Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

27.4. Управління в сфері бюджетної діяльності

Побудова суверенної демократичної держави в Україні та перехід її на ринкову економіку зумовили необхідність проведення фінансових реформ у всіх інститутах, що забезпечують фінансову діяльність. Насамперед, це відноситься до розробки та впровадження нової фінансової політики, що включає нові методи управління фінансовою діяльністю і в тому числі управління бюджетною діяльністю.
Правовою базою регулювання бюджетних відносин в Україні є:
1. Конституція України;
2. Бюджетний кодекс України, прийнятий 21 червня 2001;
3. Щорічні закони України про Державний бюджет України;
4. Нормативні акти, що регулюють бюджетний процес і акти, прийняті на основі норм Бюджетного кодексу.
Управління бюджетною діяльністю здійснюється органами та посадовими особами, наділеними бюджетними повноваженнями.
Бюджет - це основний фінансовий план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (року).
Бюджетна система України, що складається з державного бюджету та місцевих бюджетів, базується на основі самостійності. Кожна адміністративно-територіальна одиниця всіх

рівнів має свій бюджет з правом самостійного формування і використання його. Причому, держава не несе відповідальності коштами державного бюджету за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Останні, в свою чергу, не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання держави.
Сукупність державного та всіх місцевих бюджетів представлені зведеним бюджетом України, дані якого використовуються при оцінці економічного стану країни, при розробці макроекономічних показників, необхідних для складання проектів бюджетів усіх рівнів та розмежування бюджетних повноважень між державою та органами місцевого самоврядування.
Єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною грошовою системою, єдиною бюджетною класифікацією, єдиним порядком виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку та звітності.
Бюджетна класифікація - це єдине систематизоване групування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічного змісту, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України і міжнародними стандартами.
Бюджетна класифікація складається з:
- класифікації доходів бюджету;
- класифікації видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету ;
- класифікації фінансування бюджету;
- класифікації боргу.
Бюджетна класифікація обслуговує весь процес планування, розподілу, контролю, виконання бюджетів, організацію бухгалтерського обліку та звітності, забезпечуючи аналіз інформації для прийняття відповідних рішень у процесі управління фінансовою діяльністю.
У процесі управління бюджетною діяльністю встановлюється бюджетне пристрій і здійснюється бюджетний процес - складання, розгляд, затвердження бюджетів, їх виконання і контроль за їх виконанням, розгляд звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему.
До початку складання проекту Державного бюджету на наступний планований рік уряд розробляє основні напрями бюджетної політики, з якими не пізніше 1 червня виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням міністр фінансів України на пленарному засіданні Верховної Ради України .

Проект основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів:
- щодо граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотковому співвідношенні до прогнозованого валового внутрішнього продукту;
- частини прогнозованого річного обсягу валового внутрішнього продукту, що розподіляється через зведений бюджет;
- граничного розміру державного боргу та його структури;
- питомій вазі міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету та коефіцієнту вирівнювання для місцевих бюджетів;
- питомій вазі капітальних вкладень у видатках державного бюджету України та пріоритетних напрямках їх використання і ряду інших показників.
За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік. Зазначена постанова може включати пропозиції Верховної Ради України до проекту Основних напрямів бюджетної політики в межах винесених на слухання напрямків.
Основні напрями бюджетної політики з пропозиціями Верховної Ради України беруться за основу при складанні проекту Державного бюджету на наступний рік.
Бюджетним кодексом України встановлені організаційні засади складання проекту Державного бюджету України (ст. 32). Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України; визначає організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються при підготовці бюджетних запитів і розробки пропозицій до проекту Державного бюджету України. На основі головних макроекономічних показників економічного і соціального розвитку України на наступний рік та аналізу виконання бюджету у поточному році міністр фінансів визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету і дає оцінку фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів на необхідні бюджетні асигнування для забезпечення діяльності органів очолюваних ними міністерств і відомств і представляють їх Міністерству

фінансів України в терміни та в порядку , встановленими цим міністерством.
Вони відповідають за своєчасність, достовірність та зміст експонованих бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України.
Складений Міністерством фінансів України проект закону про Державний бюджет на основі проекту Державного бюджету подається на розгляд Кабінету Міністрів України. Схвалений Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття постанови проект закону про Державний бюджет України разом з відповідними матеріалами подається Верховній Раді України не пізніше 15 вересня передує плановому року.
Не пізніше ніж через 5 днів після подачі Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет до Верховної Ради України міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні Верховної Ради України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про відповідність проекту Закону про Державний бюджет України вимогам Бюджетного кодексу України, Основних напрямів бюджетної політики та пропозиціям Верховної Ради України щодо цих напрямків.
У разі невідповідності з яких-небудь положень, проект закону повертається Кабінету Міністрів України, який у тижневий термін зобов'язаний подати його Верховній Раді України. Міністр фінансів України повторно представляє проект закону про Державний бюджет України з обгрунтуванням внесених змін.
У процесі підготовки до першого читання проект закону про Державний бюджет, прийнятий до розгляду не пізніше 1 жовтня (а при повторному поданні - 6 жовтня), розглядається депутатами в комітетах та депутатських фракціях для підготовки пропозицій і передачі їх Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня (при повторній подачі - 20 жовтня) спільно з представниками Кабінету Міністрів України розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України і готує висновки та пропозиції до нього , а також таблиці пропозицій суб'єктів законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати чи відхилити.
Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні починається з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо висновків і пропозицій до проекту закону. В обговоренні їх

беруть участь представники комітетів, депутатських фракцій, народні депутати, представники Кабінету Міністрів та Рахункової палати Верховної Ради України. Ухвалення рішення щодо висновків і пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України вважається прийняттям проекту закону в першому читанні. Висновки і пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, схвалені Верховною Радою України, набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України. У першому читанні проект закону приймається Верховною Радою не пізніше 20 жовтня, (при повторній подачі - 25 жовтня) попереднього року.
У процесі підготовки проекту закону про Державний бюджет України до другого читання, Кабінет Міністрів України у двотижневий термін готує і не пізніше 3 листопада (8 листопада при повторній подачі) подає проект закону про Державний бюджет України, доопрацьований відповідно до Бюджетних висновками Верховної Ради України, і порівняльну таблицю з обліку їх або врахування з вмотивованими поясненнями.
Підготовлений проект Закону про Державний бюджет з порушеннями вимог Бюджетних висновків чи з відхиленнями від первинного варіанту (представленого до 15 вересня) більш ніж на 2 відсотки, повертається Кабінету Міністрів України на доопрацювання, і подається ним на повторне друге читання у тижневий термін з дня прийняття рішення Верховною Радою України.
Протягом трьох днів після внесення проекту закону про Державний бюджет України, підготовленого Кабінетом Міністрів України до другого читання, Комітет Верховної Ради з питань бюджету готує висновки для розгляду проекту закону у другому читанні.
На пленарному засіданні Верховної Ради України друге читання починається з доповіді міністра фінансів України щодо доопрацьованого, з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради України, проекту закону про Державний бюджет України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про висновки Комітету щодо врахування Кабінетом Міністрів України бюджетних висновків Верховної Ради при підготовці проекту Закону до другого читання.
У другому читанні проекту Закону про Державний бюджет України передбачається, в першу чергу, затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету з подальшим постатейним голосуванням.
Друге читання проекту закону про Державний бюджет України завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому. При цьому, загальний обсяг дефіциту (профіциту) доходів і видатків Державного бюджету України на сле-

