| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Укладення договору позики |
||
|
Передача готівки або замінних речей являє собою договір про передачу рухомих речей у власність позичальника (traditio), а передача безготівкових грошових коштів - банківську операцію по перерахуванню цих коштів на банківський рахунок позичальника. В обох випадках позикові кошти надходять у розпорядження позичальника. Припустимо надання позикових коштів не безпосередньо позичальнику, а вказаною ним третій особі. Угода про повернення позики може за часом передувати передачі, слідувати за нею або відбуватися одночасно з передачею позикових коштів. Воно повинно містити вказівку на отримані в борг кошти і обов'язок до повернення такої ж кількості грошей або речей. Решта умов (наприклад, термін повернення або процентна ставка) може бути заповнені приписами закону. Договір позики між громадянами повинен бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у 10 разів встановлений мінімальний розмір оплати праці, а в разі, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми (п. 1 ст. 808 ЦК). Вимога до форми договору позики охоплює як передачу позикових коштів, так і угода про їх повернення. На підтвердження вчинення договору позики позичальник може видати позикодавцеві одну лише розписку, яка засвідчує факт отримання грошей або речей у позику (п. 2 ст. 808 ЦК). Позичальник має право оспорити позику за тій підставі, що гроші або інші речі в дійсності їм не отримані або отримані в меншому обсязі, ніж зазначено в документі про позику (п. 1 ст. 812 ЦК). Якщо ці факти підтвердяться, то договір позики буде вважатися неукладеним або укладеними на меншу кількість позикових коштів, ніж вказано в документі про позику (п. 3 ст. 812 ЦК). Недотримання простої письмової форми договору позики позбавляє сторони можливості посилатися на показання свідків на підтвердження здійснення договору і його умов (п. 1 ст. 162 ЦК). Однак у випадку заперечування позики по безгрошовість можна посилатися на показання свідків, якщо при укладенні договору позичальник діяв (наприклад, видав позикову розписку) під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника позичальника з позикодавцем або збігу тяжких обставин (п. 2 ст. 812 ЦК). У теорії та практиці виникло питання про наслідки укладення консенсуальних договорів позики та допустимості попередніх договорів позики. Сконструювавши договір позики в якості реального (абз. 2 п. 1 ст. 807 ЦК), законодавець тим самим висловив своє негативне ставлення до встановлення обов'язки займодавца видати позичальникові кошти на поворотній основі. Винятки передбачені для банківського (п. 1 ст. 819 ЦК) і товарного кредиту (абз. 1 ст. 822 ЦК). Консенсуальної договір позики нікчемний в частині, що зобов'язує позикодавця видати позичальникові позикові кошти (ст. 168, 180 ЦК). Якщо ж позичальник отримав гроші в позику за таким договором, то фактичний склад реального договору позики вважається виконаним. Тому консенсуальної договір позики в частині зобов'язування позичальника повернути отримані кошти є дійсним. Закон не містить перешкод до укладення попереднього договору про позику (ст. 429 ЦК). Цей договір може бути двостороннім або одностороннім, тобто зобов'язувати обидві сторони або лише одну сторону укласти в майбутньому договір позики * (616). Існування загального законодавчої заборони зобов'язуватися до видачі грошових позик дає підставу стверджувати, що при ухиленні зобов'язаної сторони за попереднім договором від укладення договору позики інша сторона не має права вимагати його укладення шляхом стягнення грошей на свою користь. У цьому випадку мова може йти лише про відшкодування збитків і застосуванні інших санкцій (наприклад, договірної неустойки) * (617). Позикові відносини можуть грунтуватися не тільки на договорі позики, а й на договорі про новації (ст. 818 ЦК) і договорі про зміну зобов'язання. Наприклад, борг, що виник із договорів купівлі-продажу, оренди або надання послуг, може бути замінений позиковим боргом або перетворений на позиковий борг. У першому випадку (при новації) колишній борг припиняється разом з встановленими для нього забезпеченнями і наявними у сторін запереченнями, а замість нього з'являється позикове зобов'язання. У другому випадку (при зміні зобов'язання) сторони своєю угодою підпорядковують існуючий борг дії приписів про позику із збереженням у сторін існуючих забезпечень та належних їм заперечень * (618). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Укладення договору позики " |
||
|
||