загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

20.3. Суб'єкти і стадії провадження у справах про адміністративні проступки

Усіх суб'єктів виробництва можна поділити на групи.
До першої слід віднести так званих лідируючих суб'єктів. До цієї групи відносяться, перш за все, органи, уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення. Перелік цих органів встановлено ст. 213 КпАП, а також ст.ст. 218-2448 (порядку 44 суб'єктів). Крім того, це органи, уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення ст. 255 КпАП, а також державні органи та посадові особи, що виконують постанови про накладення адміністративних стягнень (наприклад, ст. 313 КпАП закріплює участь у виробництві таких суб'єктів, як державні виконавці).
Другу групу складають особи, особисто зацікавлені у справі: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілий та його законні представники - адвокати, батьки, опікуни та піклувальники.
Найбільш повно в законі представлені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Хотілося б звернути увагу на важливий аспект забезпечення захисту інтересів осіб, особисто зацікавлених у справі. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні, відповідно до Конституції України, діє адвокатура. Адвоката, який бере участь у виробництві, слід наділити широкими процесуальними правами. Для цього вихідною точкою повинен з'явитися перелік прав адвоката, встановлений ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» 1. Однак КпАП України значно звужує права адвоката у порівнянні з названим Законом.
Третю групу складають особи, що сприяють здійсненню провадження: свідки, експерти, перекладачі, фахівці, поняті.
Іноді виділяють ще четверту категорію суб'єктів - громадські організації, трудові колективи та ін, які можуть заявляти клопотання, або їм можуть бути передані матеріали
1 Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 / / Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 9. - Ст. 62.

Справи для розгляду при звільненні особи від адміністративної відповідальності.
Будь правозастосовна діяльність являє собою складний процес і проходить ряд послідовних стадій. Для провадження у справах про адміністративні проступки, як різновиду правозастосовчої діяльності, характерна волнообразность, циклічність і стадійність. Зупинимося на короткій характеристиці стадій провадження у справах про адміністративні проступки.
Аналіз положень КпАП дозволяє виділити такі стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення:
- порушення справи;
- адміністративне розслідування;
- розгляд справи і прийняття по ньому рішення;
- перегляд постанови за скаргою або за протестом;
- виконання постанови по справі. Первісною є стадія порушення справи. Слід
розрізняти приводи і підстави до порушення справи про адміністративне правопорушення.
Приводами є: заяви громадян, матеріали, що надходять від правоохоронних органів, повідомлення підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації, а також такий специфічний привід як безпосереднє виявлення уповноваженою особою факту вчинення адміністративного правопорушення.
Підставою для порушення справи є наявність достатніх даних, що вказують на ознаки адміністративного правопорушення.
Стадія порушення справи про адміністративне правопорушення буде виступати самостійною стадією в разі її процесуального оформлення у вигляді постанови прокурора про порушення даної справи. При відсутності такої постанови прокурора, порушення справи є етапом стадії адміністративного розслідування.
На стадії адміністративного розслідування встановлюються фактичні обставини по справі. Встановлення фактичних обставин проводиться різними способами: опитуванням осіб, що володіють інформацією, що має відношення до справи, огляд, проведення експертизи, вилученням документів, оглядом, і т. д.
Фактичні обставини фіксуються у відповідних процесуальних документах. Дані фактичні обставини фіксуються потім у протоколі про адміністративне правопорушення. Протокол є процесуальним документом, завершальним адміністративне розслідування.

КоАП встановлено обов'язкові вимоги до змісту та реквізитами протоколу, встановлено коло осіб, які мають право на складання протоколу.
У разі вчинення адміністративного правопорушення групою осіб, протокол складається на кожну особу окремо. Протокол і всі матеріали розслідування направляються органу (посадовій особі), уповноваженому на розгляд справи.
На жаль, КпАП України не містить процесуальних строків складання протоколу. У Російській Федерації, наприклад, закріплено положення, відповідно до якого протокол складається негайно після виявлення факту вчинення адміністративного правопорушення, у разі ж, якщо потрібно додаткове вивчення обставин справи, то протягом доби з моменту виявлення правопорушення.
Те ж відноситься і до термінів передачі протоколу органу, уповноваженому на розгляд справи. Процесуальні терміни в КпАП України не встановлені (у РФ - доба з моменту складання). Процесуальні терміни встановлені лише щодо протоколів про вчинення корупційного діяння - протокол повинен бути переданий до суду в 3-денний термін з моменту його складання.
У законодавстві також не міститься норм, відповідно до яких орган, уповноважений на розгляд справи, мав би право повернути протокол на доопрацювання або переоформлення, у разі, якщо протокол складений без дотримання вимог, що висуваються до нього (наприклад, складений неправомочною особою).
Наступною стадією є розгляд справи та винесення по ньому рішення.
Ст. 213 КпАП містить перелік органів, уповноважених на розгляд справ про адміністративні проступки, а ст. 217 КпАП встановлює повноваження посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення. Стаття 276 включає норми про місце розгляду справи про адміністративний проступок.
Виходячи з принципу оперативності адміністративного процесу, встановлені досить стислі терміни для розгляду справи про адміністративний проступок. За загальним правилом, справа розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання уповноваженим органом протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. За деякими категоріями справ встановлені ще більш короткі терміни розгляду. Так, справи про заготівлю, переробку або збут радіоактивно забруднених понад допустимі рівні продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 422); про незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44);

про ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження (ст. 441); про порушення правил про валютні операції (ст. 162); про дрібне хуліганство (ст. 173); про поширення неправдивих чуток (ст. 1731); про розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і появу в громадських місцях у п'яному вигляді (ст. 178); про прояв неповаги до суду (ст. 1853) та ряд інших - розглядаються протягом однієї доби. Справи про торгівлю з рук у невстановлених місцях (ст. 160); про незаконної торгівельної діяльності (ст. 1602); про порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 1851); про порушення законодавства про референдум ( ст. 1864) та ін - в триденний термін. Справи про дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст. 51) та ін - в п'ятиденний термін, а справи про порушення, пов'язані з використанням газу (ст. 101) і деякі інші - у семиденний строк.
Етап підготовки справи до розгляду характеризується в ст. 278 КпАП, а сам порядок розгляду справи - в ст. 279. При розгляді справи уповноважений орган чи посадова особа повинні з'ясувати ряд обставин, що дають можливість вирішити питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає особа адміністративної відповідальності, чи є пом'якшують або обтяжують обставини і інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді справи колегіальним органом обов'язково ведеться протокол, реквізити якого зазначені в ст. 281 КпАП України.
За результатами розгляду справи про адміністративний проступок, орган чи посадова особа виносить одну з постанов:
1. Про накладення адміністративного стягнення.
2. Про застосування заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх і передбачені ст. 241 КпАП України.
3. Про припинення справи (причому, припинення справи має місце
і при передачі матеріалів на розгляд товариського суду, а також при передачі матеріалів справи прокурору, органу попереднього слідства або дізнання, а також за наявності обставин, що виключають провадження по справі про адміністративний проступок (ст. 247 КпАП України). До постанови законом пред'являються певні вимоги (ст. 283). Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої

розглядається справа; виклад обставин, встановлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівка ??про порядок і строк її оскарження.
Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, які присутні на засіданні.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яке розглянуло справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні та секретарем цього органу.
Далі постанову доводиться до відома осіб, особисто зацікавлених у результаті справи, а також до відома підприємств, установ та організацій , яким воно адресоване.
Наступною є стадія перегляду постанови по скарзі або протесту. Дана стадія провадження у справах про адміністративні проступки є факультативною.
Захист прав і свобод громадян під час здійснення провадження у справах про адміністративні проступки передбачає здійснення компетентними органами та їх посадовими особами, а також громадянами відповідних процесуальних дій щодо відновлення порушених прав і примусовому виконанню невиконаних або виконаних неналежним чином обов'язків шляхом застосування правових засобів і способів. Таким чином, особа, щодо якої винесено постанову по справі про адміністративний проступок, а також потерпілий мають право оскаржити винесену постанову. Видається, що право на подачу скарги належить також і законним представникам зазначених осіб.
У ст. 288 КпАП України встановлюється перелік касаційних інстанцій, у які може бути подана скарга на постанову по справі про адміністративний проступок. Особа, щодо якої винесено постанову, або потерпілий мають ряд альтернативних можливостей для подачі скарги. Так, постанову адміністративної комісії може бути оскаржене у виконавчий комітет того ради, який її створив або в районний (міський) суд; рішення виконавчого комітету селищної, сільської ради - у виконавчий комі-

тет районного, міського, районного у місті ради або в районний (міський) суд; постанови інших органів (посадових осіб) про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - у вищий орган (вищій посадовій особі) або в районний (міський) суд; постанови про накладення інших адміністративних стягнень - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), після чого скарга може бути подана до районного (міського) суду. У всіх зазначених випадках рішення суду за скаргою є остаточним і не підлягає касаційному оскарженню в порядку адміністративного провадження. Слід відзначити також, що постанова районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення при первісному розгляді ряду справ, які можуть розглядатися тільки судом (про дрібне хуліганство, про дрібне розкрадання державного або громадського майна тощо) є остаточним і оскарженню в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення не підлягає. Дане положення деякими вченими розцінюється як юридичної нонсенсу у світлі сучасних вимог щодо захисту прав людини, і з цим варто согласіться1.
Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілим в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.
  Постанова органу внутрішніх справ (посадової особи), Державної інспекції по маломірних суднах України про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження, зафіксованого на місці вчинення правопорушення без складання протоколу не може бути оскаржене в судовому порядку, а лише у вищий орган (вищій посадовій особі). Те ж правило встановлено і щодо оскарження постанови посадової особи військової автомобільної інспекції по справі про порушення правил дорожнього руху, вчиненого водієм транспортного засобу Збройних сил України.
  Скарга надсилається до органу (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
  1 Кононенко О. Щодо суднового РОЗГЛЯДУ адміністратівніх справ / / Право України. - 1999. - № 2. - С. 42.

  Відповідно до положень ст. 289 КпАП України, скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. Проте Законом України «Про звернення громадян» передбачено наступне: скарга на оскаржуване рішення може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. У Законі мається на увазі скарга на дії будь-яких посадових осіб чи органів державної влади. Таким чином, між даними нормами існує колізія, яка поки що не дозволена.
  Стаття 290 КпАП України передбачає можливість опротестування прокурором постанови по справі про адміністративне правопорушення.
  Касаційна інстанція має право залишити постанову без | зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасувати постанову по справі про адміністративне проступок та направити її на новий розгляд; скасувати постанову і закрити справу. У касаційному порядку може бути прийняте рішення про зміну стягнення в межах, передбачених нормативним актом. Однак таке стягнення не може бути більш суворим. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи). Стаття 294 КпАП України встановлює повноваження судді, начальника органу внутрішніх справ, голови вищестоящого суду і начальника вищестоящого органу внутрішніх справ щодо перегляду деяких справ.
  Копія рішення по скарзі або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. У той же термін копія постанови надсилається потерпілому на його прохання.
  Про результати розгляду протесту повідомляється прокурору.
  Рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором.
  Протест на рішення за скаргою вноситься у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який прийняв рішення за скаргою. Відносно повноважень, здійснюваних прокурором у провадженні у справах про адміністративне правопорушення, слід зробити деяку застереження. Прокурор на підставі перехідних поло-

