загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

36.4. Організація управління в кінематографії

Законодавство України про кінематографію базується на Конституції України, Основах законодавства України про культуру, Законі України «Про авторське право і суміжні права», Законі України «Про кінематографію» та інших нормативно-правових актах України.
Закон України «Про кінематографію» 1 визначає правові основи діяльності в галузі кінематографії та регулює суспільні відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням, збереженням і демонструванням фільмів. Відносини, що виникають у процесі виробництва та використання фільму як об'єкта авторського права регулюються Законами України «Про кінематографію», «Про авторське право і суміжні права» та іншими нормативно-правовими актами України.
Основними принципами кінематографії є:
- утвердження творами кінематографії ідей гуманізму, загальнолюдських, національно-культурних та духовних цінностей;
- сприяння розвиткові національної свідомості, патріотичних почуттів, естетичного та екологічного виховання громадян;
- гарантування свободи творчості, захисту інтелектуальної власності, авторських і суміжних прав, моральних і матеріальних інтересів суб'єктів кінематографії;
- розвиток кіноіндустрії та традицій національної кінематографії;
- збереження національної та світової кінематографічної спадщини;
- рівність прав і можливостей суб'єктів кінематографії незалежно від форм власності у виробництві, розповсюдженні та демонструванні (публічному показі) фільмів;
- заохочення благодійної діяльності;
- сприяння аматорській творчості в кінематографії;
- сприяння співпраці суб'єктів кінематографії з іноземними та міжнародними кінематографічними асоціаціями, фондами тощо (ст. 6 Закону України «Про кінематографію»).
Державна політика в кінематографії полягає у визнанні кінематографії галуззю культури, а національного фільму - надбанням культури Українського народу і здійснюється шляхом державної підтримки суб'єктів кінематографії України.
1 Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 22. - Ст. 114.


Основні форми та напрями державної підтримки суб'єктів кінематографії:
- держава сприяє виробництву, розповсюдженню і демонстрації національних фільмів у кіно, відео мережі та на каналах мовлення телебачення, збереженню, відновленню національних та кращих зразків світової кінематографічної спадщини, вживає заходів щодо повернення в Україну національної кінематографічної спадщини, яке знаходиться за її межами;
- для державної підтримки суб'єктів кінематографії відкривається спеціальний рахунок фінансової підтримки національної кінематографії, засобами якого розпоряджається центральний орган виконавчої влади у галузі кінематографії;
- державна підтримка надається суб'єктам кінематографії незалежно від форм власності, які займаються виробництвом, розповсюдженням і демонструванням національних фільмів, фундаментальними та прикладними дослідженнями, професійною освітою в галузі кінематографії;
- держава, спільно з іноземними суб'єктами кінематографії, підтримує виробництво фільмів, застосування світових досягнень науки і техніки у виробництві, розповсюдженні, збереженні та демонструванні фільмів;
- держава бере участь у реалізації міжнародних кінематографічних програм, сприяє організації міжнародних кінофестивалів, кіноринків та участі в них суб'єктів кінематографії України.
Держава гарантує всім суб'єктам кінематографії охорону авторського права і суміжних прав на території України відповідно до законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Держава підтримує кінематографію шляхом податкового, митного, валютного та інших видів регулювання.
Суб'єкти кінематографії, яким виділяються кошти з Державного бюджету України, користуються послугами організацій поштового, телеграфного і телефонного зв'язку за тарифами, передбаченими для бюджетних організацій.
Фінансування сфери кінематографії здійснюється зі спеціального рахунку фінансової підтримки національної кінематографії, джерелами надходження до якого є: кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів; кредити установ банків; грошовий збір за видачу державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів; благодійні внески та пожертвування-

ня; інші надходження, що не суперечать законодавству України.
Суми витрат на фінансування кінематографії у Державному бюджеті України виділяються окремим рядком.
Серед суб'єктів кінематографії незалежно від форм власності розміщується, відповідно до законодавства України, державне замовлення на виробництво і розповсюдження фільмів.
У разі державного замовлення пріоритет надається виробництву і розповсюдженню фільмів для дітей та юнацтва. Замовником за державним контрактом виступає центральний орган виконавчої влади у галузі кінематографії.
Для сприяння виробництву національних фільмів, а також доступу глядачів до перегляду творів національної кінематографічної спадщини, встановлюється квота демонстрування національних фільмів, яка становить не менше 30 відсотків національного екранного часу. Ця квота є обов'язковою для всіх демонстраторів фільмів у кіно-, відео мережі та на каналах мовлення телебачення України. Положення про національний екранний час та його використання суб'єктами кінематографії та телебачення затверджується Кабінетом Міністрів України.
Виробництво, поширення, демонстрування та зберігання фільмів регламентується розділом третім Закону України «Про кінематографію».
Державну політику в галузі кінематографії здійснює відповідний центральний орган виконавчої влади - Міністерство культури і мистецтв України через свій структурний підрозділ - Управління кінематографії. До складу Управління кінематографії входять: відділ програм державного замовлення, відділ державного регулювання кіновідеопрокату, сектор програм кіноіндустрії.
Місцевими органами управління кінематографією є органи, визначені Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії.
Місцеві органи управління кінематографією реалізують державну політику в галузі кінематографії.
25 грудня 2002 Верховна Рада України прийняла Закон «Про Загальнодержавну програму розвитку національної кіноіндустрії на 2003-2007 роки» 1.
Загальнодержавна програма розвитку національної кіноіндустрії на 2003-2007 роки спрямована на відродження наці-
1 Офіційний вісник України. - 2003. - № 4. - Ст. 94.

Ональной кінематографії, створення належних правових і економічних умов для розвитку національного кіномистецтва в ринкових умовах, формування сучасної самодостатньої національної кіноіндустрії шляхом підтримки підприємницької діяльності галузі, забезпечення гідної присутності українського фільму на національному та світовому кіноринках, відновлення рентабельності кіногалузі, посилення впливу вітчизняного кіно на громадськість, інтерес до нього масового глядача.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 36.4. Організація управління в кінематографії "
  1. § 3. Права авторів творів науки, літератури і мистецтва
    Загальні положення. У результаті створення твору науки, літератури і мистецтва його автор набуває ряд суб'єктивних авторських прав як особистого немайнового, так і майнового характеру. Ці права в доктрині авторського права традиційно іменувалися винятковими. Теорія винятковості авторських прав була детально розроблена ще в російській дореволюційній літературі. На думку
  2. 2.6. Вільне використання творів
    Раніше діюче законодавство (ч. 1 п. 3 ст. 16 ЗоАП) встановлювало правило, відоме як "принцип вичерпання авторських прав" (англ. - "exhaustion", нім. - " Erschopfung "). Сенс принципу зводився до того, що поширення примірників твору могло здійснюватися без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди, якщо екземпляри твору: - були правомірно
  3. 1. Поняття договору возмездного надання послуг
    Послуги та роботи. Стаття 779 (п. 1) ГК, починаюча гл. 39 ГК "Оплатне надання послуг", називає оплатним наданням послуг договір, за яким виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (здійснити певні дії або здійснити певну діяльність), а замовник зобов'язується оплатити ці послуги. Якщо порівняти визначення "підряду", міститься в ст. 702 ГК, з тим,
  4. Стаття 12. Обов'язки поліції
    Коментар до статті 12 Перераховані в цій статті та інші обов'язки поліції в межах своєї компетенції відповідно до займаної посади виконують співробітники поліції. Коментар до пункту 1 цієї статті 1.1. Порядок реалізації даного обов'язку врегульовано Інструкцією про порядок прийому, реєстрації та дозволу в органах внутрішніх справ Російської Федерації
  5. Тема 3.3. Суб'єкти адміністративного права
    Загальне поняття суб'єкта адміністративного права Суб'єкт адміністративного права - це учасник суспільних відносин, що володіє певними правами і обов'язками, якими він наділений у зв'язку з необхідністю реалізації своїх життєвих потреб. В адміністративному праві його норми реалізуються громадянами, державними органами, громадськими об'єднаннями та іншими, які і є
  6. § 1. Міжнародно-правове регулювання авторських прав. Багатосторонні конвенції в галузі авторського права
    Важко уявити собі таку ж область з внутрішньо властивою тенденцією до виходу за рамки однієї держави, як авторське право, з яким в аспекті міжнародного приватного права майже кожен стикається в повсякденному житті практично щогодини. Можливість користування результатами творчої діяльності окремих осіб та її невід'ємної частини - авторського права - і відповідно мати справу
  7. 32.1. Реорганізація системи центральних органів управління соціально-культурною сферою в контексті адміністративної реформи
    Статті 1, 3 Конституції України проголошують її соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Соціальна політика держави - це цілеспрямована діяльність відповідних державних органів з управління соціально-культурною сферою суспільства - освітою, наукою,
  8. 32.2. Правове забезпечення управління в соціально-культурній сфері
    Важливим засобом проведення державної політики у сфері соціально-культурного будівництва є законодавство. По предмету і спрямованості правового регулювання законодавство в цій сфері підрозділяється на окремі підгалузі: законодавство про освіту, науку, культуру, охорону здоров'я і соціальний захист, про фізичну культуру, спорт, туризм. Розвитку і
  9. 36.1. Зміст і основні напрями державної політики у сфері культури і мистецтва
    Політика незалежної Української держави, її Конституція забезпечують умови - правові, фінансово-господарські, адміністративно-управлінські - для збереження і всебічного розвитку української культури як важливого чинника розвитку повноцінного, демократичного суспільства, основи для формування цілісної культурно-національної ідентичності, успішного розвитку України, її народу як
  10. 36.2. Система і повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі культури і мистецтва
    Указ Президента України від 31 серпня 2000 затвердив Положення про Міністерство культури і мистецтв України1. Міністерство культури і мистецтв України (Мінкультури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури України є головним (провідним) органом у системі центральних органів
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка