| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.4. Адміністративно-правовий статус біженців |
||
|
На підставі даної норми резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 14.12.67 р. була прийнята Декларація про територіальний притулок, відповідно до якої право користуватися притулком не має особа, щодо якого існують серйозні підстави вважати, що вона вчинила злочин проти миру, людства, або військовий злочин. Право притулку закріплено в конституціях більшості демократичних держав. У XX в. воно стало загальновизнаним положенням міжнародного права і передбачено Загальною декларацією прав людини. Існування такої категорії людей, як біженці, породжує певні правові наслідки для держав. Як свідчить міжнародна практика, державами застосовуються досить обмежені критерії визначення тих осіб, які можуть користуватися статусом біженця і притулком. 1 Зарубей В. Правове регулювання перебування іноземців та біженців в Україні / / Право України. - 1999. - № 8. - З 52-53. У зв'язку з цим дуже важливим є визначення поняття «біженець» і тих критеріїв, які цьому служать. Нормативно-правову базу України про біженців складають Конституція України, Закон України «Про біженців» від 24.12.93 р.1, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі акти, прийняті на підставі і відповідно до законодавства України. Визначення поняття «біженець» закріплено в ст. 1 Закону України «Про біженців», відповідно до якої біженцем є іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства), який внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань змушений залишити територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання) і не може, або не бажає, користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань, і щодо якого в порядку та на умовах, визначених Законом «Про біженців» , прийнято рішення про надання йому статусу біженця. Це визначення відповідає ст. 1 Конвенції ООН про статус біженців від 28.07.51 г, яка вступила в силу 21.04.54 р. Визначення поняття «біженець» містить ознаки, необхідні для набуття відповідного статусу. До них відносяться: - перебування за межами своєї батьківщини; - небажання або неможливість отримати захист від уряду країни проживання, небажання повернутися на батьківщину; - переслідування або побоювання такого переслідування з певної причини; - саме поняття мотивів переслідування за ознаками раси, віросповідання, національної чи соціальної приналежності, за політичні погляди. Слід зазначити, що цих загальновизнаних ознак недостатньо для набуття статусу біженця. Має бути прийняте рішення Президента про надання притулку, яке і встановлює відповідний статус. Основним критерієм у визначенні статусу біженця є «обгрунтоване побоювання стати жертвою переслідування», яке складається з двох елементів: суб'єктивного і об'єктивного. Суб'єктивний елемент побоювання, що розуміється як відповідний душевний страх індивіда, доповнюється об'єктивним елементом, який визначає ці побоювання як обгрунтовані. Отже, йдеться не про суб'єктивну оцінку індивіда, що претендує на 1 Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. - Ст. 90. Отримання статусу біженця через побоювання, яке у нього виникло, а про об'єктивну ситуацію, яка змушує особу звернутися з клопотанням про визнання його беженцем1. Що стосується ознаки «переслідування», то в ст.ст. 31 і 33 Конвенції про статус біженців йдеться про осіб, життю або свободі яких загрожує чи може загрожувати небезпека, а Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність людини видів поводження та покарань від 1984 визначає цей термін як дія, яким особі навмисно заподіюється сильний біль, фізичне або моральне страждання. Під дію цього визначення не підпадають біль або страждання, що виникли внаслідок лише законних санкцій, невіддільних від них або викликаних случайно2. Ознаки, за якими переслідуються особи, перераховані в Законі «Про біженців» повністю. Це ознаки раси, національності, релігії, громадянства, приналежність до конкретної соціальної групи або політичних поглядів. Расова дискримінація означає різницю, відмінність, виключення, обмеження або перевага, засновані на ознаках раси, кольору шкіри, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, реалізації або здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя. У 1981 р. ООН була прийнята Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії або переконань, в якій перераховуються інтереси в цій сфері, що підлягають захисту. Належність до певної соціальної групи визначається із застосуванням таких об'єднуючих факторів, як етнічне, культурне та мовне походження, освіта, сімейний стан, економічна діяльність, спільні цінності, а також відмінних ознак, які роблять її об'єктом переслідування . У більшості випадків статус біженця надається за переслідування або побоювання такого переслідування на підставі політичних переконань. Стаття 19 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх прояв, яке включає свободу беспрепят- 1 Ковалишин І. Поняття «біженець»: КРИТЕРІЇ визначення в законодавстві України / / Право України. - 1999. - № 11. - С. 113. 2 Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання / / Чинне міжнародне право: У 3 т. - М., 1997. - Т. 3. - С. 38. Ственно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів. Але сама наявність політичних переконань, які відмінні від переконань уряду країни, не є підставою для надання статусу біженця. Повинні бути дотримані такі вимоги: - наявність побоювань щодо ймовірності переслідування за ознакою політичних переконань; - виражені політичні переконання повинні бути відповідним чином доведені до відома влади; - переслідування за згадуваним ознакою має набути форму відповідної санкції або заходів, спрямованих на запобігання або недопущення такого вираження політичних переконань у майбутньому. Політичний біженець - це особа, переслідуване державним чи іншою освітою за його погляди, складові реальну або передбачувану загрозу для держави чи її інститутів, або для політичних планів даного утворення. Якщо ці погляди були заявлені і якщо заявник або інші особи, які перебували в даній ситуації, постраждали від репресивних заходів або їм погрожували такими заходами, то можна говорити про цілком обгрунтованому побоюванні і наявності преследованія1. Статус біженця відповідно до законодавства України (ст. 3 Закону України «Про біженців») не надається особі: 1) за якою компетентними органами влади держави, де вона проживає, визнаються і забезпечуються права та обов'язки, пов'язані з громадянством цієї держави; 2) стосовно якої встановлено, що вона вчинила злочин проти миру, воєнний злочин, або злочин проти людства і людяності; 3) яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття на її територію. Поняття тяжкого злочину визначається відповідно до законодавства України; 4) яке до прибуття в Україну знаходилося в державі, де могла у встановленому порядку отримати притулок чи оформити статус біженця. Запитання про надання і позбавлення статусу біженця вирішують в межах своєї компетенції органи міграційної служби Міністерства у справах національностей та міграції України. Вищевказане Міністерство є центральним органом виконавчої влади у цій системі. Воно координує взаємодію інших органів виконавчої влади при вирішенні всіх питань, що стосуються проблем біженців. 