ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

17.1. Поняття, ознаки та особливості адміністративної відповідальності

Адміністративна відповідальність є видом юридичної відповідальності, а значить їй, як і кримінальної, цивільної та дисциплінарної відповідальності, притаманні певні спільні ознаки:
- виступає як вид державного примусу;
- настає на підставі правових норм;
- настає за порушення правових норм;
- конкретизується юрисдикційними актами компетентних державних органів або посадових осіб.
Разом з тим, адміністративна відповідальність має свої власні ознаки, які дають можливість відрізнити її від інших видів юридичної відповідальності.
Адміністративна відповідальність характеризується тим, що нормативною підставою її настання є: КоАП України, як основний законодавчий акт, що встановлює адміністративну відповідальність, інші кодекси: Митний, Повітряний, а також окремі Закони: «Про боротьбу з корупцією »,« Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину »1,« Про захист від недобросовісної конкуренції »2,« Про рекламу »3 та ін Даною рисою адміністративна відповідальність відрізняється від кримінальної, нормативною базою якої є тільки КК Україна.
Фактичним підставою адміністративної відповідальності виступає адміністративний проступок, поняття, ознаки і склад якого закріплені в КпАП України.
Адміністративна відповідальність, на відміну від дисциплінарної, застосовується державними органами та їх посадовими особами до непокору їм по службі порушників (працівник ДАІ - водій транспортного засобу).
Суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути як індивідуальні (фізичні) особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці, так і колективні (юридичні) особи: підприємства, установи, організації, філії, представництва, громадські організації, політичні партії.
1 Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 7. - Ст. 58.
2 Там же. - 1996. - № 36. - Ст. 164.
3 Там же. - 1993. - № 39. - Ст. 181.

Правом застосування адміністративної відповідальності наділений досить широке коло державних органів та посадових осіб, передбачених у статтях 218-2447 КпАП України. При цьому слід зазначити, що є необхідність переглянути даний перелік юрисдикційних органів для того, щоб суттєво зменшити їх кількість і передати більшість справ про адміністративні проступки на розгляд в судовому порядку.
Залучення до адміністративної відповідальності не тягне за собою судимості і звільнення з роботи. Щодо останнього необхідно відзначити, що застосування такого стягнення, як позбавлення на три роки права керувати транспортним засобом, може бути підставою для звільнення з роботи в тому випадку, якщо дана особа неможливо перевести на іншу роботу.
Адміністративна відповідальність характеризується особливим порядком її застосування, якому притаманні простота, оперативність і економічність на відміну від кримінального і цивільного процесуального порядку.
В адміністративній науці прийнято виділяти три підстави адміністративної відповідальності: нормативне, фактичне і процесуальне.
Нормативне підстава - це система норм, що закріплюють склади адміністративних проступків, систему адміністративних стягнень; коло суб'єктів, наділених правом застосовувати адміністративні стягнення і процедуру притягнення до адміністративної відповідальності. Основним нормативним актом про адміністративну відповідальність є КоАП України.
Фактичним підставою адміністративної відповідальності є адміністративний проступок (більш детально див 17.2).
Процесуальним підставою адміністративної відповідальності є акт компетентного органу про накладення конкретного адміністративного стягнення за конкретний адміністративний проступок на конкретне винна особа.
Слід мати на увазі, що для настання адміністративної відповідальності необхідно, щоб мали місце всі три підстави і саме в такій послідовності.
На жаль, до теперішнього часу на нормативно-правовому рівні відсутнє визначення поняття адміністративної відповідальності. Що ж до теорії адміністративного права, то в ній наводяться різні дефініції цього поняття.
Чинне адміністративне законодавство передбачає не тільки підстави настання адміністративної відповідальності, а й обставини, які її виключають. Відповідно до статті 17 КпАП такими обставинами є стан неосудності, необхідна оборона і крайня необхідність.

Слід зазначити, що чинне адміністративне законодавство не закріплює визначення поняття неосудності, а тільки у статті 20 КпАП розкриває його сутність: «Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану ».
Одним з обставин, що виключає настання адміністративної відповідальності є необхідна оборона, під якою слід розуміти дію, хоча й передбачене КпАП або іншими нормативними актами, що встановлюють відповідальність за адміністративні проступки, вчинене при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Крайня необхідність являє собою дію, передбачене КпАП або іншими нормативними актами, що встановлюють відповідальність за адміністративні проступки, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, і якщо заподіяна шкода менш значимий, в порівнянні з запобігання шкоди. При цьому слід мати на увазі, що на відміну від необхідної оборони, крайня необхідність спрямована проти третіх осіб, проти тварин, проти стихійних явищ.
Підстави звільнення від адміністративної відповідальності необхідно відрізняти від підстав припинення провадження у справах про адміністративні проступки, передбачених статтею 247 КпАП.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 17.1. Поняття, ознаки та особливості адміністративної відповідальності "
  1. § 1. Територіальна організація місцевого самоврядування.
    Ознаками будь-яких муніципальних утворень є наступні: наявність єдиної населеної території, в межах якої здійснюється місцеве самоврядування; статут муніципального освіти; відособлена муніципальна власність; місцевий бюджет; органи місцевого самоврядування. У ст. 2 Закону від 6 жовтня 2003 р. містяться визначення окремих видів муніципальних утворень. Міське
  2. § 2. Принципи і гарантії виборчого права
    поняття "жителі муніципального освіти" та "корпус виборців муніципального освіти" не збігаються - корпус виборців у чисельному відношенні завжди буде вже, ніж сукупність місцевих жителів. Однак принцип загального виборчого права націлює на залучення до виборів найбільш діяльної частини місцевого населення. Для розкриття змісту названого принципу законодавцем
  3. § 3. Депутат представницького органу, член виборного органу місцевого самоврядування
    поняттю "депутат" притаманні багато в чому ті ж ознаки, що визначають поняття "посадової особи". Однак депутат - посадова особа особливого роду. Він володіє распорядительно-владними повноваженнями тільки в складі депутатської колегії в цілому. Інші його повноваження не носять розпорядчого характеру. Таке ж посадове становище членів виборних органів. Однак якщо вони, наприклад, одночасно
  4. § 1. Поняття комерційного права
    поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
  5. § 2. Джерела комерційного права
    поняттями «комерційне право» і «комерційне законодавство». Комерційне право - це сукупність загальних і спеціальних норм приватного права, що регулюють відносини між підприємцями або за їх участю при здійсненні підприємницької діяльності. Комерційне законодавство - це сукупність комплексних нормативних актів, тобто нормативних актів, що містять норми різних галузей
  6. § 4. Акціонерні товариства
    поняття, основні риси і встановлюючи основні гарантії прав акціонерів і кредиторів товариства. Більш детальна регламентація статусу акціонерних товариств є предметом спеціального законодавства, де центральне місце займає Закон РФ від 26 грудня 1995 р. № 208-ФЗ «Про акціонерні товариства» [1]. Цей закон визначає правове становище всіх акціонерних товариств, як створених, так і
  7. § 7. Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність
    поняттями. Воно полягає в наступному. Терміни «споживчий кооператив», «споживчий союз» і «споживче товариство» використовуються законодавцем як синоніми, тоді як «союз споживчих товариств» характеризує не організацію, а об'єднання, союз організацій розглянутого виду. Установчим документом споживчого кооперативу є статут. Крім загальних відомостей,
  8. § 2. Правове становище сільськогосподарських організацій
    поняття сільськогосподарської організації. До сільськогосподарським організаціям в широкому сенсі можуть бути віднесені всі організації, що ведуть виробництво сільськогосподарської продукції в якості основної діяльності, а також некомерційні організації, що діють в аграрному секторі. Виробництво сільськогосподарської продукції ведеться десятками тисяч комерційних організацій, які
  9. § 4. Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями
    поняття під-приємства з іноземними інвестиціями в сенсі Закону від 4 липня 1991 р. [2] Закон, наприклад, встановлює заборону на націоналізацію, реквізицію або конфіскацію іноземних інвестицій, крім як у виняткових випадках, передбачених законодавчими актами, коли ці заходи вживаються в суспільних інтересах. При цьому при націоналізації або реквізиції іноземному інвестору
  10. § 1. Законодавство про оподаткування підприємців та поняття платника податків
    поняття платника податків. Стаття 3 «Закону про основи податкової системи в РФ» визначає платника податків як особа, яка зобов'язана сплачувати податки відповідно до законодавства РФ. В якості таких можуть виступати юридичні та фізичні особи, а також інші категорії платників. Поняття інших категорій платників РАСК-Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф.
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка