Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. Цивільне право України. Підручник., 2007 - перейти к содержанию учебника

4.1. Неустойка

Згідно зі ст. 549 ЦК неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Практично так само визначається неустойка в навчальній і науковій цивілістичній літературі.
Неустойка є популярним засобом забезпечення зобов'язань, особливо в договірних відносинах за участю юридичних осіб. Привабливість неустойки пояснюється тим, що вона є спрощеним засобом компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежним виконанням боржником його обов'язків.
Це забезпечується такими особливостями неустойки:
1) можливість стягнення неустойки власне за факт порушення зобов'язання, без надання доказів про завдання збитків та їхній розмір;
2) можливість для сторін на свій розсуд сформулювати підстави, розмір та умови сплати неустойки (крім випадків існування так званої "нормативної" неустойки - ст. 551 ЦК);
3) можливість для кредитора оперативно компенсувати збитки, завдані йому невиконанням договору, в зручній для нього грошовій формі. Хоча ст. 549 ЦК передбачає можливість стягнення з боржника неустойки у вигляді майна, однак механізм реалізації такого права поки що не визначений, шо на практиці може створити значні труднощі при обчисленні та стягненні такого виду неустойки.
У літературі була висловлена точка зору, що неустойку у вигляді стягнення майна можна іменувати "альтернативна неустойка", оскільки тут для боржника має місце альтернатива: у разі порушення передати кредиторові грошову суму або інше майно . Проте він навряд чи може бути прийнятним, оскільки у цивілістиці вже вживається поняття "альтернативна неустойка" для позначення можливості кредитора обирати між стягненням неустойки або збитків2.
Оскільки у ст. 549 ЦК згадуються, крім неустойки, ще і штраф, пеня, то виникає питання про їх правове значення. У літературі існує думка, що це різновиди неустойки, які мають свої особливості. Ця позиція отримала підтримку й у ЦК, який містить визначення цих традиційних для радянського цивільного права (ст. 204 ЦК 1963 р.) різновидів неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК штраф - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми порушеного зобов'язання. Пеня - це неустойка, яка встановлюється на випадок прострочення виконання зобов'язань і обчислюється у відсотках під суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Такий підхід, однак, здається не дуже вдалим, оскільки різні терміни вживаються дія позначення тотожних понять. Фактично, пеня - це та сама виняткова неустойка, а штраф - неустойка штрафна. Тож виникає небезпека змішування різних понять, коли йдеться про однакові за суттю санкції. До того ж вживання термінів "неустойка", "штраф" і "пеня" у різному значенні є хибним з точку зору їх етимології: латинське "роепае" означає "штраф" (а під впливом російської термінології - стало позначатися "неустойка").
Як зазначалося, неустойка за своєю юридичною природою є не тільки способом забезпечення виконання зобов'язань, а також однією з форм цивільно-правової відповідальності. Тому багато положень, що регулюють її застосування, вміщені у главі 51 ЦК. Зокрема, згідно зі ст. 611 ЦК неустойка визнається однією з санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, а ст. 550 ЦК встановлює, що кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (ст. 617 ЦК).
Щодо питання про неустойку як спеціальної форми відповідальності, слід зазначити, що тут, як проте і в інших випадках застосування спеціальних форм відповідальності, часто немає необхідності в наявності повного складу цивільного правопорушення. Наприклад, для стягнення виключної неустойки не потрібна наявність збитків у кредитора, а, отже, відпадає і питання про причинний зв'язок між збитками і протиправними діями. Тому для відповідальності тут досить протиправності і вини боржника.
Про це свідчить і судова практика. Так, наприклад, банки, пред'являючи до громадян позов про стягнення заборгованості за кредитом і пені (неустойки) за прострочення його повернення, позбавлені необхідності доводити наявність у них збитків внаслідок прострочення повернення позики. Докази надаються лише відносно факту видачі кредиту і неповернення його в строк. Саме прострочення є протиправною дією. Вина тут можлива як в формі наміру, так і в формі необережності, однак для цієї категорії справ ця обставина практично не має значення.
Неустойка має характер додаткового обтяження для боржника і, за загальним правилом, підлягає сплаті незалежно від наявності збитків (ст. 624 ЦК). Вона стимулює боржника до належного виконання, а також компенсує (повністю або частково) збитки, які можуть бути заподіяні невиконанням зобов'язання. Тому сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язання в натурі (ст. 552 ЦК).
Умовами стягнення неустойки є невиконання зобов'язання і вина боржника, незалежно від наявності збитків у кредитора. Однак, якщо збитки є, то залежно від співвідношення права на стягнення неустойки з правом на відшкодування збитків розрізняють неустойку:
1) залікову - не виключає право вимагати відшкодування збитків, але тільки в тій частині, яка не покрита неустойкою;
2) виключну - закон або договір можуть передбачити стягнення тільки неустойки, але не збитків (використовується, як правило, у випадках прострочення зобов'язання);
3) штрафну (кумулятивну) - стягнення збитків у повній сумі крім неустойки;
4) альтернативну - за вибором кредитора стягується або неустойка, або збитки (ст. 624 ЦК).
