загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

15.3. Правовий режим воєнного стану

Військовий стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності. Він передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки. Введення воєнного стану зумовлює обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закони України «Про введення режиму воєнного стану» 1, «Про Збройні сили України» 2, «Про оборону України» 3 та інші нормативно-правові акти.
Введення військового стану здійснюється Президентом України шляхом видання указу, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів і негайному оголошенню через засоби масової інформації.
В указі має бути зазначено:
- обгрунтування необхідності введення воєнного стану;
- межі території, на якій вводиться військовий стан, час введення і строк, на який він вводиться;
- завдання військового командування, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану;
1 Офіційний вісник України. - 2000. - № 17. - Ст. 691.
2 Там же. - 2000. - № 44. - Ст. 1877.
3 Там же. - Ст. 1878.

- Вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежують у зв'язку з введенням воєнного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В умовах воєнного стану керівництво Збройними силами України та іншими військовими формуваннями здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних сил України через Генеральний штаб Збройних сил України. Міністерство оборони України в умовах воєнного стану діє відповідно до Положення про Міністерство оборони України, яке затверджується Президентом України.
Президент України, Верховна Рада України, органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації здійснюють свої повноваження і забезпечують виконання заходів, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
На території, де введено воєнний стан, керівництво у сфері оборони, забезпечення громадського порядку та безпеки здійснюється відповідним військовим командуванням у тісній взаємодії з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а в місцевостях, де ведуться бойові дії - запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладається безпосередньо на військове командування.
Введення військового стану передбачає наявність особливостей дії нормативно-правових актів, зокрема, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування , які стосуються прав і свобод людини і громадянина, що обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану, тимчасово не застосовуються.
Військовому командуванню надається право разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а якщо це не можливо, то самостійно вводити і здійснювати такі заходи:
- запроваджувати трудову повинність для працездатного населення, що не залученого до роботи в оборонній сфері та сфері його життєзабезпечення, що не заброньованого за підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації і воєнного часу, з метою залучення до виконання робіт, що мають оборонний характер;

- вилучати для тимчасового використання необхідне для потреб оборони майно міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних громад, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян.
- Встановлювати охорону важливих об'єктів національної економіки України, які забезпечують життєдіяльність населення;
- запроваджувати комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальні режими світломаскування;
- встановлювати особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів;
- перевіряти документи у громадян, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України;
- у порядку, встановленому Конституцією України та законами України, порушувати питання про заборону діяльності політичних партій, громадських організацій, якщо вони загрожують суверенітету, національної безпеки України, її державній незалежності і територіальній цілісності, життю громадян;
- здійснювати контроль за роботою підприємств зв'язку, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіооргані-зацій, театральних, концертно-видовищних та інших підприємств, установ, організацій культури, використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та видавництва для військових потреб і проведення роз'яснювальної роботи серед військ та населення;
- забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виготовленими на спиртовій основі;
- вилучати у громадян вогнепальну зброю і боєприпаси, холодну зброю, а у підприємств, установ, організацій також навчальну та бойову техніку, вибухівку, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;
- встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово- квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців та розміщення військових частин, підрозділів і установ;

- проводити евакуацію населення з місць і районів, небезпечних для проживання, а також підприємств, установ, організацій та матеріальних цінностей, що мають важливе державне , господарське та культурне значення.
15.4. Режим державної таємниці
Державна таємниця - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може зашкодити національній безпеці України, та які визнані у порядку, встановленому чинним законодавством, державною таємницею і підлягають охороні державою.
Правовою основою режиму державної таємниці є Конституція України, закони України «Про державну таємницю» (в редакції від 21.09.1999 р.) 1, «Про інформацію», міжнародні договори й інші нормативно-правові акти .
Відповідно до Закону «Про державну таємницю» до державної таємниці відноситься інформація:
- у сфері оборони: про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовці та проведенні військових операцій, чисельності, дислокації, бойової та мобілізаційної готовності, бойової та іншої військової підготовки, озброєнні і матеріально-технічному оснащенні Збройних сил України та інших військових формувань, про сили і засоби Цивільної оборони України, про можливості населених пунктів, регіонів і окремих об'єктів щодо захисту, евакуації і розосередження населення, забезпечення його життєдіяльності та виробничої діяльності об'єктів народного господарства у воєнний час або в умовах надзвичайних ситуацій, геодезичних, картографічних та гідрометеорологічні дані, а також характеристики, які мають значення для оборони і т. д.;
- у сфері економіки, науки і техніки: про запаси та обсяги постачання стратегічних видів сировини і матеріалів, про загальний обсяг поставок, відпуску, закладення, поновлення розміщення і фактичні запаси державного резерву; про використання транспорту, зв'язку , потужностей інших галузей та об'єктів інфраструктури держави; про плани, зміст, обсяги фінансування та виконання державного замовлення для потреб оборони та безпеки; про дер-
1 Офіційний вісник України. - 1999. - № 42. - Ст. 2075.

Дарчих запаси дорогоцінних металів монетарної групи, коштовного каміння, валюти та інших цінностях, пов'язаних з виготовленням грошових знаків і цінних паперів, їх зберіганні, охорони і захисту від підробок; про наукові, науково-дослідних, дослідницько -конструкторські та проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види виробництва, продукції та технологічних процесів, що мають важливе оборонне чи економічне значення і т. д.;
- у сфері зовнішніх відносин: про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам з питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, спрямованих на забезпечення її національних інтересів і безпеки; про військове, науково-технічне та інше співробітництво України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про це заподіє шкоду національної безпеки України і т. д.;
- у сфері державної безпеки та охорони правопорядку: про особовий склад органів, що забезпечують оперативно-розшукову діяльність; про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально -технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, які проводять таку діяльність і т. д.
Передбачаються такі ступені секретності: «особливої ??важливості», «цілком таємно», «таємно».
Одночасно, вищеназваний закон передбачає перелік відомостей, які не можуть бути віднесені до державної таємниці, якщо при цьому будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, що завдає шкоди здоров'ю і безпеці населення:
- про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;
- про аварії, катастрофи, небезпечні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;
- про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
- про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;
- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

- інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародно-правовими договорами не може бути засекречена.
Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.
Слід мати на увазі, що рішення про віднесення інформації до державної таємниці діє протягом певного терміну, а саме: для інформації із ступенем секретності «особливої ??важливості» - не більше 30 років, для інформації «цілком таємно »- 10 років, для інформації" таємно "- 5 років. Після закінчення передбаченого терміну дії режиму секретності експерт з питань таємниць робить висновок про скасування рішення про віднесення відомостей до державної таємниці або приймає рішення про продовження строку дії зазначеного рішення в межах вищевказаних строків. У той же час необхідно відзначити, що Президент України з власної ініціативи або на підставі пропозицій державних експертів з питань таємниць або за зверненням органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій чи громадян може встановлювати більш тривалий термін дії рішень.
За порушення законодавства про державну таємницю винні особи (громадяни і посадові особи) несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Адміністративна відповідальність настає відповідно до статті 212 КпАП України за: недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації; засекречування інформації, що не підлягає засекречування; порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці, а також невжиття заходів щодо забезпечення контролю за охороною державної таємниці.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "15.3. Правовий режим воєнного стану"
  1.  41.2. Повноваження державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій у сфері оборони. Права і обов'язки громадян України у сфері оборони
      правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та цивільним особам, які працюють у Збройних силах України, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безслідно, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни або під час участі в міжнародних миротворчих операціях; -
  2.  Коментар до статті 19.25
      правовий режим воєнного стану вводиться на території Російської Федерації або в її окремих місцевостях Президентом РФ у разі агресії проти Російської Федерації або безпосередньої загрози агресії. Відповідно до підп. 5 п. 3 ст. 18 Федерального конституційного закону "Про військовому становищі" громадяни, які перебувають на території, на якій введено військовий стан, зобов'язані надавати
  3.  § 4. Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями
      правове становище підприємств з іноземними інвестиціями, є Закон про іноземні інвестиції в РРФСР від 4 липня 1991 р. Відповідно до цього закону на території Російської Федерації можуть створюватися і діяти: «підприємства з пайовою участю іноземних інвестицій, а також їх дочірні підприємства та філії; підприємства, повністю належать іноземним інвесторам, а також
  4.  § 2. Система російського законодавства про інтелектуальну власність
      правову охорону окремих результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації. У цивільних кодексах норм про інтелектуальну власність або зовсім немає, або вони представлені самими загальними положеннями, що забезпечують ув'язку правил спеціальних законів з цивільним законодавством * (128). Цей же принцип лежить в основі більшості міжнародних конвенцій, присвячених, як
  5.  13.4. Види адміністративно-правових режимів
      правові режими, спрямовані на досягнення цілей в інших галузях управління (митний режим, санітарний режим тощо); комплексні адміністративно-правові режими (в умовах масових заворушень, епідемії, епізоотії, стихійних лих, техногенних процесів, військової загрози та ін.) Залежно від суб'єкта встановлення поділяють федеральні режими (встановлювані, регульовані
  6.  13.8. Режим воєнного стану
      правовий режим, що вводиться на території Російської Федерації або в окремих її місцевостях відповідно до Конституції Президентом РФ у разі агресії проти Російської Федерації або безпосередньої загрози агресії. Метою введення воєнного стану є створення умов для відбиття або запобігання агресії проти Російської Федерації. Період дії воєнного стану
  7.  21.4. Державний контроль: поняття і види
      правовий); 8) організація найбільш раціонального (ефективного) режиму функціонування підконтрольного об'єкта. Залежно від обсягу та змісту державний контроль поділяється на загальний (охоплює всі напрямки діяльності підконтрольного об'єкта) і спеціальний (здійснюється по якомусь конкретному напрямку діяльності, якому-небудь конкретного питання-фінансовий,
  8.  2. Приватне і публічне право
      правового регулювання: приватного і публічного. Цивільне право, що стало приватним ще в давньоримські часи, найбільш яскраво відображає у своїх правилах приватноправове регулювання з притаманними йому началами юридичної рівності і самостійності учасників регульованих відносин, недоторканності їх майна (приватної власності), свободи договорів, заборони довільного втручання
  9.  3. Проблема комерційного та "підприємницького" права
      правових традицій). Тому дуалізму приватного права в Росії не існувало і до революції 1917 р. На принципі єдності цивільного (приватного) права був заснований і дореволюційний проект Цивільного уложення. Тому ніяких історичних коренів для визнання або відновлення особливого торгового (комерційного) права у нас не існує, бо приватне право в Росії і до Жовтневої революції було
  10.  § 6. Політичний режим: поняття, ознаки, види
      правової держави і громадянського суспільства; виборність і змінюваність центральних і місцевих органів державної влади, їх підзвітність виборцям; силові структури (збройні сили, поліція, органи безпеки тощо) знаходяться під демократичним контролем суспільства; домінують методи переконання, компромісу; політичний плюралізм , в тому числі багатопартійність, змагання
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка