| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Договір оренди транспортних засобів |
||
|
1. Оренда транспортних засобів являє собою один з видів договору майнового найму (оренди). Підставою для виділення цього виду оренди послужила потреба в прийнятті ряду спеціальних норм, в яких враховувалася б специфіка тимчасового надання за плату у володіння і користування визначеного майна - транспортного засобу. Надання транспортного засобу може супроводжуватися наданням послуг по управлінню ним і з технічної експлуатації. Залежно від цього оренда транспортних засобів поділяється на два різновиди - оренда транспортного засобу з екіпажем (ст. 632 - 641 ЦК) і оренда транспортного засобу без екіпажу (ст. 642 - 649 ЦК). Крім правил, що містяться в § 3 гл. 34 ГК, особливості оренди окремих видів транспортних засобів можуть бути відображені в транспортних статутах і кодексах (ст. 641, 649 ЦК). В даний час такі правила містяться в КТМ і в КВВТ. На відміну від колишнього законодавства в нині чинному КТМ регулюванню відносин з оренди судна з екіпажем, з одного боку, і без екіпажу, з іншого, присвячені правила, що містяться в різних главах КТМ. У гол. X містяться правила, що регулюють фрахтування судна на час з екіпажем (тайм-чартер); в гол. XI - правила, які стосуються фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер). У КВВТ правила, що регулюють відносини з оренди суден внутрішнього водного транспорту, поміщені в гол. X "Оренда судів". Договір оренди транспортного засобу двосторонньо зобов'язує: орендодавець зобов'язаний надати певне майно, а орендар - внести за це відповідну плату. Оскільки транспортний засіб надається орендарю за плату, договір є оплатним. Транспортний засіб надається орендареві на час, після закінчення якого він зобов'язаний повернути його орендодавцю. Тому договір оренди транспортних засобів має бути визнаний строковим. Нарешті, права та обов'язки за договором виникають з моменту досягнення сторонами угоди з його істотних умов. Отже, він є консенсусним. У розумінні предмета договору залежно від того, про яку його різновиди йдеться - оренді з екіпажем (п. 2) або без екіпажу (п. 3), є відомі відмінності. 2. Згідно п. 1 ст. 632 ЦК за договором оренди (фрахтування на час) орендодавець надає орендареві транспортний засіб з екіпажем у тимчасове володіння та користування і надає своїми силами послуги по управлінню ним і за його технічної експлуатації. Мова, таким чином, йде як про панування над майном (володінні), так і про видаляння його корисних властивостей (користуванні). Однак в абз. 1 ст. 606 ГК передбачається і можливість надання майна тільки в користування орендаря без передачі його у володіння. Саме до такого виду оренди відносить КТМ договір фрахтування судна на час (тайм-чартер), за яким судновласник зобов'язується надати фрахтувальнику судно і послуги членів екіпажу в користування на певний строк для перевезень вантажів, пасажирів або інших цілей торгового мореплавання (ст. 198). Таким чином, в КТМ передбачена передача орендарю (фрахтувальнику) судна тільки в тимчасове користування. Експлуатація транспортного засобу в подібних випадках може здійснюватися в будь-яких цілях, для яких використовується транспорт даного виду. Так, морське судно може бути використано для перевезень вантажів, пасажирів або для інших цілей торгового мореплавання (ст. 198 КТМ); повітряне судно - для повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу, пошти, виконання авіаційних робіт і т.п. (Ст. 9 ВК). Що стосується правомочності володіння транспортним засобом, то воно не виходить із володіння орендодавця. Члени екіпажу залишаються його працівниками. Його розпорядження, що стосуються управління та технічної (на водному транспорті - навігаційно-технічної) експлуатації транспортного засобу, обов'язкові для керівника (капітана) екіпажу і всіх інших його членів. При їх посередництві він здійснює володіння транспортним засобом. Підтвердженням цього може бути покладання на орендодавця відповідальності за шкоду, заподіяну транспортним засобом (ст. 640 ЦК). Така відповідальність настає відповідно до правил, передбачених гл. 59 ГК. В силу ст. 1079 ЦК вона може бути покладена, зокрема, на обличчя, що