загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

3. Договір міни за радянським цивільному праву

У радянський період розвитку цивільного права договір міни був збережений як самостійного типу цивільно - правових договорів, що має досить вузьку сферу застосування і тому не потребує спеціальному детальному правовому регулюванні.
У ДК РРФСР 1922 р. був окремий підрозділ V "Мена" в розділі "Зобов'язальне право" (слідом за розд. IV "Купівля - продаж"), що свідчило про ставлення до договору міни як до самостійному договору. Разом з тим весь даний підрозділ складався з двох норм. Відповідно до першої з них "за договором міни проводиться між сторонами обмін одного майна на інше. Кожен із що у міні, вважається продавцем того, що дає в обмін, і покупцем того, що вимінювали" (ст. 206). Друга норма встановлювала, що "до договору міни застосовуються відповідні правила про купівлю - продаж" (ст. 207).
Зі змісту наведених норм видно, що виділення в ДК 1922 р. договору міни як самостійного договору швидше було даниною традиції і не переслідувало мети забезпечити його спеціальне регулювання. Мабуть, цим пояснюється відсутність у тексті названих норм чітких правил, що вказують на кваліфікуючі ознаки договору міни, які дозволяли б ідентифікувати регульовані відносини як договір міни. Справді, як "обмін одного майна на інше" можна представити всякий договір купівлі - продажу або поставки, а враховуючи відсутність вказівки на те, що обмінюване майно має надходити у власність контрагента, даним виразом можна охарактеризувати дії сторін, що становлять предмет всякого возмездного договору , за винятком договорів на виконання робіт або надання послуг.
З точки зору правового регулювання договору міни ДК 1922 р. взагалі не встановлював ніяких особливостей цього договору, що вимагають спеціального регулювання. Відсутні в тексті названих норм і будь-які спеціальні правила щодо регламентації договору міни. За відсутності таких спеціальних правил та розповсюдженні на відносини, пов'язані з обміном одного майна на інше, всього комплексу норм про договір купівлі - продажу без будь-яких вилучень виділення договору міни в самостійний тип цивільно - правового договору позбавлене, з точки зору правового регулювання, практичного сенсу. Тому в ГК 1922 р. в цьому сенсі договір міни постає скоріше як різновид договору купівлі - продажу.
Трохи інакше підійшов законодавець до регулювання договору міни в ГК РРФСР 1964 р. Вказаний Кодекс включав в себе окрему главу (гл. 22 "Мена"), що складається тільки з однієї статті (ст. 255 "Договір міни "). Зберігши відношення до договору міни як до самостійного типу цивільно - правових договорів, законодавець передбачив і два спеціальні правила, що регламентують договір міни з урахуванням його особливостей. З точки зору законодавчої техніки і правозастосовної практики наявність спеціального регулювання договору міни (нехай і в таких незначних обсягах) служило безперечним доказом справжнього ставлення законодавця до договору міни як до самостійного договору.
Договір міни визначався як договір, за яким між сторонами проводиться обмін одного майна на інше; при цьому кожен з беруть участь у договорі міни вважається продавцем майна, яке він дає, і покупцем майна, яке він одержує. Як бачимо, і в цьому визначенні договору міни, як і в ГК 1922 р., немає вказівки на всі необхідні ознаки, які дозволяли б чітко кваліфікувати певну угоду як договір міни. Дана обставина послужила підставою для затвердження, що зустрічається в юридичній літературі того періоду, про те, що в "ст. 255 немає визначення договору міни" "*".
--------------------------------
"*" Див: Коментар до Цивільного кодексу РРФСР / Под ред. С.Н. Братуся, О.М. Садикова. М., 1982. С. 292 (автор коментаря до ст. 255 - О.Ю. Кабалкин).
У цивільно - правовій доктрині давалися визначення поняття договору міни, які практично не відрізнялися від законодавчої дефініції. Наприклад, Ю.К. Толстой визначив договір міни таким чином: "За договором міни між сторонами проводиться обмін одного майна на інше. Кожен із що у договорі міни вважається продавцем майна, яке він дає, і покупцем майна, яке він одержує. Але якщо в договорі купівлі - продажу відбувається обмін речі на гроші, то мена представляє собою обмін однієї речі на іншу "" * ".
--------------------------------
"*" Іоффе О.С., Толстой Ю.К. Новий Цивільний кодекс РРФСР. Л., 1965. С. 261.
Правда, в юридичній літературі робилися спроби уточнення визначення поняття "договір міни" шляхом вказівки на такий необхідний ознака останнього, як передача обмінюваних товарів у власність або інше обмежене речове право контрагента. Так, А.Ю. Кабалкин у своєму коментарі до ст. 255 ЦК 1964 р. вказує: "За змістом закону кожна зі сторін такого договору зобов'язується передати майно іншій стороні у власність або оперативне управління. Це випливає, по-перше, із указівки ч. 2 ст. 255 про застосування до мене ряду правил про купівлю - продажу і, по-друге, з систематичного тлумачення закону, оскільки глава "Мена" розташована в ГК серед глав про договори, спрямованих на перехід майна у власність або оперативне управління "" * ".
--------------------------------
"*" Коментар до Цивільного кодексу РРФСР. С. 292.
Перше спеціальне правило, що регламентує договір міни, визначало, які норми ЦК 1964 р., що регулюють договір купівлі - продажу, могли застосовуватися і до відносин, що випливають з договору міни. З числа норм про купівлю - продаж, поширюють свою дію на договір міни, були виключені положення, застосування яких суперечило б правовідносин, складовим істота договору міни. Зокрема, оскільки за договором міни відбувається обмін одного майна на інше, не допускає оплату майна грошовими коштами, до договору міни не підлягали застосуванню положення про ціну товару в договорі купівлі - продажу (ст. 240 ЦК 1964 р.) і про продаж товарів в кредит (з розстрочкою платежу) (ст. 252 ЦК 1964 р.). Чи не могли застосовуватися до договору міни і норми про договір купівлі - продажу житлового будинку з умовою довічного утримання (ст. 253, 254 ЦК 1964 р.).
Дія інших норм, що регулюють договір купівлі - продажу, поширювалося і на договір міни. Серед цих норм були і положення, які містили визначення договору купівлі - продажу, а саме: за договором купівлі - продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 237 ЦК 1964 р .), - що представляється досить дивним, особливо за відсутності в ст. 255, регулюючої договір міни, яких правил, що обмежують дію підлягали застосуванню до договору міни положень про купівлю - продаж. Залишалося, як це відзначав А.Ю. Кабалкин, дійсно виходити зі змісту закону і не застосовувати до договору міни положення про купівлю - продаж, поширюють свою дію на договір міни, в частині, що суперечить нормам, що містяться у ст. 255 ЦК 1964 р. Поширення ж норми, що містить визначення договору купівлі - продажу, на договір міни мало практичне значення в тому сенсі, що це дозволяло зробити висновок про те, що при обміні майна, як і при купівлі - продажу, воно надходить у власність (оперативне управління) особи, яка отримала це майно.
Друге спеціальне правило, що регулює договір міни, стосувалося сфери застосування зазначеного договору - щодо її встановлювалося обмеження за ознакою суб'єктного складу. Договір міни, в якому однією або обома сторонами були державні організації, міг бути укладений лише у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і РРФСР. Іншими словами, за загальним правилом було встановлено заборону на укладення договору міни за участю державних організацій. У юридичній літературі зазначену заборону пояснювався тим, що державні організації є учасниками товарно - грошових відносин, що виключає відносини, пов'язані з прямим обміном випускається ними. Наприклад, О.С. Іоффе підкреслює: "Прямий продуктообмін між організаціями заборонений як не відповідає сучасному етапу розвитку нашого суспільства, економічні закономірності якого вимагають обліку результату господарської діяльності в грошах. Тому у відносинах між організаціями договір міни допустимо лише у випадках, спеціально передбачених законом (ч. 3 ст. 255 ЦК), і може зустрітися лише у вигляді рідкісного винятку, до якого іноді доводиться вдаватися з міркувань господарської доцільності "" * ".
--------------------------------
"*" Іоффе О.С. Зобов'язальне право. М., 1975. С. 204.
Слід, однак, зауважити, що ЦК 1964 р. лише закріпив і законодавчо оформив заборону на здійснення товарообмінних операцій за участю державних підприємств і організацій. Така заборона діяв задовго до прийняття ЦК 1964 р. і передбачався цілим рядом підзаконних актів. Першим з такого роду актів стало Постанова РНК СРСР від 18 жовтня 1931 "Про ліквідацію ненормальних фактів прямого товарообміну між господарськими органами" "*". Даною Постановою господарським організаціям заборонялося здійснювати товарообмінні угоди як порушували плани розподілу продукції та принципи господарського розрахунку.
--------------------------------
"*" Зібрання законів СРСР. 1931. N 63. Ст. 414.
Прикладом дозволених обмінних операцій за участю державних підприємств і організацій можуть служити наступні випадки, коли вчинення таких операцій допускалося діяли законодавством. Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 30 червня 1958 відпустку колгоспам та іншим господарствам сортового та гібридного насіння зернових культур з державних ресурсів проводився в порядку обміну на зерно однойменних культур зі стягуванням з господарств грошової сортової надбавки, що відповідає якості відпускаються насіння, а також вартості витрат заготівельних організацій з приймання, зберігання, перевезення та реалізації цього насіння "*".
--------------------------------
"*" СП СРСР. 1958. N 11. Ст. 92.
Згідно ст. 25 Статуту залізниць СРСР "*" підприємства, організації, установи, міністерства і відомства - вантажовідправники зобов'язувалися при плануванні перевезень не допускати нераціонального використання транспортних засобів, і зокрема зустрічних перевезень, тобто перевезень вантажів у напрямках, зустрічних основному потоку однорідних (взаємозамінних) вантажів. У цих цілях міністерства і відомства, підвідомчі організації яких виступали як вантажовідправників, для усунення зустрічних та інших нераціональних перевезень повинні були в необхідних випадках проводити обмін однорідної (взаимозаменяемой) продукції.
--------------------------------
"*" СП СРСР. 1964. N 5. Ст. 36.
Таким чином, з урахуванням заборони на здійснення товарообмінних операцій за участю організацій сфера дії договору міни по суті обмежувалася лише відносинами між громадянами, а також (в окремих випадках, передбачених законодавством) між громадянами і організаціями. Наприклад, на основі Постанови Ради Міністрів РРФСР від 30 жовтня 1967 "Про заходи щодо подальшого розвитку побутового обслуговування населення" "*" в практиці організацій побутового обслуговування широко застосовувалася така форма роботи, як обмін несправних годин і різних предметів побутової техніки на заздалегідь відремонтовані відповідні предмети з обмінного фонду майстерень служби побуту з оплатою громадянами вартості ремонту.
--------------------------------
"*" Збори постанов та розпоряджень Уряду РРФСР (далі - СП РРФСР). 1967. N 27. Ст. 152.
Дуже широке поширення в ті роки мав обмін займаними громадянами житловими приміщеннями. Однак зазначені правовідносини між громадянами розглядалися в юридичній літературі як спеціальні, що не мають відношення до договору міни. Такий обмін житловими приміщеннями здійснювався за правилами, передбаченими ст. 325 ЦК 1964 р., згідно з якою наймач житлового приміщення мав право обміняти займане ним приміщення на приміщення, займане іншим наймачем, зі взаємною передачею прав і обов'язків за договорами найму. Для обміну житлового приміщення було потрібно письмову згоду проживають з наймачем повнолітніх членів сім'ї, в тому числі і тимчасово відсутніх, за якими зберігалося право на житлову площу. У цьому випадку дійсно не мав місця договір міни, а мова могла йти лише про зміну осіб у зобов'язаннях житлового найму (своєрідний подвійний перенала). Як вірно зазначав А.Ю. Кабалкин, "не є договором міни здійснюваний громадянами - наймачами відповідно до ст. 325 обмін житлових приміщень. При взаємну передачу прав і обов'язків наймачами за договорами найму не відбувається ні зміни власників, ні переходу оперативного управління майном" "*".
--------------------------------
"*" Коментар до Цивільного кодексу РРФСР. С. 292.
  Не розглядалися також як опосредуемих договором міни та відносини, пов'язані з обміном громадянами товарів, придбаних у роздрібній торговельній мережі, оскільки "надається покупцеві право обміну товару випливає з договору роздрібної купівлі - продажу і служить однією з гарантій задоволення споживчих потреб громадян" "*" .
  --------------------------------
  "*" Там же.
  В цілому ж і в радянський період розвитку цивільного права договір міни, хоча і визнається самостійним цивільно - правовим договором, мав досить обмежену сферу дії і займав підлегле по відношенню до договору купівлі - продажу становище. 
