Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

Наемничество (ст. 359 КК).

Статут ООН визначає орга-будівництві кожної держави утримуватися від організації іррегулярних сил чи збройних банд, в тому числі наймані-ков, для вторгнення на територію іншої держави.

Зміст поняття «найманець» розкривається в ст. 47 Допол-нительного протоколу I «Про міжнародний збройному конфліктів» до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р., а також у Конвенції про заборону вербування, використання, фінансування і навчання найманців 1989 Згідно вказаний-ним міжнародно-правовим документам найманцем визнається особа, яка:
спеціально завербована на місці або за кордоном для участі у збройному конфлікті;
фактично бере безпосередню участь у воєнних діях;
керується при цьому бажанням отримати матеріальну вигоду і якій дійсно обіцяно стороною або за дорученням сторони, що перебуває в конфлікті, матеріальну віз-нагородження, що істотно перевищує винагороду, обидві-щанное або сплачується комбатантам такого ж рангу і функ-цій, що входять до особового складу збройних сил даної сторони; не є ні громадянином сторони, що перебуває в конфліктами, ні особою, яка постійно проживає на території, ко-
торая контролюється стороною, перебуває в конфлікті;
не послана державою, яка не є стороною, на-що ходять в конфлікті, для виконання офіційних зобов'язане-стей в якості особи, яка входить до складу її збройних сил;
завербована для участі в заздалегідь запланованих актах на-сілія, спрямованих на повалення уряду якоїсь держави, підрив її конституційного ладу або порушення його територіальної цілісності та недоторканності.
Найманець не має права на статус комбатанта і військовополонених ного. Він притягується до кримінальної відповідальності за законами захопив його держави.
Перераховані ознаки міжнародно-правового визначенні-ня сприйняті російським законодавством і лягли в основу сформульованого в примітці до ст. 359 КК поняття найманця.
Безпосереднім об'єктом аналізованого злочини ня є суспільні відносини, що забезпечують со-блюдение принципів правового регулювання збройних конфліктів з метою їх максимально можливої гуманізації.

Об'єктивна сторона найманства характеризується вдосконалення-шением одного з перерахованих в диспозиції аналізованої норми дій:
1) вербування - діяльність по залученню однієї чи скількох осіб до участі в збройному конфлікті як найманця;
2) навчання - діяльність з підготовки вже завербував-го найманця (найманців) до участі у збройному конфлікті або військових діях;
3) фінансування чи інше матеріальне забезпечення діяль-ності найманця - надання йому коштів, екіпірування обмундируванням, озброєння найманців, поста-ня боєприпасами, засобами пересування тощо;
4) використання найманця у збройному конфлікті або під-енних діях - залучення його до бойових операцій, віддача йому наказів, доручень, розпоряджень щодо забезпечення акцій військового характеру. На відміну від перших трьох форм об'єктивна сторона використання найманця характеризується ще однією обов'язковою ознакою - обстановкою збройного кон-фликта або військових дій.
Наемничество відноситься до злочинів з формальним со-ставом. Воно вважається закінченим з моменту вчинення одно-го з вищеописаних дій.
Суб'єктивна сторона найманства характеризується пря-мим умислом. Винний усвідомлює, що здійснює дії з вербування, навчання, фінансування чи іншому матері-альному забезпеченню найманця або використовує його в збройних-женном конфлікті або військових діях, і бажає вчинити такі дії.
Суб'єктом даного злочину може бути будь-яка особа,
досягла віку 16 років.
Частина 2 ст. 359 передбачає два кваліфікуючих при-
знака розглядуваного злочину:
1) використання винним при вчиненні злочину свого службового становища (у цьому випадку суб'єктами Престо-ння можуть бути посадові особи , державні та муні-ціпальние службовці, а також особи, які виконують управленче-ські функції в комерційних чи інших організаціях);

