| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
16.1. Поняття, особливості та види адміністративно-правового примусу |
||
|
Ю. П. Битяк визначає адміністративний примус як систему засобів психологічного або фізичного впливу на свідомість і поведінку людей з метою досягнення чіткого виконання встановлених обов'язків, розвитку суспільних відносин у рамках закону, забезпечення правопорядку і законності2. Адміністративне примус є видом державного примусу, і, отже, йому притаманні ті ж риси, що й останньому. Одночасно слід зазначити, що адміністративний примус характеризується і своїми власними рисами, які дають можливість відрізнити його від кримінально-правового, дисциплінарно-правового, цивільно-правового та інших видів державного примусу. 1 Бахрах Д. Н. Адміністративне право Росії: Підручник. - М., 2000. - С. 445. 2 Битяк Ю. Адміністративне право України: Підручник. - X., 2000. - С. 151. 1. Як правило, адміністративний примус використовується в сфері державного управління, для охорони державно-управлінських відносин. 2. Застосовувати заходи адміністративного примусу уповноважений досить широке коло державних органів і посадових осіб. 3. Адміністративний примус, на відміну від кримінально-пра- вового, застосовується як до фізичних, так і до юридичних осіб. 4. Адміністративний примус, на відміну від дисциплінарного, застосовується в рамках позаслужбовий підпорядкування, при відсутності організаційної підпорядкованості між сторонами правовідносини. 5. Застосування заходів адміністративного примусу регулюється нормами адміністративного права. Досить важливим є питання співвідношення заходів адміністративно-правового примусу і примусових заходів, передбачених нормами адміністративного права. При цьому слід зазначити, що адміністративно-правове примус повністю регулюється нормами адміністративного права. Разом з тим, до заходів примусу адміністративного характеру належать, крім вищевказаних, заходи дисциплінарного примусу і дисциплінарної відповідальності, які регламентуються нормами адміністративного права (дисциплінарна відповідальність державних службовців, військовослужбовців, студентів та ін.) На підставі викладеного можна зробити висновок, що адміністративний примус - вид державного примусу, який застосовується правомочними державними органами (посадовими особами) з метою попередження та припинення адміністративного проступку, а також забезпечення залучення винного до адміністративної відповідальності. Щодо видів адміністративного примусу слід зазначити, що в адміністративно-правовій науці немає єдиної точки зору з цього приводу. Більшість вчених вважають, що можна виділити такі види: заходи адміністративного попередження, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративного стягнення. На відміну від цієї точки зору Д. Н. Бахрах заперечує існування такого виду адміністративного примусу, як заходи адміністративного попередження, вважаючи, що адміністративний примус застосовується тільки в разі вчинення адміністративного проступку. Їм виділяється такий вид адміністративного примусу як відновлювальні мери1. 1 Бахрах Д. Н. Адміністративне право Росії: Підручник. - М., 2000. - С. 446. Беручи до уваги, що і перша, і друга точки зору вельми цікаві, слід розглянути їх більш детально. На відміну від інших видів адміністративного примусу, застосування адміністративно-запобіжних заходів не пов'язане з вчиненням адміністративного проступку, тобто воно покликане попередити його. Дані заходи зовні подібні з профілактичними. Однак за своєю суттю і порядку застосування профілактичними заходами їх вважати не можна, оскільки вони передбачаються і застосовуються в односторонньому владному порядку без згоди тих, щодо кого вони реалізуються. Наступним відмінністю між попереджувальними заходами та іншими заходами адміністративного примусу є те, що підставою застосування перших може бути як попередження протиправних дій (дрібне хуліганство, керування транспортним засобом у стані сп'яніння), так і стихійних лих, епідемій, епізоотії. Другі заходи адміністративного примусу застосовуються тільки по відношенню до правопорушника. Немає єдиної нормативно-правового акта, що передбачає перелік таких заходів. Вони передбачені КоАП України, Митним кодексом України, законами «Про міліцію» 1, «Про Службу безпеки» 2, «Про боротьбу з корупцією» 3, «Про оперативно-розшукову діяльність» 4, «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану »і т. д. У той же час, слід зазначити, що вичерпного переліку даних заходів також не існує. В адміністративній науці прийнято виділяти такі заходи адміністративного попередження, як: - перевірка документів; - огляд речей і особистий огляд; - здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі; - реквізиція майна; - введення карантину при епідеміях і епізоотій; - закриття ділянок державного кордону; - контроль і наглядові перевірки; - профілактичні медичні огляди працівників деяких професій; - обмеження або заборона руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг при виникненні загрози суспільній безпеці і т. д. 1 Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4. - Ст. 20. 2 Там же - 1992. - № 27. - Ст. 382. 3 Там же - 1995. - № 34. - Ст. 266. 4 Там же - 1992. - № 22. - Ст. 303. Заходи адміністративного припинення на відміну від попередніх пов'язані з вчиненням адміністративного проступку і застосовуються з метою припинення подальшого його вчинення, недопущення настання більш тяжких протиправних наслідків та забезпечення можливості притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Адміністративне припинення здійснюється як в інтересах суспільства, держави, так і в інтересах самого правопорушника, оскільки не дає йому можливості продовжувати протиправну дію і посилити свою провину. Заходи адміністративного припинення слід відрізняти від заходів адміністративного стягнення. Фактичним підставою останніх є адміністративний проступок, тобто винна дію. Адміністративне припинення може застосовуватися як до винних дій, так і до об'єктивно протиправним невинним діям (досконалим неосудним особою або особою до 16 років). У ряді випадків адміністративне припинення застосовується при скоєнні злочину. Крім того, заходи адміністративного припинення можуть застосовуватися до осіб, наділеним депутатським, дипломатичним імунітетом, працівникам органів внутрішніх справ, військовослужбовцям (які за скоєний проступок залучаються, в ряді випадків, до дисциплінарної відповідальності за нормами адміністративного права). Єдиного нормативного акта, який регулював би систему заходів адміністративного припинення немає і їх застосування регламентується численними підзаконними нормативними актами, що створює певні труднощі в їх реалізації. В адміністративній науці заходи адміністративного припинення прийнято класифікувати на види, зокрема: загальні, спеціальні, процесуальні. До загальних заходів адміністративного припинення можна віднести: примусове лікування; призупинення робіт; тимчасове відсторонення від керування транспортним засобом; відсторонення від роботи, навчання; заборона експлуатації механізмів та ін Дані заходи можуть застосовуватися і до фізичних, і, відповідно, до юридичних осіб. Спеціальні заходи, на відміну від загальних, застосовуються тільки до фізичних осіб. Такими заходами є: засоби фізичного впливу; спеціальні засоби (наручники, сльозогінний газ); вогнепальну зброю. Процесуальні заходи адміністративного припинення спрямовані на забезпечення можливості притягнення особи, яка вчинила адміністративний проступок, до адміністративної відповідальності. Дані заходи передбачені статтями 260-267 КпАП: адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей, вилучення предметів і документів, відсторонення. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 16.1. Поняття, особливості та види адміністративно-правового примусу " |
||
|
||