| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
27.5. Управління системою оподаткування |
||
|
1. Стабільне й економічно ефективне для держави і платників податків правове поле. 2. Оптимальний процес адміністрування справляння податків. 3. Контроль (і його ефективність) за своєчасною і повною сплатою податків юридичними та фізичними особами. Придбання Україною статусу суверенної держави зумовило необхідність створення власної податкової системи. У 1991 році приймається Закон «Про систему оподаткування в Україні», що передбачає уніфікацію системи податків - введення єдиних податків для юридичних осіб усіх форм власності та розмежування податків і зборів за двома рівнями: загальнодержавні податки і платежі; місцеві податки і збори. 2 лютого 1994 приймається Закон України «Про внесення змін і доповнень» до Закону Української РСР «Про систему оподаткування», що закріплює види загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів, що стягуються на всій території України та місцеві податки і збори. Однак цей варіант не сприяв виходу економіки з кризового стану. Перехід до економіки ринкового типу зумовив внесення змін до механізму оподаткування. 18 лютого 1997 приймається Закон України «Про внесення змін і доповнень» до Закону України «Про систему оподаткування» (Закон в новій редакції), який визначив принципи побудови системи оподаткування; податки, збори та обов'язкові платежі до бюджетів та до державних цільових фондів. З метою створення оптимальної податкової системи, чітко відбиває повноваження держави та платників податків, у грудні 1996 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про основні напрями податкової політики», яким була передбачена підготовка і введення Податкового кодексу України на 1 січня 1998 року. Податковий кодекс не був прийнятий Верховною Радою України і до кінця 2003 року. Однак урядом України з метою створення умов для базових галузей економіки, зокрема, для сільського господарства, в якості експерименту було підготовлено проект закону і 17 грудня 1998 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» на період з 1 січня 1999 року до 1 січня 2004 року. Цей закон замість 12 сплачуваних податків, зборів та обов'язкових платежів встановив один фіксований сільськогосподарський податок. Практика дворічного застосування норм цього закону показала позитивні результати в економіці галузі. Для громадян-підприємців без створення юридичної особи Законом України від 13 лютого 1998 року «Про внесення змін» до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про прибутковий податок з громадян» запроваджено фіксований податок. Підприємцю дано право самостійно переходити на оподаткування за фіксованим податком шляхом придбання патенту при дотриманні певних умов. Вартість патенту визначається органами місцевого самоврядування в межах від 20 до 100 гривень, встановлених зазначеним Законом. Для підтримки і стимулювання розвитку в країні малого підприємництва та розширення бази оподаткування Указом Президента України від 3 липня 1998 року, із змінами, внесеними 28 червня 1999 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» - юридичним та фізичним особам був введений єдиний податок замість усіх сплачуваних раніше податків. Процес адміністрування своєчасності і повноти сплати податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів покладено на Державну податкову службу. Система органів Державної податкової служби представлена: Державною податковою адміністрацією; Державними податковими адміністраціями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. У містах і районах - Державною податковою інспекцією. У складі органів державної податкової служби є спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція. Органи податкової служби: здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів, обов'язкових платежів; вносять пропозиції законодавчим органам щодо вдосконалення законодавства, розробляють інструкції та методичні рекомендації щодо застосування норм у межах чинного законодавства; роз'яснюють платникам податків законодавство з питань оподаткування; формують і ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про юридичних осіб - платників податків. Податкова міліція в межах своєї компетенції розкриває зловживання і правопорушення, розслідує їх, припиняє і оформляє справи в судові органи. З метою вдосконалення механізму справляння податків, зборів та обов'язкових платежів Верховна Рада України 21 грудня 2000 року прийнято Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Враховуючи велику кількість претензій платників податків на численні перевірки діяльності суб'єктів; безакцептне списання не внесених у строк податків і платежів, законом встановлено коло контролюючих органів і сфера проверя- емой діяльності. Скасовано безакцептне списання недоїмки по податках і платежах, яка повинна стягуватися тільки за рішеннями судів. Платник податків отримав право самостійно визначати черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок своїх активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Разом з тим держава цим законом підсилює відповідальність платника податків за несвоєчасне погашення зобов'язань з податків, зборів та внесків до державних цільових фондів. Відповідальність встановлена шляхом введення застави, адміністративного арешту і фінансових санкцій у формі пені, штрафних санкцій за неподання або несвоєчасне подання декларацій, за затримку погашення зобов'язань залежно від часу затримки від 10 до 50 відсотків суми боргу. При цьому всі три види штрафних санкцій застосовуються за наявності підстав , паралельно. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація , релевантна "27.5. Управління системою оподаткування" |
||
|
||