| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
41.6. Реформування управління обороною України |
||
|
Перший етап (1991-1996) - формування основ Збройних сил України, формування правової основи діяльності Збройних сил, реорганізація їх структур, створення відповідних систем управління та інше. Другий етап (1997-2000) - подальше будівництво Збройних сил України, згідно з Державною програмою будівництва та розвитку Збройних сил, яка намітила мета, пріоритетні напрями та завдання військового будівництва, а головне - пов'язала їх із загальними процесами державотворення. Третій етап (2001-2005) - реформування та розвиток Збройних сил України, подальший пошук способів застосування військ (сил), підвищення їх побутового потенціалу завдяки поліпшенню якісних параметрів, з урахуванням можливого економічного стану країни, уточнення завдань розвитку Збройних сил на період до 2015 р. Реалізація завдань перших етапів державної програми будівництва та розвитку Збройних сил України 1997-2000 рр.. дала можливість створити надійну основу сучасних Збройних сил України. Разом з цим, необхідно зазначити, що безсистемність процесу реформування, нерозуміння складності проблем і відсутність наукового обгрунтування призвели до того, що обороноздатність країни опинилася на узбіччі. Протягом останніх одинадцяти років не відбулося очікуване реформування, а сталося наближення до критичного стану в оборонній сфері держави. Тому нині потрібно значно поліпшити науково-методичне забезпечення та вишукувати інші способи подолання цього стану. Обстановка, що склалася в оборонно-промисловому комплексі вимагає нового реформування, інакше Україна може втратити один з найважливіших атрибутів державності - армію, здатну захистити її суверенітет і недоторканність, мирну працю нашого народу. Виходячи з цього, сучасний стан військового будівництва характеризується структурною перебудовою, звільненими- ем від зайвих інфраструктур, озброєння, військової техніки та майна. На порядку денному стало питання про реформування та подальший розвиток Збройних сил. У зв'язку з цим Указами Президента України «Про державну програму реформування і розвитку Збройних сил на період до 2005 р.» та «Про Концепцію моделі Збройних сил України зразка 2010 р.» визначено шляхи та напрямки подальшого реформування Збройних сил. Головною метою Державної програми є створення за принципом оборонної достатності сучасної моделі Збройних сил України - оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно забезпечених військ (сил), які могли б виконати покладені на них завдання в будь-яких умовах, і в той же час не були занадто обтяжливими для держави. Особливу увагу приділено вдосконаленню системи керівництва Збройними силами. Основна мета полягає в організації раціональної системи органів військового управління з чітким визначенням функцій і повноважень, поліпшенні ефективності їх роботи. Разом з цими вимогами Програма визначає завдання поступового, поетапного переведення Збройних сил України до комплектування особовим складом за контрактом. Створення професійних Збройних сил планується до 2015 р. за три етапи. 1 етап (2001-2005). За цей період основна увага буде приділена вивченню існуючого світового досвіду і можливостей нашої держави щодо підтримки професійних Збройних сил, розробки принципово нового механізму підготовки военнообученних ресурсів, удосконалення механізму їх переведення з мирного на воєнний стан. А також оптимізації організаційно-штатної структури органів управління, з'єднань, частин та установ. Одним з основних пріоритетів на даному етапі є створення принципово нового за своєю суттю сержантського корпусу і більш досконалої системи підходів до визначення придатності громадян України до професійної військової служби за рівнем освіти, морально-діловими якостями і станом здоров'я . Кардинальне реформування сержантського корпусу повинно звільнити офіцерський склад від виконання непритаманних йому обов'язків на 50%. При цьому система проходження військової служби сержантами та отримання ними військових звань має бути максимально наближеною до системи проходження служби офіцерським складом. При цьому однією з основних завдань, яке необхідно буде вирішити, є скорочення чисельності Збройних сил з одночасним поліпшенням якості їх укомплектування особовим складом, завдяки збільшенню питомої ваги військовослужбовців за контрактом. 2 етап (2006-2010). На цьому етапі за рахунок поступового оснащення Збройних сил України сучасними (модернізованими і новими) зразками озброєння, військової техніки та майна будуть створені передумови для підвищення їх бойового потенціалу, і внаслідок цього укомплектованість солдатами й матросами, сержантами і старшинами за контрактом буде понад 50% від загальної чисельності посад цієї категорії і 48% від загальної кількості військовослужбовців, а всі посади молодших спеціалістів будуть повністю укомплектовані військовослужбовцями за контрактом. На цьому етапі передбачається завершення переходу Збройних сил України до моделі «Збройні сили-2010». 3 етап (2011-2015). За цей період буде завершено переклад Збройних сил України до 100% комплектування посад солдатами й матросами, сержантами і старшинами за контрактом. Важливим завданням реформування та розвитку Збройних сил України є удосконалення всієї системи призову та комплектування військ (сил) з метою накопичення военнообучен-них ресурсів для покриття існуючої мобілізаційної потреби з'єднань і військових частин у районах їх комплектування. Важливим моментом цього планування є визначення базових військових комісаріатів, які будуть комплектувати військові частини як у мирний час, так і за мобілізаційним планом. Це, в основному, будуть військові частини постійної готовності і скороченого складу проходження військової служби, які в мирний час будуть забезпечувати підготовку необхідної кількості военнообученних ресурсів для покриття мобілізаційної потреби. Після звільнення в запас військовозобов'язані будуть приписуватися на штатні посади військового часу до військових частин, де вони проходили строкову службу. Важливість вирішення проблеми накопичення і змісту воєн-но-навчених ресурсів стає особливо актуальною під час переходу до професійної армії, а також впровадження у зв'язку з цим в життя нової моделі Збройних сил України зразка 2010 року. Для її вирішення, насамперед, необхідно: - створити єдину систему державного замовлення на підготовку военнообученних людських ресурсів у державі; - привести у відповідність з економічними можливостями держави законодавчу і нормативно-правову базу з питань утримання та використання наявних резервів военнообученних людських ресурсів; - удосконалити існуючу систему поповнення мобілізаційного резерву военнообученних людських ресурсів. Для вирішення вищезазначених проблем буде створена принципово нова система підготовки мобілізаційного резерву военнообученних людських ресурсів відповідно до завдань, які будуть на них покладені, та строків їх залучення за категоріями: - організаційний резерв (у складі якого необхідно мати активний резерв); - загальний резерв. До організованому резерву будуть зараховані військовозобов'язані, призначені для повного розгортання Збройних сил України та інших військових формувань. До 2010 року буде створено активний резерв для укомплектування посад військового часу, як правило, за контрактом, в частинах передових сил оборони. У свою чергу все це вимагає стабільного фінансування, яке дає можливість виконати всі необхідні заходи з реформування та планомірного скорочення чисельності Збройних сил України до кінця 2015 р. на 100-150 тис. чоловік. Міністерством оборони України здійснюються і інші заходи, спрямовані на створення в Україні реальної основи майбутніх професійних Збройних сил, які покликані надалі забезпечити безумовну надійний захист національного суверенітету і територіальної цілісності нашої держави. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 41.6. Реформування управління обороною України " |
||
|
||