| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
41.1. Організаційно-правові засади управління обороною |
||
|
День прийняття цих законів - 6 грудня 1991 р. Верховна Рада постановила вважати святом - Днем Збройних сил України. Конституція України в ч.1 (ст. 17) встановила, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу і покладається на Збройні сили Україна, на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, підприємства, установи та організації, посадові особи, на всіх громадян України та їх об'єднання. Згідно з Конституцією (ст. 107) для координації та контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони створено спеціальний орган - Рада національної безпеки і оборони України. Закон України «Про оборону України» 1 формулює поняття оборони України як систему політичних, економічних, соціальних, військових, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисті та його захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Цей Закон уточнює, що обороноздатність держави - це здатність держави до захисту у разі збройної агресії або 1 Офіційний вісник України. - 2000. - № 49. - Ст. 420. Збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів і є сукупністю військового, економічного, соціального, морально-політичного потенціалу у сфері оборони, а також належних умов для його реалізації. Оборона України організується і функціонує на основі Воєнної доктрини України, яка затверджена Постановою Верховної Ради України від 19 жовтня 1993 року. Військова доктрина України - це сукупність поглядів на сутність, цілі і характер можливої майбутньої війни, на підготовку до неї Збройних сил держави і на способи її ведення. Військова доктрина України має оборонний, миролюбний, а не агресивний характер. Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів. Військова доктрина співвіднесена з економічною та зовнішньополітичною доктринами України і скоординована з воєнними доктринами сусідніх держав. Основними напрямами реалізації Воєнної доктрини України є: - прагнення вирішувати усі міжнародні проблеми невійськовими засобами; - забезпечення оборони держави військовими засобами ; - будівництво боєздатних Збройних сил; - створення матеріальної основи якісно нових військ. Військова доктрина виходить з того, що державний кордон України із суміжними державами є остаточно з'ясованим, а сама Україна не має територіальних претензій до жодної держави. Використання Збройних сил можливе у разі збройної агресії, посягань на територіальну цілісність України, а також при виконанні Україною своїх міжнародних обов'язків. Військова доктрина стверджує, що Україна ніколи першою не розпочне бойових дій проти іншої держави, якщо сама не стане об'єктом його агресії. Відмова від використання першою своїх Збройних сил зовсім не означає, що Україна повинна завжди дотримуватися пасивної стратегічної оборони. В умовах війни можуть бути активно і широко використані всі форми сучасного воєнного мистецтва: стратегічний розворот, відображення повітряно-космічного удару, стратегічна наступальна, оборонна операція та ін Військова доктрина України передбачає участь у забезпеченні оборони разом із Збройними силами України також Прикордонних військ України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, військ Цивільної оборони України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також відповідні правоохоронні органи. Однак основою оборони є Збройні сили України, що забезпечують захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності від збройної агресії. Організація і управління підготовкою оборони держави в мирний час включає: - прогнозування та оцінку воєнної небезпеки і воєнної загрози; - здійснення заходів у зовнішньополітичній сфері, спрямованих на запобігання збройного конфлікту і відсіч збройної агресії; - формування та реалізацію військової, воєнно-економічній, військово-технічній та військово-промислової політики держави; - удосконалення структури, уточнення завдань і функцій Збройних сил України та інших військових формувань, забезпечення необхідної чисельності їх особового складу, а також їх розвиток, підготовка та підтримка на належному рівні боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності до оборони держави, планування їх застосування ; розвиток військово-промислового комплексу, створення сприятливих умов для мобілізаційного розгортання сфер національної економіки з метою виробництва в необхідних обсягах озброєння, військової техніки та майна; - забезпечення Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; - розвиток військово-технічного співпраці з іншими державами з метою забезпечення Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; - підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період; - створення державного матеріального резерву та резервних фондів грошових коштів; - забезпечення охорони державного кордону України; - військово-патріотичне виховання громадян України, підготовку молоді до служби в Збройних силах України, забезпечення престижу військової служби; - забезпечення розвитку військової науки для створення високоефективних засобів збройної боротьби; - захист інформаційного простору України та її входження у світовий інформаційний простір, створення розвинутої інфраструктури в інформаційній сфері; - забезпечення відкритого та демократичного цивільного контролю у сфері оборони в порядку, визначеному законодавством, та дотримання вимог щодо збереження державної таємниці. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 41.1. Організаційно-правові засади управління обороною " |
||
|
||