| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
41.4. Система і правове становище органів військового управління |
||
|
Загальне керівництво Збройними силами України в межах, передбачених Конституцією України, здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних сил України і як Голова Ради національної безпеки і оборони України. В особливий період керівництво Збройними силами України та іншими військовими формуваннями Президент України може здійснювати через Ставку Верховного Головнокомандувача, робочим органом якої є Генеральний штаб По-оружецних сил України. Безпосереднє керівництво Збройними силами України в мирний і воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних сил України. Головнокомандувачем Збройних сил України є за посадою Міністр оборони України, якщо він військовослужбовець, а в разі, коли Міністром оборони України призначається цивільна особа, - начальник Генерального штабу Збройних сил України. Міністерство оборони України, як орган державного управління, несе повну відповідальність за боєготовність армії і флоту. У Міністерстві оборони України утворюється колегія. Членів колегії та Положення про колегію затверджує Президент України за поданням Міністра оборони України. Найважливіше місце в структурі Збройних сил займає Генеральний штаб. Згідно ст. 11 Закону України «Про Зброй- дені Силах України» 1, Генеральний штаб Збройних сил України є головним військовим органом з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами у межах, визначених цим Законом, іншими законами України та нормативно-правовими актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Генеральний штаб Збройних сил України організовує свою діяльність відповідно до Положення, яке затверджене Указом Президента України від 21 серпня 1991 р. 2 Генеральний штаб очолює начальник, який за посадою є першим заступником Міністра оборони України. На цю посаду його призначає Президент України. Видами, родами Збройних сил України, військовими з'єднаннями, частинами, кораблями, підрозділами керують командувачі, і командири різних ступенів. Значне місце в управлінні Сухопутними військами Збройних сил України відводиться трьом оперативним командуванням: Південному, Західному, Північному. Оперативне командування служить основою для здійснення управління групою військ (сил) в межах їх відповідальності з метою виконання окремих завдань у військових конфліктах різної інтенсивності, якщо в них буде втягнена наша країна. Важливу роль в управлінні Збройними силами України грають військові ради, які діють на постійній основі і є колегіальними органами у видах, родах, оперативних командуваннях, на флоті. Військові ради розробляють рекомендації, пов'язані з реалізацією державної військової політики у військах і на флоті, з будівництвом Збройних сил України, з проведенням у життя заходів щодо забезпечення бойової готовності військ, із зміцненням правопорядку і підвищенням військової дисципліни. Військові ради взаємодіють з територіальними органами державної влади з питань забезпечення виконання нормативних правових актів у сфері оборони, соціально-правової захищеності військовослужбовців та членів їх сімей, з підготовки території з метою оборони, призову на військову службу і інше. У систему управління обороною входять військові комісаріати, які створюються в областях, містах і районах. Керує їх 1 Офіційний вісник України. - 2000. - С. 44. - Ст. 1877. 2 Офіційний вісник України. - 1997. - № 35. - Ст. 8. Роботою військовий комісар, який є організатором військової роботи в області, місті, районі. Військові комісаріати створюються Міністерством оборони України і є військовими органами, що входять в єдину систему військових органів Міністерства оборони України. Загальне керівництво військовими комісаріатами здійснює Генеральний штаб Збройних сил України. Військові комісаріати є тією частиною управління, в якій військовий апарат найбільш близько і безпосередньо взаємодіє з апаратом виконавчої влади в містах. Так, у тісній взаємодії з цими органами військові комісаріати ведуть військово-мобілізаційну та обліково-призовну роботу, активно беруть участь в організації оборонно-масових заходів, патріотичному вихованні молоді. На військові комісаріати покладені завдання проведення заходів з обліку людських і народногосподарських ресурсів в інтересах Збройних сил України, підготовки і здійснення мобілізації, підготовки громадян до військової служби, призову на військову службу і військові збори. На них покладаються завдання в забезпеченні соціальної і професійної адаптації військовослужбовців строкової служби, створення необхідних санітарно-гігієнічних та побутових умов з урахуванням економічної обстановки. Для виконання своїх повноважень військові комісари мають право видавати накази в межах своїх повноважень і вживати заходів адміністративного стягнення до військовозобов'язаним, призовникам за порушення правил військового обліку. Певні повноваження у сфері військового управління покладаються на начальника гарнізону (старшого морського начальника) і військового коменданта, які забезпечують керівництво гарнізонної та комендантської службою. У разі військового нападу (агресії) або його загрози, на всій території, або в окремих місцевостях України, вводиться військовий положеніе1. При цьому проводиться загальна або часткова мобілізація, призивається із запасу необхідний контингент військовозобов'язаних, здійснюються заходи щодо мобілізаційного розгортання Збройних сил України, галузі господарства держави переводяться на військовий стан, створюються місцеві органи військового управління. За їх рішенням відомства, підприємства, навчальні заклади, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності в мирний період, спільно з військовими комісаріатами створюють дільниці для прийому військовослужбовців - запасників, збору техніки, комплектують техніку особовим складом, організовують навчання військовозобов'язаних військовим професіями, спеціальностями, виконують інші необхідні в такий час обов'язки. 1 Конституція України. - 1996. - Ст. 85, 106. Мобілізаційна підготовка проводиться на плановій основі шляхом завчасного створення стійких систем управління і зв'язку та необхідних виробничих мобілізаційних потужностей, а також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів озброєння, техніки, матеріальних і продовольчих ресурсів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 41.4. Система і правове становище органів військового управління " |
||
|
||