володіє джерелом підвищеної небезпеки. Таким особою в ст. 640 ГК визнаний орендодавець. Поряд з наданням майна в користування як першим елементом договору його другим елементом служить надання послуг з управління транспортним засобом і його технічної експлуатації. Надання таких послуг виходить за межі предмета оренди і зближує розглянутий договір з договорами про надання послуг, результати яких не мають речової форми. Цей елемент відбивається і на правовому регулюванні інших відносин, що виникають при оренді транспортного засобу з екіпажем. Наприклад, на орендодавця покладається обов'язок як поточного, так і капітального ремонту транспортного засобу та надання необхідного приладдя (ст. 634 ЦК), тоді як при оренді іншого майна проведення поточного ремонту, якщо інше не встановлено законом або договором оренди, входить в обов'язки орендаря (п. 2 ст. 616 ЦК). Враховуючи своєрідність договору оренди транспортного засобу з наданням послуг з його управління та технічної експлуатації, деякі вчені "*" стосовно до цього договору в торговому мореплаванні (тайм-чартер) робили висновок про самостійне, особливому його характері . У ГК основним елементом договору оренди визнається надання орендарю майна у тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування (ст. 606). Виходячи з першого і найбільш важливого елементу, цей договір віднесений до одного з видів оренди . --- "*" На таких позиціях стояли О.С. Іоффе, А.Г. Калпин, В.К. Райхер, В.Т. Смирнов. Інша група вчених (О.А. Красавчиков, А.Л. Маковський, М.Є. Ходунов) відстоювала точку зору, згідно з якою тайм-чартер являє собою різновид оренди. У вилучення з правила про форму та обов'язковості державної реєстрації загального договору оренди (ст. 609 ЦК) договір оренди транспортного засобу з екіпажем безвідносно до терміну його дії і його суб'єктним складом повинен бути укладений у письмовій формі. При оренді морських, повітряних, а також суден внутрішнього водного плавання договори, як правило, укладаються з використанням віддрукованих друкарським способом проформ (стандартних форм) чартерів. У проформі з урахуванням роду (виду) вантажу, напрямку перевезення та інших факторів викладаються загальні, як правило, постійні умови оренди судна. На морському транспорті найбільш широко застосовується універсальна проформа фрахтування судна на час "Балтайм", розроблена в 1939 р., а потім в 1950 р. виправлена і доповнена. При наймі суден, що прямують з портів американського континенту в Європу, використовується проформа "Нью-Йорк Прод'юс", розроблена в 1913 р. і останній раз переглянута в 1946 р. Хоча в ЦК міститься вимога письмового оформлення договору оренди транспортного засобу з екіпажем, недотримання цієї вимоги не тягне його недійсності. У разі спору сторони не можуть на підтвердження договору і його умов посилатися на показання свідків, але має право приводити письмові й інші докази. До нерухомого майна з транспортних засобів належать підлягають державній реєстрації повітряні і морські судна, а також судна внутрішнього плавання. Однак правило про державну реєстрацію договорів оренди нерухомого майна (п. 2 ст. 609 ЦК) до оренди транспортних засобів з екіпажем не застосовується. Договором оренди транспортного засобу з екіпажем передбачено надання майна та послуг екіпажу орендарю на певний час. Термін їх надання позначається у договорі у вигляді календарного періоду або часу, необхідного для досягнення конкретної мети орендаря (одного або декількох рейсів з перевезення вантажу, буксирною або рятувальної операції і т.д.). Оскільки такий договір є строковим, орендар після закінчення обумовленого часу зобов'язаний повернути орендодавцеві відповідний транспортний засіб у тому стані, в якому воно було ним отримано, виключаючи природний знос. Згідно ст. 632 ЦК правила про поновлення договору оренди на невизначений термін за відсутності заперечень орендодавця, а також про переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк до цього договору не застосовуються. Передане орендареві транспортний засіб повинен бути придатним для негайного використання. Це передбачає належний технічний стан транспортного засобу, його міцність і справність, надійність систем, конструкцій, механізмів і пристосувань. У поняття комерційної придатності входить також наявність з відповідним терміном придатності палива (бункера), мастильних масел, обтиральних матеріалів, дрантя, в необхідних випадках - провізії та інших запасів, містких і чистих вантажних або пасажирських приміщень, потрібних документів і т.п. Конкретним змістом вимога придатності транспортного засобу (на морському флоті - "мореплавства") наповнюється залежно від цілей і терміну оренди. Протягом усього терміну дії договору орендодавець зобов'язаний підтримувати належний стан зданого в оренду транспортного засобу, надаючи всі необхідні матеріали та приладдя і замінюючи зношені частини і механізми, проводячи поточний і капітальний ремонт. До необхідних матеріалами і приладдя відносяться паливо, змащувальні масла, фарба, інструменти тощо Надання з боку орендодавця послуг з управління та технічної експлуатації транспортного засобу має на меті забезпечити його нормальне і безпечне використання відповідно до умов договору. Ця мета досягається шляхом укомплектування транспортного засобу достатнім за чисельністю і кваліфікованим екіпажем. Чисельність екіпажу і його склад, кваліфікація входять до нього осіб повинні відповідати обов'язковим правилам і нормам, що діють на транспорті даного виду. Якщо ж в правилах такі нормативи не встановлені, то екіпаж повинен відповідати вимогам звичайної практики експлуатації транспортного засобу та умов договору. Члени екіпажу, допущені до керування транспортним засобом, повинні мати відповідні свідоцтва, кваліфікаційні документи, водійські права, а в необхідних випадках - дипломи про закінчення спеціальних навчальних закладів та присвоєння їм потрібного класу або звання. Екіпаж з передачею транспортного засобу орендарю виявляється в подвійному підпорядкуванні. Залишаючись працівником орендодавця і як і раніше підкоряючись йому в питаннях управління та технічної експлуатації, члени екіпажу зобов'язані також підкорятися розпорядженням орендаря, стосуються комерційної експлуатації транспортного засобу. Зокрема, це відноситься до розпоряджень, спрямованим на забезпечення рентабельності використання орендованого транспортного засобу. Залишаючись роботодавцем, особа, що здає в оренду транспортний засіб, має виплачувати заробітну плату його екіпажу, а також нести інші витрати з його утримання (наприклад, доставляти провіант, питну воду, надавати або оплачувати житло і т . д.). Крім цього, орендодавець приймає на себе і таку постійну частину експлуатаційних витрат, як витрати по страхуванню транспортного засобу, і відповідальність за шкоду, яка може бути завдана внаслідок його експлуатації. Змінна частина експлуатаційних витрат - оплата палива, мастил та інших матеріалів, що витрачаються в процесі експлуатації, податки та збори і т.п. - Падають на орендаря. Правила про віднесення витрат по експлуатації транспортного засобу (ст. 635, 636 ЦК) на ту чи іншу сторону договору носять диспозитивний характер. Це дозволяє сторонам розподілити витрати між ними інакше, ніж це передбачено в ГК. Крім згаданих витрат, орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату (на морському транспорті - фрахт). Орендна плата зазвичай обчислюється з добової або місячної ставки за відповідний транспортний засіб (на водному транспорті іноді із ставки за одну тонну водотоннажності судна на місяць). Ступінь ефективності і рентабельності його експлуатації, зокрема число виконаних в обумовлений період рейсів, кількість перевезених вантажів і т.д., не відбивається на розмірі орендної плати. За загальним правилом, що належить до всіх інших видів оренди, укладення орендарем договору суборенди можливо за згодою орендодавця. Але при оренді транспортного засобу з екіпажем орендар, якщо договором не передбачено інше, має право без згоди орендодавця здавати транспортний засіб у суборенду (п. 1 ст. 638 ЦК). Умови суборенди транспортного засобу зумовлені договором його оренди. Строк суборенди не може перевищувати строку оренди. Суборендар може користуватися транспортним засобом тільки відповідно до його призначення, визначеним у договорі оренди. Якщо за договором оренди транспортний засіб може бути використано лише в певному регіоні, то й суборендар не вправі вивести його за межі цього регіону. Орендар має право від свого імені без згоди орендодавця укладати інші договори, що стосуються комерційної експлуатації транспортного засобу (договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу, буксирування тих чи інших об'єктів, рятування на морі та ін.) Такі договори орендар може укласти, якщо вони не суперечать цілям використання транспортного засобу, зазначеним у договорі, а якщо такі цілі не встановлені - призначенням транспортного засобу. Виходячи з свого основного обов'язку, орендодавець передусім несе відповідальність за ненадання орендарю обумовленого транспортного засобу з екіпажем в зазначений термін, а якщо термін не зазначений - в розумний термін. При невиконанні цього обов'язку орендар має право витребувати від нього відповідне транспортний засіб та відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або розірвання договору та відшкодування збитків, завданих його невиконанням (п. 3 ст. 611 ЦК). Орендодавець відповідає також за непідтримку зданого в оренду транспортного засобу в належному стані, непроведення його поточного та капітального ремонту. У цьому випадку орендар має право за своїм вибором провести ремонт і стягнути з орендодавця його вартість або зарахувати її в рахунок орендної плати, або вимагати відповідно зменшення орендної плати, або розірвання договору та відшкодування збитків. Відповідальність орендодавця за шкоду, заподіяну третім особам орендованим транспортним засобом, його механізмами, пристроями, устаткуванням, регулюється правилами гл. 59 ГК. Таку відповідальність несе орендодавець. Звільнення від відповідальності можливе лише при виникненні шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Якщо шкода заподіяна з вини орендаря, орендодавець має право пред'явити до нього регресну вимогу про відшкодування сум, виплачених третім особам. На нього покладається обов'язок доведення провини орендаря. За невиконання орендарем свого основного обов'язку - сплати винагороди орендодавцю - встановлена жорстка відповідальність. Невнесення орендної плати більше двох разів поспіль після закінчення встановленого договором строку платежу дає підставу орендодавцю вимагати дострокового розірвання договору в судовому порядку. Таке право виникає у орендодавця тільки після направлення орендарю письмового попередження про необхідність виконання ним зобов'язання в розумний строк (ст. 619 ЦК). Орендодавець не має права на отримання орендної плати лише за час перерв в експлуатації транспортного засобу, коли вони відбулися з причин, за які орендар не відповідає. Якщо ж орендодавець доведе, що транспортний засіб виведено з експлуатації ("іммобілізовано") з причин, за які орендар відповідає згідно з законом або договором, останній не тільки не звільняється від обов'язку вносити орендні платежі, а й відшкодовує орендодавцю завдані збитки. Так само вирішується питання про право на орендну плату та відшкодування збитків у разі загибелі транспортного засобу. У договорі на орендаря може бути покладено обов'язок відшкодування збитків, завданих орендодавцю зважаючи випадкової загибелі або випадкового пошкодження транспортного засобу. При відсутності такої умови всі збитки, випадково завдані загибеллю або пошкодженням транспортного засобу, зокрема дією стихійних явищ, падають на орендодавця, оскільки згідно ст. 211 ГК ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна несе власник. На орендаря може бути покладено обов'язок відшкодування таких збитків, якщо орендодавець доведе їх походження з причин, за які орендар несе відповідальність згідно з законом або договором. При укладенні орендарем договорів комерційної експлуатації транспортного засобу з третіми особами він виступає по відношенню до них як перевізник вантажу або пасажирів, буксировщик, рятувальник і т.д. і несе відповідальність перед своїми контрагентами за умовами відповідного договору. Але збиток контрагенту орендаря може бути заподіяна внаслідок недотримання орендодавцем умов оренди транспортного засобу. Тоді, відшкодувавши шкоду своєму контрагенту за умовами відповідного договору (наприклад, збиток вантажовласникові за умовами коносамента), орендар набуває право на задоволення регресної вимоги до орендодавця. Так, відшкодувавши як перевізник вантажовласникові збиток, заподіяний несохранностью вантажу, орендар має право доводити, що вантаж був пошкоджений внаслідок несправності транспортного засобу в момент передачі судна. На цій підставі він має право домагатися задоволення регресного позову, що випливає з договору оренди. 3. За договором оренди транспортного засобу без екіпажу орендодавець надає орендареві транспортний засіб за плату у тимчасове володіння і користування без надання послуг по управлінню ним і його технічної експлуатації (ч. 1 ст. 642 ЦК). Таким чином, в якості предмета цього договору виступає передача орендарю індивідуально-визначеного майна без надання послуг екіпажу. Але на відміну від звичайної оренди воно надається орендарю як транспортний засіб для досягнення цілей, які зазвичай ставляться перед транспортом. Тому до такого договору, крім правил § 3 гл. 34 ГК, застосовуються норми, що стосуються оренди транспортних засобів, якщо вони містяться в транспортних статутах і кодексах (КТМ, КВВТ). Навпаки, здача морського чи річкового судна під склад, готель чи ресторан не передбачає його експлуатацію як транспортного засобу і не допускає застосування правил транспортного законодавства. Правове регулювання відносин з оренди транспортного засобу без екіпажу багато в чому збігається з орендою транспортного засобу з екіпажем. До цього договору також не застосовуються правила про поновлення договору оренди на невизначений термін і переважне право орендаря на укладення договору на новий строк (ст. 642 ЦК). До оренди транспортного засобу без екіпажу застосовується правило про обов'язковість письмової форми незалежно від терміну дії договору. Для його укладення на морському, внутрішньому водному і повітряному транспорті використовуються стандартні, типографським видрукувані форми (проформи) договорів оренди відповідного транспортного засобу без екіпажу. Так, в цих цілях використовувалися проформи оренди морських суден без екіпажу "БерКон А" 1974 р. і "БерКон Б" 1974 У 1989 р. ці проформи були переглянуті і об'єднані в одну проформу - "БерКон 89", а потім в проформу "Бербоут-чартер 2001". Так само, як і при оренді транспорту з екіпажем, на даний договір не поширюється правило про державну реєстрацію транспортного засобу, якщо воно відноситься до нерухомого майна (п. 2 ст. 609 ЦК). На підставі даного договору правомочності володіння і користування транспортним засобом переходять від орендодавця до орендаря. Він здійснює управління та технічну експлуатацію транспортним засобом особисто або за допомогою запрошених на підставі трудового договору або договору підряду робітників і службовців "*". В останньому випадку колектив робітників і службовців, складових екіпаж транспортного засобу, в питаннях комерційної та технічної експлуатації підпорядковується орендарю. Члени екіпажу є його працівниками. Через підлеглий йому екіпаж орендар безроздільно контролює транспортний засіб. --- "*" На деяких видах транспорту орендодавець все ж може прийняти відоме участь у комплектуванні екіпажу орендарем. Так, при фрахтуванні морських суден у договорі іноді передбачається обов'язок орендаря прийняти на роботу колишній екіпаж або якусь його частину (димайз-чартер). На цьому грунтується відмінність між димайз-чартером і бербоут-чартером (договором, за яким орендодавець не бере участь у формуванні екіпажу). Але навіть якщо колишній екіпаж або його частину приймаються на роботу, їх роботодавцем стає орендар. Повною мірою орендарю належить також правомочність користування транспортним засобом. Воно може експлуатуватися орендарем для цілей, зазначених у договорі, а за відсутності в договорі вказівки на такі цілі - випливають з призначеного даного транспортного засобу. На орендаря падають ризики подібної експлуатації. Разом з тим він отримує весь прибуток від експлуатації транспортного засобу. Наприклад, на морському транспорті право на винагороду за порятунок і надання допомоги на морі судном, зданим в оренду без екіпажу, належить тільки орендарю. В цьому одна з відмінностей даного договору від фрахтування судна з екіпажем, за яким така винагорода розподіляється порівну між орендодавцем та орендарем (ст. 210 КТМ). Повний перехід до орендаря володіння і користування транспортним засобом зумовлює оплату витрат на його утримання. Орендар постачає його всіма необхідними припасами, паливом, мастильними матеріалами, фарбою і т.п. На ньому лежить обов'язок його капітального та поточного ремонту. Якщо інше не передбачено договором оренди, орендар несе всі витрати з експлуатації, виплачує заробітну плату, доставляє продовольство і необхідні припаси екіпажу, оплачує податки і збори, витрати по страхуванню транспортного засобу, включаючи страхування своєї відповідальності. У цьому важлива відмінність оренди транспортного засобу без екіпажу від оренди з наданням послуг екіпажу. В останньому випадку, як показано раніше, оплата винагороди екіпажу і його провіанту, а одно витрат зі страхування падає на орендодавця. Ще одна відмінність між двома договорами зводиться до того, що в разі оренди транспортного засобу з екіпажем орендодавець протягом усього терміну дії договору повинен підтримувати його в належному стані. Обов'язок щодо підтримання транспортного засобу, орендованого без екіпажу, орендодавець не несе. Після передачі транспортного засобу орендарю згадана обов'язок лежить на ньому. Розмір орендної плати, що підлягає сплаті орендодавцю, період, за який вона виплачується, і терміни її перерахування визначаються умовами договору. Рентабельність оренди не впливає на розмір плати. Невнесення орендної плати більше двох разів поспіль дає орендодавцеві право вимагати розірвання договору в такому ж порядку, як і при оренді транспортного засобу з екіпажем. Тільки в рідкісних випадках орендар використовує орендоване транспортний засіб для задоволення власних потреб. Як правило, він експлуатує орендований транспортний засіб на основі договорів з третіми особами. Він може укласти договір суборенди транспортного засобу з третьою особою, надаючи йому послуги з управління та технічної експлуатації, або суборенди без екіпажу. В обох випадках угоду про суборенду полягає без згоди орендодавця. Так само без згоди останнього орендар має право від свого імені вступити в інші договірні відносини з третіми особами, виступаючи по відношенню до них в якості перевізника вантажів, пасажирів і багажу, пошти або як буксировщика або рятувальника і т.д. Але вступаючи в договірні відносини з третіми особами, орендар пов'язаний рамками договору з орендодавцем, тобто відносини з третіми особами повинні відповідати цілям, для яких орендовано транспортний засіб. Так, якщо морське судно орендоване для перевезення пасажирів, його не можна використовувати для китобійного промислу. Якщо ж мети оренди в договорі не встановлені, укладені з третіми особами договори не повинні суперечити призначенням транспортного засобу. З цієї точки зору не можна, наприклад, пасажирське повітряне судно використовувати для виконання сільськогосподарських робіт і т.п. Відповідальність орендаря перед третіми особами, що визначається умовами договору відповідного виду, і регресних відповідальність орендодавця перед орендарем на підставі договору оренди транспортного засобу без екіпажу будуються за тими ж правилами, що і відповідальність за договором оренди транспортного засобу з екіпажем (див. п. 2). У ст. 648 ГК суб'єкт відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам транспортним засобом, його механізмами, пристроями, устаткуванням, визначений інакше, ніж у ст. 640 ГК. Використання транспортного засобу являє собою діяльність, пов'язану з підвищеною небезпекою для оточуючих. Оскільки в силу ст. 1079 ЦК особа, що володіє джерелом підвищеної небезпеки, зокрема на праві оренди, відшкодовує шкоду, цілком логічно покладання такого обов'язку на орендаря транспортного засобу без екіпажу. Навпаки, власником транспортного засобу з екіпажем по відношенню до третьої особи в ст. 640 ГК побічно визнається орендодавець. Тому на нього як на власника джерела підвищеної небезпеки і покладається підвищена відповідальність за заподіяну шкоду. Орендар може бути звільнений від такої відповідальності, якщо доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 3. Договір оренди транспортних засобів" |
||
|
||