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "3. Договір міни по радянському цивільному праву"
  1.  § 2. Предмет цивільного права
      договірні й інші зобов'язання, а також інші майнові та особисті немайнові відносини, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності учасників ". Звідси, а також з обігу до інших положень Цивільного кодексу видно, що предмет цивільного права (цивільно-правового регулювання * ( 9)) утворюють різні відносини. Це і відносини, пов'язані із створенням
  2.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      договори не зобов'язують нікого, крім осіб, в них беруть участь 54. PACTA SUNT SERVANDA [пакту сун серванда] - договори повинні дотримуватися 55. PACTA TERTIS NEC NOCENT NEC PROSUNT [пакту тертіс НЕК ноцен НЕК просунь] - договори не шкодять і не сприяють третім особам 56. PAR IN PAREM IMPERIUM (JURISDICTIONEM) NON HABET [пар ін Парем імперіум (юрісдікціонем) нон хабет] - рівний над рівним
  3.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      договори не зобов'язують нікого, крім осіб, в них беруть участь 54. Pacta sunt servanda [пакту сун серванда] - договори повинні дотримуватися 55. Pacta tertis nec nocent nec prosunt [пакту тертіс НЕК ноцен НЕК просунь] - договори не шкодять і не сприяють третім особам 56. Par in parem imperium (jurisdictionem) non habet [пар ін Парем імперіум (юрісдікціонем) нон хабет] - рівний над рівним
  4.  § 3. Права авторів творів науки, літератури і мистецтва
      договорів про поступку авторських прав, який знайшов відоме підкріплення у законодавстві. З прийняттям Закону про авторське право, в якому авторські права також розглядалися як виняткові, відбулося відновлення справжнього змісту поняття винятковості авторських прав. Закон визнав, що тільки сам володар авторського права може вирішувати всі питання, пов'язані із здійсненням
  5.  3. Юридична природа договору ренти
      договору. Від договору дарування він відрізняється тим, що особа, яка провела відчуження майна у власність іншої, має право вимагати надання зустрічного задоволення - рентного доходу. Від договорів купівлі-продажу та міни договір ренти відрізняється характером зустрічного задоволення. Обсяг належних одержувачу рентних платежів є невизначеним, бо зобов'язання з виплати
  6.  1. Договір в системі речових і зобов'язальних правовідносин
      договірним. Разом з тим ГК 1922 мав і вельми ємний розділ "Речове право", який об'єднав право власності, право застави та право забудови. У Кодексі 1964 р. за ряду причин, швидше ідеологічних, ніж юридико - технічних, речове право було зведено до права власності. Але вже в чинному Кодексі речове право виявилося відновленим. При цьому відповідний розділ (розділ II
  7.  2. Договірні умови
      договору в його якості правовідносини, мають на увазі права і обов'язки контрагентів. На відміну від цього зміст договору - угоди складають договірні умови. Їх фіксаціонная роль дозволила протягом певного часу широко використовувати в законодавстві та літературі як синонім умов договору його пункти. Договірні умови прийнято об'єднувати в певні групи.
  8.  1. Деякі загальні положення про цивільно - правової відповідальності
      договірного зобов'язання. У таких роботах цивільно - правова відповідальність розглядається як обов'язок боржника, що допустив порушення зобов'язання, відшкодувати кредиторові завдані збитки і сплатити встановлену законом або передбачену договором неустойку. Наприклад, М.І. Брагінський зазначає, що "відповідальністю за порушення зобов'язання називають встановлені законом заходи
  9.  1. Поняття договору дарування
      договір, за яким одна сторона (дарувальник) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (обдаровуваному) річ у власність або майнове право (вимога) до себе або до третьої особи або звільняє або зобов'язується звільнити її від майнового обов'язку перед собою або перед третьою особою ( п. 1 ст. 572 ЦК). В системі цивільно - правових договорів договір дарування
  10.  2. Виділення в ГК договору ренти та його різновидів
      договору купівлі - продажу житлового будинку, проданого з умовою довічного утримання ". І тільки в чинному Кодексі придбав самостійне значення особливий правовий інститут ренти. Перша ж стаття, присвячена цьому інституту в однойменній чолі, встановлює, що за договором ренти одна сторона (одержувач ренти ) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно,
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка