| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Договір прокату Поняття договору прокату |
||
|
Термін "прокат" вживався ще в російському дореволюційному праві. Цим словом іменувався зазвичай найм рухомого майна, насамперед меблів, одягу тощо "*". У радянський період розвитку держави з'явилася особлива різновид договору майнового найму - побутовий прокат. При цьому під договором побутового прокату розумівся договір найму предметів домашнього побуту, музичних інструментів, меблів, спортивного інвентарю, легкових автомобілів та іншого майна особистого користування, наданого громадянинові організаціями (ст. 277, 294 та ін ЦК 1964 р.). --- "*" Див: Мейер Д.І. Російське цивільне право: У 2-х частинах (по 8-му вид. 1902). Ч. 2. М., 1997 (сер. "Класика російської цивілістики"). С. 260. 1. Відповідно до ЦК договір прокату являє собою вид договору оренди, за яким орендодавець, який здає майно в оренду в якості постійної підприємницької діяльності, зобов'язується надати орендарю рухоме майно за плату в тимчасове володіння і користування (п. 1 ст. 626 ЦК). Договір прокату БЕЗОПЛАТНО, взаємний (сіналлагматіческій), консенсусний. Він відноситься до публічних договорів. Виділення його в окремий вид договору оренди обумовлено наступними кваліфікуючими ознаками: особливий суб'єктний склад, особливості в предметі договору, публічний характер договору. Згідно ст. 625 ЦК до договору прокату застосовуються положення ЦК про цей вид договору (ст. 626 - 631 ЦК), загальні положення ЦК про договір оренди, якщо інше не передбачено § 2 гл. 34 ГК. У випадках коли на боці орендаря виступає громадянин, який отримує майно не для підприємницьких цілей, до відносин сторін застосовується також Закон "Про захист прав споживачів", хоча в ньому відсутні спеціальні норми про прокат і термінологія цього Закону не охоплює відносини прокату "*". Як відомо, в ньому в якості суб'єктів вказуються лише виробник, продавець, виконавець. Однак це не перешкоджає застосуванню до договору прокату норм, сформульованих в гол. 1 Закону "Про захист прав споживачів" . --- "*" Цей висновок випливає зі ст. 9 Вступного закону до частини другої ЦК: якщо однією із сторін у зобов'язанні є громадянин, що використовує, придбаває, замовляє товари, роботи, послуги для особистих (побутових) потреб, він користується правами споживача. Це роз'яснено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 29 вересня 1994 р. N 7 "Про практику розгляду судами справ про захист прав споживачів" / / БВС РФ. 1995. N 1; 2001. N 2, 12. Договори прокату, орендарями за якими виступають громадяни-споживачі, можуть бути врегульовані постановами Уряду, в тому числі затвердженими Урядом типовими договорами або правилами прокату окремих видів майна. Подібне твердження засноване на Законі "Про захист прав споживачів", у ст. 1 якого допускається можливість регулювання відносин у галузі захисту прав споживачів не тільки законами, а й іншими правовими актами (указами Президента, постановами Уряду РФ) "*". Водночас регламентація відносин щодо захисту прав споживачів вилучена з компетенції відомчих федеральних органів виконавчої влади. Уряд РФ не має права доручати цим органам приймати акти, що містять норми про захист прав споживачів (п. 2 ст. 1 Закону "Про захист прав споживачів"). --- "*" Аргументом служить і положення п. 4 ст. 426 ГК про право Уряду РФ видавати правила, обов'язкові для сторін при укладенні та виконанні публічних договорів (типові договори, положення тощо). 2. Сторони договору. В якості орендодавця в договорі прокату виступає спеціальний суб'єкт - особа, що займається підприємницькою діяльністю, але не будь-яке. Це може бути юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми, а також індивідуальний підприємець, які здають майно в оренду в якості постійної підприємницької діяльності. Ці особи спеціально набувають (виробляють) майно на свій ризик для його подальшої неодноразової, оплатної передачі у тимчасове володіння і користування. Іншими словами, йдеться про осіб, які професійно займаються прокатом майна: відеокасет, компакт-дисків, побутової техніки, спортивного інвентарю тощо Здача майна в прокат для них може бути як основним видом діяльності (наприклад, для ательє з прокату побутової техніки), так і додатковим або одним з основних. Так, широко застосовується прокат сейфів готелями, будинками відпочинку, спортивного інвентарю спортивними клубами, весільних нарядів весільними салонами та ін Але в будь-якому випадку діяльність орендодавця повинна носити постійний характер. Разова операція по здачі в оренду рухомого майна договору прокату не становить. Якщо, наприклад, будівельна організація передає своєму співробітникові найм комп'ютер для написання дипломної роботи, то їх відносини будуть регулюватися загальними положеннями про оренду, а не нормами про договір прокату. Орендарем може бути як громадянин (у тому числі індивідуальний підприємець), так і юридична особа. ЦК не містить будь-яких спеціальних правил, що обмежують права суб'єктів майнового обороту на отримання в прокат майна. Умовою їх участі у відносинах з прокату висувається мета придбання майна - використання його для споживчих цілей, якщо інше не передбачено договором або не випливає із суті зобов'язання (п. 1 ст. 626). Тому слід зробити висновок про те, що в якості орендарів найчастіше виступають громадяни, які набувають майно, призначене для особистого, сімейного, домашнього та іншого подібного використання. При цьому вони користуються не тільки правами сторони договору, а й правами споживача, наданими Законом "Про захист прав споживачів". Юридичні особи та індивідуальні підприємці виступають у цій ролі нечасто, оскільки рідше використовують майно в подібних цілях. Так, придбання названими особами у підприємця, що професійно займається прокатом, у тимчасове користування майна для забезпечення, наприклад, їх діяльності в якості організації або індивідуального підприємця (оргтехніки, побутової техніки, меблів тощо) або для задоволення інтересів своїх працівників (наприклад, холодильника в офіс) регулюватиметься нормами про прокат. 3. Форма договору прокату тільки письмова (п. 2 ст. 626 ЦК). Це правило діє (у вилучення з п. 1 ст. 609 ЦК) незалежно від терміну договору і його суб'єктного складу, тобто і щодо фізичних осіб. Зазвичай передача речей за договором прокату оформляється шляхом складання квитанції-зобов'язання, підписаної обома сторонами. Недотримання письмової форми договору не тягне його недійсності. У разі спору настають наслідки, передбачені ст. 162 ГК. Порядок укладення договору прокату підпорядковується правилам ст. 426 ГК про укладення публічних договорів. Предметом договору прокату виступає лише рухоме майно, в тому числі і ті з транспортних засобів, які не відносяться до предмета договору оренди транспортних засобів (докладніше про це див § 3 цієї глави). Характерно, що воно набувається орендодавцем виключно з метою передачі його в подальшому в оренду. У його натуральній формі воно не потрібно орендодавцю. Це можуть бути як речі побутового призначення, так і речі, не призначені для використання в побуті. Оскільки в п. 1 ст. 626 ЦК встановлена презумпція використання придбаного в прокат майна для споживчих цілей, як правило, це все ж речі побутового призначення: різні предмети домашнього вжитку (телевізори, холодильники, швейні та пральні машини і т.д.), музичні інструменти, спортивно-туристський інвентар і т.д. Що стосується прокату речей, не призначених для побутового використання (наприклад, приладів, обладнання та інших технічних засобів), то ЦК не містить будь-яких спеціальних правил, що обмежують прокат подібних речей. Більш того, в радянський період існував прокат приладів, обладнання та інших технічних засобів, здійснюваний територіальними органами системи Держпостачу СРСР. Подібний висновок підтверджується і положенням п. 1 ст. 626 ЦК про те, що здаються напрокат речі можуть використовуватися не тільки в споживчих, але і в інших цілях, якщо це передбачено в договорі або випливає із суті зобов'язання. До неспоживчих можуть бути віднесені, наприклад, мети забезпечення функціонування юридичної особи як організації. Подібна мета, враховуючи принцип свободи договору, може бути прямо названа в договорі прокату. Предметом договору прокату можуть бути речі непобутового призначення, оргтехніка, офісні меблі тощо Неспоживчі мети використання можуть випливати і з істоти зобов'язання в тих випадках, коли об'єктом зобов'язання виступають речі, не призначені для побутового використання (прилади та інші технічні засоби). Потреба в подібних речах цілком імовірна не тільки у некомерційної організації, а й у осіб, які займаються підприємницькою діяльністю (зокрема, у підприємців, що займаються торгівлею на ринках, при отриманні ваг напрокат). Отже, неспоживчі цілі можуть бути і підприємницькими "*". --- "*" В рамках розгляду цієї проблеми заслуговує на увагу позиція А.Ю. Кабалкіна і Л.В. Саннікова про допустимість використання прокатного майна в підприємницьких цілях. Див: Кабалкин А.Ю., Саннікова Л.В. Прокат / / Відомості Верховної Ради. 2000. N 6. С. 16 - 18. Слід, однак, відзначити, що в літературі висловлено й протилежне судження. Його прихильники вважають, що можливість використання здається в прокат майна для отримання прибутку виключається "*". --- КонсультантПлюс: примітка. Монографія М.І. Брагінського, В.В. Витрянского "Договірне право. Договори про передачу майна" (Книга 2) включена до інформаційного банку відповідно до публікації - М.: Видавництво "Статут", 2002 (видання 4-е, стереотипне). "*" Див: Брагінський М.І., Витрянский В.В. Указ. соч. С. 497. Предмет прокату передається "у володіння і користування" (п. 1 ст. 626 ЦК). Отже, відносини з надання права користування майном з збереженням права володіння за орендодавцем правилами про договір прокату не регулюються. Наприклад, при наданні громадянину у користування комп'ютера в Інтернет-центрі відносини сторін регулюватимуться загальними положеннями про оренду, а не про прокат. 4. Орендна плата за договором прокату встановлюється тільки у вигляді визначених у твердій грошовій сумі платежів (ст. 630 ЦК). Це положення являє собою виключення із загального правила ст. 614 ЦК про багатоваріантності видів орендної плати. Дострокове повернення орендованого майна є підставою для припинення обов'язку орендаря з виплати орендної плати та повернення йому тієї її частини, яка виплачена за період, протягом якого орендар майном не користувався (п. 2 ст. 630 ГК). Захищаючи інтереси підприємців, обслуговуючих при передачі майна в прокат численну клієнтуру, ЦК закріплює за ними право на стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати в спрощеному (позасудовому) безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріуса (п. 3 ст. 630 ЦК). Як спосіб забезпечення обов'язки по сплаті орендної плати за договором прокату, на практиці широко застосовується заставу готівкових грошових коштів. Договір прокату - короткостроковий. Його граничний термін - 1 рік (п. 1 ст. 627 ЦК). Поширені погодинні, добові, місячні строки договору (зокрема, при здачі майна напрокат в готелях, зонах відпочинку і т.д.). Згідно ст. 627 ЦК до договору прокату не застосовуються правила ст. 621 про поновлення договору оренди на невизначений термін і про переважне право добросовісного орендаря на укладення договору на новий термін. Зазначене правило, однак, не позбавляє орендаря можливості укласти договір повторно, але на загальних умовах. 5. Права та обов'язки сторін. Враховуючи публічний характер договору прокату, а також та обставина, що орендодавець професійно займається прокатом, ГК покладає на нього ряд додаткових обов'язків. Так, орендодавець зобов'язаний перевірити справність майна, що орендується у присутності орендаря і ознайомити його з правилами експлуатації майна або видати йому письмові інструкції про користування цим майном (ст. 628 ЦК). Перевірка орендодавцем справності майна, що здається в присутності орендаря не позбавляє останнього права доводити наявність у майні, переданому в його користування, недоліків, не обумовлених орендодавцем, а також не виявлених при перевірці. При виявленні орендарем недоліків зданого в оренду майна орендодавець не пізніше ніж у десятиденний строк з дня отримання заяви орендаря зобов'язаний усунути виявлені орендарем недоліки в зданому в оренду майні або замінити його аналогічним майном в справному стані. Разом з тим, якщо орендодавцю вдасться довести, що недоліки в орендованому майні виникли в результаті порушення орендарем правил експлуатації та утримання майна, орендодавець має право вимагати відшкодування за рахунок орендаря вартості ремонту і транспортування майна (ст. 629 ЦК). Обов'язком орендодавця є виробництво не тільки капітального, а й поточного ремонту зданого в прокат майна. Це правило засноване як на припущенні про відсутність у орендаря необхідних знань і технічних засобів, так і на короткостроковому характері володіння і користування орендованим майном. Що стосується обов'язків орендаря за договором прокату, то вони зводяться до своєчасного перерахування орендної плати та дотримання правил користування орендованим майном. Крім того, оскільки надане напрокат майно може використовуватися орендарем, по-перше, короткостроково, по-друге, насамперед для споживчих цілей, то з істоти правовідносини випливає обов'язок орендаря користуватися майном особисто. У зв'язку з цим ЦК в імперативній формі забороняє орендарю здавати це майно в суборенду, передавати свої права та обов'язки за договором прокату іншим особам, надавати орендоване майно у безоплатне користування, передавати орендні права в якості застави або внеску до статутного (складеного) капіталу господарського товариства (товариства) або пайового внеску у виробничі кооперативи (п. 2 ст. 631 ЦК). 6. Відповідальність. Регулювання відносин з прокату за участю громадян-споживачів правовими актами про захист прав споживачів дозволяє виділити особливості застосування відповідальності орендодавця та інших способів захисту цієї категорії орендарів. Відповідно до Закону "Про захист прав споживачів" порушення прав орендаря-споживача спричиняє, зокрема, компенсацію моральної шкоди у разі порушення не тільки нематеріальних благ, а й майнових інтересів (ст. 15 Закону). На відміну від загального правила про презумпцію залікового характеру неустойки (ст. 394 ЦК) при заподіянні збитків споживачеві неустойка передбачається штрафної (п. 2 ст. 13 Закону). Сплата неустойки чи відшкодування збитків (у вилучення з правила п. 2 ст. 396 ЦК) не звільняють орендодавця від виконання покладених на нього зобов'язань в натурі перед споживачем (п. 3 ст. 13 Закону). Додатковим захистом інтересів споживача служать правила п. 3 і 6 ст. 13 Закону "Про захист прав споживачів", спрямовані на стимулювання добровільного порядку задоволення вимог споживача і неприпустимість доведення до судового розгляду його безперечних вимог про сплату неустойки (пені). При задоволенні судом законних вимог споживача крім цивільно-правової відповідальності перед споживачем суд має право покласти на орендодавця адміністративну відповідальність за недотримання добровільного порядку задоволення вимог споживача. 7. Розірвання договору. У вилучення із загальних положень про розірвання договору оренди ГК не обмежує право орендаря відмовитися від договору якими-небудь особливими підставами. Орендар має право в будь-який час односторонньою заявою орендодавцю відмовитися від виконання договору прокату без пояснення мотивів відмови (п. 3 ст. 627 ЦК). Достатньо лише письмово попередити орендодавця про цей намір не менше ніж за 10 днів. Це не виключає, однак, права орендаря розірвати договір прокату з підстав, зазначених, зокрема, у ст. 620 ГК. Договір прокату на вимогу орендодавця розривається за загальними правилами про розірвання договору оренди. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 2. Договір прокату Поняття договору прокату " |
||
|
||