ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Форма договору

. Як зазначалося вище, договір є наслідком зустрічноговолевиявлення зацікавлених сторін. Особи, укладаючи договір, можуть висловити свою волю зовні різними способами, які, за умови їх збігу, і прийнято в цивільному праві іменувати формою договору.
До форми договору застосовні положення цивільного законодавства про форми угоди, яка, як відомо, є родовим поняттям по відношенню до поняття договору. Крім того, норми про форму договорів містяться і в тих главах Цивільного кодексу, які присвячені окремим видам договорів (частина друга Кодексу).
У законодавстві розрізняються усна і письмова форма угод. У свою чергу, письмова форма угод ділиться на просту письмову форму і нотаріальну форму. Інший раз виявлення волі зовні скоюється шляхом вчинення зацікавленою особою активних дій. У цьому випадку прийнято говорити про укладення договору шляхом вчинення конклюдентних дій.
Згідно із загальним правилом договори (угоди) здійснюються в усній формі * (1157). Це випливає з п. 1 ст. 159 ЦК, згідно з яким угода, для якої законом або угодою сторін не встановлено письмова (проста або нотаріальна) форма, може бути здійснена усно.
Навіть якщо для угоди законом встановлена ??письмова форма, то і така угода може бути здійснена в усній формі за умови, що: 1) інше не передбачено угодою сторін; 2) така угода відбувається при самому її вчиненні ; 3) закон не встановлює для такої угоди обов'язкової нотаріальної форми; 4) закон не встановлює недійсності такого правочину внаслідок недотримання простої письмової форми.
Найбільшою мірою в обороті поширені усні договори, які укладаються при щоденному масовому скоєнні дрібних побутових угод (покупки в магазинах, проїзд у громадському транспорті, надання послуг підприємствами побутового обслуговування і т.д.).
Під письмовою формою договору розуміється така угода, умови якої викладені в документі (кількох документах), підписаних сторонами договору. У простій письмовій формі повинні відбуватися угоди (за винятком операцій, щодо яких встановлено вимогу про їх нотаріальне посвідчення): 1) юридичних осіб між собою і з громадянами; 2) здійснюються громадянами на суму, що перевищує не менше ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір оплати праці, а у випадках, передбачених законом, - незалежно від суми угоди. Якщо вимоги про простій письмовій формі не були дотримані, це позбавляє сторони права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків, хоча і не позбавляє їх права приводити письмові й інші докази.
Якщо законодавство містить пряму вимогу про простій письмовій формі договору, то недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору (наприклад, в Цивільному кодексі відповідні вказівки містяться відносно таких договорів, як угода про неустойку, поручительство, продаж нерухомості, довірчого управління і деяких ін.) У законі не обмовляється, який характер мають такі недійсні угоди - оспорімий або нікчемний. Представляється, що при тлумаченні норми про наслідки недотримання простої письмової форми необхідна кореляція зі ст. 168 ГК, що дозволяє кваліфікувати відповідні договори як нікчемні. У той же час відносно низки договорів законодавець як наслідки недодержання письмової форми договору прямо вказує на нікчемність таких договорів (кредитний договір, договір банківського вкладу, договір комерційної концесії та деякі ін.)
Особливим чином в законі підкреслюється, що недотримання письмової форми зовнішньоекономічної угоди тягне її недійсність. Договір, що укладається суб'єктами різної іноземної власності і підлеглий російської юрисдикції, в обов'язковому порядку має бути укладений у письмовій формі.
Для ряду договорів передбачено, що вони можуть бути укладені у письмовій формі у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. До числа таких договорів віднесені: продаж нерухомості; продаж підприємства; оренда будівель і споруд; оренда підприємств; довірче управління нерухомим майном.
Для певного виду угод взагалі і договорів зокрема потрібно нотаріальне посвідчення. Воно здійснюється шляхом вчинення на відповідному документі посвідчувального напису нотаріусом або іншою посадовою особою, яка має право вчинити таку нотаріальну дію (п. 1 ст. 163 ЦК). Нотаріальне посвідчення угод є обов'язковим у випадках, прямо вказаних у законі, а також у випадках, передбачених угодою сторін, навіть якщо для цього роду угод нотаріальне посвідчення угод і не потрібно.
Вимоги до порядку вчинення нотаріального посвідчення угод визначені в Основах законодавства РФ про нотаріат * (1158) 1993 р. Крім того, важливе значення в регламентації відповідних нотаріальних процедур мають Методичні рекомендації щодо вчинення окремих видів нотаріальних дій нотаріусами Російської Федерації, затверджені наказом Мін'юсту Росії від 15 березня 2000 р. N 91 * (1159).
Від нотаріального посвідчення угод слід відрізняти таке самостійне нотаріальну дію, як нотаріальне засвідчення підпису на документі. В останньому випадку нотаріус підтверджує той факт, що підпис на документі здійснена певною особою, але не засвідчує справжність фактів, викладених у документі, що підписується.
