загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

40.3. Повноваження та основні напрямки діяльності Служби безпеки України

Основними напрямками діяльності Служби безпеки України є:
- контррозвідувальна діяльність;
- боротьба з корупцією та організованою злочинністю;
- розвідувальна діяльність. Контррозвідувальна діяльність полягає у виявленні,
попередженні, припиненні розвідувальної та іншої діяльності спеціальних служб і організацій іноземних держав, а також окремих осіб, спрямованої на заподіяння шкоди безпеці України.
Сутність боротьби з корупцією та організованою злочинністю представляють оперативно-розшукові заходи виявлення, попередження, припинення і розкриття шпигунства, терористичної діяльності, організованої злочинності, корупції, незаконного обігу зброї та наркотичних засобів, контрабанди та інших злочинів; проведення дізнання і попереднього слідства в справах, віднесених до компетенції органів Служби безпеки України. Органи Служби безпеки України здійснюють також заходи щодо виявлення, попередження, припинення і розкриття діяльності незаконних збройних формувань, окремих осіб і громадських об'єднань, які ставлять перед собою мету - насильницьку зміну конституційного ладу України, вирішують інші завдання у сфері боротьби зі злочинністю.
Розвідувальна діяльність - це комплекс заходів спеціального призначення, спрямованих на інформаційно-аналітичне забезпечення ефективного вирішення органами виконавчої влади питань внутрішньої і зовнішньої діяльності, пов'язаної з національною безпекою.
У Законі України «Про Службу безпеки України» закріплені обов'язки і права її органів. Згідно своїм основним завданням Служба безпеки України зобов'язана:

- здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною безпекою України;
- здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном;
- виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України; проводити дізнання і слідство у цих справах; розшукувати осіб, які ховаються у зв'язку з вчиненням зазначених злочинів;
- здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України;
- забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного порядку і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань;
- здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, Збройних сил України, інших військових формувань, дислокованих на території України, енергетики, транспорту, зв'язку, а також найважливіших об'єктів інших галузей господарства;
- брати участь у розробці та здійсненні заходів щодо захисту державних таємниць України, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, і підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України;
- здійснювати, відповідно до законодавства, профілактику правопорушень у сфері державної безпеки;
- в межах , визначених законодавством, забезпечувати захист особистої безпеки громадян; брати участь у реабілітації і поновленні прав незаконно репресованих осіб;
- сприяти Прикордонним військам України в охороні державного кордону України;
- сприяти у забезпеченні військового режиму та надзвичайного стану в разі їх оголошення, а також

ліквідації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій та інших надзвичайних ситуацій і пр.
Для виконання покладених на них обов'язків органам Служби безпеки та її співробітникам надається право:
- вимагати від громадян і посадових осіб припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Служби безпеки України, перевіряти у зв'язку з цим документи, які свідчать про їх особистості, а також проводити огляд осіб, належних їм речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховування речових доказів злочинної діяльності;
- пред'являти органам державного управління обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки України, в тому числі про припинення роботи, пов'язаної з державними таємницями, яка виконується з порушенням встановлених правил;
- входити у порядку, погодженому з адміністрацією підприємств, установ і організацій і командуванням військових частин, на їх територію і в службові приміщення;
- мати слідчі ізолятори для тримання осіб, узятих під варту та затриманих органами Служби безпеки України;
- використовувати з наступним відшкодуванням витрат і збитків транспортні засоби, що належать підприємствам, установам і організаціям, військовим частинам і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення) для проїзду до місця події, припинення злочинів, переслідування і затримання осіб, підозрюваних у 'їх вчиненні, доставки до лікувальних установ осіб, яким необхідна термінова медична допомога;
- виключно при безпосередньому припиненні злочинів, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, переслідуванні осіб , підозрюваних у їх скоєнні, заходити в житлові, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки, і проводити їх огляди з наступним повідомленням прокурора протягом 24 годин;
- проводити гласні і негласні оперативні заходи у порядку, визначеному Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та ін

Кадри Служби безпеки складають:
- співробітники-військовослужбовці;
- працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України;
- військовослужбовці строкової служби.
До органів Служби безпеки України на конкурсній, добровільній і договірній основі приймають громадян України, які за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я можуть ефективно виконувати службові обов'язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документами, які затверджуються головою Служби безпеки України.
Кількісний склад співробітників Служби безпеки України визначається Президентом України за поданням голови Служби безпеки України, виходячи з потреб надійного захисту державної безпеки України у межах встановленого бюджету.
На них, а також на військовослужбовців строкової служби, поширюється визначений законодавством порядок проходження військової служби у Збройних силах України. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають військову присягу на вірність народу України.
Важливі функції у сфері безпеки України здійснюються Управлінням державної охорони1, Головним управлінням охорони об'єктів при Міністерстві внутрішніх справ України, Внутрішніми військами, всі вони мають статус органів спеціального призначення, їх повноваження у сфері безпеки України врегульовані Законом України «Про державну охорону органів державної влади України та їх посадових осіб» від 4 березня 1998 р, «Про внутрішні війська МВС України» від 22 березня 1992 р, Постановою Кабінету Міністрів України «Про державну Службі охорони при Міністерстві внутрішніх справ» від 10 серпня 1993 м.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "40.3. Повноваження та основні напрямки діяльності Служби безпеки України"
  1. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  2. § 3. Використання зарубіжного досвіду правової охорони навколишнього середовища
    (право на навколишнє середовище; громадські структури; громадськість і держава; форми взаємодії; судова система; відшкодування шкоди; свобода екологічної інформації; вдосконалення управління) Необхідність активізації зусиль з охорони навколишнього середовища, входження нашої країни в європейський, загальнолюдський дім припускають: облік, аналіз і використання вузлових правових досягнень,
  3. § 2. Види джерел МПП
    1. Національний закон. Підзаконні акти. Питання кодифікації міжнародного приватного права в практиці різних держав Значне число сучасних підручників і курсів з міжнародного приватного права при перерахуванні видів його джерел оперують категорією «внутрішнє законодавство» на противагу поняттю «національний закон» 91. Деякі дослідники використовують більш загальний термін
  4. 1.3.1. Становлення і розвиток адміністративного права
    Адміністративне право, предметом якого є, перш за все, дослідження державного впливу на суспільні відносини, управління громадськими справами, має тривалу і давню історію. Проблема управління публічними справами виникала на самих ранніх етапах розвитку цивілізації. Так, наприклад, в Стародавньому Римі, Греції та Єгипті значну увагу приділяли підтримці порядку і
  5. 2.1. Поняття, види і структура адміністративно-правової норми
    Розвиток правової демократичної України зумовлює зростання ролі права, оскільки воно створює для цього необхідні умови: упорядкованість, визначеність, організованість, динамічність суспільних відносин. Це безпосередньо стосується і сфери державного управління, в якій практично втілюється єдність діяльності і структури апарату управління. Тому повною мірою
  6. 2.5. Джерела адміністративного права
    Джерела адміністративного права - це зовнішня форма вираження адміністративно-правових норм. Це вираз норми знаходять в нормативних актах, які приймаються державними органами. На відміну від значної кількості інших галузей права України, джерелами яких є один (або декілька) такого роду актів (наприклад, у кримінальному праві - Кримінальний кодекс, в цивільному -
  7. 3.2. Види адміністративних правовідносин
    Адміністративні правовідносини характеризуються великою розмаїтістю залежно від суб'єктного складу, характеру та видів управлінської діяльності, від того, які функції державного управління реалізуються. В адміністративній науці прийнято розділяти адміністративно-правові відносини на види залежно від того чи іншого підстави класифікації. За своїм характером
  8. 4.4. Адміністративно-правовий статус біженців
    Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців» іноземцям може надаватися притулок. Згідно ст. 14 Загальної декларації прав людини, прийнятої резолюцією Генеральної асамблеї ООН 10.12.48 р., кожна людина має право шукати притулок від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком. На підставі даної норми резолюцією Генеральної асамблеї ООН від
  9. 5.1. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади
    Органи виконавчої влади являють собою певну систему, в якій прийнято виділяти структурні ланки трьох організаційно-правових уровней1: 1 Державне управління в Україні: Навчальний посібник. - К., 1999. - С. - вищий рівень - Кабінет Міністрів України (у функціональній взаємодії з Президентом України); - центральний рівень - міністерства, державні
  10. 5.2. Адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади
    Основними правовими актами, що регулюють діяльність центральних органів виконавчої влади є Конституція України, закони, укази Президента України, Загальне положення про міністерство, центральних органах виконавчої влади, а також окремі положення про відповідні міністерства та інших центральних органах виконавчої влади (наприклад, Положення про Міністерство юстиції України).
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка