| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
18.2. Система і види адміністративних стягнень |
||
|
адміністративного стягнення розміщуються в даному переліку в певному порядку: від менш суворого до більш суворого. Даний перелік, на відміну від заходів адміністративного попередження, адміністративного припинення, є вичерпним і включає в себе: - попередження; - штраф; - оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку; - конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку; грошей, отриманих внаслідок вчинення адміністративного проступку; - позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); - виправні роботи; - адміністративний арешт. Законодавством може бути передбачено адміністративне видворення з меж України іноземних громадян та осіб без громадянства за вчинення адміністративних проступків, які грубо порушують встановлений правопорядок. Попередження застосовується як самостійне адміністративне стягнення, яке тягне за собою такі ж наслідки, як і інші адміністративні стягнення. Воно є найменш суворою мірою стягнення і застосовується у разі вчинення незначних адміністративних порушень щодо осіб, вперше їх вчинили і т. д. (ст. 98 «Марнотратне витрачання електричної і теплової енергії», ст. 99 «Порушення правил охорони електричних мереж напругою понад 1000 вольт », ст. 110« Порушення правил користування засобами залізничного транспорту »тощо). Попередження, як правило, виноситься в письмовій формі шляхом прийняття постанови компетентним органом або посадовою особою. У випадках, передбачених статтями 116 «Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних суднах», 1162 «Порушення правил, що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах», 117 «Порушення правил користування річковими і маломірними судами», 125 «Інші порушення правил дорожнього руху», частиною першою статті 127 «Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, підводчиками та іншими особами» КпАП, попередження оформляється способом, встановленим, відповідно, Міністерством внутрішніх справ України або Міністерством транспорту України. Попередження - це завжди основне стягнення морального характеру. Попередження, як адміністративне стягнення, слід відрізняти від попередження, як заходи адміністративного припинення, яке застосовується для недопущення подальшого вчинення адміністративного проступку (наприклад, попередження про припинення недобросовісної реклами). Штраф - це адміністративне стягнення матеріального (грошового) характеру. Воно є одним з найбільш поширених стягнень. Як правило, розмір штрафу встановлюється виходячи з кратності неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Крім цього, розмір штрафу може бути й іншим: стаття 135 «Безквитковий проїзд» (п'ятикратний розмір від вартості проїзду на суднах водного транспорту; десятикратний розмір від вартості проїзду в поїздах приміського, місцевого сполучення; двадцятикратний розмір від вартості проїзду в міському транспорті); Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку (стаття 28 КпАП). Дане адміністративне стягнення полягає в тому, що: - у правопорушника примусово вилучається певний предмет; - вилучений предмет підлягає реалізації; - колишньому власникові передається виручена сума після відрахування витрат з реалізації предмета. Оскільки порядок застосування даного стягнення складний, воно застосовується вкрай рідко. В адміністративній науці висловлюється думка про недоцільність існування такої міри стягнення. Оплатне вилучення може застосовуватися як у якості основного так і додаткового адміністративного стягнення. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку (стаття 29 КпАП). Відповідно до Конституції України конфіскація може застосовуватися тільки за рішенням суду. Адміністративно-правову конфіскацію необхідно відрізняти від кримінальної. У першому випадку конфіскації підлягає тільки предмет, за допомогою якого здійснений адміністративний проступок або щодо якої його вчинили. Кримінально-правова конфіскація застосовується щодо всього майна злочинця. При здійсненні конфіскації знаряддя переходить з приватної власності у власність держави. А це означає, що вона може застосовуватися тільки відносно власника даного предмета, якщо інше не передбачено чинним законодавством. На відміну від оплатного вилучення, конфиска- ція - це примусове безоплатне вилучення предмета у його власника. Конфіскація застосовується як у вигляді основного, так і додаткового адміністративного стягнення (статті 85 «Порушення правил використання об'єктів тваринного світу», 851 «Виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу» та ін.). Адміністративне законодавство передбачає, що конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись у випадках, якщо полювання є основним джерелом існування. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (стаття 30 КпАП). Дане адміністративне стягнення застосовується тільки як основне стягнення. Слід мати на увазі, що мова йде не про основні права людини, закріплених у Конституції України та інших законодавчих актах, а тільки про спеціальних правах, які надаються особі компетентними органами на основі індивідуального адміністративного акта, і яких воно може бути позбавлена в разі порушення встановлених правил. Тобто в даному випадку такими спеціальними правами є: право керування транспортним засобом, право полювання. Позбавлення спеціального права завжди має тимчасовий характер, строком до трьох років, і застосовується у разі грубого або систематичного порушення порядку користування цим правом. Деякі вчені вважають, що таке стягнення поширюється і на позбавлення права на заняття певною діяльністю (вилучення ліцензії). Представляється, що дана думка помилкова, оскільки вилучення ліцензії носить не тимчасовий, а постійний характер. Особа може повторно звернутися за отриманням відповідного дозволу на право заняття певною діяльністю, однак це вже буде інша ліцензія. Слід мати на увазі, що чинне адміністративне законодавство передбачає випадки, за наявності яких дане стягнення не застосовується. Зокрема, позбавлення права керування транспортним засобом не може застосовуватися до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; в разі невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу; залишення, в порушення вимог правил, місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є; ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, здійснивши- шего адміністративний проступок. Тобто це стягнення не може застосовуватися до осіб, які не мають роботи, або працюють за сумісництвом. Саме тому останнім часом більшість вчених вважають за необхідне замінити виправні роботи громадськими роботами, які вже передбачені в проекті нового КпАП. Дане адміністративне стягнення призначається лише суддею. Із заробітку правопорушника здійснюються відрахування до двадцяти відсотків в доход держави. Виправні роботи - це основне адміністративне стягнення матеріального характеру. Адміністративний арешт є найбільш суворою мірою адміністративного покарання, яка застосовується тільки у виняткових випадках. Слід зазначити, що адміністративний арешт передбачається санкцією статті як альтернативне стягнення поряд з виправними роботами або штрафом. Це дає можливість компетентному органу або посадовій особі об'єктивно розглянути всі матеріали справи і призначити дане стягнення тільки в тому випадку, якщо застосування інших стягнень буде недостатнім. Адміністративний арешт - це тимчасове позбавлення волі строком до 15 діб, яке призначається лише суддею. Він не може застосовуватися до вагітних жінок, жінкам, які мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп. Застосування адміністративного арешту не тягне за собою судимості і не є підставою для звільнення з роботи. Адміністративний арешт може призначатися у випадках вчинення таких адміністративних проступків, як дрібне хуліганство (стаття 173), злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (стаття 185), порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (стаття 1851) та ін Видворення з меж України, як адміністративне стягнення, застосовується тільки до іноземців та осіб без громадянства у разі вчинення ними адміністративних проступків, що грубо порушують правопорядок. Дане стягнення не може застосовуватися до громадян України. Поряд з адміністративними стягненнями діючий КпАП передбачає в статті 241 заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративний проступок, зокрема: - зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; - попередження; - догана або сувора догана; - передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за його згоди, а також окремим громадянам на їх прохання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 18.2. Система і види адміністративних стягнень " |
||
|
||