Залежно від підстав встановлення неустойка поділяється на договірну та нормативну. Найчастіше використовується договірна неустойка (та, що встановлюється договором сторін).
Сфера застосування нормативної неустойки залежить від характеру норми. Якщо неустойка передбачена імперативною нормою, вона підлягає безумовному застосуванню. У випадках, коли положення про неустойку міститься в диспозитивній нормі, вона застосовується лише тоді, коли сторони своєю угодою не передбачили інший розмір неустойки. Прикладом диспозитивної норми тут може бути правило ст. 625 ЦК, згід?ю з яким боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Разом з тим, сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства (крім випадків, передбачених законом).
Крім того, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Слід зазначити, що в цьому випадку зменшення розміру неустойки є правом суду. Разом з тим, ст. 616 ЦК зобов'язує суд зменшити неустойку, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "4.1. Неустойка"
  1. § 1. Понятие коммерческого права
    неустойка; имеется возможность объявления предпринимателя несостоятельным (банкротом) и т. п. Наконец, принцип судебной защиты нарушенных частных прав. Этот принцип нашел прямое закрепление в ст. 46 Конституции РФ, в соответствии с которой «каждому гарантируется судебная защита его прав и свобод», и в ст. 11 ГК. Защита нарушенных или оспариваемых частных прав осуществляется в соответствии с
  2. § 3. Исполнение обязательств
    неустойку и возместивший убытки, не освобождается от исполнения в натуре, если иное не предусмотрено законом или договором. Например, при неисполнении обязательства, т. е. при полном отсутствии совершения должником каких-либо действий на дату исполнения, должник, возместивший кредитору убытки, вправе не исполнять обязательство в натуре. Охарактеризованное Коммерческое право. Ч. I. Под ред. В.Ф.
  3. § 4. Обеспечение исполнения обязательств
    неустойка, залог, применяются только в случаях, специально оговоренных законом или договором. Меры, имеющие специальный, дополнительный характер, стимулирующие должника к надлежащему исполнению обязательства и (либо) гарантирующие права кредитора на случай неисполнения должником обязательства, применяемые только в случаях, когда это прямо предусмотрено законом или договором, принято именовать
  4. § 5. Ответственность за нарушение обязательств
    неустойки, установленной законом или договором. В соответствии со ст. 330 ГК неустойкой признается определенная законом или договором денежная сумма, которую должник обязан уплатить кредитору в случае неисполнения или надлежащего исполнения обязательства, в частности в случае просрочки исполнения. Таким образом, основанием для взыскания неустойки признается нарушение должником своих
  5. § 1. Купля-продажа. Мена. Рента
    неустойки, предусмотренной Законом о защите прав потребителей, принятыми в соответствии с ним правовыми актами или договором, не освобождает продавца от исполнения обязательства в натуре. В исключение из общего правила (п. 2 ст. 396 ГК) при неисполнении продавцом своих обязанностей он, возместив убытки, также не освобождается от исполнения обязательства в натуре. [1] Ведомости РФ. 1993 №
  6. § 1. Перевозка
    неустойку, исчисляемую в процентном отношении к провозной плате в зависимости от длительности допущенной перевозчиком просрочки в доставке груза. Претензии и иски по перевозкам грузов. Во изменение общего правила, предусматривающего при возникновении спора между субъектами гражданского права непосредственное обращение с иском в судебные органы, ст. 797 ГК устанавливает обязательную досудебную
  7. § 2. Расчеты и кредитование
    неустойка за нарушение клиентом своих информационных обязанностей перед банком. Нарушения банком условий договора банковского счета сводятся в основном к ненадлежащему совершению операций по счету: несвоевременному зачислению на счет поступивших клиенту денежных средств либо их необоснованному списанию банком со счета, невыполнению указаний клиента о перечислении денежных средств со счета
  8. § 2. Способы и механизм защиты прав и интересов предпринимателя
    неустойки являются в то же время формами имущественной гражданско-правовой ответственности, а неустойка, кроме того, выполняет функции одного из способов обеспечения обязательств, поэтому их применение возможно при нарушении обязательств с участием предпринимателей, но с учетом как общих, так и специальных правил, установленных для Коммерческое право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф.
  9. § 3. Рассмотрение экономических споров арбитражными судами
    неустойки (штрафа, пени); при присуждении имущества в натуре арбитражный суд указывает наименование подлежащего передаче имущества, его стоимость и место нахождения; - решение арбитражного суда вступает в законную силу по истечении месячного срока после его принятия, а в случае подачи апелляционной жалобы - с момента вынесения постановления апелляционной инстанции, если решение не отменено.
  10. § 3. Порядок и способы приватизации государственного и муниципального имущества
    неустойка, залог и т.п.) в этом случае вряд ли будут эффективными. Поэтому ч. 2 п.6 ст. 21 Закона устанавливает, что все инвестиционные и социальные условия коммерческого конкурса реализуются за счет денежных средств, внесенных победителем конкурса на безвозмездной и безвозвратной основе в соответствии с заключенным им с соответствующим продавцом имущества договором о порядке выполнения