| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Згвалтування (ст. 131 КК). |
||
|
Об'єктивна сторона згвалтування полягає в статевому сно-шении із застосуванням насильства чи загрози його застосування до по-терпіла або до інших осіб або з використанням безпорадний-ного стану потерпілої. Таким чином, закон встановлює дві форми згвалтування: 1) статеві зносини із застосуванням насильства чи загрози його застосування; 2) статеві зносини із використанням безпорадного стану потерпілої. Об'єктивна сторона згвалтування, вчиненого з примі-нением насильства або з погрозою застосування насильства, має склад-ную структуру, так як злочин в такій ситуації складається з двох обов'язкових дій (насильства і статевих зносин). Під згвалтуванням слід розуміти лише статеве сношая-ня з жінкою всупереч її волі і згоди. Способи здійснений-ня цих дій чітко окреслені в законі. Тому не можуть розглядатися в якості згвалтування дії особи, скло-нившиеся жінку до статевого акту шляхом обману або злоупот-ребления довірою, наприклад завідомо неправдивого обіцянки встуила-пити в шлюб. Під згвалтуванням, за змістом ст. 131 КК, слід поні-мати скоєне всупереч волі і згоди потерпілої (із застосуванням насильства чи загрози його застосування або з ис-користуванням безпорадного стану потерпілої) естест-дарське статеві зносини, тобто скоєне шляхом введення по-лового члена чоловіки в піхву жінки; при цьому ві-новних є чоловік, а потерпілою - жінка. Всі інші насильницькі дії сексуального характеру, в тому числі і природне статеві зносини, коли винною є-ється жінка, а потерпілим - чоловік, не можуть розціни-тися як згвалтування. Їх слід кваліфікувати за ст. 132 КК. Під насильством, за змістом закону, слід розуміти физиче-ське насильство. Воно застосовується винним як засіб пригнічений-ня дійсного, а не уявного чи очікуваного опираючись-ня потерпілої. Фізичне насильство може полягати в утриманні, пов'язуючи-нії, заподіянні побоїв, легкого або середньої тяжкості шкоди здо-ровью. Таке насильство згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11 «Про судову прак-тику у справах про злочини, передбачені статтями 131 і 132 Кримінального кодексу Російської Федерації» охоплюється ст. 131 КК. Якщо при згвалтуванні або замах на нього навмисне заподіюється тяжка шкода здоров'ю потерпілої, дії ві-новного кваліфікуються за відповідною частиною ст. 131 КК і за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 111 КК. Дії особи, умисно заподіяла в процесі ізнасіло-вання тяжка шкода здоров'ю потерпілої, що спричинило по неос-торожности її смерть, за відсутності інших кваліфікуючих ознак слід кваліфікувати за сукупністю злочини ний, передбачених ч. 1 ст. 131 та ч. 4 ст. 111 КК. При вдосконалення-шении вбивства в процесі згвалтування, після його закінчення чи замаху на нього з метою приховування скоєного Престо-ння чи з мотивів помсти за вчинений опір соді-янное винним підлягає кваліфікації за п. «к» ч. 2 ст. 105 КК. Сукупність злочинів, передбачених п. «к» ч. 2 ст. 105 та ст. 131 КК, за чинною редакцією ст. 17 КК не об-разуется. Під загрозою застосування насильства розуміється залякування по-терпіла, вчинення таких дій, які свідчили б про намір негайно застосувати фізичне насі-лиє - аж до заподіяння шкоди здоров'ю середньої тяжкості. Таким чином, у ч. 1 ст. 131 КК йдеться про загрозу заподіяння побоїв, легкого і середньої тяжкості шкоди здоров'ю, оскільки загроза вбивством і заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю охоплює-ють п. «в» ч. 2 ст. 131 КК. Погроза повинна сприйматися потерпілої як реальна незалежно від того, чи мав ві-новних намір її здійснити. Загроза застосувати насильство в майбутньому не може розглядатися в якості засобу подавши-лення опору потерпілої, оскільки вона має можли-ність звернутися за допомогою до правоохоронних органів або до інших громадян. Загроза іншого характеру, наприклад розголосити ганебні све-дення про потерпілої або її близьких, знищити майно, не дозволяє кваліфікувати вчинене за ст. 131 КК. Як фізичне насильство, так і загроза його застосування можуть застосовуватися і до потерпілої, і до інших осіб. До таких осіб можуть бути віднесені не тільки діти або інші родичі потерпілої, а й інші особи, у долі яких потерпіла зацікавлена, наприклад її вихованці, учні. Таким чином, для наявності складу згвалтування насильство має бути реальним і мати відношення до моменту вчинення діяння, а не до майбутнього. Насильство є засобом придушення волі потерпілої і застосовується для придушення її можливого або дійсного опору. Поняття згвалтування з використанням безпорадного со-стояння потерпілої розкрито в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11. Це можуть бути випадки, коли: 1) потерпіла в силу свого фізичного або психічного стану (малолітній вік, фізичні вади, рас-стройство душевної діяльності або інший хворобливий або несвідомий стан) не могла розуміти характер і значен-ня вчинюваних з нею дій; 2) потерпіла розуміла характер і значення скоєних з нею дій, але не могла чинити опору. В обох випадках винний повинен усвідомлювати, що потрапив-Шая знаходиться в такому стані. При вирішенні питання про те, чи є стан потерпілої безпорадним, суди виходять з наявних доказів у справі, включаючи укладення екс-перта, коли для встановлення психічного чи фізичного стану потерпілої проведення судової експертизи являють-ся необхідним. Згвалтування потерпілої, що у стані алко-гольного сп'яніння, можна визнати досконалим з вико-ристанням безпорадного стану не у всіх випадках, а лише за наявності такого ступеня сп'яніння, яка позбавляла потерпілу можливості чинити опір винному (п. 3 зазначеної постанови Пленуму). Для кваліфікації згвалтування, вчиненого з використан-ням безпорадного стану потерпілої, не має значен-ня, чи призвів сам винний її в такий стан (наприклад, напоїв спиртними напоями, надав наркотики) або скористався ім. Як згвалтування з використанням безпорадного стану ня потерпілої слід кваліфікувати, як правило, і слу-чаї набрання статеві зносини без застосування фізичного або психічного насильства з малолітніми дівчатками (див. п. 4 зазначеної постанови) . Якщо потерпіла через свого віз-раста або розумової відсталості не усвідомлює характеру і значен-ня скоєних з нею сексуальних дій, що з'ясовується в кожному випадку індивідуально, слід вважати, що вона в силу цього перебуває в безпорадному стані. Так, Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду РФ в касаційному визначенні вирок у справі М., засуджений-ного за п. «в» ч. 3 ст. 131 КК, змінила, перекваліфікувавши його дії на ст. 134 КК і вказавши, що саме по собі малолітство потерпілої не є єдиною умовою для визнання її безпорадного стану. Для цього необхідно не тільки встановити дійсний вік потерпілої, а й визна-лити, чи розуміла вона фактичну сторону відносин між чоловіком і жінкою, рівень її розвитку, обізнаність про сексуальні стосунки та їх соціальному значенні. Суттєву роль відіграє і наявність факту сексуального досвіду у мало-річної потерпілої. Суд першої інстанції, формально зазначивши вік потер-співали А. і Д. як малолітній, без урахування викладених вище обставин оцінив їх стан як «безпорадне» при вчиненні статевих актів із засудженим М. Разом з тим з матеріалів справи та пред'явленого М. обві-нання не можна зробити безперечного висновку про те, що для обох потерпілих, незважаючи на їх малолітній вік, вчинення статевих актів із засудженим було першим і єдиним сек-суального досвідом . Потерпілі виховуються в неблагополучній соціальному середовищі, а спосіб життя їх матері та її поведінку в сім'ї робить обгрунтованими твердження захисту про певну осведом-лінощів дівчаток про сексуальні стосунки між чоловіком і женщіной1. Злочин сформульовано в законі як має фор- мальний склад. Згвалтування визнається закінченим з моменту проникнення статевого члена чоловіка в жіночі геніталії, незалежно від дефлораціі2. Термін «сексуальне проникнення» використовують і європейські законодавці, розшифровуючи містить жаніе сексуального дії (КК Франції, КК Іспанії). 1 Ухвала Верховного Суду РФ від 30 жовтня 2006 р. № 69-о06-25 / / СПС КонсультантПлюс. 2 Див: Дьяченко А.П. Кримінально-правова охорона прав громадян у сфері сексуальних відносин. М., 1995. С. 24, 25. Як зазначалося, при скоєнні згвалтування в першій формі мають місце двоякого роду дії: насильство і статеві зносини. Тому застосування фізичного або психічного насильства з метою вчинення статевих зносин, коли насильство є засобом до досягнення саме цієї мети, але при цьому сам статевий акт не був початий з не залежних від винного при-чинам, слід розглядати як замах на згвалтування (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11). У зв'язку з цим необхідно відрізняти замах на згвалтування від інших злочинних посягань, зачіпаю-щих честь, гідність і недоторканність особи жінок (розпусні дії, заподіяння шкоди здоров'ю, образа та ін.) Від замаху на згвалтування слід відрізняти добро-ний відмову. В кожному випадку необхідно з'ясовувати причини, за якими злочин не було доведено до кінця. Не може бути визнаний добровільним відмову, який викликаний неможливо-стю подальшого продовження злочинних дій внаслідок причин, що виникли мимо волі винного. Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє насільст-венний статевий акт мимо волі і бажання потерпілої або з використанням її безпорадного стану, і бажає діяти подібним чином. Мотиви злочину можуть бути раз-особистими: задоволення статевої пристрасті, помста, бажання за-ставити потерпілу вийти заміж і ін Суб'єктом злочину за ст. 131 КК може бути тільки особа чоловічої статі, яка досягла 14 років. Частина 2 ст. 131 КК передбачає кваліфікуючі при- знаки згвалтування: 1) згвалтування, вчинене групою осіб. Під ним слід розуміти випадки, коли особи, які брали участь у ізнасіло-вання, діяли щодо потерпілої узгоджено. Згвалтування із застосуванням насильства є складним за структурою злочином, тому як групове ізнасілова-ня повинні кваліфікуватися дії осіб, не тільки вдосконалення-шівшіх насильницький статевий акт, але й сприяти цьому шляхом застосування фізичного або психічного насильства до потерпілої. При цьому дії осіб, особисто не здійснювали насильницького статевого акту, але шляхом застосування насильства до потерпілої сприяли іншим у її згвалтуванні, підлягають кваліфікації як соисполнительство в груповому з-Насилування. Отже, співвиконавцями групового изна-сілованія можуть бути жінки і чоловіки, що не володіють статевої функціей1, оскільки співвиконавцем є особа, яка виконала хоча б частину об'єктивної сторони злочину. Особи, що сприяли винному іншими способами, на-приклад, надали квартиру або зброю для залякування, не підлягають відповідальності за згвалтування групою осіб, а при залучають лише за співучасть у згвалтуванні за ст. 33 і відповідної частини ст. 131 КК. Під згвалтуванням, вчиненим групою осіб, слід по-приймати також випадки, коли винні, діючи узгоджено і застосовуючи фізичне насильство або погрозу щодо неяк-ких жінок, потім здійснюють статевий акт кожен з однією з них . При скоєнні згвалтування групою осіб, лише один з яких підлягає кримінальній відповідальності, а решта - не підлягають в силу недосягнення 14-річного віку або Нєвма-няемості, скоєне не можна кваліфікувати за п. «б» год . 2 ст. 131 КК. Це узгоджується з постановою Пленуму Верхов-ного Суду РФ від 14 лютого 2000 р. № 7 «Про судову практику у справах про злочини неповнолітніх», в п. 9 якого підкреслюється, що вчинення злочину з використанням особи, що не підлягає кримінальній відповідальності в силу віку (ст. 20 КК) чи неосудності (ст. 21 КК), не утворює Соучі-стія2. Подібна ситуація розглядається і в п. 13 постанови 1 З даного питання висловлена і інша позиція: особи, не які виконували безпосередньо насильницького статевого акту, а лише сприяти цьому, не можуть вважатися співвиконавцями і повинні відповідати за Соучі-стіе у згвалтуванні (див.: Дьяченко А.П. Указ. Соч. З . 27, 28; Питання карного права в практику Верховного Суду УРСР. Мінськ, 1976. С. 72, 73). 2 У літературі висловлено думку, що аналізоване прояв груп-пи в згвалтуванні неохоплюється правилами співучасті у злочині, а має самостійне правове значення, виступаючи в якості одного із способів вчинення злочину (див.: Галиакбаров Р. Як квалифи-царювати вбивства і згвалтування, вчинені груповим способом / / Відомості Верховної Ради. 2000. № 10. С. 40). Пленуму Верховного Суду РФ від 27 грудня 2002 р. № 29 «Про судову практику у справах про крадіжку, грабежі і розбої», де говориться: особа, яка організувала злочин або схиливши-шиї до скоєння крадіжки, грабежу або розбою свідомо не під-лежачого кримінальної відповідальності учасника злочину, відповідно до ч. 2 ст. 33 КК несе кримінальну відповідальність-ність як