Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

3. Юридична особа має відокремлений (автономне) майно, тобто майно, юридично та економічно не співпадає з майном (відмінне від майна) її засновника (учасників) або взагалі будь-яких інших осіб

. Юридична ступінь майнової відокремленості може бути різною. Насамперед переважна більшість сучасних юридичних осіб - власники майна, переданого їм їх засновниками (учасниками) і набутого в процесі подальшої діяльності. Володіння більшістю юридичних осіб правом власності на відокремлене майно повністю відповідає умовам і потребам ринкової економіки (де кожен учасник цивільного обороту повинен бачити в потенційному контрагента суб'єкта, наділеного максимальними повноваженнями) і, навпаки, помітно контрастує з майновим статусом юридичних осіб епохи планової економіки (коли єдиним власником майна виступала держава, а функція більшості юридичних осіб - так званих господарських органів або державних органів - зводилася до управління закріпленим за ними державним майном в межах, встановлених власником).
В умовах ринку окремі юридичні особи залишаються невласника: одні з них (частина державних і муніципальних унітарних підприємств) - суб'єкти права господарського відання, інші (інша частина державних або муніципальних підприємств - так звані казенні підприємства, а також всі установи) - суб'єкти права оперативного управління.
Правило п. 1 ст. 48 ГК в частині майнового статусу юридичної особи підлягає розширювальному тлумаченню: його зміст не може бути зведений тільки до трьох згаданим речовим правам і обмежений ними, в іншому випадку доведеться визнати, що організація, майнова відособленість якої не вписується в зазначену "тріаду", не може і не повинна визнаватися юридичною особою. Тим часом юридичні особи можуть мати відокремлене майно не тільки на правах власності, господарського відання або оперативного управління, але і на інших майнових правах.
Інші майнові права можуть бути:
речовими (наприклад, право постійного (безстрокового) користування земельною ділянкою - див. ст. 216, 268-270 ЦК, см. також п. 7 ст. 3 ФЗ "Про автономні установи" * (210));
зобов'язальними (наприклад, права вимоги на орендований офіс, на грошові кошти на банківському рахунку);
винятковими (наприклад, право на результат інтелектуальної діяльності, що випливає з патенту на винахід, внесене в якості внеску до статутного капіталу).
Іноді через далеких від досконалості формулювань самого законодавця взагалі вельми непросто визначити правовий режим майна юридичної особи. Так, згідно з п. 2 ст. 298 ЦК юридична особа, створена і існуюче у формі установи, має якесь право на самостійне розпорядження доходами від власної доходної (підприємницької) діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів. При цьому ЦК не визначає сутність даного права і обсяг правомочностей його власника (принаймні, формально немає сумнівів у тому, що дане право не є ні правом власності, ні правом господарського відання, ні правом оперативного управління). Отже, згадана в п. 1 ст. 48 ГК "тріада" речових прав і справді грає не більше ніж якусь інформаційно-ілюстративну роль * (211).
З економічної точки зору майнову відокремленість юридичної особи відображають його самостійний баланс або кошторис (абз. 2 п. 1 ст. 48 ЦК). Для порівняння зауважимо, що структурні підрозділи юридичної особи (цеху, бригади, відділи тощо, в тому числі відокремлені підрозділи - представництва та філії - ст. 55 ЦК), наділяються майном для вирішення суворо визначених завдань (експлуатація, обробка, реалізація та інші форми використання). Таке майно, звичайно, може бути відокремлено від майна юридичної особи, але тільки фізично або фактично (наприклад, знаходиться в іншому місті майно представництва чи філії). Юридично ж воно залишається майном відповідної юридичної особи і з точки зору економічної враховується на його балансі (і тільки в деяких випадках може враховуватися на окремому балансі підрозділу) * (212). До речі, саме окремий (а не самостійний) баланс використовується і як засіб обліку майна юридичної особи в деяких випадках, прямо вказаних у законі (п. 2 ст. 298 ЦК).
Майнова відокремленість як найважливіша ознака юридичної особи об'єктивно перешкоджає існуванню одних юридичних осіб усередині інших юридичних осіб, тому всілякі структурні підрозділи юридичної особи, включаючи його філії та представництва, не можуть бути юридичними особами. Однак це загальне правило знає винятки, які встановлені для великих юридичних осіб та (що важливо підкреслити) - тільки для некомерційних організацій. Так, якщо мова йде про такий громадському об'єднанні, як політична партія, державній реєстрації підлягають як сама партія, так і її структурні підрозділи - регіональні відділення. Крім того, статут партії може наділяти правом юридичної особи та інший структурний підрозділ партії (наприклад, місцеве або первинне відділення), яке реєструється в цій якості в порядку, передбаченому для державної реєстрації регіонального відділення (пп. 1, 8 ст. 15 Закону про політичні партіях). Звідси можна зробити висновок, що юридична особа - організація, визнана в якості суб'єкта права законом, а у виняткових випадках (і з дозволу закону) - статутом. Схожа ситуація в іншому громадському об'єднанні - профспілковому, де юридичними особами можуть бути профспілки, їх об'єднання (асоціація), а також первинні профспілкові організації (ст. 8 Закону про профспілки) * (213).
4. Наявність у юридичної особи відокремленого майна зумовлює несення самостійної відповідальності даним майном, яка за загальним правилом поширюється на всі відокремлене майно, а значить, є повною (п. 1 ст. 56 ЦК). З цього правила є виняток: деякі юридичні особи (установи) відповідають за своїми зобов'язаннями не всім своїм майном, а тільки певною його частиною. У той же час закон встановлює ряд випадків, коли обсяг майна юридичної особи не є межею майнової відповідальності - при недостатності майна юридичної особи до відповідальності за його зобов'язаннями залучаються його засновники (учасники) або власник майна * (214).
Засобами індивідуалізації юридичної особи служать: фірмове найменування, місце знаходження, товарні знаки та ін
Нарешті, показником самостійності юридичної особи є його виступ у цивільному обороті і в судових органах від свого імені. Ім'я юридичної особи служить його індивідуалізації і полягає в його найменуванні, визначеному в установчих документах. Найменування юридичної особи повинно містити вказівку на його організаційно-правову форму (наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю, державне унітарне підприємство, благодійний фонд), а в ряді випадків і на характер його діяльності (п. 1 ст. 54 ЦК) (наприклад, страхове акціонерне товариство, профспілка працівників житлово-комунального господарства, добровільне товариство захисту тварин). Терміни "біржа" і "банк" відповідно до вимог законодавства можуть використовуватися в найменуванні лише тих організацій, які мають ліцензію на право здійснення відповідної діяльності.
Комерційні організації зобов'язані мати фірмові найменування (фірму), наприклад АТ "АвтоВАЗ"; товариство з обмеженою відповідальністю "Брянскавтосервіс"; Торговий дім "Смирнов і сини", повне товариство. Фірмові найменування організацій із стійкою діловою репутацією і стабільно високою якістю виробленої продукції (товарів, робіт, послуг) являють собою велику комерційну цінність. Тому право на фірму є абсолютним винятковим правом юридичної особи. Організація, яка зареєструвала фірмове найменування, отримує виняткову можливість його використання (у фірмових бланках, вивісках, рекламі, упаковці тощо) і має право вимагати припинення неправомірного (без її згоди) використання такого найменування іншими юридичними особами та відшкодування завданих цим збитків (п . 4 ст. 54 ЦК). У відсутність спеціального закону, що визначає порядок реєстрації та використання фірмових найменувань, вони реєструються разом з реєстрацією самих юридичних осіб шляхом внесення даних про фірму до відповідного державного реєстру. Найменування некомерційного юридичної особи не є об'єктом виключного (майнового) права його носія
Цілям індивідуалізації юридичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, поряд з фірмовими найменуваннями служать товарні знаки і знаки обслуговування, а також найменування місць походження товарів, які після їх державної реєстрації також стають об'єктами виняткових прав відповідних комерційних організацій (докладніше див гол. 32 томи другого справжнього підручника).
Юридична особа повинна також мати офіційне місце знаходження (юридична адреса), яке зазвичай визначається місцем його державної реєстрації (п. 2 ст. 54 ЦК) і обов'язково вказується в її установчих документах. По цьому місцю йому направляються різні документи, в тому числі судові повістки, і визначається місце виконання деяких його зобов'язань. Державна реєстрація юридичної особи здійснюється за місцем знаходження його постійно діючого виконавчого органу, а за відсутності такого - іншого органу або особи, які мають право діяти від імені юридичної особи без довіреності (1).
---
(1) Див також: п. 2 ст. 8 та п. 1 ст. 13 Федерального закону від 8 серпня 2001 р. N 129-ФЗ "Про державну реєстрацію юридичних осіб і індивідуальних підприємців" / / Відомості Верховної. 2001. N 33 (частина I). Ст. 3431; 2003. N 26. Ст. 2565; N 50. Ст. 4855; N 52 (частина I). Ст. 5037.
Найменування (фірмове найменування) юридичної особи, а також інші цивільно-правові засоби його індивідуалізації дозволяють чітко ідентифікувати як приналежність конкретних суб'єктивних прав і обов'язків, так і сторону відповідного договірного або іншого цивільного правовідносини, а також учасника судового спору (позивача або відповідача). Ясно, що власне ім'я (найменування) юридичної особи також є ознакою, похідним від його основних ознак - організаційної єдності та майнової відокремленості.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Юридична особа має відокремлений (автономне) майно, тобто майно, юридично та економічно не співпадає з майном (відмінне від майна) її засновника (учасників) або взагалі будь-яких інших осіб "
  1. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
    юридичними особами, і, відповідно, володіють відокремленим майном, самостійним бюджетом, правом вступати в юридично значимі відносини з третіми особами, бути позивачем і відповідачем у суді, діяти через власні органи управління. Завдання місцевого самоврядування регулюються федеральними та земельними законами. Держава делегує частину своїх функцій органам самоврядування.
  2. § 1. Поняття комерційного права
    юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької діяльності. Громадяни та юридичні особи
  3. § 7. Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність
    юридичних осіб (асоціації та спілки). Однак некомерційні організації можуть бути створені і в інших формах, передбачених законами, отже, перелік легальних організаційних форм некомерційних організацій не закритий, що відрізняє їх від комерційних організацій. Діяльність некомерційних організацій регулює цілий ряд спеціальних нормативних актів, серед яких
  4. § 2. Розрахунки і кредитування
    юридичних осіб і т. д. Особливими різновидами самостійних спеціальних договорів у сфері розрахункових і кредитних відносин є дого-Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 316 злодії, укладені між самими банками з метою надання взаємних послуг, відкриття та ведення кореспондентських рахунків, надання
  5. § 1. Сутність юридичної особи. Основи побудови та система юридичних осіб
    юридичної особи. Крім громадян (фізичних осіб), учасниками цивільних правовідносин можуть бути різні правосуб'єктності організації (особи юридичні). На різних історичних етапах вчені по-різному визначали сутність юридичної особи, а законодавець висловлював неоднозначне до нього ставлення, специфічно окреслював коло юридичних осіб, визначав їх види і правоздатність, регулював
  6. § 2. Правосуб'єктність юридичних осіб
      юридична особа - повноцінний суб'єкт цивільного права і учасник цивільного обороту, воно має правосуб'єктність, у тому числі правоздатністю (здатністю мати права та обов'язки) і дієздатністю (здатністю своїми діями набувати і здійснювати права, а також створювати і виконувати обов'язки). Однак правоздатність та дієздатність організації відрізняються від
  7.  § 1. Загальна характеристика правового положення некомерційних організацій
      юридичних осіб значилося близько 480 тис. некомерційних організацій. Це трохи більше 20% від загального числа існуючих юридичних осіб. Найбільш поширені громадські організації (більше 20% від загального числа зареєстрованих некомерційних організацій), установи (майже 13%), споживчі кооперативи (9,4%) і близькі їм за цілям діяльності садівничі, городницьких
  8.  § 3. Характерні риси деяких форм некомерційних організацій
      юридичної особи. Некомерційне партнерство повинно мати не менше двох членів, максимальна кількість членів не встановлено. Членами можуть бути як фізичні особи, так і комерційні і некомерційні організації, а також публічно-правові утворення. Партнери не несуть відповідальності за боргами партнерства. Майно некомерційного партнерства належить йому на праві власності і
  9.  § 3. Право приватної власності юридичних осіб. Загальні положення
      юридичних осіб. У сучасний період істотно змінюється правовий режим права власності юридичних осіб, розвивається акціонерне і кооперативне законодавство, законодавство про некомерційні організації, в якому поряд з іншими ознаками, властивими юридичній особі, важливе місце приділяється їх майну. Така динаміка законодавства обумовлена ??насамперед об'єктивними
  10.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      юридично, формально 17. DE LEGE FERENDA [де леге ференда] - з точки зору закону, видання якого бажано; з точки зору майбутнього права 18. DE LEGE LATA [де леге лата] - з точки зору існуючого закону 19. ERGA OMNES [ерга омнес] - отже, все; зобов'язання перед людством 20. EX AEQUO ET BONO [екс АКВО пов боно] - по справедливості і доброї совісті 21. EX OFFICIO