| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Договір банківського вкладу в зарубіжному законодавстві |
||
|
--- "*" Див: Агарков М.М. Вибрані праці з цивільного права: У 2 т. Т. II. С. 138. Там же. С. 139. Дійсно, в цивільних кодексах, що з'явилися результатом сучасних кодифікацій цивільного права "*", неможливо виявити норми, які регулювали б відносини за договором банківського вкладу (депозиту). --- "*" Див, наприклад: Цивільний кодекс Нідерландів. Кн. 2, 3, 5 - 7. Лейден, 1996; Цивільний кодекс Квебеку. М., 1999. Навіть при внесенні в текст Цивільного уложення Німеччини численних нових правил, пов'язаних з реформою зобов'язального права, до їх числа не увійшли норми, які регулювали б договір банківського вкладу. Правда, в тексті Цивільного уложення з'явилися норми про договори про ведення справи, про грошовий переказ і про договір розрахункового рахунку, спрямовані в тому числі і на регулювання відносин, що складаються між банками та їх клієнтами. Однак зазначені доповнення пояснюються швидше необхідністю адаптації в німецькому законодавстві положень європейського права про забезпечення грошових переказів, а також про захист прав споживачів, ніж прагненням законодавця врегулювати власне відносини, що складаються між банками і вкладниками. Про це свідчить, зокрема, визначення договору розрахункового рахунку, що міститься в § 676 Цивільного уложення Німеччини, згідно з яким за договором розрахункового рахунку кредитна установа зобов'язується відкрити клієнту рахунок, зараховувати на рахунок надходження і виробляти списання з рахунку на виконання укладених договорів про грошовий переказ; кредитна установа зобов'язана повідомляти клієнтові отримані відомості про особу платника та про мету використання коштів. У той же час в Цивільному уложенні, як і колись, відсутні правила, спрямовані на регулювання договору про відкриття ощадного рахунку (який більшою мірою схожий з договором банківського рахунку (депозиту) за російським законодавством), хоча зазначений договір згадується в ст. 232 Вступного закону до Цивільного уложення Німеччини. Незважаючи на те що законодавці багатьох європейських держав не вважали за потрібне включати норми про договір банківського вкладу (депозиту) в кодифіковані акти цивільного законодавства, даний договір звичайно ж не залишився поза зоною правового регулювання. За загальним правилом відносини, що випливають з договору грошового депозиту, складають предмет спеціального законодавства, чинного у сфері банківської діяльності. Як відзначають російські дослідники зарубіжних законодавств (в якості узагальненого висновку), основними з числа пасивних операцій зарубіжних банків є "депозитні операції - операції з прийому вкладів у клієнтів. Вклади бувають термінові і безстрокові. За строковим вкладом клієнт має право затребувати гроші не раніше обумовленого терміну, а банк зобов'язаний повернути гроші в зазначений термін, у той час як безстрокові вклади можуть бути отримані в будь-який час і в будь-якій сумі в межах внесеного вкладу "" * ". --- "*" Цивільне та торгове право капіталістичних держав: Підручник. 2-е вид., Перераб. і доп. М., 1992. С. 424 - 425. У Німеччині також діє цілий ряд законодавчих актів у сфері банківської діяльності: Закон про Німецький федеральний банк 1957 р., Закон про кредитній справі 1976 (у редакції 1985 р.), Закон про Німецький кооперативному банку 1975 р., Закон про Німецький компенсаційному банку 1986 р. і деякі інші, згідно з якими депозитні угоди банків, спрямовані на акумулювання грошових коштів вкладників, є найбільш поширеним типом банківських угод. За дорученням своїх клієнтів банки роблять операції з оплати рахунків і стягування на їх користь боргів в системі готівкового та безготівкового платіжного обороту (так звані жіроопераціі). Згідно § 3 Закону про кредитній справі банкам заборонено здійснювати операції за вкладами, якщо коло вкладників складається переважно з власних працівників, і при цьому не скоюються інші банківські операції, які перевищують обсяг угод за вкладами. Заборонено також прийом вкладів, якщо більша частина вкладників претендує на те, щоб з цих коштів їм було надано позику або надавалася б можливість придбання майна в кредит. Вчинення кредитних або фінансових угод, що ускладнюють розпорядження кредитом або внеском шляхом вилучення коштів готівкою, не допускається "*". --- "*" Див: Цивільне та торгове право зарубіжних країн: Навчальний посібник / За заг. ред. В.В. Безбаха і В.К. Пучінскій. М., 2004. С. 429 - 430. За французьким законодавством (Закон від 24 січня 1984 N 84-46 "Про кредитних установах та контролі за їх діяльністю") банківські угоди, в тому числі операції з залучення грошових коштів у внески, можуть відбуватися тільки кредитними установами, до яких відносяться комерційні банки. Угоди, за допомогою яких банки залучають у вигляді вкладів грошові кошти клієнтів, визнаються депозитними (пасивними) банківськими угодами. Розрізняються безстрокові (звичайні) і строкові вклади. Безстрокові вклади є вкладами на пред'явника, які можуть бути витребувані в будь-який час. За строковими вкладами вкладники вправі вимагати повернення внесеної суми не раніше терміну, встановленого договором; за такими вкладами банки виплачують відсотки, ставка яких залежить від терміну та розміру вкладів. Банки вправі також випускати депозитні сертифікати "*". --- "*" Див там же. С. 426 - 427. В Англії депозитні операції банків регулюються Законом про банківську діяльність 1987 Вчинення банками депозитних операцій можливе на основі дозволу Банку Англії. Разом з тим, як відзначається в літературі, окрема депозитна угода ще не означає, що вчиняє її особа перебуває в сфері контролю Банку Англії. Для цього потрібно приймати депозити систематично у вигляді промислу (бізнесу) при тих умовах, що гроші, одержані особою як депозит, віддаються у позичку іншим особам, і, крім того, інші напрямки бізнесу особи, яка прийняла депозит, фінансуються повністю або частково з коштів отриманих депозитів або з відсотків, придбаних за рахунок цих коштів "*". --- "*" Див: Вишневський А.А. Банківське право Англії. М., 2000. С. 13. А.А. Вишневський підкреслює, що в англійській банківському праві традиційно проводилося "принципову відмінність між поточним і депозитним рахунками", яке полягає в тому, що "поточний рахунок є рахунком для виробництва розрахунків і надає його власнику доступ до банківської розрахункової системі, не приносячи йому доходу; депозитний рахунок має накопичувальний характер, приносить процентний дохід його власнику і не призначений для виробництва розрахунків ". Проте зазначене чітке розходження між двома зазначеними видами рахунків "розмивається останнім часом розвивається банківською практикою. Так, з одного боку, банки стали нараховувати відсотки на залишок грошових коштів на поточному рахунку. З іншого боку, ряд банків дозволяє своїм клієнтам виставляти чеки на кошти, знаходяться на депозитному рахунку "" * ". --- "*" Там же. С. 84. У свою чергу в банківській практиці виділяються два види депозитних рахунків: накопичувальний рахунок, на який вкладник має право внести (або зняти з нього) будь-які суми грошей і в будь-який час без повідомлення банку; фіксований депозит, на який вкладником вноситься певна сума грошей на узгоджений сторонами термін і за узгодженою сторонами відсотковою ставкою "*". --- "*" Див там же. С. 85. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3. Договір банківського вкладу в зарубіжному законодавстві " |
||
|
||