  жений Конституції України (розділ 15) здійснює на сучасному етапі повноваження по загальному нагляду за законністю, і, отже, має право внесення протесту на постанову по справі про адміністративний проступок.
  Завершальною стадією провадження у справах про адміністративні проступки є виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Виділення стадії виконання постанови в відокремлений розділ КоАП України обумовлено тим, що в цій стадії беруть участь нові суб'єкти, з особливими повноваженнями і особливим характером роботи1. Нормативне регулювання виконання постанов про накладення адміністративних стягнень здійснено в розділі V КпАП України.
  Крім основних положень, що мають відношення до накладання адміністративних стягнень різних видів, в даному розділі містяться спеціальні норми, що регламентують порядок накладення окремих видів адміністративних стягнень. Це: провадження по виконанню постанови про винесення попередження; провадження по виконанню постанови про накладення штрафу; провадження по виконанню постанови про оплатне вилучення предмета; провадження по виконанню постанови про конфіскацію предмета, грошей; провадження по виконанню постанови про позбавлення спеціального права; про застосування виправних робіт ; про застосування адміністративного арешту, а також провадження по виконанню постанови в частині відшкодування майнової шкоди. 
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "20.3. Суб'єкти і стадії провадження у справах про адміністративні проступки"
  1.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      суб'єктивних ознаками належить чільна роль як у визначенні, так і в істоті підприємницької діяльності (докладніше див: Рівний В.В. Поняття та ознаки підприємницької діяльності (цивільно-правовий аспект). Іркутськ, 1998). * (21) "Як сукупність пов'язано одночасних і послідовних дій, - писав П.П. Цитович, - торгівля має майнову підкладку; це
  2.  Глава 41 Розвиток права в умовах "неоабсолютізма"
      стадії, але наполягав на зменшенні покарання за замах в порівнянні з закінченим злочином. Покладання 1885 підрозділяє замах на закінчене і незакінчене і ставить покарання у залежність від стадії замаху. У проекті нового Уложення (1903 р.) передбачався добровільна відмова від злочину. Види співучасті по Укладення 1885 ділилися на: 1) скоп, що включав головних
  3.  2.2. Поняття та ознаки судової влади
      суб'єктів РФ, бере участь в організаційному, кадровому та ресурсному забезпеченні судової діяльності, захищає права і законні інтереси суддів, забезпечує виконання ними вимог, що пред'являються кодексом судової етики. Організаційне забезпечення діяльності судів як складова частина судової влади включає заходи кадрового, фінансового, матеріально-технічного характеру, спрямовані
  4.  Стаття 12. Обов'язки поліції
      суб'єкта кримінального процесу можна іменувати постраждалим. КонсультантПлюс: примітка. Коментар до Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації (відп. ред. І.Л. Петрухін) включений до інформаційного банку відповідно до публікації - Велбі, Проспект, 2008 (6-е видання, перероблене і доповнене). КонсультантПлюс: примітка. Коментар до Кримінально-процесуального
  5.  Тема 3.4. Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність
      суб'єктом договірних і позадоговірних цивільно-правових або трудових відносин. Також адміністративну відповідальність можна розглядати як систему матеріальних і процесуальних правовідносин, оскільки її виникнення і реалізація здійснюються в певних правових рамках, які встановлюються юридичними нормами, реалізованими у відповідних правовідносинах. Нерідко ми бачимо,
  6.  19.4. Структура адміністративного процесу
      суб'єктів з розгляду і вирішення індивідуальних управлінських справ і прийняттю адміністративно-правових актів. 1 Теорія юридичного процесу / Під загальною ред. проф. В. М. Гор-шенева. - Харків: Видавнича об'єднання «Вища школа», 1985. - С. 90. 2 Погрібний І. М. Загальне поняття процесуального провадження / / Процесуальні питання підвищення ефективності правового регулювання
  7.  21.1. Поняття і види дисциплінарних проваджень в адміністративному праві
      суб'єктів, спрямована на залучення осіб, винних у вчиненні дисциплінарних проступків до дисциплінарної відповідальності. Більшість вчених-административистов розглядають дисциплінарне провадження як одну зі складових адмініст-ративно-юрисдикційного процесу, тобто як одне з його проізводств2. При цьому Д. Н. Бахрах уточнює, що одним з виробництв
  8.  § 1. Тема адміністративно-владного примусу у творчості російських юристів
      суб'єкта, так і в пасивній формі бездіяльності - фактичної відмови від виконання незаконних розпоряджень. Однак подібне неприйняття акту, втіленого у формі закону, виключено. Точно так само виключається непокора законному адміністративному розпорядженням, у цьому випадку його юридична сила рівноцінна силі приписів закону. При вивченні доктрини І.Т. Тарасова виникає проблема
  9.  § 2. Кореляція проступків і злочинів по дореволюційному російському праву
      суб'єкта правовідносин, наділеного адміністративної та цивільну правоздатність. Н.С. Таганцев виключав застосування кримінальних покарань до юридичних осіб, однак вважав можливим застосування адміністративних санкцій, несумісних з покаранням: «... застосування цих каральних заходів (грошового стягнення і заборона діяльності корпорації. - AA) до юридичної особи може порушити
  10.  § 13. Адміністративне провадження
      суб'єктом у її складі, муніципальним освітою. Уповноважений державний орган виконавчої влади вирішує проблеми володіння, користування і розпорядження майном, закріпленим за федеральним унітарним підприємством чи казенним підприємством. Владне підпорядкування одного учасника майнових відносин іншому являє собою основний ознака, що розмежовує область застосування
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка