| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
36.6. Організація управління видавничою справою та засобами масової інформації |
||
|
Видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, за- 1 Офіційний вісник України. - 1997. - № 49. - Ст. 3. 2 Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 32. - Ст. 206. Зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції (ст. 2 Закону «Про видавничу справу»). Складовими частинами видавничої справи є: видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції; виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними або іншими технічними засобами; розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами. Видавнича справа направлена на: задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності; створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; забезпечення права на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань; сприяння національно-культурному розвитку українського народу за допомогою збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та розширення тематичного спрямування українського книговидання; забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських цінностей за допомогою перекладу на державну мову кращих досягнень світової літератури, науки і т. п, налагодження співпраці з іноземними видавництвами, українською діаспорою, укладення відповідних міжнародних угод; здійснення книговидання російською мовою для забезпечення культурних потреб російського населення в Україні з урахуванням імпорту друкованої продукції; здійснення книговидання мовами інших національних меншин в Україні; збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали б у світі знання про Україну; зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу і мережі розповсюдження видавничої продукції. Державна політика у видавничій справі визначається Верховною Радою України і грунтується на принципах дотримання свободи у видавничій справі, протидії її монополізації, зміцнення матеріально-технічних, організаційних, правових і наукових основ видавничої справи, гарантії соціального і правового захисту його працівників. Державна політика у видавничій справі спрямовується на підтримку розвитку національного книговидання, наповнення україномовними виданнями ринку, фондів бібліотек; забезпе- печення потреб навчальних і наукових установ, Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій необхідними виданнями державною мовою. Державна політика підтримки культур національних меншин у видавничій справі здійснюється через відповідні органи виконавчої влади із залученням національно-культурних товариств. Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення політики у видавничій справі, спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади у цій сфері. Державна політика у видавничій справі може конкретизуватися і коригуватися в законах України на основі вивчення ринку видавничої продукції, аналізу потреб, попиту і пропозицій з урахуванням державної статистики друку. Держава надає пріоритети щодо випуску суспільно необхідних видань з метою забезпечення функціонування органів законодавчої, виконавчої та судової влади, охорони здоров'я, науки, освіти, культури, соціального захисту населення за державними тематичними програмами і на основі державного замовлення. Державна політика у видавничій справі відповідно до поставленої мети здійснюється також шляхом податкового, митного, валютного та інших видів регулювання. Приватизація книжкових, газетно-журнальних видавництв, підприємств поліграфії та книгорозповсюдження загальнодержавного значення, що мають на своєму балансі приміщення і / або високі технологічні лінії для випуску високоякісної друкованої продукції та її поширення, може здійснюватися шляхом акціонування в такому порядку: 51 відсоток акцій залишається за державою; 25 відсотків акцій передається акціонованим поліграфічним та книготорговельним підприємствам; 24 відсотка акцій передається юридичним особам - видавцям, які випускають продукцію на даному поліграфічному підприємстві або розповсюджують її через дане підприємство оптового книгорозповсюдження, перетвореним в акціонерні товариства відкритого типу або які є такими. Пакети акцій між ними розподіляються пропорційно до обсягів продукції, яка друкується і розповсюджується. Держава надає підтримку видавництвам, видавничим організаціям, поліграфічним та книготорговельним підприємствам, які випускають або розповсюджують не менше 50 відсотків продукції державною мовою та малотиражні (до 5 тисяч примірників) видання мовами нечисленних національних меншин, за допомогою надання пільг щодо сплати податків і зборів. Така підтримка надається і при вивезенні видавничої продукції, випущеної в Україні, і при ввезенні видавничої продукції вітчизняних видавців, виданої українською мовою та мовами нечисленних національних меншин, що проживають в Україні. Видавництва користуються послугами організацій поштового, телеграфного і телефонного зв'язку за тарифами, передбаченими для бюджетних організацій та установ. Видавництвам, які спеціалізуються на випуску продукції рекламного та еротичного характеру, підтримка з боку держави не виявляється. Для фінансування заходів, спрямованих на підтримку і розвиток видавничої справи, його матеріально-технічної та наукової бази, можуть створюватися фонди з міжнародним, все-українським і місцевим статусом. У видавничій справі на засадах різних форм власності використовуються будь організаційно-правові форми, передбачені законодавством. До суб'єктів видавничої справи відносяться видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції. Суб'єктами видавничої справи в Україні можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав. Суб'єкти видавничої справи вступають у правові, майнові, виробничі відносини із суб'єктами інших сфер діяльності відповідно до законодавства. Засновниками (співзасновниками) у видавничій справі можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав. Засновник (співзасновник) у видавничій справі затверджує статут суб'єкта видавничої справи, є власником (співвласником) майна. Засновник (співзасновник) у видавничій справі має право брати участь у формуванні видавничої програми, доборі кадрів, одержує прибуток від видавничої діяльності та реалізації продукції. Засновник (співзасновник) у видавничій справі може об'єднувати в одній особі видавця, виготовлювача і розповсюджувача видавничої продукції. З метою обліку суб'єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі - Державний реєстр), положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти видавничої справи підлягають внесенню до Державного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Без внесення до Державного реєстру діяльність у видавничій справі здійснюється: - органами законодавчої, виконавчої, судової влади - для випуску у світ офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно -правового характеру, бюлетенів судової та арбітражної практики; - підприємствами, організаціями, навчальними закладами, науковими установами, творчими спілками, іншими юридичними особами - для випуску у світ і безоплатного розповсюдження інформаційних, бібліографічних, реферативних, рекламних видань, видань, які містять нормативні акти з виробничо-практичних питань, службових та методичних матеріалів, документації для потреб статутної діяльності їх видавця, а також матеріалів на правах рукопису, розмножених за допомогою технічних засобів. У заяві про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру мають бути зазначені: - засновник (співзасновники), включаючи: прізвище, ім'я, по батькові та відповідні паспортні дані (для громадян); повне найменування (для юридичної особи); місцезнаходження, номери засобів зв'язку та банківських рахунків; - повні дані про суб'єкта видавничої справи; - мови, якими планується випускати чи розповсюджувати видавничу продукцію - державним, російським, іншими мовами національних меншин України (конкретно якими), іноземними мовами (якими); - джерела надходження видавничої продукції - вітчизняні видавництва, зарубіжні (з яких країн); - джерела фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції. Заява про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру розглядається у місячний термін. Суб'єкту видавничої справи у внесенні його до Державного реєстру може бути відмовлено у разі, якщо: назва, програмні цілі, напрями діяльності суб'єкта видавничої справи суперечать законодавству України; заяву про внесення до Державного реєстру подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; суб'єкт видавничої справи з такою назвою уже внесений до Державного реєстру; заяву про внесення до Державного реєстру подано після набрання законної сили рішенням суду про припинення діяльності цього суб'єкта видавничої справи. Відмова у внесенні суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру надсилається заявникові у письмовій формі із зазначенням підстав відмови у тридцятиденний термін з дня подачі заяви. Відмова може бути оскаржена в суді. Основною структурною ланкою у видавничій справі є видавництва і видавничі організації різних форм власності. Видавництво, видавнича організація діють на підставі своїх статутів (положень), якими визначаються мета, завдання, функції та порядок діяльності. Забороняється створення і діяльність видавництв, у статутному фонді яких більше 30 відсотків іноземних інвестицій. Права видавництв і видавничих організацій гарантуються Конституцією і законами України. Втручання державних органів, їх посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян в організаційно-творчу діяльність видавців, а також цензура як контроль за ідеологічним змістом видань забороняються. Відповідними органами контролюється лише зміст інформації, яка охороняється законодавством. Об'єктом видавничої справи є видавнича продукція, що розрізняється відповідно до державних стандартів за: цільовим призначенням видань - офіційні, наукові, науково-популярні, науково-виробничі, науково-методичні, виробничо-практичні, нормативні по виробничо-практичних питань, виробничо-практичні для аматорів, навчальні, навчально-методичні, громадсько-політичні, довідкові, рекламні, літературно-художні видання, видання для організації дозвілля та відпочинку; аналітико-синтетичної переробки інформації - інформаційні, бібліографічні, реферативні , оглядові видання, дайджести; інформаційним знакам - текстові, нотні, картографічні, образотворчі видання; матеріальної конструкції видань - книжкові, листові видання, буклети, плакати, поштові картки, комплектні видання, карткові видання, книжки-іграшки; обсягом видань - книги, брошури , листівки; складом основного тексту - моноиздания, збірники; періодичності видань - неперіодичні, серіальні, періодичні видання, що тривають видання; структурі видань - серії видань, однотомні, багатотомні видання, зібрання творів, вибрані твори. Об'єктом видавничої справи можуть бути інші види видавничої продукції, визначені стандартами. Важливим державним культурно-науковою установою у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності є Книжкова палата України. Вона здійснює: державну бібліографічну реєстрацію та централізовану каталогізацію всіх без винятку видів видань, випущених в Україні; державну статистику друку, підготовку статистичних матеріалів, які характеризують динаміку і тен- денції у видавничій справі; аналіз тенденцій поширення видавничої продукції, вивчення книжкового ринку, його регіональних особливостей; комплектування і збереження повного і недоторканного фонду Державного архіву друку - головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні; державну стандартизацію видавничої та бібліотечної справи, розроблення і контроль за дотриманням стандартів суб'єктами видавничої справи, а також сертифікацію баз даних; розробку та обгрунтування короткострокових і довгострокових прогнозів розвитку видавничої та бібліографічної справи в Україні; наукові дослідження в галузі бібліографії, книгознавства, соціології книги та читання, консервації та реставрації документів; науковедческие дослідження і розробку бібліометріче-ських методів визначення пріоритетних напрямів і рівнів розвитку наукових досліджень; створення і видання поточних, кумулятивних і ретроспективних бібліографічних покажчиків, реферативних журналів і науково-аналітичних оглядів, друкованих карток; розробку та експлуатацію бібліографічних баз даних і мереж бібліографічної інформації; організацію книгообміну. Фонди друкованої продукції і бази даних Книжкової палати України перебувають під охороною держави і є власністю держави. Книжкова палата України має право в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, отримувати безоплатні та платні обов'язкові примірники всіх видань, випуск яких здійснюється суб'єктами видавничої справи в Україні. Книжкова палата України підпорядковується центральному органу виконавчої влади, який забезпечує здійснення державної політики з питань масової інформації та видавничої справи. Закон встановлює обмеження права у видавничій справі. Так, діяльність у видавничій справі не може бути використана для закликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової , релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення. У видавничій справі забороняється: виготовляти чи розповсюджувати продукцію, що містить інформацію, віднесену до недобросовісної реклами, рекламу з використанням шаржування державних символів України (Державного Герба, Державного Прапора, Державного Гімну) у будь-якому вигляді; оприлюднювати інформацію, дані, відомості, рекла- рмувати товари, послуги, які можуть завдати шкоди громадянам, підприємствам, установам, організаціям або державі; виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію порногра-| фического характеру та пропагує культ насильства і жорстокості; виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію, що проповідує релігійні віровчення, які загрожують життю, здоров'ю, моралі громадян, порушують їх права і свободи або закликають до порушення громадського порядку; реалізовувати-вать видавничу продукцію без дозволу її власника (співвласників), крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти видавничої діяльності не мають права розголошувати дані, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законодавством. Порушення вимог щодо додержання стандартів, норм і правил тягне за собою встановлену законодавством відповідальність. Розповсюджувач не має права на розповсюдження вітчизняної видавничої продукції, виданої з порушенням законодавства України, а також завезеної з-за кордону, яка підпадає під обмеження, визначені статтею 28 Закону «Про видавничу справу». Діяльність у видавничій справі припиняється: з ініціативи засновника (співзасновників); на підставі рішення суду; з інших підстав, передбачених законодавством України. Суб'єкт видавничої справи вважається припинив свою діяльність з моменту виключення його з Державного реєстру. Видавничу діяльність в Україні забезпечує Державна акціонерна компанія «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання». Правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України «Про-інформації" та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів встановлює Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні »від 16 листопада 1992 р. із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 11 листопада 1993 р. № 3582-ХП, від 14 лютого 1997 р. № 70/97-ВР. У цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю одного і більше номерів (випусків) протягом року, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Додатки до друкованих засобів масової ін- формації у вигляді видань газетного та журнального типу є окремими періодичними і продовжуються, друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах. Свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати і поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації. Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації. Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширеної інформації або дало інтерв'ю. Держава гарантує економічну самостійність і забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає зловживанню монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої продукції. Заходи, спрямовані на забезпечення економічної підтримки діяльності друкованих засобів масової інформації, та органи виконавчої влади, які здійснюють цю підтримку, визначаються Кабінетом Міністрів України. Друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для: поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею 46 Закону України «Про інформацію»; закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропаганди війни, насильства і жорстокості; розпалювання расової , національної, релігійної ворожнечі; поширення порнографії, а також з метою вчинення інших кримінально караних дій. Забороняється використання друкованих засобів масової інформації для: втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність; розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника. Друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою, а також іншими мовами. Стиль і лексика друкованих засобів масової інформації повинні відпові- чать загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається. Діяльність друкованих засобів масової інформації - це збирання, створення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів. Діяльність друкованих засобів масової інформації, спрямована на отримання прибутку, є підприємницькою діяльністю у цій сфері і здійснюється на основі Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Закону України «Про підприємництво» та інших актів чинного законодавства України. Діяльність друкованих засобів масової інформації забезпечується самостійністю її суб'єктів у всіх видах відносин, пов'язаних із здійсненням їх прав і обов'язків. Втручання в діяльність друкованих засобів масової інформації поза межами, визначеними Законом «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», забороняється. Діяльність друкованих засобів масової інформації у сфері виробництва та розповсюдження реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про рекламу». До суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач. Засновник (співзасновники) може об'єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача. Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем. Право на заснування друкованого засобу масової інформації належить: громадянам України, громадянам інших держав та особам без громадянства, які не обмеженим у цивільній правоздатності та цивільній дієздатності; юридичним особам України та інших держав; трудовим колективам підприємств, установ і організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції). Особа, основавшее друкований засіб масової інформації, є його засновником. Особи, які об'єдналися з метою спільного заснування видання, вважаються його співзасновниками. Друкований засіб масової інформації може видаватися після його державної реєстрації. Державній реєстрації підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу їх виготовлення. Заяви про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації подаються засновником (співзасновниками) до органів виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України. У заяві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації повинні бути вказані: 1) засновник (співзасновники) видання; 2) вид видання; 3) назва видання; 4) мова видання; 5) сфера розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержавна, зарубіжна) та категорії читачів; 6) програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість; 7) передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат видання; 8) юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити; 9) місцезнаходження редакції. Реєструючий орган має право зажадати від засновника (співзасновників) подання документів, якими підтверджується його (їх) цивільна правоздатність та цивільна дієздатність (паспорт, статут, договір між співзасновниками, договір з правонаступником, довіреність тощо). При проведенні державної реєстрації забороняється вимагати від засновника (співзасновників) подання інших відомостей і документів. Реєструючий орган зобов'язаний у місячний термін розглянути заяву про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації і письмово повідомити засновника (співзасновника) про результат розгляду. У межах цього строку реєструючий орган приймає рішення про: а) державну реєстрацію видання; б) відмову у державній реєстрації; в) зупинення строку розгляду заяви про реєстрацію. Призупинення цього терміну здійснюється реєструючим органом, якщо: 1) засновник (співзасновники) не подав документи, якими підтверджується його цивільна правоздатність та цивільна дієздатність; 2) між співзасновниками не укладено установчий договір, передбачений статтею 9 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні »; 3) виникли обставини, за яких з незалежних від реєструючого органу причин своєчасне проведення державної реєстрації неможливе. Призупинений термін розгляду заяви про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації поновлюється з дня, якщо заявник письмово повідомить про усунення причин, які перешкоджали державній реєстрації видання. Державній реєстрації не підлягають: 1) законодавчі, офіційні нормативні та інші акти, бюлетені судової та арбітражної практики, що видаються органами законодавчої, судової та виконавчої влади; 2) інформаційні матеріали та документація, що видаються підприємствами, організаціями, навчальними закладами та науковими установами з метою використання їх у своїй діяльності; 3) видана за допомогою технічних засобів друкована продукція, не призначений для публічного розповсюдження, або машинописна, розмножена на правах рукопису. Відмова в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації можлива тільки на таких підставах: 1) якщо назва друкованого засобу масової інформації, його програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість суперечать статтям 3 і 4 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні », 2) якщо реєструючим органом уже раніше видано свідоцтво друкованому засобу масової інформації з тією ж назвою, за винятком видань, які виходять різними мовами; 3) якщо заяву подано до закінчення року з дня набрання законної сили рішенням про припинення діяльності друкованого засобу масової інформації. У письмовому повідомленні про відмову в державній реєстрації зазначаються підстави, передбачені Законом. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації видається засновнику (співзасновникам) після сплати ним реєстраційного збору. Засновник (співзасновники) зберігає право розпочати випуск друкованого засобу масової інформації протягом одного року з дня одержання свідоцтва. У разі пропуску цього строку без поважних причин свідоцтво про державну реєстрацію втрачає дієвість. Дублікат свідоцтва видається на підставі письмової заяви засновника (співзасновників) до реєструючого органу. Зразок свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації затверджується Кабінетом Міністрів України. Випуск друкованого засобу масової інформації може бути припинений за рішенням засновника (співзасновників) або суду. Засновник (співзасновники) має право припинити випуск видання у випадках і порядку, передбачених установчим договором або статутом редакції чи іншим договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією. Суд припиняє випуск видання у разі порушення частини першої статті 3 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» або ліквідації юридичної особи, яка є засновником видання. Про своє рішення суд повідомляє у відповідний реєструючий орган. На підставі письмового повідомлення засновника (співзасновників), погодженого з редакцією, або рішення суду про припинення випуску друкованого засобу масової інформації, реєструючий орган визнає свідоцтво про його державну реєстрацію недійсним. Вилучення тиражу чи окремої його частини допускається тільки за рішенням або вироком суду, які набрали чинності. Відмова в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації або порушення встановленого статтею 13 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» порядку державної реєстрації, а також рішення про припинення випуску видання можуть бути оскаржені засновником (співзасновниками) у судовому порядку. Скасування рішення про припинення діяльності друкованого засобу масової інформації тягне за собою відшкодування збитків, заподіяних засновнику (співзасновникам), включаючи неодержані доходи. Друкований засіб масової інформації підлягає перереєстрації в разі зміни засновника (складу співзасновників), назви, мови, сфери розповсюдження видання. Підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції. Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками). Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка проводиться згідно з чинним законодавством України. Редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації є керівником редакції, уповноваженим на те засновником (співзасновниками). Редактор (головний редактор) призначається (обирається) на посаду і звільняється з посади в порядку, встановленому засновником (співзасновниками) у статуті редакції відповідно до чинного законодавства України про працю. Редактор (головний редактор), обраний на посаду трудовим колективом редакції, не може бути звільнений з посади без згоди трудового колективу редакції. Редактор (головний редактор) керує діяльністю редакції в межах повноважень, визначених її статутом, представляє редакцію у відносинах із засновником (співзасновниками), видавцем, авторами, державними органами, об'єднаннями громадян і окремими громадянами, а також у суді (в тому числі - господарському і третейському) і несе відповідальність за виконання вимог, що ставляться до діяльності друкованого засобу масової інформації, його редакції відповідно до Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та іншим актам законодавства України. Редакційна колегія - дорадчий орган управління діяльністю редакції друкованого засобу масової інформації - створюється, діє та припиняє свою діяльність відповідно до статуту редакції і очолюється її редактором (головним редактором). Рішення редакційної колегії набирає чинності після його затвердження редактором (головним редактором). На виконання норм Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1287 «Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів» наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України від 9 серпня 2001 р. затверджено Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації в Україні1. Відповідно до цього Положення Державної реєстрації відповідно до частини другої ст. 11 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу їх виготовлення. Державна реєстрація друкованих засобів масової інформації залежно від сфери розповсюдження здійснюється: за загальнодержавної, регіональної (дві і більше області) та / або зарубіжної сфери розповсюдження - у Державному комітеті інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України; по місцевій сфері поширення в межах: Автономної Республіки Крим - у Республіканському комітеті інформації Автономної Республіки Крим; однієї області, одного або декількох районів, міста (крім міст Києва та Севастополя), інших населених пунктів, а також підприємств, установ і організацій - в управліннях у справах друку та інформації обласних державних адміністрацій, в межах м. Севастополя - в управлінні у справах друку та інформації Севастопольської міської державної адміністрації, в межах м. Києва - в управлінні преси та інформації Київської міської державної адміністрації. Правові основи діяльності в Україні інформаційних агентств та їх міжнародного співробітництва закрейляет Закон України «Про інформаційні агентства» від 25 лютого 1995 Інформаційними агентствами згідно з цим Законом є зареєстровані як юридичні особи суб'єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг. Під представництвом інформаційного агентства в Україні Закон «Про інформаційні агентства» розуміє зареєстроване в Україні згідно з чинним законодавством в якості суб'єкта інформаційної діяльності будь-яку установу (бюро, представництво, корпункт тощо), що представляє в Україні державне або недержавне інформаційне агент- 1 Офіційний вісник України. - 2001. - № 44. - Ст. 2002. ство, зареєстрована як юридична особа согдасно чинному законодавству відповідної країни, і яке здійснює свою діяльність в Україні у сфері інформації відповідно до Закону України «Про інформацію» та Закону «Про інформаційні агентства». Свобода діяльності інформаційних агентств гарантується Конституцією України та чинним законодавством. Забороняється цензура інформації, поширеної інформаційними агентствами. Інформаційні агентства не мають права у своїх матеріалах розголошувати дані, що становлять державну таємницю, або іншу інформацію, яка охороняється законодавством, закликати до насильницької зміни або повалення існуючого конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, підриву її безпеки, вести пропаганду війни, насильства і жорстокості, розпалювати расову, національну, релігійну ворожнечу, розповсюджувати порнографію або іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини, а також інформацію, яка обмежує законні права та інтереси громадян, давати оцінку щодо винуватості осіб у вчиненні злочину, вказувати до рішення суду на особу, підозрювану у вчиненні злочину, публікувати матеріали, що розкривають тактику і методику розслідування. Діяльність інформаційних агентств - це збір, обробка, створення, збереження, підготовка інформації до поширення, випуск та розповсюдження інформаційної продукції. Випуск і розповсюдження інформаційними агентствами власної продукції з метою отримання прибутку є підприємницькою діяльністю у цій сфері і здійснюється на основі Закону «Про інформаційні агентства» та чинного законодавства України. Суб'єктами діяльності інформаційних агентств є: засновник (співзасновники) інформаційного агентства; його керівник (директор, генеральний директор, президент та ін.); трудовий колектив; творчий колектив; журналіст інформаційного агентства; фахівець в галузі засобів комунікації; автор або власник інформації; видавець (виробник) продукції інформаційного агентства; розповсюджувач продукції інформаційного агентства; споживач продукції інформаційного агентства. Інформаційне агентство може виступати як засновник (співзасновник) інших засобів масової інформації, бути автором або власником інформації, видавцем (виробником) інформаційної продукції, розповсюджувачем і споживачем інформаційної продукції. Інформаційне агентство набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації в порядку, встановлено ном чинним законодавством України. Інформаційне агентство діє на підставі свого статуту (положення), яким визначаються його мета і завдання, функції та порядок діяльності. Статут (положення) інформаційного агентства затверджується засновником (співзасновниками) відповідно до чинного законодавства України. У статуті (положенні) зазначаються відомості про інформаційне агентстві, передбачені частиною першою статті 13 Закону «Про інформаційні агентства», а також положення, встановлені актами законодавства України щодо установчих документів суб'єктів підприємництва. Основними видами інформаційних агентств є державні та недержавні інформаційні агентства України та іноземні інформаційні агентства, які діють в Україні через свої представництва. Порядок установи, державної реєстрації та припинення діяльності інформаційних агентств, статус суб'єктів діяльності інформаційних агентств регулюють ст.ст. 9-25 Закону України «Про інформаційні агентства». |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "36.6. Організація управління видавничою справою та засобами масової інформації" |
||
|
||