2) вчинення найманства щодо неповнолітніх-го (вербування, навчання, фінансування чи інше матеріальне забезпечення, а також використання у збройному конфлікті або у військових діях як найманця особи, яка не досягла-го 18-річного віку).
Частина 3 ст. 359 КК містить самостійний склад Престо-
ння, пов'язаний з найманством.
Об'єктивна сторона цього злочину характеризується діями, що складаються в особистій участі особи у збройному конфлікті або військових діях. У число обов'язкових об'єктах-тивних ознак також включається обстановка військових дію-вий або збройного конфлікту. Склад злочину, передбаченої ч. 3 ст. 359 КК, є формальним. Воно закінчено з того моменту, як особа, завербована як найманця, вчиняє дії, що складаються в його безпосередній участі у плануванні або проведенні бойових дій і військових опе-рацій.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу. Особа усвідомлює, що бере участь в якості найманця у збройному конфлікті або військових діях, і бажає діяти таким чином. Обов'язковою суб'єктивних-вим ознакою в даному випадку є мета - отримання чи-обличчям матеріальної винагороди за свою участь в озброєний-ном конфлікті або військових діях.
Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 3 ст. 359 КК, - спеціальний: особа, завербована як найманця. Поняття найманця, законодавчо визначене в примітці до ст. 359
КК, практично збігається з розглянутим раніше международ-
но-правовим визначенням.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " найманство (ст. 359 КК). "
  1. 3. Військові злочини
    найманство (ст. 359). Російське кримінальне законодавство не вживає терміну і поняття "військові злочини", які широко використовуються в міжнародному праві. У цьому відношенні позиція, викладена в Кримінальному кодексі Республіки Білорусь, більш вдала. Розділивши норми про міжнародні злочини на дві глави, гл. 18 в Кодексі названа "Військові злочини та інші порушення законів та
  2. Стаття 359. Наемничество Коментар до статті 359
    найманства є стан миру між державами і народами. Суспільна небезпека найманства полягає в тому, що воно є засобом, що сприяє розпалюванню і підтримці збройних конфліктів, створення нестабільності у світі. Для досягнення цих цілей використовуються особи, основним джерелом існування яких стає шлях професійних убивць. Найманці приймають
  3. 5. Злочин - кримінально-протиправне діяння
    найманство) нормах даної глави: можна дати її в примітці до першого нормі з поширенням на всі статті розділу XII (глави 34) КК. Кримінально-правовий характер заборони повною мірою зберігається в бланкетних нормах. Кількість бланкетну норму, кримінально-правову заборону в яких сполучається із заборонами інших галузей права в КК 1996 р., значно зросла. Це пов'язано не тільки з
  4. 5. Факультативні ознаки об'єктивної сторони та їх значення
    найманство), а також ст. 254 (псування землі) і ст. 256 (незаконне видобування водних тварин і рослин). Однак у перших двох випадках правильніше говорити про сукупність обстановки і часу скоєння злочину. У другому випадку законодавець називає заповідники, заказники, зони екологічного лиха і зони надзвичайної екологічної ситуації. Ці ознаки швидше за все характеризують місце
  5. 3. Загальна характеристика структури Особливої частини Кримінального кодексу РФ
    найманство, посягання на дипломатичних співробітників). Розділ включає вісім статей. Білоруський Кодекс ставить однойменну главу на перше місце в Особливій частині, збільшивши кількість норм і диференціюючи їх за двома родовим об'єктам. Глава 17 іменується: "Злочини проти миру і безпеки людства ", гл. 18 -" Військові злочини та інші порушення законів та звичаїв війни ".
  6. 2. Злочини проти миру
    найманство. Частина 2 даної статті містить кваліфікований склад - ведення агресивної війни. Ведення агресивної війни припускає повно-і широкомасштабну агресію проти іншої держави у вигляді настання, нападу, вторгнення його на територію з метою захоплення або з іншими геополітичними цілями, ніж підриваються основи міжнародної безпеки. Так, в 4 годині ранку 22 Червень
  7. 4. Злочини проти людства
    найманства і нападу на осіб чи установи, які користуються міжнародним захистом, завжди (раніше, до Кримінального кодексу 1996 р.) вважалися злочинами міжнародного характеру. Кримінальний кодекс РФ відніс їх до злочинів проти миру і безпеки людства. Отже, дотримуючись закону, такими їх і слід вважати. Кримінальний кодекс Республіки Білорусь до злочинів проти
  8. Список літератури
    найманство. Автореферат канд. дісс. Ставрополь, 2000. С. 13-16). Найманець може взагалі не використовувати отриману винагороду, наприклад, внаслідок смерті. * (427) Див докладніше: Калугін В.Ю., Павлова Л.В., Фісенко І.В. Міжнародне кримінальне право. Навчальний посібник. Мінськ, 1999. С. 54-61. * (428) Цит. по: Лукашук І.І., Наумов А.В. Міжнародне кримінальне право. М., 1999. С. 100. * (429)
  9. § 6. Дія кримінального закону в просторі
    найманство та ін 1 Федеральний закон від 25 липня 2002 р. № 115-ФЗ «Про правове положення-ванні іноземних громадян у Російській Федерації» / / СЗ РФ. 2002. № 30. Ст. 3032. Злочинами міжнародного характеру є: торгівлі людьми, незаконний обіг наркотичних засобів і пси-хотропних речовин, піратство, використання терористичний акт та ін рабської праці,
  10. § 1. Загальна характеристика і види злочинів проти миру і безпеки людства
    найманство, геноцид, екоцид та ін.) За вчиненням таких злочинів може стояти не держава, а яка-небудь група осіб, організація, партія або громадський рух. Злочини проти миру і безпеки людства від-носяться до міжнародних злочинів, які посягають на ос-новні принципи міжнародного права, що забезпечують мир і безпека людства. Джерелами норм про
© 2014-2022  yport.inf.ua