Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове , інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов . АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

3.2. Види адміністративних правовідносин

Адміністративні правовідносини характеризуються великою розмаїтістю залежно від суб'єктного складу, характеру та видів управлінської діяльності, від того, які функції державного управління реалізуються. В адміністративній науці прийнято розділяти адміністративно-правові відносини на види залежно від того чи іншого підстави класифікації.
За своїм характером адміністративні правовідносини діляться на регулятивні та охоронні. Перші виникають з таких життєвих ситуацій, які не суперечать нормам права. Виникнення другого пов'язано з діями, що суперечать певним нормам права.
Залежно від характеру обов'язків правовідносини поділяються на активні і пасивні. У правовідносин активного типу вмістом обов'язків є здійснення певних позитивних активних дій (показання свідків, виконання своїх обов'язків та ін.) Правовідносини пасивного типу передбачають утримання від вчинення певних дій (не порушувати громадський порядок і громадську безпеку та ін.)
За напрямками діяльності в адміністративній науці виділяють:
- адміністративно-правові відносини органів виконавчої влади загальної компетенції (КМУ, Рада міністрів АРК);
- адміністративно-правові відносини органів виконавчої влади галузевої компетенції щодо суб'єктів управління, що знаходяться в їх віданні;
- адміністративно-правові відносини органів виконавчої влади міжгалузевої компетенції надвідомчими-го характеру з вирішення спеціальних питань , здійсненню контрольно-наглядових повноважень;
- адміністративно-правові відносини внутріорганізаці-онного характеру конкретного державного органу і підприємств, установ, організацій, безпосередньо підпорядкованих ему1.
Загальноприйнято виділяти такі види адміністративних правовідносин як вертикальні і горизонтальні. Вертикальні правовідносини характеризуються наявністю в однієї зі сторін державно-владних повноважень відносно іншої сторони (наприклад, працівник ДАІ наділений державно-владними повноваженнями по відношенню до особи, керуючому транс-
1 Старилов Ю. П. Курс загального адміністративного права. - М., 2002. - Т.1. - С. 415.