1 Ковалишин І. Поняття «біженець»: КРИТЕРІЇ визначення в законодавстві України / / Право України. - 1999. - № 11. - З 116. Оформлення всіх необхідних документів щодо надання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви особи або її законного представника. Термін подачі такої заяви залежить від того, на законних підставах особа перетнула державний кордон України чи ні. Якщо перетин кордону відбулася в порядку, встановленому законодавством, особа може подати заяву про надання статусу біженця в 3-денний термін. У разі незаконного перетинання державного кордону України - протягом однієї доби. При правовому регулюванні питань, пов'язаних з наданням статусу біженця, важливе значення має врегулювання всіх процедур механізму реєстрації та отримання статусу біженця. Це пов'язано з тим, що при отриманні такого статусу особа також наділяється певними правами і обов'язками. Так, до прав особи, яка подала заяву про надання йому статусу біженця, відносяться: - право на тимчасове працевлаштування та освіта; - право на медичну допомогу та соціально-побутові послуги; - користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення до вирішення питання про надання статусу біженця на термін, який не перевищує 3 місяців; - вільне сповідання своєї релігії. До обов'язків зазначеної категорії осіб Закон України «Про біженців» відносить: - обов'язок надавати до відповідного органу міграційної служби відомості, які є необхідними для вирішення питання про надання статусу біженця; - при одержанні направлення органу міграційної служби виїхати в певне місце тимчасового проживання в триденний термін і зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ; - дотримуватися встановленого в Україні порядку перебування на її території; - проходити медичний огляд на вимогу органів охорони здоров'я. Рішення про надання статусу біженця приймається органами міграційної служби не пізніше 1 місяця з моменту подачі заяви. Особі в цьому випадку видається посвідчення, яке є документом внутрішнього користування, засвідчує його особу і підтверджує факт надання статусу біженця. Посвідчення видається особам від 16 років. Термін його дії встановлений на 3 місяці, після чого вона може бути продовжена, але не більше, ніж на 3 місяці. Адміністративно-правовий статус біженців містить в собі такі права та обов'язки. Права біженців: - на вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їм міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умови дотримання правил, встановлених для іноземців; - на роботу за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна на умовах, передбачених законодавством України для іноземців; - на охорону здоров'я і на відпочинок; - на отримання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; - на користування наданим їм у місці тимчасового проживання житлом; - на навчання у порядку, передбаченому українським законодавством для іноземців; - на користування надбаннями культури; - на свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів; - на недоторканність особи, житла, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень; - на судовий захист від посягань на честь, гідність, життя і здоров'я , особисту свободу і житло, а також на захист майнових і немайнових прав; - на вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх статутів. Біженці зобов'язані: - дотримуватися Конституції і законів України, виконувати рішення і розпорядження органів виконавчої влади, місцевого самоврядування; - виконувати законні вимоги державних органів і посадових осіб. До гарантій прав біженців віднесено те, що біженці не можуть бути вислані або примусово повернуті в країну, в якій ще існують умови, на підставі яких вони отримали статус біженця. Судовий захист прав біженців також є важливим елементом у забезпеченні правового статусу даної категорії осіб. Законодавством встановлені підстави втрати або позбавлення особи статусу біженця. Статус біженця втрачається, якщо особа: - Добровільно знову скористалася захистом держави, громадянином якої вона є, або країни постійного проживання; - Набула нового громадянства і користується захистом держави свого нового громадянства; - Засуджена до позбавлення волі за вироком суду України, що вступив в законну силу. Особа позбавляється статусу біженця органом міграційної служби за місцем його тимчасового проживання, якщо вона: - Втратила підстави, за якими отримало статус біженця; - Отримало статус біженця внаслідок надання свідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; - Розглядається по вагомою причини як загроза державній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України. Забезпечення адміністративно-правового статусу біженців реалізується спільними зусиллями різних державних структур. Державний комітет у справах охорони кордону, Прикордонні війська здійснюють заходи щодо попередження незаконного перетину державного кордону України, затримання осіб, прийому заяв про надання статусу біженців. Служба безпеки України, її органи на місцях вживають заходів для виявлення серед осіб, які подали клопотання про надання статусу біженця таких, яким цей статус не може бути наданий. Міністерство внутрішніх справ України, управління внутрішніх справ областей, міст Києва, Севастополя займаються реєстрацією біженців, в межах своїх повноважень вирішують інші питання щодо надання статусу біженця. Допомога з тимчасового працевлаштування біженцям надає Міністерство праці України. Міністерство закордонних справ, дипломатичні представництва та консульські установи також приймають активну участь у вирішенні багатьох питань з врегулювання відносин, пов'язаних з наданням та реалізацією статусу біженця. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "4.4. Адміністративно-правовий статус біженців" |
||
|
||