Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

3.1. Поняття, особливості та структура адміністративних правовідносин

Адміністративні правовідносини - це суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління та врегульовані нормами адміністративного права.
Оскільки адміністративні правовідносини є різновидом правовідносин, їм притаманні загальні риси останніх, зокрема:
- вони є вольовими суспільними відносинами, тобто право, що регулює їх, впливають на свідомість і волю людей, спрямовує їх поведінку у відповідності з інтересами суспільства;
1 Офіційний вісник України. - 2000. - № 20. - Ст. 844.
2 Там же. - 2000. - № 22. - Ст. 918.

- Вони є суспільними відносинами, врегульованими нормами права. Без права, його норм не було б правовідносин;
- учасники правовідносин наділені суб'єктивними правами і несуть юридичні обов'язки. І перші, і другі виникають відповідно до вимог норм права, визначальними коло суб'єктивних прав і обов'язків;
- правовідносини - це спосіб конкретизації норм права, оскільки саме в ньому права і обов'язки завжди прив'язані до певної ситуації , конкретні і належать певним суб'єктам;
- правовідносини - це такі суспільні відносини, реалізація яких забезпечується можливістю застосування адміністративного примусу.
Разом з тим, адміністративні правовідносини характеризуються рядом особливостей:
- вони, як правило, є «властеотношениями», оскільки виникають в результаті здійснення державного управління, тобто державно -владного впливу однієї сторони на іншу для досягнення певної мети;
- обов'язковим учасником адміністративних правовідносин виступає державний орган або посадова особа, наділена певними державно-владними повноваженнями;
- вони виникають з ініціативи однієї зі сторін, і згода іншої сторони при цьому не потрібно. Іноді вони виникають всупереч бажанню іншої сторони;
- вони, як правило, виникають за принципом «влада - підпорядкування»;
- адміністративні правовідносини - це управлінські правові відносини, оскільки вони виникають у зв'язку з функціонуванням і діяльністю органів виконавчої влади, тобто при здійсненні державного управління;
- у разі порушення однією зі сторін своїх обов'язків, відповідальність настає не перед іншою стороною, а перед державою в особі його державних органів або посадових осіб;
- спір, що виникає між учасниками адміністративних правовідносин, розглядається як у судовому, так і в адміністративному порядку.
Структура адміністративних правовідносин включає в себе суб'єкти, об'єкт і зміст.
Суб'єктом адміністративних правовідносин можуть бути як фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без грома-

данства), так і юридичні особи (державні органи, органи місцевого самоврядування , підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, громадські організації, політичні партії, релігійні організації та ін.)
Для того, щоб бути суб'єктом адміністративних правовідносин, необхідно мати адміністративної правосуб'єктністю, тобто адміністративної правоздатністю, адміністративної дієздатністю та адміністративної деліктоспособ-ністю.
Адміністративна правоздатність - це здатність особи мати права та обов'язки у сфері державного управління. У фізичних осіб вона настає з моменту реєстрації народження і закінчується смертю особи. Її не можна відняти або передати. В адміністративній науці існує точка зору щодо того, що особа може бути тимчасово позбавлено адміністративної правоздатності (наприклад, у разі адміністративного арешту особа позбавляється права свободи пересування).
Адміністративна дієздатність - це здатність особи самостійно реалізовувати свої права та обов'язки у сфері державного управління. У фізичних осіб виділяють повну, часткову і обмежену дієздатність. Повна адміністративна дієздатність настає з 18 років за умови, що особа є осудною, тобто воно розуміє значення своїх дій та може ними керувати.
Часткова дієздатність настає, як правило, з 16 років, за умови осудності даної особи. Однак при цьому слід зазначити, що ні в одному нормативно-правовому акті не вказується цей вік. У ряді випадків часткова дієздатність може настати після досягнення молодшого віку (наприклад, школярі).
Адміністративна деліктоздатність - це здатність особи нести адміністративну відповідальність за свої вчинки. Вона, за загальним правилом, настає після досягнення 16 років. Одночасно необхідно відзначити, що в ряді випадків адміністративна деліктоздатність може наступати в більш старшому віці (17 років - для призовників).
Щодо адміністративної правосуб'єктності юридичних осіб слід зазначити, що вона настає з моменту створення державного органу або реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Її обсяг визначається законом, положенням, статутом. На відміну від фізичних осіб адміністративна право-і дієздатність юридичних осіб настає одночасно. Іноді для її настання, крім реєстрації, необхідно ще отримати дозвіл (ліцензію) на заняття відповідною діяльністю.

Об'єктом адміністративних правовідносин є те, заради чого виникають власне правовідносини: поведінка, воля, свідомість, матеріальні цінності, нематеріальні блага та ін
Зміст адміністративних правовідносин становлять суб'єктивні юридичні права та обов'язки. Суб'єктивні юридичні права - це міра дозволеного поведінки, яка забезпечується державою (свобода переміщення, право на державну службу, право на звернення та ін.) Юридичні обов'язки - міра необхідної поведінки, обеспечивающаяся державою. При цьому, в одних випадках особа повинна утриматися від вчинення деяких дій (дрібного хуліганства, невиконання своїх обов'язків, порушення дисципліни); в інших, навпаки, здійснити їх (отримати дозвіл на заняття певним видом діяльності, своєчасно розглянути звернення та ін.)
Підставою для виникнення адміністративних правовідносин виступають юридичні факти, тобто такі життєві обставини, з якими закон пов'язує їх виникнення, зміна та припинення. Такі факти є юридичними, тому що, по-перше, на їх наявність вказує норма права (гіпотеза), по-друге, з настанням цих фактів закон пов'язує настання певних юридичних наслідків: виникнення, зміна, припинення.
За наслідками всі юридичні факти діляться на правооб-разующіе, правоизменяющие, правопрекращающие. По вольовій ознаці вони діляться на події та дії. Події - це такі юридичні факти, що не залежать від волі суб'єктів правовідносин (смерть людини, стихійне явище, закінчення строку давності та ін.) Дії, на відміну від подій, залежать від волі і свідомості людини, оскільки вони здійснюються ним з певною метою.
Дії бувають:
- правомірними:
а) юридичні акти індивідуального характеру - укази і розпорядження Президента України, розпорядження місцевих державних адміністрацій та ін;
б) юридичні вчинки - видача ліцензій, документа на право керування транспортним засобом і ін;
- неправомірні:
а) адміністративні проступки;
б) дисциплінарні проступки, за які, за нормами адмі-
стративно права, настає дисциплінарна відповідальність.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3.1. Поняття, особливості та структура адміністративних правовідносин "
  1. § 1. Поняття комерційного права
    поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
  2. § 2. Джерела комерційного права
    поняттями «комерційне право» і «комерційне законодавство». Комерційне право - це сукупність загальних і спеціальних норм приватного права, що регулюють відносини між підприємцями або за їх участю при здійсненні підприємницької діяльності. Комерційне законодавство - це сукупність комплексних нормативних актів, тобто нормативних актів, що містять норми різних галузей
  3. § 2. Правове становище сільськогосподарських організацій
    поняття сільськогосподарської організації. До сільськогосподарським організаціям в широкому сенсі можуть бути віднесені всі організації, що ведуть виробництво сільськогосподарської продукції в якості основної діяльності, а також некомерційні організації, що діють в аграрному секторі. Виробництво сільськогосподарської продукції ведеться десятками тисяч комерційних організацій, які
  4. § 2. Форми опосередкованої участі населення у здійсненні муніципальної влади
    понять в системі науки муніципального права будь муніципальної-правової термін повинен позначати строго визначене поняття. Не можна не погодитися із запропонованим В.А. Козловим визначенням системності наукової теорії, яка, на його думку, "виявляється в тому, що між її поняттями встановлюються певні логічні відносини, і теорія набуває гипотетико-дедуктивний характер ... В
  5. § 1. Економічна основа місцевого самоврядування
    поняття "асоціація власників житла" (тотожне російському - "товариство власників житла"). Асоціація створюється для управління кондоминиумом ("кондомініум" від лат. "співволодіння", "спільне користування") . Кожен домовласник в кондомініумі є також власником земельної ділянки, що входить до складу кондомініуму. На Заході, в США особливо, велика частина житлового
  6. § 2. Фінансові ресурси муніципальних утворень
    поняття правового інституту неоднозначна в теорії права. Воно може застосовуватися і до складних правових утворень, і до досить вузьким групам однорідних, близьких за змістом норм. Головним критерієм об'єднання норм в правовий інститут виступає ознака однорідності сфери регульованих ними суспільних відносин, спільна для них правова специфіка. Тому можна стверджувати, що інститут фінансової
  7. § 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
    понятті громадянського правовідносини, як і про поняття правовідносини в цілому, носить дискусійний характер. Одні автори - і їх більшість - вважають правовідносинами реальні суспільні відносини, врегульовані нормами права. Внаслідок правового впливу суспільні відносини набувають особливої ??правову форму, а їх учасники наділяються правами і обов'язками, підкріпленими заходами
  8. § 1. Сутність юридичної особи. Основи побудови та система юридичних осіб
    поняттям про людину (бо всяке право існує заради людини), вирішення цього питання пов'язувалося з фікцією, а наділення організації правоздатністю пояснювалося утилітарними цілями (концепція уособлення , або фікції, Ф.-К. Савіньї). Пізніше, пов'язуючи фіктивність юридичної особи з фактичним його відсутністю, акцент був зроблений на нікому не належить відокремленому майні,
  9. § 2. Правове становище публічних утворень
    поняття. Участь публічних утворень у цивільному обороті необхідно остільки, оскільки цього вимагає реалізація завдань публічної влади. Однак сама по собі подібна функціональна спрямованість діяльності не замінює і не відміняє юридичної рівності всіх суб'єктів громадянського права. Інакше кажучи, втрата владних повноважень у цивільних правовідносинах який суперечить природі
  10. § 1. Поняття і види представництва
    поняття отримала в літературі різні оцінки. Одні вчені розглядають повноваження представника як особливе суб'єктивне право , якому не відповідає будь-чия конкретна обов'язок * (610) або протистоїть обов'язок акредитуючої прийняти на себе всі юридичні наслідки дій представника * (611). На думку В.А. Рясенцева, повноваження є прояв громадянської