кравцем засобом, при порушенні ним правил дорожнього руху). Саме вертикальні правовідносини найкраще виявляють сутність адміністративно-правового регулювання та особливості адміністративного права. Для даного виду відносин характерні: нерівність сторін, підпорядкованість однієї сторони іншій, наявність організаційної підпорядкованості або її відсутність; підконтрольність і поднадзорность.
Основною особливістю горизонтальних адміністративних правовідносин є те, що сторони безпосередньо не підпорядковуються один одному, займають, як правило, однакове правове становище (наприклад, два міністерства координують свою діяльність за рішенням конкретного питання).
Залежно від методів адміністративно-правового регулювання виділяють субординаційні, координаційні та реор-дінаціонние адміністративні правовідносини. Субординаційні правовідносини виникають тоді, коли одна зі сторін правомочна здійснювати розпорядчі або контрольні повноваження по відношенню до іншої сторони (наприклад, в державній службі). Координаційні правовідносини характеризуються тим, що державно-владні повноваження сторін спрямовуються на загальну діяльність для досягнення певної мети або вирішення спільних завдань (наприклад, Міністерство внутрішніх справ України і Служба безпеки України координують свою діяльність по боротьбі з корупцією). Особливість реординаційних правовідносин полягає в тому, що об'єкт управління наділений правом звертатися до суб'єкта управління щодо здійснення ним певних дій, тобто має місце зворотний зв'язок у державному управлінні (наприклад, для виконання державного завдання об'єкт управління правомочний вимагати від суб'єкта управління його фінансування).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3.2. Види адміністративних правовідносин "
  1. § 1. Загальна характеристика відповідальності органів, посадових осіб місцевого самоврядування
    види покарання. Адміністративно-правова відповідальність настає за вчинення адміністративних проступків. Органи місцевого самоврядування та посадові особи органів місцевого самоврядування несуть адміністративну відповідальність як за власні протиправні діяння, так і за видання ними актів, які порушують законодавство, а також за невжиття заходів щодо забезпечення виконання правил
  2. § 4. Відповідальність органів, посадових осіб місцевого самоврядування перед фізичними та юридичними особами
    адміністративну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність. При незаконних діях у сфері цивільного обороту за заподіяні ними збитки несе відповідальність орган місцевого самоврядування (ст. 16 ГК РФ). У ДК РФ визначено, до кого пред'являються вимоги у випадках, коли в силу закону шкода підлягає відшкодуванню за рахунок скарбниці муніципального освіти. Як правило, в таких випадках
  3. § 1. Поняття комерційного права
    види діяльності »), а в його протилежності: заборонах, обмеженнях (наприклад, у виняткових переліках заборонених видів підприємницької діяльності). Общедозволітельний тип правового регулювання, що характеризує правовий режим підприємництва, виражається формулою: «можна все, крім забороненого» [3]. Общедозволітельний правовий режим підприємництва базується на визнанні
  4. § 2. Джерела комерційного права
    види джерел комерційного права. Джерелом права в спеціально юридичному сенсі є зовнішня форма вираження права, тобто сукупність нормативних актів, в яких містяться норми права. У законодавстві правові норми знаходять своє офіційне вираження. Законодавство, як зовнішню форму вираження права, не можна змішувати з самим правом. Право безпосередньо пов'язане зі своїм
  5. § 2. Створення комерційних організацій
    види підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначені не тільки федеральними законами, як того вимагає ст. 49 ГК, а й іншими правовими актами, які у відповідній частині слід визнати нелегітимними. Так, постановою Уряду РФ від 24 грудня 1994 р. № 1418 «Про ліцензування окремих видів діяльності» [1] затверджено перелік видів ліцензованої
  6. § 4. Правовий режим цінних паперів
    види цінних паперів можуть розподілятися на папери з зобов'язально-правовим і речове-правовим змістом. Число перших явно переважає над другими. Практично всі відомі чинному цивільному праву цінні папери засвідчують саме зобов'язальні права вимоги. Такі, наприклад, акція, облігація, вексель, чек, депозитний і ощадний сертифікат, ощадна книжка на
  7. § 1. Загальні положення
    види об'єктів правової охорони у сфері правового регулювання підприємницької діяльності можуть бути розділені на три групи: - майнові права та інтереси, - немайнові права та інтереси, - організаційно-предпосилочних права та інтереси підприємця. До першої групи належать, насамперед, речові права підприємця: право власності (ст. 209 і 213 ЦК), право
  8. § 4. Захист прав та інтересів підприємців в інших судових установах
    види спорів за участю юридичних осіб та громадян-підприємців: 1) спори, що виникають з цивільних правовідносин, якщо хоча б однією з сторін у спорі є громадянин, причому ці суперечки не повинні бути пов'язані з підприємницькою діяльністю даного громадянина. Маються на увазі перш за все правові відносини, що складаються у зв'язку з наданням громадянам яких-небудь послуг, виконанням
  9. § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
    види санкцій можуть бути застосовані до підприємців тільки на підставі рішення суду. У тих випадках, коли розпорядчими актами державних органів зачіпаються майнові інтереси підприємця, а кінцеве наслідок застосовуваних до підприємця санкцій є зменшення належного йому готівкового майна, порушувані державними органами права підприємців є
  10. § 3. Суб'єкти, об'єкти і зміст інвестиційної діяльності
    види робіт, повинні мати ліцензію або сертифікат на право здійснення своєї діяльності. Відносини між учасниками інвестиційної діяльності можуть мати самі різні способи формалізації. Залежно від характеру ці відносини вдягаються або в форму розпорядження, інструкції, вказівки, замовлення державного органу, або в форму договору. Однак, в основному,