртного; склад злочину є формальним. При оцінці одиничних випадків розпивання спиртних напоїв разом з неповнолітніми необхідно виходити з конкретних обставин, мети, мотиву, приводу спільного розпивання, кількості спиртного, віку учасни-ков випивки і пр. Спроби долучити неповнолітнього до систематичного вживання алкоголю можуть розглядатися як замах на злочин, передбачений ст. 151 КК.
2. Залученням неповнолітнього в немедичне систе-автоматично вживання одурманюючих речовин, під яким-ми маються на увазі лікарські препарати (димедрол, ефедрин, триоксазин тощо) і хімічні речовини господарсько-побутового призначення, зокрема фосфорорганічні сполуки, розчинник, пестициди і токсичні речовин. Їх вживання па-губно впливає на емоційно-нервову і психічну сферу людино як найгірший замінник (сурогат) наркотиків.
3. До третьої дії аналізованого злочину закон відносить втягнення неповнолітнього у заняття бродяжнічая-ством або жебрацтвом, яке являє собою дей-наслідком дорослого, спрямовані на прилучення недосконало-річного до бродяжництва, кочового, бездомному способу життя або до систематичного випрошування у сторонніх осіб де-шей, продуктів, одягу, спиртного, сигарет і т.д. Ці дії, як показує практика, відбуваються з метою паразитичного

існування дорослого за рахунок коштів, що добуваються несовер-
шеннолетних.
З суб'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 151 КК, у всіх його формах характеризується прямим умис-лом: винний усвідомлює, що згубно впливає на неповнолітні, залучаючи його в ту чи іншу антигромадську діяльність, і бажає це зробити.
Якщо особа об'єктивно сприяло, але не мало намере-ний виявляючи неповнолітнього в антигромадську діяльність, форми якої перераховані в ст. 151 КК, в його діях немає складу злочину, передбаченого цією статтею. От-сутствует склад злочину і в тих випадках, коли особа не усвідомлювала, що залучаються не досяг повноліття. Моті-ви і цілі для кваліфікації значення не мають, однак установ-ня їх дозволяє правильно визначити ступінь суспільної небезпеки скоєного. Як правило, мотиви виражаються в кори-сти, помсти, заздрості та інших низинних спонукань.
Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 151 КК,
може бути будь-осудна особа, яка досягла віку 18 років.
Кваліфікованим видом даного злочину є втягнення неповнолітнього у антигромадську поведінку, вчинене батьком, педагогом або іншою особою, на яку законом покладено обов'язки з виховання недосконало-річного (ч. 2 ст. 151 КК).
Особливо кваліфікований склад даного злочину ха-теризується залученням неповнолітнього в антіобщест-венное поведінку з застосуванням насильства чи погрозою його при-трансформаційних змін. Причому в поняття насильства і погрози його застосування вкладається той же зміст, що і в ч. 3 ст. 150 КК, про що вже говорилося вище.
Згідно з приміткою до ст. 151 КК кримінальної відповідально-сті не підлягає батько, який в заняття бродяжництвом втягнув свою рідну дитину в силу безвихідного становища, яке виникло внаслідок важких життєвих обставин, викликаних втратою джерела засобів існування або відсутність про-наслідком місця проживання, і коли бродяжництво для обох ста-ло єдиним способом підтримки життя. У діях такого батька склад злочину відсутній.

Таким чином, в ст. 151 КК, так само як і в попередній, об'єк-єдиної норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за злочини проти особи неповнолітнього: а) здійснювати-мі батьком, тобто у сфері сімейних правовідносин і б) вдосконалення-Шаєм поза даної сфери і поза відносин спорідненості. У порядку вдосконалення структури розд. VII Особливої ??частини КК ці підгрупи норм можуть бути роз'єднані по окремих главам, про що вже йшла речь1.
1 У главу злочинів, скоєних поза сферою сімейно-правових відносин, тобто особами, не перебувають у родинних стосунках з потерпілим, крім аналізованих, слід включити норми, що передбачають кримінальну відповідальність за статеві зносини і інші дії сексуального характе-тера з особою, яка не досягла 16-річного віку (ст. 134 КК), розпусні дії щодо особи , що свідомо не досягла 16-річного віку (ст. 135 КК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Залучення неповнолітнього у вчинення антіоб-суспільних дій (ст. 151 КК). "
  1. § 1. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх
    Розділ V КК «Кримінальна відповідальність несовершеннолет-них» об'єднує норми, що регламентують особливі правила застосування заходів кримінально-правового характеру щодо осіб, які не досягли повноліття. Закріплення в кримінальному праві спеціальних норм про відповідальність неповнолітніх ос-новано на принципах справедливості та гуманізму, випливає з положень Конституції РФ про особливу захист
  2. § 2. Види співучасників злочину
    Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК співучасниками злочину визнаються: виконавець, організатор, підбурювач та пособ-ник. Підставою для розмежування є функціональна роль співучасників, характер виконуваних ними дій, а також ступінь їх участі у скоєнні злочину. Мета такого раз-граніченія - дати більш точну юридичну оцінку действи-ям кожного співучасника, визначити
  3. § 4. Зміна та припинення правовідносин між батьками та дітьми
    Загальні положення. Зміна особистих правовідносин між батьками та дітьми обумовлено дуже різними юридичними фактами або їх сукупністю (юридико-фактичними складом): досягненням дитиною віку 10, 14, 16 років - з відповідним виразом його позиції з того чи іншого сімейному питання (ст. 57 СК); розірванням шлюбу (або фактичним припиненням шлюбного союзу) або роздільним
  4. 18.3. Призначення адміністративного покарання
    Адміністративне покарання призначається в межах, встановлених законом, що передбачає відповідальність задане адміністративне правопорушення. Обставини, що враховуються при призначенні адміністративного покарання фізичній особі: - характер вчиненого адміністративного правопорушення; - особу винного; - майновий стан винного; - обставини,
  5. Глава 20 Укладення 1649 як звід феодального права
    У 1648 р. спалахнуло масове повстання в Москві. У цій складній ситуації був скликаний Земський собор, який продовжував свої засідання досить довго. У 1649 р. на ньому було прийнято знамените Соборне Укладення. Складанням проекту займалася спеціальна комісія, його цілком і по частинах обговорювали члени Земського собору ("по палатах") посословно. Надрукований текст був розісланий до наказів і на місця.
  6. 15.4. Органи попереднього слідства
    Розслідування злочинів - найважливіша частина кримінального судочинства. Найбільш складна і відповідальна форма рассле-, дования злочинів - попереднє слідство, здійснюване слідчими. Слідчий-посадова особа Відповідного правоохоронного органу ^ уповноважена здійснювати попереднє слідство у кримінальній справі, а також інші повноваження відповідно до
  7. Стаття 19. Загальні умови кримінальної відповідальності Коментар до статті 19
    У коментованій статті визначено загальні ознаки особи, що підлягає кримінальної відповідальності. Ця особа повинна бути фізичним, досягти віку кримінальної відповідальності і бути осудним. Ці ознаки утворюють правову конструкцію суб'єкта злочину. Кримінальний закон Російської Федерації визнає суб'єктом злочину тільки фізична особа (особи). Юридичні особи до числа суб'єктів
  8. Стаття 20. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність Коментар до статті 20
    Як зазначалося вище, досягнення певного рівня свідомості і соціального розвитку набувається з віком, коли людина під впливом соціального середовища та інших факторів впливу набуває рівень соціальної свідомості, достатній для того, щоб адекватно оцінювати свою поведінку і його наслідки. Такий рівень розвитку досягається ще у неповнолітньому віці, і тому
  9. Стаття 33. Види співучасників злочину Коментар до статті 33
    У ст. 33 КК РФ регламентується питання про види співучасників злочину, які визначаються залежно від характеру їх дій, виконуваних при здійсненні злочину. Залежно від цього показника закон класифікує учасників злочину на такі види: виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Виконавцями визнаються особи: а) безпосередньо вчинили
  10. Стаття 63. Обставини, які обтяжують покарання Коментар до статті 63
    Так само як і обставини, що пом'якшують покарання, обставини, які обтяжують покарання, підлягають встановленню в суді. Відповідно до ст. 63 КК РФ перелік обтяжуючих покарання обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає, а їх встановлення має істотне значення для правильного вирішення питання про індивідуалізацію покарання. Якщо обтяжуюча обставина