| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
42.1. Поняття управління в галузі внутрішніми справами |
||
|
Управління в сфері внутрішніх справ - це особлива область адміністративно-політичної діяльності держави, значення якої визначається надзвичайно актуальними завданнями великого політичного ваги в діяльності органів внутрішніх справ, а також поза системою Міністерства внутрішніх справ. Функції управління внутрішніми справами є досить складними. Вони охоплюють великі за обсягами, різноманітні за характером і правовою природою завдання організації охорони правопорядку та боротьби із злочинністю. Різноплановий характер управлінської діяльності органів внутрішніх справ проявляється у двох напрямках: по-перше, в організаційній діяльності, по-друге, під внешнесістемной діяльності. Інакше кажучи, крім організаційного управління з виконання поставлених завдань з охорони правопорядку та боротьбі із злочинністю, вони покликані здійснювати управлінські функції поза системою Міністерства внутрішніх справ щодо різних суб'єктів правовідносин, зокрема громадян, посадових осіб та цивільних установ. У багатьох працях з адміністративного права та управління професор І. П. Голосніченко перший напрямок управлінської діяльності відносить до внутрішньосистемної або організаційного управління. Ця діяльність спрямована на впорядкування управлінських відносин, що виникають у питаннях організації самої системи та структури органів внутрішніх справ, а також забезпечення необхідних умов для її функціонування. До другого напрямку він відносить внешнесістемную управлінську діяльність, або правоохоронну адміністративну деятельность1, зміст якої зводиться до забезпечення співробітниками органів внутрішніх справ функцій з охорони правовідносин. Тому одним із важливих завдань управління у сфері внутрішніх справ є практичне проведення в життя встановлених правил керування поведінкою і діяльністю посадових осіб у рамках, визначених правовими нормами, створення ним необхідних умов для дотримання встановлених правил, переконання в необхідності їх дотримання, надання допомоги громадськості та адміністрації підприємств і-установ усіх форм власності у підтримці відповідного порядку в громадських місцях. Основу громадського порядку складають правила поведінки в громадських місцях: на вулицях, у парках, гуртожитках, соціально-культурних установах, які регулюються правовими, моральними та іншими соціальними нормами. Разом з цим, до складу громадського порядку входять також відносини, які виникають поза громадських місць, але за своїм характером на- 1 Голосніченко I. П. Адміністративне право України (основні категорії и Поняття). - К., 1998. - Ст. 40-45. Правління на забезпечення громадського спокою, створення нормальних умов для діяльності державних і громадських організацій, охорони честі і гідності громадян. Складність охорони громадського порядку полягає в тому, що вона пов'язана з поведінкою громадян переважно поза сферою виробництва, тому організаційний вплив адміністрації підприємств і установ вкрай обмежені. Безпосередня охорона громадського порядку здійснюється переважно створеними для цього державними органами і самодіяльними організаціями населення. У системі Міністерства внутрішніх справ України вона здійснюється, перш за все, службою міліції громадської безпеки, постовими і патрульними міліціонерами, інспекторським складом адміністративної служби органів внутрішніх справ, а також військовослужбовцями внутрішніх військ і пр. підрозділами органів внутрішніх справ, які визначаються як суб'єкти управління. До об'єктів управління внутрішніх справ, у сфері громадського порядку, відноситься те, на що спрямовано свідоме, планомірне, організаційне, систематичне вплив суб'єкта управління тобто: - забезпечення безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; - запобігання і припинення правопорушень; - охорона і забезпечення громадського порядку; - виявлення і розкриття злочинів , пошук осіб, які їх вчинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - захист усіх форм власності від злочинних посягань; - залучення порушників до відповідальності. Для вирішення завдань з охорони правопорядку та боротьбі із злочинністю суб'єкт і об'єкт управління у сфері внутрішніх справ вступають між собою в взаємини, що утворюють систему управління. Між суб'єктом і об'єктом управління встановлюється прямий зв'язок (директива, наказ, розпорядження) і зворотна (доповідь, звіт, інформація про виконання) 1. Крім цього, управлінські взаємини, утворивши систему управління у сфері внутрішніх справ, мають також свою структуру. У структурі виділяють відносини централізму і самостійності, субординації і координації, відповідальності перед державою і народом, змагання тощо. Конституція України2 відносить органи внутрішніх справ до системи органів виконавчої влади, що здійснює уп- 1 Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ теорія, досвід, шляхи удосконалення. - X., 1996. - Ст. 11-42. 2 Конституція України. - К., 1996. Равление у сфері громадського порядку. Виходячи з цих формальних позицій, а також з того, що органи внутрішніх справ реалізують норми законодавства України, при цьому виконуючи і функції управління у сфері громадського правопорядку, управлінську діяльність органів внутрішніх справ можна розглядати як державно-виконавчо-владну. При цьому як державне управління вона являє собою складно структуровану систему, яка охоплює всі сфери загального управління (питання планування, постачання, стандартизації тощо) і численні області (управління функціонально однорідними об'єктами, які мають єдину правову базу діяльності) державного апарату. Все це у своїй сукупності дає можливість визначити управління органів внутрішніх справ як різновид державного управління з усіма його загальними принципами. Разом з цим в управлінні органами внутрішніх справ використовуються специфічні форми управління, притаманні, по-перше, тільки для правоохоронної системи управління, по-друге, в специфічних умовах функціонування системи, таких як єдиноначальність, висока службова дисципліна, особливі умови проходження служби, в- третій, значна частина працівників органів внутрішніх справ користуються статусом працівника влади, який має повноваження застосовувати засоби адміністративного примусу, по-четверте, діяльність органів внутрішніх справ створює умови іншим державним органам, установам, організаціям, підприємствам і громадянам для реалізації їх функцій, прав і свобод1 . Використання загальних принципів і специфічних принципів управління у сфері внутрішніх справ України вимагає необхідності розрізняти роль і місце в регулюванні правоохоронної діяльності норм державного та адміністративного права України. Права, на яких будується організація влади в Україні, передбачається нормами державного права, а права, що регулюють діяльність управлінських структур державної влади в Україні, - нормами адміністративного права, яке регулює відносини, що складаються між: - органами держави; - органами держави та господарськими структурами незалежно від форм власності; - органами держави і громадськими організаціями; - органами держави і громадянами. Діяльність органів внутрішніх справ має багатоаспектний характер, і вона забезпечує: 1 Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення . - X., 1996. - Ст. 78. - Охорону громадського порядку; - охорону громадської безпеки (правила дозвільної системи, безпеки дорожнього руху тощо); - охорону державної, муніципальної та приватної власності; - дотримання правил паспортної системи; - здійснення дозвільної системи на придбання, зберігання і перевезення зброї, боєприпасів та вибухових речовин. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 42.1. Поняття управління в області внутрішніми справами " |
||
|
||