дме рік, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, повинні бути прийняті у другому читанні в обов'язковому порядку і не підлягають розгляду у третьому читанні.
Чи не прийняті у другому читанні статті проекту Закону про Державний бюджет України переносяться на розгляд у третьому читанні.
На третє читання проект закону про Державний бюджет України допрацьовує Комітет Верховної Ради України з питань бюджету та виносить його не пізніше 25 листопада року, що передує плановому, на розгляд Верховної Ради України.
Починається третє читання проекту закону про Державний бюджет з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та співдоповіді міністра фінансів України. Після цього проводиться голосування по пропозиціях Комітету за статтями проекту закону про Державний бюджет України, які не були прийняті у другому читанні та по проекту закону в цілому.
Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.
У тих випадках, якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, відповідно до статті 46 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету з низкою обмежень.
У процесі організації виконання Державного бюджету України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання бюджету; Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Спеціальним органом з обслуговування Державного бюджету є система Державного казначейства та його органів на місцях.
  Казначейська форма обслуговування Державного бюджету здійснюється шляхом:
  - Операцій з коштами Державного бюджету;
  - Розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;
  - Контролю бюджетних йолномочій при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;
  - Ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання Державного бюджету.
  Виконання Державного бюджету здійснюється з розпису, який затверджується Міністром фінансів України відповідно

  з бюджетними призначеннями в місячний термін після входження в силу закону про Державний бюджет України.
  Розпис Державного бюджету України будується відповідно до бюджетної класифікації із зазначенням термінів виконання (по кварталах протягом бюджетного періоду). За відповідність її бюджетних призначень відповідає Міністр фінансів України.
  Один примірник бюджетного розпису представляється Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
  Виконання Державного бюджету України за доходами здійснюється Міністерством фінансів України, Державним казначейством України та органами стягнення (Державна податкова служба, Митна служба). Для цього в казначействі відкривається єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України.
  Виконання Державного бюджету України за видатками здійснюється Державним казначейством, уповноваженими банками та Головними розпорядниками бюджетних коштів.
  Головні розпорядники бюджетних коштів, отримуючи бюджетні асигнування відповідно до затвердженого бюджетного розпису, мають підставу для затвердження кошторисів (фінансових планів бюджетних установ).
  Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку фінансових активів, всіх фінансових операцій і фінансових зобов'язань як по обліку виконання доходної та видаткової частини Державного бюджету України, так і за розпорядженням бюджетними коштами.
  Про виконання Державного бюджету України встановлено місячну, квартальна і річна звітність за встановленими формами. Не пізніше 1 травня, наступного за звітним року Кабінет Міністрів України подає Верховній Раді України звіт про виконання Державного бюджету України.
  Протягом двох тижнів з дня подання звіту до Верховної Ради України Рахункова палата готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету України. У двотижневий термін після отримання висновків від Рахункової палати про використання коштів Державного бюджету України Верховна Рада України розглядає звіт про виконання Державного бюджету України. Звіт представляє Міністр фінансів України, а із співдоповідями виступають голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та голова Рахункової палати.
  За результатами розгляду Верховна Рада України приймає відповідне рішення.

  Порядок складання проектів місцевих бюджетів відрізняється від порядку складання і розгляду Державного бюджету України.
  Особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період. Міністерством фінансів України доводяться Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад. Зазначені органи зобов'язані подати Міністерству фінансів України необхідну інформацію для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників.
  Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів за встановленою формою і передають їх місцевим фінансовим органам для складання проектів місцевих бюджетів. Фінансові органи аналізують представлені бюджетні запити на дієздатність та ефективність використання бюджетних коштів і тільки після цього дані їх включаються до проектів місцевих бюджетів.
  Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України доводить до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування розрахунки прогнозованих обсягів міжбюджетних трансфертів та методику їх нарахування та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів.
  На підставі закріплених Бюджетним кодексом України джерел формування доходів і напрямків витрат по всіх рівнях місцевих бюджетів, бюджетних запитів Головних розпорядників бюджетних коштів, розрахунків обсягів міжбюджетних-Жент трансфертів та інших показників, складаються проекти місцевих бюджетів.
  Проекти рішень про місцеві бюджети разом з необхідною інформацією попередньо розглядаються і схвалюються в радах. Після цього вони розглядаються на сесіях відповідних рад і затверджуються. 
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "27.4. Управління в сфері бюджетної діяльності"
  1. § 3. Джерела муніципального права.
      управління як одну з основ конституційного ладу, а також встановила, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади (ст. 12). Правовому регулюванню місцевого самоврядування в Конституції Російської Федерації присвячена гл. 8 "Місцеве самоврядування" (ст. ст. 130 - 133). На основі конституційних норм можна визначити наступні параметри правового
  2. Глава 5. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
      управління в Російській Федерації визначаються і забезпечуються державою в особі федеральних і регіональних органів державної влади. Вони мають різноманітний характер і можуть бути об'єднані в дві основні групи: загальні гарантії місцевого самоврядування та спеціальні (юридичні) гарантії місцевого самоврядування. У статті 12 Конституції Російської Федерації встановлено, що в
  3. § 3. Статут муніципального освіти.
      управління у відповідному муніципальному освіту, а й перелік основних актів місцевого самоврядування, підлягають прийняттю представницьким органом і главою муніципального освіти, а також порядок підготовки та прийняття таких актів, механізм їх скасування. Згідно ст. 44 Федерального закону "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" в обов'язковому
  4. § 4. Реформи місцевої влади кінця ХХ - початку XXI ст.
      управлінської системи, серед яких назвемо два основних. Перший полягав у формальному характері представницьких інститутів - депутати місцевих Рад не відчували себе в органах влади справді народними обранцями внаслідок заорганізованості і безальтернативності виборів, зрощення партійного і державного апаратів в умовах однопартійного політичного механізму. Другий
  5. § 5. Форми участі населення у здійсненні місцевого самоврядування
      управління і посадовими особами місцевого самоврядування, а також органами державної влади. Результати опитування носять рекомендаційний характер. В опитуванні громадян мають право брати участь жителі муніципального утворення, які мають виборчим правом. Отже, цей факт організаторами опитування повинен перевірятися. Опитування проводиться з ініціативи: 1) представницького органу
  6. § 2. Структура і організація роботи представницького органу муніципального утворення
      управління та його заступника (заступників). Так, кандидати для обрання на посаду голови висуваються на сесії (засіданні). Правом висування (самовисування) кандидатів на посаду голови володіє кожен депутат. Висувати кандидатів можуть також групи депутатів. Заяви про самовідводи приймаються без обговорення і голосування. Після заявлених самовідводів депутати стверджують
  7. § 4. Контрольний орган муніципального освіти
      управління на створення власних контрольних органів для проведення зовнішнього аудиту бюджетів. Згідно ст. 153 БК РФ представницькі органи місцевого самоврядування формують і визначають правовий статус органів, що здійснюють контроль за виконанням бюджету відповідного рівня бюджетної системи. Закон від 6 жовтня 2003 р. встановлює, що в структуру органів місцевого самоврядування в
  8. § 2. Місцева адміністрація
      управління. Законодавство не містить норм про можливість і порядок припинення повноважень місцевої адміністрації. Інститут припинення повноважень передбачений лише для посадових осіб місцевого самоврядування, в тому числі і глав місцевої адміністрації. Місцева адміністрація як виконавчо-розпорядчий орган муніципального освіти наділяється статутом муніципального освіти
  9. § 1. Підряд
      управління. У випадках, коли це передбачено законом чи договором або випливає з характеру робіт, приймання результату робіт повинні передувати попередні випробування. У цих випадках приймання може здійснюватися тільки при позитивному результаті попередніх випробувань. Здача результату робіт підрядником і приймання його замовником оформляються актом, підписаним обома сторонами.
  10. § 2. Правові форми участі в будівельній діяльності
      управління, повинні отримати відповідні повноваження для здійснення інвестицій в будівельне виробництво від своїх засновників. Крім того, інвесторами можуть бути органи, уповноважені управляти державним і муніципальним майном або майновими правами. До їх числа відносяться в першу чергу Уряд РФ, а також міністерства та відомства РФ і суб'єктів РФ. Інвесторами
© 2014-2022  yport.inf.ua