| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 6. Дія кримінального закону в просторі |
||
|
Кримінальний кодекс передбачає кілька принципів дії кримінального закону в просторі: територіальний принцип, принцип дипломатичного імунітету, принцип гра-жданства, принцип спеціальної місії, реальний, універсаль-ний і принцип видачі осіб , які вчинили злочин. Згідно ч. 1 ст. 4 Конституції РФ суверенітет Російської Федерації поширюється на всю її територію. Це означа-ет, що державна територія є просторовим межею поширення державної влади РФ. У зв'язку з цим основним принципом дії кримінального закону в про-просторі є принцип територіальності. Згідно з цим принципом особа, яка вчинила злочин на території РФ, підлягає кримінальній відповідальності за КК (ч. 1 ст. 11). Принцип полягає в поширенні його обов'язкової сили на осіб, незалежно від їх державної приналежності: громадян РФ, осіб без громадянства, іноземних громадян. Головною умовою застосування територіального принципу є вчинення злочинного діяння на території РФ. Територія РФ включає території її суб'єктів, внутріш-ня води і територіальне море, повітряний простір над ними (ст. 67 Конституції РФ). Територія РФ встановлюється її Державною кордоном (Закон РФ від 1 квітня 1993 р. № 4730-I «Про Державну гра-ниці Російської Федерації» 1). Державний кордон РФ є лінія і проходить по цій лінії вертикальна поверх-ність, що визначають межі державної території (су-ши, вод, надр і повітряного простору) РФ, тобто пространст-венний межа дії державного суверенітету Росій-ської Федерації. Таким чином, територія України складається з трьох категорій простору: сухопутного, водного та повітряного. Сухопутне простір - це суша в межах кордонів го- сударства. 1 РГ. 1993. 4 травня. № 84. Водний простір включає внутрішні води і терито-риальное море. Внутрішні води Російської Федерації складаються з вод: портів РФ, обмежені лінією, що проходить через найбільш віддалені у бік моря точки гідротехнічних та інших по-постійних споруд портів; заток , бухт, губ і лиманів, береги яких повністю при-надлежат Російської Федерації, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці найбільшого відпливу, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морські милі; заток, бухт, губ, лиманів, морів і проток з шириною входу в них більш ніж 24 морські милі, які історично належать Російської Федерації, перелік яких установлюється Урядом РФ 1. Територіальне море становить морський пояс шириною 12 морських миль, примикає до сухопутної території дер- дарства або до його внутрішнім морським водам . Повітряний простір - це простір, що знаходиться в межах його сухопутних і водних кордонів. Однак висотні межі поширення суверенних прав Російської Федеративної- ції, як і межі інших держав, залишаються в міжнародному праві неврегульованими. Відповідно до міжнародних звичаями такою межею вважається 100 миль над рівнем океану. Вище цієї межі починається космічний простір. У відповідної з міжнародним правом на космічний об'єкт поширюється юрисдикція держави його реєстрації. Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК злочини, вчинені в межах територіальних вод або повітряного простору Російської Федерації, визнаються вчиненими на терито-рії РФ. Однак це положення не зовсім узгоджується з нір-мами міжнародного права і законами РФ. Так, у ст. 17 Федерального закону від 31 липня 1998 р. № 155-ФЗ «Про внутрішніх морських водах, територіальному морі та приле- 1 Див Федеральний закон від 31 липня 1998 р. № 155-ФЗ «Про внутрішніх морських водах, територіальному морі та прилеглій зоні Російської Фе-ської Федерації» / / СЗ РФ. 1998. № 31. Ст. 3833. Жащей зоні Російської Федерації »закріплено, що кримінальна юрисдикція Російської Федерації не здійснюється на борту іноземного судна, що проходить через територіальне море, для арешту будь-якої особи чи проведення розслідування у зв'язку з будь-яким злочином, вчиненим на борту іноземних-ного судна під час його проходу, за винятком випадків, якщо: наслідки злочину поширюються на територію РФ; злочин має такий характер, що ним порушується спо-койство в Російській Федерації або добрий порядок в територі-торіальном море; капітан іноземного судна, дипломатичний агент або кон-Сульське посадова особа держави прапора звернеться до поса- посадовою особам федеральних органів виконавчої влади або до посадових осіб органів виконавчої влади суб'єктів РФ з проханням про надання допомоги; такі заходи необхідні для припинення незаконної торгівлі наркотичними засобами чи психотропними речовинами, а також для припинення інших злочинів міжнародного характеру, передбачених міжнародними договорами РФ. Положення про настання кримінальної відповідальності за пре-ступление, вчинене на цивільному морському судні під час його знаходження в територіальних водах Російської Федерації, за законом держави реєстрації такого корабля відповідає нормам, закріпленим у п. 1 ст. 27 Конвенції ООН з морського права 1982 р. і п. 1 ст. 19 Конвенції про територіальне море та прилеглу зону 1958 р.1 Аналогічно вирішується питання про кримінально-правової юрисдикції Російської Федерації в ставлення-ванні іноземних повітряних суден, що перебувають в її повітряному просторі. Російська Федерація має суверенні права та осу-ществляет юрисдикцію на континентальному шельфі та у винятково економічній зоні. Це конституційне положення відображено у ч. 2 ст. 11 КК, що передбачає можливість застосування кримінального закону також за злочини, вдосконалення- 1 Див: Міжнародне право / / УПС Гарант. Шенние на континентальному шельфі та у виключній еконо- мической зоні Російської Федерації. Континентальний шельф містить морське дно і надра під-водних районів, що знаходяться за межами територіального моря Російської Федерації на всьому протязі природного продовження її сухопутної території до зовнішнього кордону підводної окраїни материка (200 морських миль від вихідної лінії, від якої відміряється ширина територіального моря) 1. Виняткова економічна зона - морський район, перебуваючи-дящійся за межами територіального моря і прилеглий до нього, з особливим правовим режимом. Внутрішньої кордоном винятково економічної зони є зовнішня межа тер-риториального моря. Зовнішня межа виключної еконо-чеський зони знаходиться на відстані 200 морських миль від результат-них ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, якщо інше не передбачено міжнародними договорами РФ 2. Континентальний шельф і виняткова економічна зо-на до складу території держави не входять. Але прибережні держави мають суверенні і виняткові права на їх біологічні та мінеральні ресурси, а також на всі види діяль-ності, пов'язані з розвідкою, розробкою та збереженням дан-них ресурсів. Правовідносини, які виникають у зв'язку з цим, регулюються законодавством РФ. Свою юрисдикцію Росія здійснює і щодо об'єктів, що знаходяться в її еконо-чеський зоні (штучні острови, установки, споруди, середовищ-ства забезпечення безпеки морського судноплавства). Застосування кримінального закону на розглянутих територій-ях можливо лише в тому випадку, коли злочин був пов'язаний з порушенням норм і правил з дослідження, розробки, Зберегти-ності морських і мінеральних ресурсів цих районів. В іншому на континентальному шельфі та у виключній економічній зоні діють норми і принципи міжнародного права. 1 Див: Федеральний закон від 30 листопада 1995 р. № 187-ФЗ «Про континен- тальном шельфі Російської Федерації» / / СЗ РФ. 1995. № 49. Ст. 4694. 2 Див: Федеральний закон від 17 грудня 1998 р. № 191-ФЗ «Про ви- чительной економічній зоні Російської Федерації» / / СЗ РФ. 1998. № 51. Ст. 6273. Кримінальний кодекс визнає і інші випадки поширення кримінального закону на осіб, які вчинили злочин на об'єктах, прирівняних до території РФ. До таких об'єктів належать: а) цивільні повітряні і водні судна, приписані до порту РФ і знаходяться у відкритому водному або повітряному просторі поза державної території Росії (ч. 3 ст. 11 КК). Особа, яка вчинила злочин на борту такого судна, підлягає кримінальній відповідальності за КК, якщо інше не передбачається-дивлено міжнародним договором РФ; б) військово-морські і військово-повітряні кораблі під прапором або з розпізнавальними знаками РФ, незалежно від місця їх знаходження. Територіальний принцип визначає застосування закону місця скоєння злочину. Місцем скоєння злочини ня слід вважати місце, де виконується, припиняється, пре-переривається суспільно небезпечне діяння або бездействіе1. У кримінальному законі закріплений принцип дипломатичного їм-мунітета, відповідно до якого питання про кримінальну відпові-дальності дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які користуються імунітетом, у слу-чаї вчинення цими особами злочини на території РФ дозволяється відповідно до норм міжнародного права. Дипломатичний імунітет поширюється на три катего-рії працівників: дипломатичний, адміністративно-технічного-кий і обслуговуючий персонал. Членами дипломатичного персоналу є надзви- Цінні та повноважні посли і посланці, повірені у справах, радники, торгові представники, перші, другі і треті секретарі, військові, військово-морські і військово-повітряні аташе. Особистої недоторканністю та імунітетом від кримінальної та адміністративної юрисдикції користуються не тільки самі зазначені особи, але і члени їх сімей, якщо вони проживають вме-сте з ними і не є громадянами РФ (п. 1 ст. 37 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р.). 1 Див про це: Князєв А.Г. Проблеми дії кримінального закону в про- странстве. Володимир, 2006. С. 64. До адміністративно-технічному персоналу відносяться рефе-ренти, перекладачі, технічні секретарі, шифрувальники та ін Дана категорія осіб і проживають разом з ними члени їх сімей, якщо вони не є російськими громадянами або не проживають в Росії постійно, користуються привілеями та їм-мунітетом від кримінальної юрисдикції. Співробітники з числа обслуговуючого персоналу (шофери, прибиральниці, кухарі, вахтери тощо), які не є громадянами РФ або що не проживають в Росії постійно, тільки самі мають імунітет від кримінальної юрисдикції і тільки щодо дея - ний, вчинених ними при виконанні службових обов'язків. Домашні працівники співробітників представництва, якщо вони не є громадянами держави перебування або не проживають в ньому постійно, можуть користуватися привілей-ми та імунітетами тільки в тій мірі, в якій це допускає держава перебування. Однак держава перебування поса-но здійснювати свою юрисдикцію над цими особами так, щоб не втручатися неналежним чином у здійснення функцій представництва. Консульські посадові особи (Генеральний консул, консул, віце-консул, консульський агент) мають інший правовий статус. За загальним правилом вони не можуть бути притягнуті до відпові-ності за кримінальним законом РФ. Але з цього правила зроблено винятків. Консули користуються особистою недоторканністю лише в разі вчинення діяння, сполученого з їх консульськими-ми функціями (ст. 43 Віденської конвенції про консульські зносини-ях 1963 р.). Інші особи, на яких поширюється дипломатичний імунітет, - це глави держав, урядів, глави зовнішньо-політичних відомств держав, а також інші особи, які користуються імунітетом відповідно до загальновизнаних принципів і нормам міжнародного права та міжнародних договорів РФ. Особи, що володіють дипломатичним імунітетом і вдосконалення-шівшіе злочин, не можуть бути затримані і притягнуті до кримінальної відповідальності за законом держави перебування. Така особа оголошується «небажаним» (persona non grata) і відгукується аккредитующим державою. У частині 1 ст. 12 КК закріплено принцип громадянства. Прин- цип поширюється на строго визначений у законі коло осіб - це громадяни РФ і постійно проживають в Російській Федерації особи без громадянства. Відповідно до ст. 5 Федерального закону від 31 травня 2002 № 62-ФЗ «Про громадянство Російської Федерації» громадянами РФ є: а) особи, які мають громадянство РФ на день набрання чинності Федерального закону; б) особи, які набули громадянство РФ відповідно до Федерального законом1. Особою без громадянства визнається фізична особа, яка не є при-ляющая громадянином РФ і не має доказів наявності громадянства іноземної держави. Постійно проживають в Російській Федерації особою без громадянства є особа, яка отримала дозвіл на проживання. Принцип громадянства вступає в дію за наявності визна- ділених умов: а) злочин вчинено на території іноземної дер- дарства; б) суспільно небезпечне діяння визнається злочином за КК і при цьому необов'язково, щоб діяння було переступив-вим за кримінальним законом місця скоєння злочину; в) щодо цих осіб по даному злочину не має- ся рішення суду іноземної держави. У частині 2 ст. 12 КК передбачено принцип спеціальної місії (протекційний режим), що полягає в тому, що військово-службовці військових частин РФ, що дислокуються за межами РФ, за злочини, скоєні на території іноземної держави, несуть кримінальну відповідальність за законодавством РФ, якщо інше не передбачено міжнародним договором РФ. Даний принцип вступає в дію при скоєнні пре-ступленій наступних категорій: а) проти військової служби, б) загальнокримінальних, скоєних на території військових частин, проти військовослужбовців чи інших громадян РФ. За всі інші злочини військовослужбовці несуть відповідальність за уголов-ному законодавству країни перебування. 1 СЗ РФ. 2002. № 22. Ст. 2031. Реальний принцип (принцип захисту) дії кримінального за-кону в просторі закріплений у ч. 3 ст. 12 КК. Для застосування даного принципу необхідно, щоб злочин вчинила іноземна особа або особа без громадянства, яка не проживає постійно в Російській Федерації. Іноземний громадянин - фізична особа, яка не є громадянином РФ і має докази наявності громадянства (підданства) іноземної государства1. Особами без громадянства, які не проживають постійно в РФ, є особи, які отримали дозвіл на тимчасове прожива- ня в Росії. Дані особи підлягають кримінальній відповідальності за КК в тому випадку, якщо: а) особа притягується до відповідальності на території РФ; б) злочин вчинено на території іноземної го- сударства; в) особа не була засуджена в іноземній державі; г) злочин спрямований проти інтересів Російської Федерації, тобто шкода заподіяна інтересам Російського державного-ва, її громадянам і організаціям. Частина 3 ст. 12 КК закріплює і принцип універсальної юрисдикції, відповідно до якого іноземні громадяни та особи без громадянства, що не проживають постійно в Російській Феде-рації, які вчинили злочин поза її меж, підлягають уго-ловний відповідальності за КК у випадках, передбачених між-народного договором РФ. Даний принцип діє, якщо: а) особа притягується до відповідальності на території РФ; б) злочин вчинено на території іноземної го- сударства; в) особа не була засуджена в іноземній державі; г) скоєно міжнародний злочин або злочин міжнародного характеру. До міжнародних належать злочини, що посягають на мир і безпеку людства: геноцид; планування, підготовка, розв'язання або ведення агресивної війни; найманство та ін 1 Федеральний закон від 25 липня 2002 р. № 115-ФЗ «Про правове положення-ванні іноземних громадян у Російській Федерації» / / СЗ РФ. 2002. № 30. Ст. 3032. Злочинами міжнародного характеру є: тор- Гауліт людьми, незаконний обіг наркотичних засобів і пси- хотропних речовин, піратство, використання терористичний акт та ін рабської праці, Універсальний принцип є пріоритетним у порівнянні з іншими принципами дії закону в просторі. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 6. Дія кримінального закону в просторі" |
||
|
||