| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Договір позики в зарубіжному законодавстві |
||
|
--- "*" Цивільне та торгове право капіталістичних держав: Підручник. 2-е вид., Перераб. і доп. М., 1992. С. 410 - 411 (автор глави - Е.А. Васильєв). Однак у більш пізніх кодификациях цивільного права, що проводилися в Західній Європі (наприклад, у Німеччині, Швейцарії), виявляється прихильність до підходів, виробленим римським правом: договір позики знову розглядається в якості самостійного договору, відмінного від договору позички, який також отримує статус sui generis. У Німецькому цивільному укладенні, наприклад, в сьомому розділі "Окремі види зобов'язань" другої книги "Зобов'язальне право" ми знаходимо самостійні глави, присвячені кожному з названих договорів: договором позички (глава четверта) і договором позики (глава п'ята) "*", в яких містяться норми, що визначають істота цих двох самостійних договорів. --- "*" Див: Німецьке право. Ч. 1: Цивільне укладення / Пер. з нім.; Сер.: Сучасне зарубіжне та міжнародне приватне право. М., 1996. С. 141 - 144. Відповідно до § 598 ГГУ за договором позички позичкодавець зобов'язується подати ссудополучателю річ у безоплатне користування. Ссудополучатель не може використовувати отриману річ за іншим призначенням, крім встановленого в договорі; він також не має права без дозволу ссудодателя передати річ у користування третій особі. Ссудодатель зобов'язаний повернути передану в безоплатне користування річ після закінчення строку дії договору позики (§ 603 і 604 ГГУ). Сутність зобов'язання, що випливає з договору позики, визначається таким чином: особа, яка отримала борг гроші чи інші замінні речі, зобов'язана повернути позикодавцеві отримане речами того ж роду, якості та кількості (п. 1 § 607 ГГУ). Якщо за позикою встановлені відсотки, то при відсутності іншої угоди вони повинні виплачуватися після закінчення кожного року, а якщо позика має бути повернена до закінчення року, то при поверненні (§ 608). У випадках, коли термін повернення позики не встановлений, він визначається за заявою боржника або кредитора про розірвання договору. При цьому попередження про розірвання договору позики на суму понад 300 німецьких марок має бути зроблено за три місяці, при меншій сумі - за один місяць (п. п. 1 і 2 § 609 ГГУ). У текстах наведених правил, що містяться в ГГУ і призначених для регулювання договорів позики і позики, вбачаються наступні відмінності між цими самостійними цивільно-правовими договорами. По-перше, в якості об'єкта договору позики виступають гроші і інші замінні речі; об'єктом договору позики є індивідуально-визначена річ, не втрачає своїх корисних властивостей у процесі використання. По-друге, за договором позики річ передається лише у користування ссудополучателю; гроші чи інші замінні речі, передані позичальнику за договором позики, надходять у власність позичальника. По-третє, на відміну від зобов'язання ссудополучателя, який зобов'язаний після закінчення терміну дії договору позики повернути ссудодателю ту ж річ, яка передавалася йому в користування, зобов'язання позичальника за договором позики полягає у поверненні (вірніше, передачі) позикодавцеві тієї ж суми грошей або речей того ж роду, якості та кількості, що і були отримані від нього. По-четверте, відмінною рисою договору позики є його безоплатність, в той час як позичальник за договором позики може бути зобов'язаний договором сплачувати відповідні відсотки "*". --- "*" Аналогічним чином договори позики та позики регулюються чинним Цивільним кодексом Російської Федерації, тому відмічені відмінності між зазначеними договорами по ГГУ можуть служити критеріями розмежування договорів позики і позики і за російським ЦК. Слід зазначити також, що в ГГУ не виділяються окремі види договору позики (і зокрема, кредитний договір): можна виявити лише деяку диференціацію окремих правовідносин у рамках загального правового регулювання договору позики, що стосуються, зокрема , розірвання договору позики. Так, по безпроцентному позиці боржник має право повернути позику без дотримання строку заяви про розірвання договору (відповідно три місяці і один місяць), тобто в будь-який момент на свій розсуд достроково повернути суму позики (п. 3 § 609 ГГУ). Договір позики, що передбачає тверду процентну ставку, може бути розірваний боржником при дотриманні наступних умов: 1) якщо зобов'язання з виплати відсотків припиняється до закінчення терміну, встановленого для повернення суми позики, і не полягає нової угоди про процентною ставкою, за умови дотримання строку розірвання договору не раніше одного місяця з дня, коли припиняється зобов'язання з виплати відсотків; якщо узгоджена виплата процентної ставки в певні проміжки часу на період менше одного року, то боржник може розірвати договір позики відповідно не раніше одного місяця з дня, коли припиняється зобов'язання з виплати відсотків, 2) якщо позика надається фізичній особі та не забезпечується заставним правом на земельну ділянку або на судно, то після закінчення шести місяців після отримання позики в повному обсязі, за умови дотримання строку попередження про розірвання за три місяці ; це правило не діє, якщо позика в повній сумі або переважаючою його частини було надано для здійснення ремісничої або професійної діяльності; 3) у будь-якому випадку після закінчення десяти років після отримання позики в повному обсязі, за умови дотримання строку попередження про розірвання за шість місяців ; якщо після отримання позики буде укладено нову угоду про термін повернення суми позики при виплаті відсотків, то момент укладення даної угоди вказується замість моменту повернення позики. При цьому в перших двох випадках розірвання договору позики боржником вважається не відбувся, якщо він не виплатить суму позики протягом двох тижнів після розірвання договору позики. Договір позики із змінною процентною ставкою може бути розірваний боржником у будь-який момент за умови дотримання строку попередження про розірвання договору за три місяці (§ 609 ГГУ). У ГГУ передбачена можливість новації боргу, що виник з будь-якого зобов'язання, предметом якого є сплата грошей або передача замінних речей у позикове зобов'язання. Зазначена можливість виражена правилом про те, що особа, яка повинна гроші або інші замінні речі на іншій підставі, може домовитися з кредитором, щоб гроші або речі вважалися предметом договору позики (п. 2 § 607). Не можна не звернути увагу на правило про відкликання обіцянки позики, згідно з яким особа, обещавшее надати позику, може за наявності сумнівів відмовитися від даної обіцянки в тому випадку, якщо майновий стан іншої сторони значно погіршиться, внаслідок чого задоволення вимоги про повернення позики опиниться під загрозою (§ 610 ГГУ). Дане правило свідчить про те, що на відміну від сформованих в епоху римського права традиційних уявлень про договір позики як про виключно реальному договорі німецьке право при визначенні загального поняття договору позики, виходячи з його реального характеру, все ж допускає і консенсуальну модель договору позики - договір обіцянки позики. Вказана обставина не є відмінною рисою тільки німецького цивільного права. Як зазначається в юридичній літературі, в цілому для законодавств європейських країн характерно ставлення до договору позики як до договору реальному за тієї умови, що сторони можуть сконструювати конкретний договір позики за моделлю консенсуального договору, передбачивши обов'язок позикодавця надати позику позичальнику (позику за угодою). Більше того, право Швейцарії за загальним правилом виходить з консенсуального характеру договору позики, оскільки передбачає, що договір позики зобов'язує позикодавця передати іншій особі право власності на відому суму грошей або інших замінних речей, а позичальника - повернути таку ж кількість речей такого ж роду і якості (ст. 312 Швейцарського зобов'язального закону) "*". --- "*" Див: Цивільне та торгове право капіталістичних держав: Підручник. С. 412. Необхідно відзначити, що в ході останніх європейських кодифікацій цивільного законодавства виявилося, що до теперішнього часу не подолана ідея узагальнення договору позики та позички в одну правову категорію і конструювання договору позики як родового поняття по відношенню до цих двох договорами, як це нещодавно стверджувалося в юридичній літературі "*". --- "*" Див: Там же. С. 411. Саме з цих позицій підійшли до формулювання правил про договір позики розробники Цивільного кодексу канадської провінції Квебек, який набрав чинності з 1 січня 1994 "*". Згідно з цим Цивільному кодексу (ст. ст. 2312 - 2316) існує два види позики: позика для користування і простий позику. Позикою для користування є безплатний договір, за яким одна особа, займодавец, передає майно іншій особі, позичальникові, для його використання останнім із зобов'язанням з його боку повернути це майно після закінчення певного терміну. Простим позикою є договір, за яким позикодавець передає певну кількість грошей або іншого майна, споживаного в процесі його використання, позичальникові, який зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж кількість грошей або майна того ж роду і якості після закінчення певного терміну. Спільним для обох видів договору позики є правило, відповідно до якого обіцянку дати в борг наділяє особа, на користь якої зроблено таку обіцянку, при його невиконанні особою, яка дала обіцянку, лише правом вимагати з останнього відшкодування збитків. --- "*" Див: Цивільний кодекс Квебеку. М.: Статут, 1999 (Сер.: Сучасне зарубіжне та міжнародне приватне право). Визначення договору позики для користування і містяться в Цивільному кодексі Квебеку правила, спрямовані на регулювання цього договору (ст. ст. 2317 - 2326), безперечно, свідчать про те, що насправді мова йде про договорі безоплатного користування майном (договорі позики). Що стосується другого виду договору позики - договору простого позики, то цей договір згідно з традиційними уявленнями по суті і є договором позики. Дана обставина підтверджується і тими нормами Цивільного кодексу Квебека, якими регулюється зобов'язання за договором простого позики (ст. ст. 2327 - 2332). Зокрема, в силу простого позики позичальник стає власником переданого в борг майна і несе ризик його загибелі з того моменту, коли воно передано йому. Займодавец відповідає за будь-яку шкоду, що виник внаслідок недоліків переданого в борг майна. Позичальник зобов'язаний повернути таку ж кількість майна того ж роду і якості, що й отримав, і нічого понад те, незважаючи на збільшення або зниження його ціни. У разі позики грошової суми позичальник зобов'язаний повернути лише отриману ним номінальну суму, незважаючи на будь-які зміни вартості грошової одиниці; позику грошової суми тягне нарахування відсотків з моменту передачі грошей позичальникові. Розписка в отриманні грошової суми означає і розписку в отриманні відсотків на неї. Особливий інтерес викликає норма, яка міститься в ст. 2332 Цивільного кодексу Квебека, яка наділяє суд, який розглядає спори, що випливають з договору позики, надзвичайно широкими правомочностями. Відповідно до зазначеної норми у разі позики грошової суми суд може визнати договір недійсним, винести рішення про зменшення зобов'язань за договором або переглянути умови виконання зобов'язань у тій мірі, в якій він встановить, що з урахуванням ризиків і всіх супутніх обставин одна із сторін несе збитки. Мабуть, тут позначився вплив системи англо-американського права, що відчуває особливу довіру до судової влади. До речі, в праві Англії та США також використовується категорія "позика речей для користування" (loan for use) як родове поняття, що включає і договір грошової позики (loan of money) "*". --- "*" Див: Цивільне та торгове право капіталістичних держав: Підручник. С. 411. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2. Договір позики в зарубіжному законодавстві" |
||
|
||