виконавець вчиненого. Таким чином, дії учасника групового згвалтування, якщо інші його участни-ки не могли бути притягнуті до кримінальної відповідальності в силу віку чи неосудність, слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 131 КК. Кваліфікуючими ознаками за п. «б» ч. 2 ст. 131 КК також є вчинення цього злочину групою осіб за попередньою змовою або організованою групою (див. так-же ч. 2 і 3 ст. 35 КК); 2) згвалтування, поєднане з погрозою вбивством або при-лагоджена тяжкої шкоди здоров'ю (п. «в» ч. 2 ст. 131 КК), має місце, коли в наявності реальна можливість здійснення угро-зи, коли загроза вбивством або заподіянням тяжкої шкоди здо - ровью є засобом впливу на свідомість і волю по-терпіла з метою домогтися її підпорядкування. Слід подчерк-нуть, що в п. «в» ч. 2 ст. 131 КК йдеться саме про загрозу заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю, а не про реальний його при-підпорядкуванні. Як зазначалося, у разі навмисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю потрібна кваліфікація по сукупно-сті до ст. 111 КК, а якщо тяжка шкода здоров'ю потерпілої заподіяна з необережності - кваліфікація за п. «б» ч. 3 ст. 131 КК. Під загрозою вбивством або заподіянням тяжкої шкоди здо-ровью слід розуміти не тільки прямі висловлювання, кото-які висловлювали намір негайно застосувати фізичне насильство до самої потерпілої, її дітям, близьким родичам або іншим особам, а й такі загрозливі дії винного, як демонстрація зброї або предметів, які можуть бути використані в якості зброї (ніж, бритва, сокира тощо). При цьому немає необхідності доводити, чи мав винний намір здійснити загрозу. Подібні дії який охоплює-ються п. «в» ч. 2 ст. 131 і додаткової кваліфікації за ст. 119 КК не вимагають (п. 11 постанови Пленуму Верхов- ного Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11). У разі, якщо погроза вбивством або заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю була виражена винним після вчинення з-гвалтування, з тією метою, щоб потерпіла нікому не пові-домила про те, що трапилося, і в неї були підстави побоюватися такої загрози, дії винного за відсутності інших квалифи- цірующіх обставин необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 131 і за ст. 119 КК за сукупністю. Пункт «в» ч. 2 ст. 131 КК в якості кваліфікуючої при-знака передбачає також вчинення згвалтування з особливою жорстокістю по відношенню до потерпілої чи до інших ли-цям. Під цим слід розуміти заподіяння фізичних чи моральних мук і страждань. Особлива жорстокість може виражатися у знущанні і знущанні над потерпілої, ис-тязаніі в процесі згвалтування, в заподіянні тілесних по-пошкоджень, згвалтування в присутності рідних або близьких потерпілої, а також у способі придушення опору, ви-викликають важкі фізичні або моральні муки і страждання самої потерпілої або інших осіб. При кваліфікує-ції таких дій за ознакою особливої жорстокості необхідно встановлювати умисел винної особи на заподіяння потрапив-шим особам особливих мук і страждань (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11); 3) згвалтування, що спричинило зараження потерпілої Венера-ного захворюванням (п. «г» ч. 2 ст. 131 КК), може мати місце у випадку, коли: а) винний знав про наявність у нього венеричного захворювання, б) потерпіла реально захворіла ; в) зараження про-спливло шляхом насильницького статевого акту. Наслідком є зараження потерпілої венеричним захворюванням (наприклад, сифілісом, гонореєю, м'яким шанкр, пахових лимфогранулематозом). Ставлення до последствию мо-же бути як умисним, так і необережним. Неосторож-ність можлива лише у вигляді легковажності, оскільки особа осоз-нает, що боляче венеричною хворобою. Вчинене повністю охоплюється п. «г» ч. 2 ст. 131 КК і не вимагає додаткової кваліфікації за ст. 121 КК; 4) згвалтування явно неповнолітньої (п. «д» ч. 2 ст. 131 КК) - це згвалтування потерпілої у віці від 14 до 18 років у тому випадку, коли винний достовірно знав про несовер-шеннолетіі потерпілої. Заведомость означає, що винному відомий вік потерпілої (наприклад, він є родственни-ком, знайомим, сусідом) або він усвідомлює цю обставину исхо-дя з таких ознак, як поведінка, зовнішній вигляд, речі, одяг. У тих випадках, коли винний сумлінно помилявся відно-сительно віку потерпілої, так як він наближається до 18-ле-тію або потерпіла виглядає дорослішим, ця обставина не може бути поставлено. Таким чином, КК 1996 р. (на відміну від КК 1960 року) в якості кваліфікуючої ознаки передбачає не просто згвалтування неповнолітньої або малолітньої, а вводить в нього вказівку на завідомість цих обставин, тобто переносить акцент в їх визначенні з площини об'єктивної в суб'єктивну, з рівня судового тлумачення - на рівень законодавчого вирішення питання. В даний час поставлення даного кваліфікуючої ознаки можливе лише за осно-ванном на об'єктивних обставинах переконанні винного про неповноліття потерпілої. Частина 3 ст. 131 КК передбачає склад з особливо отяго- чающие обставинами: призвело з необережності смерть потерпілої; призвело з необережності заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю потерпілої; спричинило зараження ВІЛ-інфекцією або інші тяжкі по- слідства; вчинене щодо особи, що свідомо не досягла 14-років- нього віку. Заподіяння смерті або тяжкої шкоди здоров'ю потерпілої може бути викликане діями як самого винного (наприклад, здавленням шиї при подоланні опору), так і бути наслідком поведінки самої потерпілої, що прагнуть-ся уникнути насильства. Так, Ф. був засуджений за ч. 3 ст. 30, п. «а» ч. 3 ст. 131 КК за замах на групове згвалтування совме-стно з не встановленими слідством особами, що спричинило причи-ня з необережності смерті потерпілої, яка, катував-Ясь врятуватися від невідворотного групового згвалтування, влізла на вікно декоративної решітки балкона, але впала на асфальт і розбилася насмерть1. Зазначені наслідки можуть бути вме-нени винному лише в тому випадку, якщо є причинний зв'язок між його діями і наслідками. Вчинене охоплюється ч. 3 ст. 131 КК і не вимагає кваліфікує-ції за сукупністю, якщо ставлення до наслідків у вигляді смерті або тяжкої шкоди здоров'ю є необережним. Згвалтування, що спричинило зараження потерпілої ВІЛ-ін-інфекції, передбачає встановлення факту зараження цією бо-корисно. Ставлення до наслідку - зараженню ВІЛ-інфек-цією - може бути і злочинним легковажністю, і умислом, так як їх суспільна небезпека оцінена законодавцем однаковий-во, що відображено у встановленні відповідальності як за умиш-ленне, так і за необережне зараження ВІЛ-інфекцією в од-ної і тієї ж статтею КК (п. 13 постанови Пленуму Верховно-го Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11). Вчинене охоплюється п. «б» ч. 3 ст. 131 і не вимагає додаткової кваліфікації за ст. 122 УК2. Вказівка на необережність у п. «б» ч. 3 ст. 131 КК відноситься лише до последствию у вигляді тяжкої шкоди здоров'ю. Свідоме поставлення потерпілої в небезпеку зараження ВІЛ-інфекцією, що відбулося в результаті згвалтування, не є кваліфікуючою ознакою згвалтування і вимагає кваліфікації за сукупністю ч. 1 ст. 131 КК і ч. 1 ст. 122 КК. Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти, на- приклад, самогубство потерпевшей3. 1 БВС РФ. 1998. № 8. С. 5, 6. 2 Див, наприклад: Коментар до Кримінального кодексу Російської Феде-рації / Под ред. Ю.І. Скуратова, В. М. Лебедєва. М., 1996. С. 77; Уголов-ний кодекс Російської Федерації. Постатейний коментар / За ред. Н.Ф. Кузнєцової, Г.М. Миньковского. М., 1997. С. 280; Російське кримінальне право. Особлива частина / Під. ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. М., 1997. С. 99. У літературі висловлено і думку про необхідність кваліфікує-ції подібних випадків за сукупністю зі ст. 122 КК при навмисному від-носінні до наслідків (див., наприклад: Коментар до Кримінального кодек-су Російської Федерації. У 2 т. Т. 1 / Під. Ред. О.Ф. Шишова. М., 1998. С. 360 ; Кримінальне право Росії. В 2 т. Т. 2. Особлива частина / Під. ред. О.М. Ігнатова, Ю.А. Красикова, Т.А. Костарева. М., 1998. С. 141. 3 Спірним в літературі є питання про визнання послідувала в результаті згвалтування вагітності тяжким наслідком (див.: Курс кримінального права. Особлива частина. В 5 т. Т. 3. М., 2002. С. 273). Відповідальність за згвалтування потерпілої, явно не досягла 14 років (п. «в» ч. 3 ст. 131 КК), можлива у випадку дос-товерного знання винним віку потерпілої (див. аналіз п. «д» ч. 2 ст. 131 КК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Згвалтування (ст. 131 КК)." |
||
|
||