Одним із способів укладення договору є так звані конклюдентні дії. Так, з п. 2 ст. 158 ГК випливає, що угода, яка може бути здійснена усно, вважається досконалим і в тому випадку, коли з поведінки особи випливає його воля зробити угоду. Як правило, при регулюванні тих чи інших договорів законодавець встановлює спеціальні приписи, згідно з якими тим чи іншим конклюдентною діям надається правове значення з точки зору їх спрямованості на укладення договору. Так, річ, ввірена працівникам готелю або вміщена в готельному номері чи іншому призначеному для цього місці, вважається переданою на зберігання готелі (п. 1 ст. 925 ЦК).
В якості дій, спрямованих на укладення договору, визнаються дії, вчинені у відповідь на пропозицію укласти договір і зорієнтовані на виконання викладених у ньому умов. При цьому, як було сформульовано в судово-арбітражній практиці, зовсім не обов'язково виконувати умови пропозиції про укладення договору в повному обсязі. Досить того, щоб особа, яка отримала таку пропозицію, приступила до його виконання на умовах, зазначених у ньому, і у встановлений для його прийняття термін * (1160).
Досить специфічним способом укладення договору є мовчання. В одних випадках мовчання виступає як правообразующего факту; в інших випадках законодавець надає мовчанню значення відмови від укладення договору.
Відповідно до загального правила мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законом або угодою сторін. Так, зі змісту п. 3 ст. 610 ГК випливає, що якщо орендар і орендодавець протягом певного терміну мовчать (не відмовляються від договору), то це розглядається як згода на продовження договору оренди. Іншим прикладом, коли мовчання розглядається як згода на договірні відносини, є норма, яка міститься у п. 3 ст. 995 ЦК, згідно з якою якщо комітент не заявив заперечень комісіонеру в розумний строк про незгоду прийняти купівлю за ціною вище погодженої між ними, то покупка визнається прийнятою комітентом.
Зворотним прикладом, коли з мовчанням зв'язується відмова в укладенні договору, є п. 1 ст. 556 ГК: ухилення однієї із сторін від підписання договору про передачу нерухомого майна на умовах, передбачених договором, вважається відмовою відповідно продавця від виконання обов'язку передати майно, а покупця - від обов'язку прийняти майно.
Договір вважається укладеним у письмовій формі, якщо він складений у вигляді одного документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну документами за допомогою поштового, телефонного, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором (п. 2 ст. 434 ЦК).
Об'єктивна тенденція стрімкого розвитку сучасних засобів зв'язку обумовлює необхідність врегулювання їх використання для укладання договорів між зацікавленими суб'єктами. Сучасне нормативне регулювання цього питання базується на Федеральних законах від 27 липня 2006 р. "Про інформацію, інформаційні технології та захист інформації" * (1161) і від 10 січня 2002 р. "Про електронний цифровий підпис" * (1162). Перший ФЗ встановлює основи використання електронного документа та електронного цифрового підпису, а другий регулює застосування при укладанні договорів електронного цифрового підпису як засобу захисту інформації, переданої в процесі здійснення операцій. Так, відповідно до Федерального закону "Про інформацію, інформаційні технології та захист інформації" електронне повідомлення, підписане електронним цифровим підписом або іншим аналогом власноручного підпису, визнається електронним документом, рівнозначним документом, підписаним власноручним підписом. При цьому з метою укладення цивільно-правових договорів або оформлення інших правовідносин, в яких беруть участь особи, що обмінюються електронними повідомленнями, обмін електронними повідомленнями, кожне з яких підписана електронним цифровим підписом або іншим аналогом власноручного підпису відправника такого повідомлення, у порядку, встановленому федеральними законами, іншими нормативними правовими актами або угодою сторін, розглядається як обмін документами.
Таким чином, засобом, за допомогою якого підтверджується юридична сила документів, збережених і переданих за допомогою автоматизованих інформаційних та телекомунікаційних систем, є електронний цифровий підпис.
Державна реєстрація договорів. Інститут державної реєстрації договорів (більш точно слід говорити про державну реєстрацію угод і прав) встановлений з метою здійснення контролю з боку публічної влади за найбільш значущими сферами цивільного обороту. Для цього в державі створено Єдиний державний реєстр прав на нерухоме майно та угод з ним, який ведеться Федеральною реєстраційною службою, що знаходиться у веденні Міністерства юстиції РФ.
Державна реєстрація являє собою "юридичний акт визнання та підтвердження державою виникнення, обмеження (обтяження), переходу або припинення прав на нерухоме майно" (п. 1 ст. 2 Федерального закону від 21 липня 1997 "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним" * (1163)).
Таким чином, для виникнення (переходу, обтяження, припинення) цивільних прав в ряді випадків недостатньо укласти угоду у формі, передбаченої законодавством. Для цього необхідно її ще й зареєструвати.
Відсутність державної реєстрації договору тягне наслідки двоякого роду.
По-перше, у випадках, прямо встановлених законом, недотримання вимоги про державну реєстрацію угоди тягне її недійсність. Така угода є нікчемною (п. 1 ст. 165 ЦК).
По-друге, якщо законодавство не передбачає в якості прямого наслідки недотримання вимоги про державну реєстрацію недійсності відповідного договору, то такий договір слід вважати неукладеним до моменту його державної реєстрації (п. 3 ст. 433 ЦК) . Момент державної реєстрації договору визначає і момент вступу його в законну силу.
В даний час закон зобов'язує здійснювати державну реєстрацію ряду угод з нерухомим майном, з підприємствами, договорів іпотеки, договорів комерційної концесії, договорів пайової участі у будівництві, договорів про передачу патенту, договору про поступку товарного знаку та деяких інших договорів.
Договори про нерухоме майно підлягають державній реєстрації в установах юстиції; договори комерційної концесії - в державному органі, зарегистрировавшем юридична особа або індивідуального підприємця - правовласника за договором (в даний час це підрозділи Федеральної податкової служби); договори про виняткові права - в Російському агентстві по патентах і товарних знаків.
Від державної реєстрації угод слід відрізняти обов'язкове ведення реєстрів договорів, що покладаються на суб'єктів, що здійснюють ту чи іншу діяльність. Так, відповідно до Федерального закону від 30 грудня 2006 р. "Про роздрібні ринки та про внесення змін до Трудового кодексу Російської Федерації" * (1164) на керуючу ринком компанію - юридична особа покладено обов'язок вести реєстр договорів про надання торговельних місць на ринках. Реєстрація таких договорів має обліковий характер і не тягне для осіб, які уклали ці договори, яких цивільно-правових наслідків.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Форма договору "
  1. § 2. Правовий режим речей
    форма договору передбачає можливість використання обміну листами, телеграмами та іншими засобами зв'язку для його укладення. Щодо об'єктів нерухомості це не допускається: тут необхідно скласти єдиний документ, підписаний обома сторонами. Є важлива специфіка і в процедурі переходу прав на нерухомість: ці об'єкти повинні бути передані продавцем і прийняті покупцем по
  2.  § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
      форма торгової угоди (вчинення на бланку певної форми, скріплення печаткою тощо) і передбачатися наслідки недотримання цих вимог. Якщо такі наслідки не передбачені, застосовуються наслідки недотримання простої письмової форми угоди. Договір у сфері підприємництва, як і всякий загальногромадянський договір, має відповідати обов'язковим для сторін правилам,
  3.  § 3. Зберігання
      форма договору зберігання вважається дотриманою в силу прямої вказівки закону не тільки у випадку, коли прийняття речі на зберігання посвідчене зберігачем видачею поклажодавцеві письмового документа, підписаного зберігачем (збереженій розписки, квитанції, свідоцтва або іншого документа), а й при використанні легітимаційні знаків - номерного жетона (номери), іншого знака, що посвідчує прийом
  4.  § 5. Доручення
      договору доручення. У певних випадках учасники комерційного обороту позбавлені можливості своїми власними діями набувати права і обов'язки. Наприклад, суб'єкт може виявитися позбавлений такої можливості у зв'язку з тим, що знаходиться в іншому місці і не в змозі сам безпосередньо своїми власними діями набувати права і обов'язки, або він не має достатніх навичок і
  5.  § 6. Комісія
      форма договору комісії встановлюється відповідно до загальних норм про форму угод. Термін. Договір комісії може бути укладений на певний строк або без зазначення строку. При цьому значення терміну в договорах комісії має суттєві відмінності порівняно з дру-Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 395 шими
  6.  § 7. Агентування
      форма договору. Сторонами в агентському договорі є принципал і агент. Як принципалом, так і агентом можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Але найбільш часто, як уже зазначалося, агентський договір використовується при здійсненні підприємницької діяльності. У зв'язку з цим слід зазначити, що незалежно від того, яка модель використана в агентському договорі, комісії або
  7.  § 8. Довірче управління майном
      форма договору довірчого управління майном. Засновником довірчого управління є тільки власник майна. Інші особи, які не є власниками майна, можуть стати засновниками управління лише з підстав, передбачених законом. Частина цих підстав вказана в ст. 1026 ЦК, до них належать випадки, що виникають внаслідок необхідності постійного управління
  8.  § 9. Комерційна концесія
      формацію, а також на інші передбачені договором Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 414 об'єкти виключних прав - товарний знак, знак обслуговування і т.д. Як випливає з наведеного визначення, договір комерційної концесії є оплатним, взаємним, терміновим і консенсусним. Оскільки даний
  9.  § 10. Просте товариство
      формацією, спільного будівництва об'єктів і т. п. Такі договори, є за своєю природою цивільно-правовими, проте не можна назвати підприємницькими. Сторонами договору простого товариства, що укладається для здійснення підприємницької діяльності, можуть бути тільки індивідуальні підприємці і (або) комерційні організації. Це виключає можливість
  10.  § 4. Суб'єкти зобов'язання
      договору на користь третьої особи породжує у третьої особи право вимагати від боржника виконання зобов'язання на свою користь (ст. 430 ЦК). Перемена кредитора у зобов'язанні * (1120). Право, що кредитору, може перейти до іншої особи на підставі угоди (поступка вимоги), в силу закону або за рішенням суду. Поступка права вимоги (цесія) являє собою договір, за допомогою
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка